Проблеми хімії та сталого розвитку

ОЦІНКА ЗАБРУДНЕННЯ МОРСЬКОЇ ВОДИ СТІЙКИМИ ОРГАНІЧНИМИ ПОЛЮТАНТАМИ ПІВНІЧНО-ЗАХІДНОЇ ЧАСТИНИ ЧОРНОГО МОРЯ

Вікторія ГЕНЧЕВА — 2025-12-30

Прибережна зона північно-західної частини Чорного моря зазнає значного впливу різних видів антропогенної діяльності та індустріального розвитку, що викликає занепокоєння щодо можливого забруднення морської води. У зв’язку з цим особливої актуальності набувають дослідження, спрямовані на визначення рівнів стійких органічних забруднювачів, які здатні тривалий час зберігатися у воді, акумулюватися в донних відкладах і чинити токсичний вплив на водні екосистеми. Метою цього дослідження було оцінити рівні забруднення хлорорганічними пестицидами, поліхлорованими біфенілами та поліциклічними ароматичними вуглеводнями у прибережних водах м. Одеси шляхом відбору проб у трьох точках: пляж Аркадія, мис Малий Фонтан та Чорноморський яхт-клуб. Окрім визначення концентрацій органічних забруднювачів, були виміряні ключові фізико-хімічні параметри, такі як температура (°C), pH, солоність та вміст розчиненого кисню, щоб комплексно охарактеризувати якість води у цих районах. Оцінку потенційного екологічного ризику, пов’язаного зі вмістом стійких органічних забруднювачів (СОЗ), здійснювали із застосуванням коефіцієнта забруднення (Кз). Наукова новизна роботи полягає у комплексному поєднанні гідрохімічного аналізу з визначенням широкого спектра СОЗ у конкретних ділянках узбережжя, а також у паралельному врахуванні фізико-хімічних характеристик, що дозволило отримати багатофакторне уявлення про стан водного середовища та взаємозв’язки між умовами середовища і вмістом органічних полютантів. Отримані дані показали, що фізико-хімічні параметри та концентрації СОЗ у більшості зон були близькими за значеннями і відповідали доброму та задовільному стану водного середовища. Незважаючи на це, регулярний моніторинг є необхідним для оцінки антропогенного впливу на екосистему та слугує важливим індикатором забруднення прибережних вод.

СПЕКТРОФОТОМЕТРИЧНЕ ВИЗНАЧЕННЯ 5-ГІДРОКСИМЕТИЛФУРФУРОЛУ У ЗРАЗКАХ МЕДУ РІЗНОГО БОТАНІЧНОГО ПОХОДЖЕННЯ

Віра ІЩЕНКО — 2025-12-30

Неправильні умови обробки, зберігання або фальсифікація меду сприяють утворенню 5-гідроксиметилфурфуролу (ГМФ), який шкідливий для здоров’я людини, якщо рівень споживання перевищує ліміт, встановлений регуляторними органами. Комісія Codex Alimentarius та Європейський Союз встановили межу ГМФ у меді 40 мг/кг, а для країн або регіонів з тропічними температурами 80 мг/кг. Міжнародна медова комісія рекомендує три методи визначення ГМФ: два спектрофотометричні методи визначення за методом Уайта та Вінклера і високоефективну рідинну хроматографію. Проте в дослідженнях, які проводяться в Україні, для визначення ГМФ в основному використовують регламентований метод Вінклера. В даному дослідженні 17 зразків меду 2022– 25 років збору та різного ботанічного походження були проаналізовані методом Уайта, який ґрунтується на руйнуванні хромофорної системи ГМФ дією метабісульфіту натрію. Різниця світлопоглинання при довжині хвилі світла 284 нм меду, який оброблений метабісульфітом, та без обробки пропорційна концентрації ГМФ. Для усунення ефектів світлорозсіювання та поглинання світла матрицею меду вимірювання проводили при двох довжинах хвиль: 284 нм і 336 нм. Для визначення були взяті монофлорні зразки меду (соняшниковий, липовий, акацієвий, ріпаковий та амарантовий), поліфлорний мед із різнотрав’я та купажовані зразки меду. Вміст ГМФ майже у всіх протестованих медах був значно нижчим рекомендованої норми. Найнижчий вміст ГМФ був у таких монофлорних медах як липовий та соняшниковий і знаходився в межах 0,63–2,8 мг/кг. Дещо вищий вміст ГМФ був у зразках акацієвого меду і знаходився в межах 10,8–14,6 мг/кг. В таких же межах знаходився вміст ГМФ у поліфлорному квітковому меді та у зразках купажованого меду. Аналіз соняшникового, ріпакового та амарантового меду 2025 року збору, показав, що вміст ГМФ був у них значно нижче нормативних значень.

ВПЛИВ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО АНТРОПОГЕННОГО НАВАНТАЖЕННЯ НА КИСЛОТНО-ОСНОВНИЙ РЕЖИМ ҐРУНТІВ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ЗОН ТРАНСПОРТНОГО ТА ПРОМИСЛОВОГО ВПЛИВУ

Ольга КИЧКИРУК — 2025-12-30

Дослідження базувалося на комплексному хімічному аналізі ґрунтових зразків, відібраних на різній відстані від джерел антропогенного навантаження: ділянки інтенсивного автомобільного руху (автотраса Р28) та СЗЗ промислових підприємств. Основними індикаторами для оцінки ступеня деградації ґрунтового покриву та кислотно-основного буферу обрали: актуальну та обмінну кислотність – як показники інтенсивності підкислення внаслідок накопичення обмінних катіонів Al3+ і H+, а також гідролітичну кислотність – як інтегральну характеристику потенційної (резервної) кислотності, що визначає потребу в хімічній меліорації та ремедіації. Результати дослідження ілюструють суттєві відмінності у характері техногенного впливу на кислотно-основний стан ґрунтів у межах двох досліджуваних зон. У приавтомагістральній ділянці зафіксовано інтенсивне та критичне підкислення ґрунтів: мінімальне значення pH (3,98) виявлено на відстані 25 м від узбіччя, що свідчить про глибоку хімічну деградацію ґрунтового поглинального комплексу та високий ризик розвитку алюмінієвої інтоксикації – чинника, небезпечного для більшості сільськогосподарських культур і рослин природних фітоценозів. Значення гідролітичної кислотності (14,71 ммоль-екв/100 г) підтверджують наявність значного резерву кислотності, що обґрунтовує необхідність термінового проведення хімічної меліорації з метою відновлення родючості та мінімізації екологічних ризиків. Крім того, підкислення сприяє підвищенню рухомості токсичних важких металів, що створює загрозу їхнього включення в трофічні ланцюги та забруднення підземних вод у межах придорожніх екотонів. На відміну від зон, що зазнають транспортного навантаження, ґрунти СЗЗ промислової зони демонструють виражений лужний ефект, імовірно зумовлений викидами промислових підприємств підприємств цементної, металургійної або суміжної галузей, що містять значні концентрації сполук кальцію та магнію. Ці сполуки нейтралізують надлишкову кислотність, підвищуючи pH ґрунтового розчину. Отримані результати мають прикладне значення для систем екологічного моніторингу, агровиробництва та просторового планування. Вони обґрунтовують доцільність впровадження диференційованих підходів до управління ґрунтовими ресурсами: зокрема, створення захисних лісосмуг і реалізація програм вапнування в зонах транспортного впливу, а також моніторинг лужності та потенційної солонцювості в межах промислових територій. Представлені дані можуть слугувати основою для розробки заходів з відновлення деградованих ґрунтів та зниження екологічного навантаження поблизу об’єктів інфраструктури.

ДОСЛІДЖЕННЯ ЗМОЧУВАНОСТІ ГРАФІТОВОЇ ПОВЕРХНІ, МОДИФІКОВАНОЇ ВІДНОВЛЕННЯМ ДІАЗОСОЛІ У ВОДНО-АЦЕТОНІТРИЛЬНОМУ РОЗЧИНІ

Вікторія ЛОВЧИЦЬКА — 2025-12-30

При отриманні композитних матеріалів на основі графіту та електропровідних полімерів важливим є забезпечити добру взаємодію між компонентами, що дає змогу покращити властивості таких матеріалів. Цього можна досягти ще на етапі підготовки синтезу шляхом модифікації графітових поверхонь з метою забезпечення доброго їх змочування розчинами вихідних мономерів. Метою роботи є модифікація поверхні графіту МПГ-7 шляхом відновлення 4-ацетамінофенілдіазоній тетрафторборату у водно-ацетонітрильному розчині під дією гіпофосфіту натрію. Наступним етапом модифікації поверхні є обробка її кислотою з метою гідролізу привитих до поверхні ацетамінофенільних груп з утворенням амінофенільних груп. Досліджено змочуваність модифікованої поверхні розчинами аніліну в соляній кислоті. Для цього визначали крайовий кут змочування використовуючи метод лежачої краплі. Хімічна модифікація поверхні графіту шляхом відновлення діазонієвої солі суттєво покращує його змочуваність водними розчинами. Навіть у випадку чистої води середнє значення косинуса крайового кута змочування cos θ = 0,65, порівняно з cos θ = 0,32 для немодифікованої поверхні. Розчини, які містять лише соляну кислоту характеризуються ще більшими значеннями cos θ, тобто змочують поверхню краще порівняно з водою, і набагато краще порівняно з немодифікованим графітом. Додавання до розчину аніліну спочатку призводить до зменшення cos θ, подальше збільшення концентрації аніліну супроводжується швидким збільшенням косинуса крайового кута змочування. Відповідний мінімум є найглибшим для розчинів з найменшою концентрацією HCl. Для 0,1 н аніліну в 0,5 н HCl значення cos θ є найнижчим з усіх досліджених, але значно вищим, ніж для чистої води. Зі збільшенням концентрації кислоти глибина мінімуму зменшується. Такі результати зумовлені наявністю амінофенільних груп, здатних до утворення водневих зв’язків і протонування в солянокислому розчині аніліну. Як результат спостерігається підвищення гідрофільності поверхні та збільшення роботи адгезії. Найвищі значення cos θ і, відповідно, найкраща змочуваність модифікованої поверхні спостерігаються для концентрацій соляної кислоти 1,0–2,0 н та аніліну 1,0–2,0 н. Отримані результати підтверджують ефективність модифікації графітової поверхні методом відновлення діазосполук та можуть бути використані при синтезі електропровідних композитів.

ЕКСТРАКЦІЙНО-ФОТОМЕТРИЧНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ТОРАСЕМІДУ

Жолт КОРМОШ — 2025-12-30

Методом екстракційно-фотометричного дослідження та комп’ютерного моделювання доказано можливість утворення іонної пари торасеміду (Тор) із катіонним реагентом астрафлоксин FF (АФ) утворює іонну пару (ІП). Розраховано та показано енергоефективність утворення ІП, та її дипольний момент. Розрахунки в системі Тор- + АФ+ проводили з використанням пакета «HyperChem 8.0». Використовували різноманітні початкові варіанти розташування протиіонів відносно один одного (процедура «single point»). Геометричну оптимізацію іонів проводили методом молекулярної механіки MM+. Досліджені ІП досить добре екстрагуються різними ароматичними вуглеводнями і можуть слугувати ефективною аналітичною формою для екстракційно-фотометричного визначення торасеміду. Встановлено оптимальні умови утворення та екстракції ІП: максимальна екстракція органічним розчинником із водної фази спостерігається при рН 5–9; оптимальним є вміст реагенту у водній фазі в діапазоні (1,5–3,0) · 10-4 М. Оптимальним є час екстракції 50–60 с. Склад ІП встановлено класичними спектрофотометричними методами: зміщення рівноваг та ізомолярних. Показано, що в органічну фазу добре вилучається ІП із співвідношенням компонентів 1:1. Умовний молярний коефіцієнт світлопоглинання ІП в оптимальних умовах сягає 1,0 ⋅ 105. Градуювальний графік залежності оптичної густини екстрактів від концентрації Тор описується рівнянням прямої А = 0,011 + 0,052c(Тор) в інтервалі концентрацій 0,8–46,8 мкг/см3 Тор. Межа виявлення Тор, розрахована за 3s-критерієм (n = 5; Р = 0,95), становить 0,7 мкг/см3. Розроблена методика екстракційно-фотометричного визначення торасеміду в лікарських формах та біорідинах спортсменів.

ВИКОРИСТАННЯ ЯМР-СПЕКТРОСКОПІЇ ДЛЯ ДОСЛІДЖЕННЯ 2,4-ДІОКСО- ТА 4-ІМІНО-2-ОКСО-3-ФЕНІЛ-5-R-6-R`-ТІЄНО[2,3-d]ПІРИМІДИНІВ

Галина РІЗАК — 2025-12-30

Похідні тієно[2,3-d]піримідину є перспективним класом гетероциклічних сполук із широким спектром біологічної активності, що зумовлює необхідність розроблення надійних методів їх структурної ідентифікації. Найбільш інформативним інструментом для встановлення побудови цих сполук є ЯМР-спектроскопія, однак систематизація спектральних даних для 2,4-діоксо- та 4-іміно-2-оксо-похідних залишається недостатньою. Мета роботи полягає в систематизації та критичному аналізі сучасних досягнень у застосуванні методів ядерного магнітного резонансу для встановлення структури 2,4-діоксо- та 4-іміно-2-оксо-3-феніл-5-R-6-R- тієно[2,3-d]піримідинів, виявленні закономірностей між хімічними зсувами сигналів та структурними особливостями досліджуваних сполук. Методи дослідження включають аналіз наукових публікацій, присвячених використанню одно- та двовимірної ¹H та ¹³C ЯМР-спектроскопії для ідентифікації та структурної характеристики похідних тієно[2,3-d]піримідину, систематизацію спектральних даних залежно від природи замісників у положеннях 2, 3, 4, 5 та 6 піримідинового і тієнового циклів, узагальнення інформації щодо кореляцій між спектральними параметрами та просторовою будовою молекул. Наукова новизна роботи полягає в комплексному підході до узагальнення спектральних характеристик широкого ряду 2,4-діоксо- та 4-іміно-2-оксо-похідних тієно[2,3-d]піримідину, виявлення специфічних особливостей ЯМР-спектрів залежно від електронних ефектів замісників, установлення діагностичних критеріїв для однозначної ідентифікації структури та конфігурації досліджуваних гетероциклічних систем. Висновки. Проведений аналіз наукових даних свідчить, що ЯМР-спектроскопія є найбільш інформативним методом установлення структури 2,4-діоксо- та 4-іміно-2-оксо-3-феніл-5-R-6-R-тієно[2,3-d]піримідинів, що дозволяє точно визначити положення замісників, підтвердити будову гетероциклічної системи та встановити просторову конфігурацію молекул. Систематизація спектральних характеристик створює основу для прогнозування хімічних зсувів нових похідних та оптимізації методів їх синтезу й ідентифікації.

ХРОМАТОГРАФІЧНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ПАРАЦЕТАМОЛУ ТА ІБУПРОФЕНУ У ФАРМАЦЕВТИЧНИХ ПРЕПАРАТАХ

Тетяна САВЧУК — 2025-12-30

Парацетамол та ібупрофен є найбільш поширеними безрецептурними лікарськими засобами, що застосовуються для усунення больового синдрому, зниження температури тіла та зменшення запальних процесів. Висока частота їх використання, наявність великої кількості генеричних форм і самостійне застосування пацієнтами зумовлюють необхідність суворого контролю якості та достовірного визначення вмісту діючих речовин і домішок у лікарських формах. У статті проведено аналіз фізико-хімічних властивостей парацетамолу та ібупрофену, розглянуто їх фармакологічні характеристики, метаболізм і механізм дії. Окрему увагу приділено сучасним аналітичним підходам до ідентифікації та кількісного визначення цих препаратів у фармацевтичних і біологічних об’єктах. Розглянуто хроматографічні методи (ВЕРХ, HPLC-MS/MS, газова хроматографія), УФ-спектрофотометрію, титриметрію, електрохімічні методи аналізу. Проаналізовано їх чутливість, селективність, межі виявлення, швидкість виконання та придатність до рутинного контролю. Порівняння методів показало, що хроматографічні методи забезпечують найвищу точність і відтворюваність результатів, тоді як спектрофотометричні методи залишаються простими й доступними для експрес-аналізу. Результати дослідження підкреслюють важливість використання валідованих методів контролю якості для забезпечення безпечного та ефективного застосування парацетамолу й ібупрофену, що має значення для фармацевтичної та токсикологічної практики.

РЕНТГЕНОФЛУОРЕСЦЕНТНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СПЛАВІВ, ЩО МІСТЯТЬ ЗОЛОТО ТА СРІБЛО

Ганна ТКАЧУК — 2025-12-30

У роботі представлені результати дослідження хімічного складу сплавів, що містять золото та срібло, а також інші метали, із застосуванням сучасного неруйнівного методу рентгенофлуоресцентного аналізу (РФА). Актуальність дослідження зумовлена необхідністю контролю якості дорогоцінних металів на ринку ювелірних виробів, де часто зустрічаються відхилення від заявлених стандартів. Метою роботи було виявлення та аналіз фактичного складу ювелірних виробів, медалей та монет різного історичного періоду та походження. Для дослідження було використано спектрометр ElvaX з програмним забезпеченням, за допомогою якого проведено кількісний та якісний аналіз сплавів. У ході дослідження ювелірних виробів із золота встановлено, що проба більшості проаналізованих зразків не відповідає клеймуванню. Зокрема, у сучасних виробах 585 проби вміст золота коливався в межах 58.14–58.55 %, що для деяких виробів є нижчим за мінімально допустимий стандарт. Виявлено, що для здешевлення сплавів срібло в лігатурі часто замінюють цинком, який є значно дешевшим. Також в одному зі зразків виявлені небажані домішки нікелю, який є потенційним алергеном. Аналіз срібних виробів також продемонстрував значні відхилення: вміст срібла у деяких зразках був нижчим за заявлену 925 пробу, тоді як в інших значно перевищував її. Дослідження золотих та срібних медалей та монет підтвердило історичні особливості їх виробництва. Наприклад, золота монета часів Миколи II майже ідеально відповідає заявленій 900 пробі, а срібні полтинники викарбувані в 20-х р.р. минулого століття мають завищений вміст срібла. Аналіз сучасних монет Євросоюзу, України та Польщі підтвердив використання спеціалізованих сплавів, таких як нейзильбер та Nordic Gold, що відповідає відомим технологіям карбування. Отримані результати підтверджують, що метод РФА є надійним інструментом для швидкого та ефективного контролю складу металевих виробів, дозволяючи виявляти невідповідності та фальсифікації, що особливо важливо як для експертних установ, так і для споживачів. Загалом, проведений аналіз демонструє високу ефективність РФА для експертного дослідження.

АМІДНІ ПОХІДНІ 1,2,4-ОКСАДІАЗОЛУ ЯК ПЕРСПЕКТИВНІ АГЕНТИ З ПОДВІЙНОЮ ФУНГІЦИДНОЮ ТА НЕМАТОЦИДНОЮ ДІЄЮ

Юлія ХАРЧЕНКО — 2025-12-30

Грибкові та нематодні патогени, що часто діють синергічно, становлять серйозну загрозу продовольчій безпеці. Традиційні методи захисту рослин передбачають застосування окремих фунгіцидів або нематицидів, що підвищує хімічне навантаження та сприяє розвитку резистентності. Перспективним підходом є розробка молекул подвійної дії, здатних одночасно пригнічувати грибкові та нематодні патогени. Особливу увагу привертають амідні похідні 1,2,4-оксадіазолу завдяки їх хімічній модульності, гетероатомному складу та сприятливому профілю токсичності. Ці сполуки демонструють високий рівень інгібування сукцинатдегідрогенази (SDH), що призводить до блокування електронного транспорту, порушення окислювального фосфорилювання та енергетичного виснаження патогенів. У роботі використано систематичний огляд публікацій у базах Scopus, Web of Science та PubMed. Проведено порівняльний аналіз синтетичних стратегій амідних 1,2,4-оксадіазолів та систематизовано дані щодо їх фунгіцидної та нематоцидної активності з застосуванням SAR-аналізу для виявлення структурно-активних закономірностей. Аналіз показав, що максимальна активність досягається при поєднанні гетероароматичних замісників (зокрема піридильних), оптимального галогенування та гнучкого амідного лінкера, що забезпечує правильну орієнтацію молекули у активному сайті ферменту. Виявлено ключові структурні фрагменти, що визначають високу біологічну ефективність, та запропоновано рекомендації щодо оптимізації синтетичних протоколів. Подальша оптимізація може бути здійснена шляхом модульного дизайну молекул, досягнення балансу гідрофобності та інтеграції вторинних механізмів дії, зокрема генерації активних форм кисню, із зменшенням токсичності та ризику біоакумуляції (екологічний SAR). Впровадження амідних похідних 1,2,4-оксадіазолу як інноваційних агентів подвійної дії відкриває перспективи підвищення продуктивності агрокультур, зменшення частоти обробок та стримування розвитку резистентності.

АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ПЛАТФОРМ MOODLE, GOOGLE CLASSROOM ТА ZOOM У ЗМІШАНОМУ НАВЧАННІ

Юлія ТРІШЕЧКІНА — 2025-12-30

У статті здійснено аналіз ефективності використання платформ Moodle, Google Classroom та Zoom у змішаному навчанні у закладах вищої освіти. Важливим акцентом даної роботи є оцінка потенціалу платформ з точки зору інклюзивності, педагогічної доцільності, розвитку цифрових компетентностей викладачів та студентів. Стаття спрямована не лише на виявлення існуючих практик, але й на пропонування рішень для їх удосконалення в умовах цифрової трансформації освіти. Визначено переваги й недоліки кожної з платформ, проаналізовано можливості їх поєднання для створення гнучкого й ефективного навчального середовища. Обґрунтовано роль цифрових інструментів у підвищенні якості освіти, особливо в умовах дистанційного чи гібридного формату. Визначено, що Moodle є потужним середовищем для створення системного курсу з глибоким контролем навчальної діяльності; Google Classroom забезпечує оперативність, гнучкість та доступність управління завданнями й комунікацією; Zoom надає можливість синхронної взаємодії в реальному часі, що є критично важливим для змішаного навчання. Таке інтегроване використання цифрових інструментів значно підвищує гнучкість освітнього процесу, дає змогу адаптувати навчання до індивідуальних потреб студентів, підтримує безперервність навчання навіть за умов надзвичайних обставин, зокрема, обмежень воєнного стану в Україні. Окрему увагу приділено викликам упровадження таких платформ та шляхам їх подолання. Висвітлено перспективи подальших досліджень у напрямі інтеграції ІКТ у сучасну педагогічну практику.

АУДИТ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ НА ОСНОВІ ТЕХНОЛОГІЙ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ ТА ІНТЕРНЕТУ РЕЧЕЙ

Олексій КОЗЛОВ — 2025-12-30

Забезпечення екологічної безпеки в умовах зростаючих антропогенних та природних загроз вимагає високонадійних цифрових систем, здатних виконувати неперервний моніторинг, швидку діагностику та своєчасне реагування на небезпечні відхилення. Інтеграція технологій штучного інтелекту (ШІ) та Інтернету речей (IoT) стає ключовим напрямком для посилення аналітичних можливостей та операційної ефективності аудиту екологічної безпеки, особливо в надзвичайних ситуаціях, коли обсяги даних, невизначеність та динаміка значно зростають. У даному дослідженні представлено систематичний огляд сучасних рішень ШІ та Інтернету речей, зосереджуючись на їх функціональних властивостях, обмеженнях та застосовності до оцінки екологічної безпеки на рівні підприємства. Особлива увага приділяється конкретним операційним вимогам та викликам, пов’язаним з надзвичайними умовами, де надійність, адаптивність та автоматизація механізмів прийняття рішень є критично важливими. На основі проведеного аналізу запропоновано узагальнену архітектуру інтегрованої системи аудиту екологічної безпеки. Архітектура включає розподілений сенсорний шар IoT для збору даних з високою роздільною здатністю, інтелектуальні модулі на основі ШІ для оцінки стану та виявлення аномалій, а також адаптивні режими роботи, що забезпечують стабільну функціональність системи під час переходів від нормального до надзвичайного стану. Запропонована система характеризується структурною гнучкістю, масштабованістю та застосовністю в різних промислових сферах, що дозволяє покращити ситуаційну обізнаність та точність оцінки екологічних ризиків. Отримані результати підтверджують ефективність поєднання штучного інтелекту та Інтернету речей для посилення технологічної стійкості та підвищення точності аудиту екологічної безпеки. Запропонована архітектура формує методологічну основу для подальших досліджень, спрямованих на розширення автономності системи, покращення прогностичних можливостей та підвищення стійкості у складних та швидкозмінних умовах ризику.

ІНТЕГРАЦІЯ ESG-КРИТЕРІЇВ ТА ЕКОЛОГІЧНИХ СТАНДАРТІВ ЄС У СИСТЕМАХ УПРАВЛІННЯ КАР’ЄРНИМ ТРАНСПОРТОМ

Людмила ГЕРАСИМЧУК — 2025-12-30

Метою дослідження є визначення та обґрунтування підходів до інтеграції ESG-критеріїв, екологічних стандартів ЄС та цифрових інструментів регулювання у систему управління внутрішньокар’єрним транспортом з метою підвищення екологічної ефективності, прозорості та відповідності принципам сталого видобутку. Методологія. У дослідженні застосовано комплексний підхід, що поєднує аналіз екологічних та правових стандартів ЄС, принципів ESG-комплаєнсу та цифрових інструментів екологічного регулювання. Для оцінки впливів і ефективності транспортних процесів використано моделі прогнозування витрат пального та викидів, побудовані на методах машинного навчання. Проведено сценарний аналіз екологічних та технологічних рішень, а також оцінено можливості інтеграції цифрових систем e-permitting, INSPIRE та one-stop-shop у практики екологічного управління гірничих підприємств. Наукова новизна полягає у розробленні та обґрунтуванні інтегрованого підходу до управління внутрішньокар’єрними транспортними процесами, який поєднує вимоги екологічних стандартів ЄС, ESG-критерії та цифрові технології. Запропоновано модель оцінювання екологічної ефективності на основі прогнозних цифрових інструментів (ML-моделі, Digital Twin, IoT-моніторинг) та визначено можливості впровадження європейських систем e-permitting, INSPIRE і one-stop-shop у практики сталого видобутку. Висновки. Проведене дослідження узагальнило підходи до інтеграції екологічних стандартів ЄС, ESG-критеріїв та цифрових технологій у систему управління внутрішньокар’єрним транспортом. Сталий видобуток вимагає поєднання правових, управлінських та цифрових інструментів, які забезпечують прозорість, екологічну ефективність і відповідальність виробництва. Стандарти ЄС (IED, EU Taxonomy, Green Deal) визначають рамки для зменшення викидів і підвищення енергоефективності, а ESG-критерії – комплексну оцінку екологічних, соціальних та управлінських аспектів діяльності. Цифрові моделі, аналітика, IoT-моніторинг і технологія Digital Twin дають змогу точно оцінювати впливи, оптимізувати логістику та зменшувати навантаження на довкілля. Європейські інструменти регулювання (e-permitting, INSPIRE, one-stop-shop) підсилюють прозорість і сприяють гармонізації практик із правом ЄС. Синергія цих рішень формує цілісну модель сталого видобутку та підтримує інтеграцію України в європейський екологічний простір.

МЕТОДОЛОГІЯ ВИКОРИСТАННЯ ДОЗОВИХ ЦІН ПРИ ЕКСПРЕС ОЦІНЮВАННІ ТА МОДЕЛЮВАННІ ЕФЕКТИВНОЇ ДОЗИ ВІД ГАЗОАЕРОЗОЛЬНИХ ВИКИДІВ РАДІОНУКЛІДНИХ ПОЛЮТАНТІВ

Людмила ГРИГОР’ЄВА — 2025-12-30

Стаття присвячена висвітленню розробленої методології використання дозових цін при радіоекологічному моделюванні ситуації. Використовуючи результати радіоекологічних досліджень авторів застосовано метод, заснований на визначенні нормалізованих показників ефективних доз, які дозволятимуть оперативно визначати ефективну дозу опромінення людини від техногенних джерел іонізуючого випромінювання, в першу чергу пов’язаних з газоаерозольними викидами АЕС. Для визначення нормалізованих ефективних доз від газоаерозольних викидів встановлювали показники, які виступали базовими радіаційними характеристиками цих джерел. Використано поняття «дозова ціна» (dose price) джерела іонізуючого випромінювання – показник, який за своїм змістом відображує річну ефективну дозу опромінення від радіонукліду, приведену до одиниці впливу джерела. При надходженні у довкілля суміші радіонуклідів встановлювали базовий (реперний) радіонуклід BR (або декілька) – який мав більшу вагомість у величині сумарної дози і в об’ємі газоаерозольного викиду, та визначали ефективну дозову ціну. Ця методологія застосована до представленої камерної моделі перенесення радіонуклідів, які було викинуто у довкілля з газоаерозольними викидами Південноукраїнської АЕС. Показано, що річна ефективна доза опромінення людини від радіонуклідів газоаерозольних викидів АЕС представляє собою суму річних ефективних доз: ефективної дози зовнішнього опромінення людини від хмари викидів і від радіонуклідів, що випали на землю, та ефективної дози внутрішнього опроміненняя людини через інгаляційне надходження радіонуклідів. Апробація методики здійснена на підставі встановленого авторами раніше факту, що головний внесок (63 %) у формування радіаційного навантаження на людину від інгаляційного надходження суміші радіонуклідів газоаерозольних викидів приходилося на 131I. Тому реперним радіонуклідом було обрано 131I. Базовою радіаційною характеристикою прийнято величину потужності викиду радіонукліду. Розрахунки, які проведено за цією методикою для території на відстані 2,5 км від АЕС, показали, що величина ефективної дозової ціни від газоаерозольного викиду суміші радіонуклідів склала величини на рівні 0,01–1,05 мкЗв/рік на 1 Бк/с викиду 131I. Важливою умовою прогнозування за допомогою дозиметричних моделей є їхня надійність. У роботі застосовано методику статистичного експерименту і стохастичного моделювання Монте-Карло для оцінювання надійності методики. Результати свідчили, що у моделі деякі фактори є істотними. Це обумовлено тим, що головний внесок в інгаляційну дозу від газоаерозольних викидів радіонуклідів здійснюють, крім 131І, також 60Со та 137Cs. Стохастичне прогнозування ефективної дози від газоаерозольних викидів АЕС з використанням визначених дозових цін підтвердило надійність представленої моделі при оперативному прогнозуванні дозового навантаження на населення від газоаерозольних викидів АЕС.

ОЦІНЮВАННЯ РИЗИКІВ ВІД ВИКИДІВ ВИРОБНИЦТВА АСФАЛЬТОБЕТОННОГО ДОРОЖНЬОГО ПОКРИТТЯ ЯК ЧИННИК ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Ольга КАРАЇМ — 2025-12-30

Метою дослідження є здійснення оцінки неканцерогенного та канцерогенного ризиків від викидів виробництва асфальтобетонного дорожнього покриття як чинника забезпечення сталого розвитку. Методи. Аналітичні, розрахункові, експериментальні, порівняльні, інформаційного моделювання та прогнозування. Результати дослідження. Здійснено оцінювання екологічних ризиків, пов’язаних із викидами забруднюючих речовин під час виробництва асфальтобетонного дорожнього покриття, та визначення їх значення для забезпечення сталого розвитку територій. На основі результатів моделювання розсіювання викидів забруднюючих речовин в атмосферному повітрі визначено рівні неканцерогенного та канцерогенного впливу пріоритетних забруднювачів, серед яких леткі органічні сполуки, бензол та бенз(а)пірен. Встановлено, що сумарний індекс небезпеки розвитку неканцерогенних ефектів для досліджуваних речовин відповідає допустимому рівню, тоді як з урахуванням фонових концентрацій набуває насторожуючого характеру. Комбінований канцерогенний ризик, зумовлений дією бензолу та бенз(а)пірену, визначено як середній, який є прийнятним у виробничих умовах, проте по відношенню до населення потребує регулярного моніторингу та детальнішого аналізу джерел забруднення й потенційних наслідків його дії для обґрунтування необхідних заходів з управління ризиком, ефективності системи екологічного менеджменту та забезпечення сталого розвитку. Висновки. Отримані результати вказують на необхідність подальшого вдосконалення технологічних процесів виробництва асфальтобетонного дорожнього покриття, оптимізації параметрів температурної обробки та впровадження системи інтегрованого моніторингу атмосферного повітря. Обґрунтовано, що систематична оцінка ризиків і контроль викидів є ключовими умовами мінімізації негативного впливу на здоров’я населення й довкілля та сприяють реалізації цілей сталого розвитку.

АДАПТАЦІЯ I-TREE ECO ДЛЯ ОЦІНКИ ДЕПОНУВАННЯ ТА СЕКВЕСТРАЦІЇ ВУГЛЕЦЮ МІСЬКИМИ ДЕРЕВНИМИ НАСАДЖЕННЯМИ ПРОМИСЛОВИХ ЗОН УКРАЇНИ

Ганна КІРЕЙЦЕВА — 2025-12-30

Мета роботи. Адаптація програмного забезпечення i-Tree Eco для кількісної оцінки депонування та секвестрації вуглецю міськими деревними насадженнями промислових зон України на прикладі м. Житомира з верифікацією результатів за вітчизняними та міжнародними методиками. Методологія. Інвентаризація 110 дерев 13 видів проводилась у червні-липні 2025 року на 15 кругових пробних ділянках відповідно до Інструкції № 226 із застосуванням обладнання Haglöf (Швеція). Моделювання секвестрації вуглецю виконано за допомогою i-Tree Eco версії 6.0.35. Для верифікації результатів проведено порівняльний аналіз з методикою оцінки фітомаси лісових насаджень та нормативами IPCC. Наукова новизна. Вперше проведено адаптацію i-Tree Eco для оцінки екосистемних послуг міських насаджень промислових зон України з верифікацією за вітчизняною методикою Лакиди та міжнародними стандартами IPCC. На відміну від попередніх українських досліджень, які фокусувалися на паркових насадженнях у сприятливих умовах, дане дослідження охоплює території з високим техногенним навантаженням та встановлює коефіцієнти корекції для основних деревних видів промислових зон. Висновки. Загальний вуглецевий резервуар становить 21,4 т С (78,5 т CO2-екв.) при середньому показнику 194,5 кг С/дерево. Валова щорічна секвестрація – 625 кг С/рік (2,29 т CO2 /рік). Порівняльний аналіз показав середнє відхилення +8,6 % та +12,2 %, що знаходиться в межах допустимої методичної похибки (±10–15 %). Встановлено високу концентрацію вуглецевого запасу у двох видів: акація біла та верба плакуча акумулюють 62,6 % загального запасу при чисельності 27,3 %. Доведено коректність застосування i-Tree Eco для українських умов за дотримання належної ідентифікації видів та точності польових вимірювань. Результати можуть використовуватись для розробки стратегій управління міськими лісами та інтеграції екосистемних послуг у систему вуглецевого обліку України.

БІОЛОГІЧНЕ ЗАБРУДНЕННЯ ЗВІРІВСЬКОГО ЛІСНИЦТВА НА ПРИКЛАДІ ШКІДНИКІВ ТА ЗАХВОРЮВАНЬ ДЕРЕВНИХ РОСЛИН

Людмила САВЧУК — 2025-12-30

Шкідники (комахи) та захворювання лісових насаджень – є одними з найнебезпечніших чинників, що негативно впливають на стан та стійкість лісових екосистем. Вони спричиняють ослаблення та загибель дерев, призводячи до деградації лісових масивів. Звірівське лісництво, як частина лісового фонду України, виконує важливу природоохоронну діяльність, однак також зазнає негативного впливу через шкідників, напівпаразитів, неінфекційні та інфекційні захворювання. Метою роботи є дослідження видового складу шкідників, напівпаразитів та хвороб деревних порід у Звірівському лісництві. До основних аспектів дослідження належить аналіз пошкодження лісових насаджень, а також оцінка їх впливу на стан лісових екосистем. Для досягнення поставленої мети було проведено комплексний аналіз, який включає: визначення основних видів шкідників, напівпаразитів та захворювань, що поширені на території Звірівського лісництва та оцінка їх шкідливості; розробку рекомендацій, щодо зменшення пошкодження та загибелі лісових масивів. Дослідження проведено в період 2024–2025 рр. У роботі досліджено та систематизовано видовий склад основних шкідників, напівпаразитів та захворювань деревних порід у Звірівському лісництві. При цьому застосовано сучасні методи моніторингу стану лісових насаджень, на основі яких оцінено пошкодження деревних рослин. Результати дослідження свідчать, що найбільшу шкоду в Звірівському лісництві завдали комахи – жуки-точильники (Ptinidae Latreille), верхівковий короїд (Ips acuminatus) та ін.