Acta Securitatae Volynienses

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ В УМОВАХ ПОВНОМАСШТАБНОГО ВТОРГНЕННЯ

Карина Павлівна Владімірова — 2024-11-05

Статтю присвячено дослідженню проблем забезпечення інформаційної безпеки України в умовах повномасштабного вторгнення російської федерації на її територію. Автори не оминули увагою й ключові події та інцидент що передували цьому вторгненню, однак мали небезпечний характер та несли відповідні ризики та загрози для національних інтересів України, готували відповідний ґрунт для вторгнення, були своєрідними «пробами пера» в контексті загострення та поглиблення гібридної агресії російської федерації проти України. Дослідити такі гібридні акції впливу інформаційного характеру вдалося завдяки використанню методу “case-study”, який передбачає виокремлення та вивчення окремих випадків та прецедентів. Також автори застосували метод структурно-функціонального аналізу для дослідження структур що забезпечують захист інформаційного простору України від ворожих впливів. Окрему увагу приділено дослідженню стратегічних документів в галузі, які було розглянуто із застосуванням методу контент-аналізу. Серед тенденцій що спостерігаються в інформаційному просторі України в контексті протистояння збройній агресії автори виділяють урізноманітнення та збільшення кількості загроз. Оперативне реагування на ці загрози значно ускладнене через брак кваліфікованих спеціалістів у галузі та недостатнє фінансування в умовах коли значний фінансовий ресурс з об’єктивних причин скеровано на забезпечення відсічі загрозам воєнного характеру. Автори встановили, що Україна досягла значного прогресу в питаннях забезпечення інформаційної безпеки, однак швидкість з якою рухається розвиток та вдосконалення сучасних технологій в галузі вимагає від українського уряду нової якості управлінських рішень задля захисту інформаційного простору держави.

МІЛІТАРИЗАЦІЯ ВЛАДОЮ РФ ФУТБОЛЬНИХ УЛЬТРАС (НА ПРИКЛАДІ ДІЯЛЬНОСТІ ПРИВАТНОЇ ВІЙСЬКОВОЇ КОМПАНІЇ “ESPAÑOLA”)

Сергій Михайлович Кулик — 2024-11-05

Одним із військових формувань Російської Федерації, що воює проти України є військова організація “Española”. Її створили восени 2022 р. із фанатів провідних футбольних клубів Росії, які у мирному житті є запеклими опонентами у фанатських розбірках. Керівництво ПВК стверджує, що такі люди воюють краще за мобілізованих, бо більш мотивовані і дисципліновані, загартовані у фанатських сутичках. Кількість членів цього бандугрупування досягає тризначного числа. У лютому 2023 р. провладна партія «Єдина Росія» взяла шефство над “Española”, підрозділ отримав статус приватної військової кампанії (ПВК) і почав набирати бійців за допомогою рекрутингу. Мета статті – довести, що влада сучасної РФ свідомо мілітаризує російських футбольних ультрас, хулз після повномасштабного вторгнення на територію України у 2022 р. У дослідженні автор використав структурно-функціональний, психологічний і порівняльний методи, метод теорії груп. Простежено особливості формування, виникнення назви “Española”, її ідеологію, моральної та фінансової підтримки ПВК спортивними клубами і організаціями Росії, окремими тренерами, футболістами. Звернута увага на спортивно-політичне протистояння між українськими і російськими фанатами у складі полку «Азов» і ПВК “Española” під час бойових дій, поширення фейків російською стороною про рух фанатів в Україні. Наведено спільне у створенні і діяльності ПВК “Española” і “Wagner”. Доведено, що мілітаризація російського суспільства перейшла у воєнний психоз, стала елементом масової свідомості. Існує значна ймовірність того, що після закінчення війни російські фанати зможуть використати набутий військовий досвід для створення напруженості під час матчів на стадіонах світу та у навколофутбольному русі. Таким чином, влада Росії свідомо дискредитує вітчизняний та світовий рух фанатів та ультрас, поширює мілітаристичне сприйняття на увесь вболівальницький загал.

ПАТРІОТИЗМ ЯК СТРАТЕГІЧНИЙ РЕСУРС НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ: ЗМІЦНЕННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ

Володимир Миколайович Лісовський — 2024-11-05

Стаття розкриває важливість патріотичних цінностей у забезпеченні національної безпеки та стабільності держави, а також досліджується концепція патріотизму як фундаментального ресурсу для консолідації громадянського суспільства, що в свою чергу стає потужним інструментом протидії зовнішнім і внутрішнім загрозам. Автор аналізує, як патріотизм впливає на формування сильної національної ідентичності та громадянської свідомості, що є вирішальними чинниками в забезпеченні стійкості державних інститутів у період соціальних і політичних змін. Особлива увага приділяється аналізу механізмів формування патріотичних настроїв через освітню систему та засоби масової інформації. У статті також розглядаються підходи до інтеграції патріотизму в стратегії національної безпеки України. Це охоплює не лише підвищення патріотичної свідомості, але й важливість збалансованого підходу до реалізації національних інтересів у контексті глобальних викликів і міжнародних зобов’язань держави. Увага зосереджується на тому, як патріотизм може слугувати стабілізуючим чинником, що допомагає зміцнювати державу зсередини, водночас утримуючи її інтегрованою у світовий контекст.

СУТНІСТЬ ТА ОСНОВНІ КЛАСИФІКАЦІЙНІ ВИМІРИ КОЛАБОРАЦІОНІЗМУ

Наталія Олександрівна Ніколаєнко — 2024-11-05

У статті розглядаються основні визначення поняття «колабораціонізм». Проведено історичний екскурс до виникнення та прояву даного явища під час Другої Світової війни, окреслено основні форми колаборації, вказано причини, за якими та чи інша людина може прийняти для себе рішення про злочинну співпрацю з державою-агресором. У статті авторка дійшла висновку, що явище колабораціонізму залежить від багатьох факторів: від економічних до військових та ідеологічних. Коло впливу агресора на потенційного колаборанта досить велике, тому відстежити та покарати зрадників буває досить не просто. Колабораціонізм як феномен війни – це складне суспільно-психологічне явище добровільної, зокрема ідейно-вмотивованої співпраці з ворогом у політичній, військовій, економічній, соціокультурній сферах життя, результатом якої є підрив національної безпеки країни, створення загрози державному суверенітету, територіальній цілісності, конституційного ладу та іншим національним інтересам держави. Зазначається, що колаборація – це завжди умисна діяльність на шкоду власному народу та державі, тому сьогодні врегулювання правових відносин на окупованих територіях України та зонах бойових дій неможливе без відновлення справедливості та обмеження ряду прав осіб, причетних до колабораціонізму, що можливо вирішити виключно законом.

ВІТЧИЗНЯНА ТА ЗАРУБІЖНА ПРАКТИКА ПРОТИДІЇ ВОРОЖИМ ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНИМ ОПЕРАЦІЯМ 2022–2024 РР.

Владислав Володимирович Стрелков — 2024-11-05

В рамках даного дослідження автори здійснили комплексний аналіз інформаційно-психологічних операцій, що проводилися російською федерацією проти України за період 2022– 2024 рр., з метою виявлення методів, цілей та наслідків їх втілення. Дослідники розглянули конкретні стратегії та тактики, що використовувалися Росією для проведення інформаційно-психологічних операцій, включаючи дезінформацію, пропаганду, кібератаки та інші форми психологічного впливу. Значну увагу приділено аналізу впливу проведення інформаційно-психологічних операцій на українське суспільство, внутрішню політику, міжнародні відносини та економіку України. Також автори висвітлили заходи, вжиті нашою державою та міжнародною спільнотою для протидії проведенню інформаційно-психологічних операцій в інформаційному просторі України, надали оцінку їх ефективності та визначили кращі практики у сфері інформаційної безпеки на основі зарубіжного досвіду. Автори дослідження акцентують увагу читачів на тому, що аналіз інформаційно-психологічних операцій, які здійснювала Росія протягом 2022–2024 рр., є критично важливим для розробки та впровадження ефективних контрзаходів. Вони повинні включати в собі як тактичні, так і стратегічні аспекти, спрямовані на забезпечення національної безпеки, захист національних інтересів в інформаційному просторі та збереження довіри суспільства до державних інституцій. Дослідники встановили, що інформаційно-психологічні операції РФ проти України проводилися комплексно, включали такі компоненти як дезінформація, пропаганда, кібератаки та інші форми психологічного впливу. Вони мали на меті дестабілізацію ситуації в Україні, дискредитацію українського керівництва, створення паніки серед населення та посилення внутрішніх конфліктів. Ці операції були добре сплановані та здійснювалися через різноманітні канали, що зробило їх надзвичайно ефективними у досягненні поставлених цілей.

ГРОМАДСЬКА АКТИВНІСТЬ МОЛОДІ У ЧАС ВІЙНИ: СИНЕРГІЯ ТЕОРЕТИЧНИХ КОНЦЕПЦІЙ ТА ЕМПІРИЧНОЇ РЕАЛЬНОСТІ ГРОМАДСЬКОЇ АКТИВНОСТІ

Ольга Миколаївна Кузьмук — 2024-11-05

Життя в умовах соціальної невизначеності та нестабільності створює ряд викликів та загроз, але, поруч з викликами, є і можливості, які є поштовхом до позитивних соціальних змін та якісних перетворень як громади так і країни в цілому. Зрештою, суспільна нестабільність та криза може проявити себе як своєрідний каталізатор для активізації громадської участі та активності, молодіжних рухів, які активно сприяють соціальним змінам та гуманітарній допомозі. Молоді люди виступають важливими агентами змін, залучаючи свої ресурси та енергію для допомоги постраждалим, організації гуманітарних акцій і захисту прав людини в умовах кризи. У статті досліджується роль молоді у громадській активності під час збройних конфліктів, зокрема їхній внесок у соціальні рухи, волонтерські ініціативи та підтримку місцевих громад. Дослідження базується на якісному аналізі досвіду молодих активістів, їхніх мотивацій, викликів, з якими вони стикаються, та досягнень, яких їм вдається досягти в умовах війни. Авторка статті особливо акцентує увагу на механізмах, що сприяють залученню молоді до громадських ініціатив, включаючи використання соціальних медіа, нетворкінг та партнерство з уже існуючими організаціями. Ці аспекти підкреслюють, як сучасні технології змінюють традиційні підходи до волонтерства та активізму. Крім того, стаття розглядає здатність молоді формувати нові соціальні зв’язки та створювати інноваційні рішення в умовах нестабільності, що свідчить про їхню гнучкість і адаптивність. Важливість підтримки молодіжних ініціатив підкреслюється як критичний елемент для зміцнення громадянського суспільства та забезпечення стійкості в кризових ситуаціях. Висновки статті можуть стати основою для розробки стратегій підтримки молоді, які сприятимуть розвитку соціальних змін у суспільстві. Емпіричною основою статті є серія досліджень, проведених Аналітичним центром «Волинь» Волинського національного університету імені Лесі Українки. У фокусі уваги – дослідження, спрямовані на вивчення молоді та молодіжних ініціатив, зокрема на аналіз мотивацій, які спонукають молодих людей брати участь у соціальних акціях та волонтерських проєктах. Важливими аспектами є також вивчення впливу соціальних та економічних умов на активність молоді, а також їхні очікування щодо змін у суспільстві. Дослідження включає якісні методи, такі як інтерв’ю та фокус-групи, що дозволяє отримати глибше розуміння потреб та інтересів молодих активістів. Це дає змогу виявити не лише виклики, з якими вони стикаються, але й можливості для їхнього розвитку та участі в громадських ініціативах. Дослідження акцентує на потенціалі молоді як рушійної сили під час воєнних конфліктів, відкриваючи нові перспективи для вивчення їхньої ролі у формуванні соціального порядку. Це дослідження також має на меті підвищити усвідомлення суспільства щодо важливості активної участі молоді в громадських справах, а також надати рекомендації для політиків, які прагнуть підтримувати молодіжні ініціативи в контексті соціальної справедливості та прав людини. Крім того, стаття розглядає здатність молоді формувати нові соціальні зв’язки та створювати інноваційні рішення в умовах нестабільності, що свідчить про їхню гнучкість і адаптивність. Важливість підтримки молодіжних ініціатив підкреслюється як критичний елемент для зміцнення громадянського суспільства та забезпечення стійкості в кризових ситуаціях. Висновки статті можуть слугувати основою для розробки стратегій підтримки молоді, які сприятимуть розвитку соціальних змін у суспільстві, підкреслюючи синергію між теоретичними концепціями та емпіричною реальністю громадської активності.

ТРАЄКТОРІЯ ЗМІН ПОЛІТИЧНИХ КОНФЛІКТІВ СУЧАСНОСТІ (КЕЙС УКРАЇНИ)

Ганна Андріївна Лавриненко — 2024-11-05

Стаття присвячена дослідженню політичних конфліктів сучасності, аналізу їх різноманіття, умов та причин виникнення. Авторами розглянуто теоретичну базу дослідження, виділено різновиди та специфіку сучасних конфліктів. Зазначено, що сучасна глобалізація практично унеможливила фактор відособленості окремих держав у вирішенні світових протиріч. Множинність причин сучасних конфліктів призводить до збільшення кількості зацікавлених сторін, котрі, переслідуючи власні інтереси, можуть здійснювати неформальну підтримку одній зі сторін конфлікту, що фактично призводить до потенційного збільшення суб’єктів конфлікту. Авторами підкреслюється, що досягнення повного консенсусу у питаннях вирішення конфліктів є достатньо проблематичним у сучасному світі, зазвичай спостерігається перехід від одного стану в інший, змінення форми, характеру, різновиду, суб’єктного складу, цілей та пріоритетів. У зв’язку з чим рівень світової напруженості не згасає, а переводить політичну систему у стан перманентної турбулентності. Увага звернута на той факт, що наявність конфлікту притаманна практично кожній державі, проте не кожен з них перебуває в активній фазі. Значна увага у дослідженні приділяється моніторингу рівня насильницьких конфліктів по всьому світу. На основі даних ACLED Conflict Index авторами розглянуто 50 місць з найбільш напруженими конфліктами, які розрізняються за інтенсивністю, частотою і формою, а їх рівень характеризується як «екстремальний», «високий» і «турбулентний». Окрема увага авторами приділена воєнно-політичному конфлікту в Україні. Простежена динаміка позицій України у рейтингу рівня насильницьких конфліктів по всьому світу за останній рік. З’ясовано, що траєкторія змін воєнно-політичного конфлікту в Україні за останній рік демонструє погіршення ситуації. А тимчасовий успіх зумовлений стагнацією конфлікту та переходом його на стадію виснаження, а також триваючим зростанням загострення конфліктів в інших державах.

СТАРОСТИНСЬКИЙ ОКРУГ ЛУЦЬКОЇ МІСЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ

Галина Тарасівна Панишко — 2024-11-05

Старостинський округ – новітня складова процесу децентралізації, який є територією об’єднаної територіальної громади, утвореної відповідно до Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад». Старостинський округ утворюється відповідною сільською, селищною, міською радою у складі одного або декількох населених пунктів, на території якого проживає не менше п’ятисот жителів. Діяльність округу регламентується Положенням про старостинські округи. При утворенні старостинських округів враховуються історичні, природні, етнічні, культурні та інші чинники, що впливають на їх розвиток в частині соціально-економічних показників. До складу Луцької міської територіальної громади входить п’ять старостинських округів: Боголюбський, Жидичинський, Заборольський, Княгининівський, Прилуцький. Луцька міська територіальна громада є об’єднанням жителів сіл – 34 села, селищ – 1, міст – 1, що мають єдиний адміністративний центр – місто Луцьк. Старост затверджують на посаду сільські, селищні, міські ради за поданням відповідного сільського, селищного, міського голови. Староста є посадовою особою місцевого самоврядування та керується під час своєї діяльності Положенням про старосту, виконуючи певні повноваження, а також має певні права та обов’язки.

ДОВІРА ДО ПОЛІТИЧНИХ ІНСТИТУТІВ ЯК ЧИННИК ВПЛИВУ НА ПАРТІЙНУ СИСТЕМУ УКРАЇНИ В УМОВАХ ПОВНОМАСШТАБНОЇ ВІЙНИ ПРОТИ РФ

Ярослав Богданович Ярош — 2024-11-05

Одним із ключових показників ефективності діяльності політичних партій і стану партійної системи загалом є рівень довіри суспільства до цих інститутів. Проте, за результатами соціологічних досліджень, рівень довіри до політичних партій в Україні залишається досить низьким. Російська агресія, що почалася в 2014 році, суттєво вплинула на всі сфери життя в Україні, зокрема на політичну систему країни. Повномасштабне вторгнення, яке розпочалося 24 лютого 2022 року, стало ще більшим потрясінням, що вплинуло на суспільство і зокрема на рівень довіри до різних інститутів. В результаті дослідження встановлено рівень довіри до політичних партій в Україні під час повномасштабної війни залишається одним із найнижчих серед політичних та соціальних інститутів. Хоча в 2022 році спостерігалося значне зростання довіри до силових структур та окремих органів влади, для політичних партій цей ефект був менш вираженим і тривав недовго. Уже на другому році повномасштабної війни рівень довіри до партій знизився і став нижчим, ніж у 2021 році. Збільшити довіру до політичних партій може поява нових політичних сил, зокрема заснованих військовими, перед наступними парламентськими виборами. Водночас більшість респондентів не підтримують проведення виборів під час війни. Також понад третина опитаних продовжують підтримувати існуючі політичні партії, вважаючи, що їх достатньо для задоволення суспільних потреб. Для чинних партій шляхом підвищення довіри може стати розвиток політичної освіти, проведення просвітницьких заходів для підвищення обізнаності населення про політику, а також ефективна комунікація з виборцями з метою подолання негативних стереотипів.