УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ В УМОВАХ ВІЙНИ

Анотація

Російська широкомасштабна збройна агресія проти України безпрецедентно посилила значення національної ідентичності як одного з найважливіших чинників національної стійкості. Саме ідентичність стала тим підґрунтям, на якому сформувалася здатність українців до тривалого, всенародного та консолідованого опору. Дослідження української національної ідентичності дозволяє зрозуміти, як глибинні цінності, спільні історичні наративи та уявлення про націю трансформувалися у практичну силу національного спротиву, і водночас, ‒ як війна трансформувала саму українську національну ідентичність. Війна не лише поставила українську націю перед надзвичайно складними викликами, а й дала потужний імпульс для зміцнення і розвитку сучасної української національної ідентичності, її модернізації та інтеграції у ширші європейський та світовий контексти. У період війни українська національна ідентичність зазнала глибинних змін. Ці зміни вплинули на самоусвідомлення громадян, систему їхніх цінностей, моделі колективної поведінки та уявлення про майбутнє держави. У цьому контексті українська національна ідентичність постає не лише як культурний чи історичний, а й як громадсько-політичний феномен, який активно формується під впливом екзистенційних загроз. У статті проаналізовано визначальні чинники зміцнення та розвитку української національної ідентичності: консолідацію суспільства навколо спільної мети захисту державності, різке зростання довіри до Збройних Сил України, масштабний волонтерський рух, переосмислення наративів історичної пам’яті, масове повернення інтересу до української мови, культури та символів. Особливе значення у процесі формування сучасної української національної ідентичності має національний спротив, за якого українське суспільство активно вибудовує власну суб’єктність через відмежування від суспільства держави-агресора, посилення проєвропейського та демократичного векторів свого розвитку.