УЧАСТЬ ЗАПОРОЗЬКИХ КОЗАКІВ В ОСВОЄННІ ЛУГАНСЬКОГО КРАЮ

Анотація

Установлено, що завдяки запорозькому козацтву в середній течії Сіверського Дінця були утворені козацькі громади. Указано, що з другої половини XVI ст. ця місцевість була опанована запорожцями, які мали там свої стани та контролювали посольські й торгові шляхи через Сіверський Донець до Московського царства, Криму та Азову. Звернено увагу, шо у 1570-х роках московський уряд намагався утворити в місцевості середньої течії Сіверського Дінця сторожову та станичну службу, але московські служиві люди Бахмутської та Айдарської сторож зазнавали постійних нападів від кримських татар та загонів запорожців. Наприкінці 1580-х років ці сторожі припинили своє існування. Зазначено, що наприкінці XVI ст. запорозькі козаки разом із утікачами з Речі Посполитої та Московського царства сформували на лівобережжі Сіверського Дінця козацькі громади, які йменували «донецькими». Установлено, що у другій половині XVII ст. донецькі козаки підпорядковувалися центру війська Донського – Черкаському городку, але під час булавінського повстання у 1707–1709 рр. більшість донецьких козацьких містечок було знищено каральними загонами московського війська. Зроблено висновок про те, що у XVIII ст. на правобережжі Сіверського Дінця у верхів’ях річці Міус існували запорізькі зимівники, які підпорядковувалися Кальміуській паланці війська Запорізького. Відзначено, що частину населених пунктів в басейні річці Лугань у XVIII ст., імовірно, було утворено запорожцями, які там облаштовували свої господарства, зокрема с. Макарів Яр та ін. Звернено увагу на звичаї Запорозької Січі щодо вирішення долі зимівників після смерті його господарів. Зроблено припущення про те, що військове поселення Вергунський Шанець у Слов’яносербії виник завдяки назві гусарського звичаю вербувати охочих до гусарської служби, а саме слову «вербунка».