«24 КАПРИСИ» П’ЄРА РОДЕ КРІЗЬ ПРИЗМУ ЙОГО СКРИПКОВИХ КОНЦЕРТІВ

Анотація

Мета роботи полягає у комплексному дослідженні «24 Каприсів» П’єра Роде в контексті його скрипкової концертної спадщини. У статті висвітлено взаємозв’язок між каприсами та концертами, окреслено спільні риси виконавського та композиторського стилю Роде, а також їхню роль у формуванні жанру концертного етюду в традиції французької скрипкової школи кінця XVIII – початку XIX століть. Особлива увага приділяється розкриттю індивідуальних особливостей стилю композитора, таких як тяжіння до театральності, декламаційності, виразної кантилени, а також різноманіття штрихової техніки та тембрових рішень.Методологія. У дослідженні використано комплексний підхід, що поєднує історико-стильовий, структурно-аналітичний та порівняльний методи. Здійснено детальний музично-текстовий аналіз каприсів та концертів Роде, розглянуто драматургію, штрихи, технічні прийоми, а також вплив вокальної традиції (зокрема оперної арії) на інструментальну мову скрипаля-композитора. Аналіз ґрунтується як на нотних прикладах, так і на дослідженнях сучасних музикознавців.Наукова новизна. У роботі вперше детально простежено, як «24 Каприси» Роде не просто продовжують традиції, а й виступають підсумком його концертної діяльності та одночасно своєрідним творчим підсумком.Виокремлено спільні риси між каприсами та концертами: тяжіння до кантиленного мелосу, яскраво виражена театральність, декламаційність, а також прагнення розширити темброві та виражальні можливості інструмента. Показано, як у каприсах поєднано педагогічну функцію та високий художній рівень, що підносить їх понад звичайний технічний репертуар.Висновки. Проведений аналіз дозволяє стверджувати, що «24 Каприси» Роде не лише систематизують основні прийоми французької скрипкової школи, а й втілюють особистий стиль автора, у якому поєднуються віртуозність, шляхетна стриманість, драматизм та мелодійність. Вони стали важливою ланкою між класичною традицією та романтичним трактуванням концертного етюду, суттєво вплинули на розвиток жанру та підготовку виконавців наступних поколінь. У роботі підкреслюється значення каприсів як художнього та методичного явища, що дозволяє глибше зрозуміти творчість Роде та специфіку французької виконавської школи перехідної доби.