ЗАРУБІЖНИЙ НАУКОВИЙ ДИСКУРС ЩОДО ФУНКЦІОНУВАННЯ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/2786-9385/2025-6-25

Ключові слова:

влада, державна політика, науковий дискурс, політичні партії, теорія

Анотація

Основна дилема теорії політичних партій у різні історичні періоди полягає в тому, як знайти дієві та раціональні механізми перетворення приватних інтересів на публічні, загальносуспільні. Йдеться не лише про зовнішню функцію партій як інструментів представництва, а й про внутрішню організацію та взаємодію між їхніми членами. Саме всередині партійного життя відбувається складний процес узгодження різноманітних позицій, який має забезпечити перехід від множинності індивідуальних чи групових прагнень до формування єдиної політичної волі, що може бути легітимно представлена суспільству. Таким чином, партійна організація постає як лабораторія, де приватне трансформується у загальне, а механізми взаємодії визначають здатність партії виконувати свою ключову функцію – бути каналом між інтересами громадян та публічною сферою політики. Розвиток теорії політичних партій упродовж історії тісно переплітається з еволюцією фундаментальних філософських і політичних концепцій. На ранніх етапах становлення партійної думки ключовим орієнтиром виступала теорія суспільного договору, яка закладала уявлення про легітимність влади як результат узгодження інтересів громадян. У подальшому, із поширенням ідей демократії, партії почали розглядатися як інститути, що забезпечують участь громадян у політичному процесі та трансформацію їхніх індивідуальних прагнень у колективну волю. Важливим етапом стала інтеграція положень теорії груп інтересів, яка акцентувала на тому, що партії є механізмами узгодження та представництва різних соціальних і економічних груп, а їхня ефективність залежить від здатності балансувати між множинними приватними інтересами. Таким чином, історія партійної теорії є відображенням ширших інтелектуальних процесів: від пошуку легітимності влади через суспільний договір до сучасних концепцій демократії, плюралізму та громадянського суспільства, де партії виступають ключовими каналами комунікації між приватним і публічним, між індивідуальним інтересом і загальним благом.

Посилання

Аристотель. Політика. К. : Основи, 2000. 240 с.

Берк Е. Традиціоналізм. URL: Традиціоналізм Е. Берка: Із засудженням французької революції та ідей просвітництва виступав (дата звернення: 10.11.2025).

Дж. Дьюї. Демократія та освіта. Книга «Democracy and Education» – Джон Дьюї, купити за ціною 7582 на YAKABOO: 9780231210102 (дата звернення: 12.11.2025).

Дюверже М. Політичні партії. URL: М. Дюверже. Политические партии. – м.: «Академический Проект», 2000.(дата звернення: 13.11.2025).

Кант І. Основи метафізики моральності. URL: «Основи метафізики моральності» Іммануїла Канта: короткий зміст (дата звернення: 10.11.2025).

Концепція Дж. Сарторі: ієрархія абстракцій. URL: КОНЦЕПЦІЯ ДЖ. САРТОРІ: ІЄРАРХІЯ АБСТРАКЦІЙ – ФІЛОСОФІЯ І МЕТОДОЛОГІЯ НАУКИ – Підручники для студентів онлайн(дата звернення: 12.11.2025).

Логіка нового часу: Бекон, Гоббс, Рене. URL: Логіка нового часу: Бекон, Гоббс, Рене Декарт та інші. Реферат Освіта.UA (дата звернення: 03.11.2025).

Платон. Держава. URL: Платон. Держава (дата звернення: 10.11.2025).

Токвіль А. Демократія в Америці. URL: А. де Токвіль. ДЕМОКРАТІЯ В АМЕРІКЕ29: Токвіл' Алексіс де (1805–1859), французький соціолог, історик і (дата звернення: 14.11.2025).

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-12-30

Номер

Розділ

РОЗДІЛ 2 АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ПОЛІТОЛОГІЇ