Проблеми хімії та сталого розвитку

ЗАКОНОМІРНОСТІ ТРАНСПОРТУ ЗАРЯДУ У СПРЯЖЕНИХ ПОЛІАМІНОАРЕНАХ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ ДОКТОРСЬКОЇ ДИСЕРТАЦІЇ)

Галина МАРТИНЮК — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Питання перенесення заряду в тонких шарах органічних напівпровідників на основі спряжених поліаміноаренів (поліаніліну та його похідних), обумовлене наявністю вільних носіїв заряду в їх структурі зумовлює широке застосування цих матеріалів в галузях «високих технологій», а саме високоефективні пристрої нового покоління: систем запису і збереження інформації, гнучкі сенсори, біосенсори, суперконденсатори, антистатичні та антирадарні покриття, сонячні елементи та органічні дисплеї, системи моніторингу стану довкілля, аналізу продуктів харчування, альтернативні джерела енергії. Спряжені поліаміноарени, зокрема поліанілін та його похідні, мають власну електронну провідність, виступають електропровідними наповнювачами в композитах з полімерними матрицями різної будови. В роботі вивчено електричні властивості спряжених поліаміноаренів на основі поліаніліну (ПАн), поліортотолуїдину (ПоТІ), поліанізидину (ПоА). Досліджено вплив структури аміноаренів, природи легуючих агентів (сильних мінеральних кислот), ступеня легування на параметри провідності, а також закономірності транспорту заряду для спряжених поліаміноаренів, а саме: ПАн, ПоТІ, ПоА. На основі лінійної залежності питомої провідності досліджуваних зразків в інтервалі температур 293−403 К було розраховано енергію активації транспорту заряду залежно від природи поліаміноарену, які становили εσ = 0,066 ± 0,012 еВ; εσ = 0,267 ± 0,015 еВ; та εσ = 0,32 ± 0,01 еВ для ПАн, ПоТІ, ПоА відповідно. За допомогою ЕПР-спектроскопії при температурі 273К було вивчено електронні властивості досліджуваних поліаміноаренів. Встановлено вплив природи замісників на основні параметри ЕПР-спектрів (значення g-фактора, ширина лінії, ступінь асиметрії сигналу, густину спінів), що підтверджує думку про локалізацію спінів з перерозподілом заряду для заміщених поліамінаренів.

АНАЛІЗ ЕЛЕМЕНТНОГО СКЛАДУ ВОДНИХ РЕСУРСІВ КИЇВСЬКОГО РЕГІОНУ

Катерина НЕСТЕРОВА, Олена ХИЖАН — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Постійний контроль складу водних ресурсів є важливим для збереження екологічного балансу та захисту довкілля. Забруднення води важкими металами становить серйозну глобальну загрозу через їхню високу токсичність для живих організмів навіть у малих концентраціях. Тому надійне та точне визначення важких металів у воді необхідне для забезпечення її безпеки. Дослідження проводилися в акредитованій випробувальній лабораторії Національного університету біоресурсів і природокористування України. Метою дослідження було оцінити вміст хімічних елементів, зокрема важких металів, у зразках води з різних джерел Київського регіону. Для цього було використано атомно-емісійну спектрометрію з індуктивно-зв’язаною плазмою (ICP-AES), що характеризується високою точністю та чутливістю. Джерела забруднення важкими металами включають промислові викиди, агрохімікати, неналежну утилізацію відходів. Це сприяє накопиченню елементів у довкіллі, зокрема в повітрі, ґрунті та воді. Ефективне виявлення важких металів у воді є критичним для контролю якості. Дослідження, проведені в Київській області, виявили, що концентрації металів, таких як кобальт, кадмій, свинець, нікель, хром, мідь, цинк, марганець, молібден, миш’як, ртуть, перебувають у допустимих межах. Отримані дані підтверджують, що якість води відповідає екологічним нормам і є безпечною для споживання. Результати дослідження дозволяють розробити ефективні стратегії управління водними ресурсами, спрямовані на зниження ризиків забруднення важкими металами та збереження екологічної безпеки. Регулярний моніторинг дає змогу оперативно виявляти зміни у водних об’єктах і запобігати потенційним загрозам для здоров’я людей та екосистем.. Це вказує на стабільний екологічний стан водних ресурсів регіону. Вода придатна для використання без необхідності негайного зниження концентрацій цих металів.

ВПЛИВ РІЗНИХ МЕТОДІВ СИНТЕЗУ НА ТОКСИЧНІСТЬ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ НОВИХ БІОЛОГІЧНО АКТИВНИХ СПОЛУК НА ОСНОВІ ТІЄНОПІРИМІДИНІВ

Галина РІЗАК — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Другою за розповсюдженістю смертельною хворобою у світі є рак, розвиток якого опосередкований різними біофізіологічними механізмами, тому нині науковий підхід до синтезу біологічно активних сполук для лікування онкологічних захворювань включає розуміння нових, конкретних біологічних цілей і їх кореляції щодо цієї хвороби. У цьому аспекті зацікавленість викликають тієнопіримідини – біоізостери пуринів, які мають широкий спектр біологічної активності, зокрема протиракової. Тому метою дослідження є оцінювання нових підходів до синтезу тієнопіримідинів та їх вплив на біологічну активність і токсичність нових сполук. Для цього було проведено теоретичне дослідження з елементами огляду наукової літератури згідно з критерієм PRISMA. Наукова новизна роботи полягає в узагальненні наявних різнорідних даних щодо впливу структури синтезованих тієнопіримідинів на їх активність та відомих пояснень можливих механізмів такого впливу. Дослідження показало, що найбільш привабливим з погляду науки є тієно[2,3-d]піримідиновий каркас, який надалі модифікують шляхом синтезу трициклічних структур, «прищеплення» до тієнопіримідинових каркасів замісників більш складної будови, які у свою чергу самі можуть бути заміщеними, а також створення гібридних молекул, наприклад, кон’югатів, кожен фрагмент яких має свою біологічну активність. Причому на цитотоксичність та антипроліферативну активність впливає: тип конкретного замісника, його здатність бути донором або акцептором електронів; комбінація різнорідних замісників, оскільки один замісник може зменшувати активність іншого; місце заміщення. Наукові роботи показують, що заміщення різнорідними замісниками в одному й тому самому положенні може давати різний цитотоксичний ефект та біологічну активність. Розроблення біологічно активних сполук на основі тієнопіримідинів для лікування онкологічних захворювань та нових методів їх синтезу вимагає серйозного міждисциплінарного підходу із залученням спеціалістів з органічного синтезу, дизайну органічних молекул, біології та фармакології.

СИНТЕЗ ТА ОЦІНКА АНТИОКСИДАНТНОЇ АКТИВНОСТІ 3-АРИЛ-5,6,7,8-ТЕТРАГІДРОТІАЗОЛО[3,2-a][1,3]ДІАЗЕПІНІВ

Леся САЛІЄВА, Наталія СЛИВКА, Віктор ТКАЧУК, Михайло ВОВК — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

1,3-Діазепінове ядро входить до складу багатьох біологічно активних сполук, зокрема, природного продукту з противірусною та протираковою дією коформіцину, протиракового препарату пентостатину, інгібітора β-лактамаз авібактаму. Проведений нами аналіз літературних джерел засвідчив, що впродовж останніх десятиліть підвищеною увагою науковців користуються тіазоло[3,2-a][1,3]діазепіни, які зарекомендували себе як потенційні протисудомні агенти та інгібітори агрегації тромбоцитів. Варто відзначити, що в їх ряду відкрито снодійний засіб короткої дії HIE-124, який має потенціал для використання з тіопенталом натрію для підтримки анестезії впродовж більш тривалого періоду. Предметом поданого дослідження став синтез та оцінка антиоксидантної активності 3-арил-5,6,7,8-тетрагідротіазоло[3,2-a][1,3]діазепінів. Для реалізації поставленого завдання в ролі базового субстрату використано 1,3-діазепан-2-тіон, який був опробуваний у реакції циклоконденсації із α-бромоацетофенонами для одержання цільових 3-арил-5,6,7,8-тетрагідротіазоло[3,2-a][1,3]діазепінів. Склад та будову синтезованих похідних надійно доведено комплексним фізико-хімічним аналізом, зокрема, методами ЯМР 1Н-, 13С-спектроскопії та хроматомас-спектрометрії, а також даними елементного аналізу. Оцінка антиоксидантної активності синтезованих 3-арил-5,6,7,8-тетрагідротіазоло[3,2-a][1,3]діазепінів базувалась на аналізі інгібування радикалів 1,1-дифеніл-2-пікрилгідразилу (DPPH). Результати скринінгу продемонстрували, що всі похідні характеризуються багатообіцяючою антиоксидантною дією з рівнем поглинання радикалів 90.6 – 97.6 %. Найвищий показник інгібування продемонстрував 3-(4-бромофеніл)-5,6,7,8-тетрагідротіазоло[3,2-a][1,3]діазепін 6 (І = 97.6 %), а найнижчий – 3-(3-нітрофеніл)-5,6,7,8-тетрагідротіазоло[ 3,2-a][1,3]діазепін 4 (І = 90.6 %).

ОЦІНКА АНТИОКСИДАНТНОЇ АКТИВНОСТІ 2-(S-МЕТИЛКЕТОАРИЛ)БЕНЗІМІДАЗОЛІВ ТА 3-АРИЛБЕНЗ[4,5]ІМІДАЗО[2,1-b]ТІАЗОЛІВ

Наталія СЛИВКА, Леся САЛІЄВА, Віктор ТКАЧУК, Михайло ВОВК — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Похідні бензімідазолу є одними з найперспективніших типів конденсованих гетероциклічних сполук, що знаходять широке застосування в сучасній медичній та фармацевтичній хімії. Структурна модифікація бензімідазольного каркасу біоорієнтованими фрагментами зробила цей гетероцикл універсальним, з широким спектром фармакологічної активності. Серед таких похідних слід особливо відзначити численні бензімідазо[2,1-b]тіазольні сполуки, які є як лікарськими засобами, так і кандидатами на роль ліків. Останнім часом в їх числі були виявлені перспективні агенти з антибактеріальною, протигрибковою, протизапальною, противиразковою, противірусною, антигельмітною та протираковою дією. Відомо про високу антиоксидантну активність 2H-бенз[4,5]імідазo[2,1-b][1,3] тіазин-4(3H)-ону щодо стабільного радикала DPPH, рівень пригнічення якого досягав 73 %. Таким чином вивчення антиоксидантної активності нових його представників залишається пріоритетним завданням. Робота присвячена дослідженню антирадикальних властивостей 3-арилбенз[4,5]імідазо[2,1-b][1,3]тіазолів 4a–ж, отриманих ініційованою поліфосфорною кислотою циклізацією 2-((1H-бензо[d]імідазол-2-іл)тіо)-1- (фенілзаміщених)етанонів 3a-ж. Оцінку антиоксидантної активності здійснювали за допомогою методу інгібу- вання радикалів 2,2-дифеніл-1-пікрилгідразилу (DPPH). Результати проведеного експерименту показали, що при концентрації 5 мМ 2-{(1H-бенз[d]імідазол-2-іл)тіо}- 1-арилетанони 3а-ж демонструють значно вищу антиоксидантну активність порівняно з їх циклічними аналогами — 3-арилбенз[4,5]імідазо[2,1-b]тіазолами 4. Інгібування радикалів DPPH сполуками 3а-ж становить від 80,0 % до 95,6 %, тоді як для сполук 4а-ж цей показник варіює від 46,7 % до 90,2 %. Найвищу антиоксидантну активність виявив 2-{(1H-бенз[d]імідазол-2-іл)тіо}-1-(4-гідроксифеніл)етанон 3г (І = 95,6 %), що повністю узгоджується літературними даними для сполук, що містять фенольний фрагмент.

МОДЕЛЮВАННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ДЛЯ РОЗВИТКУ ФІНАНСОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У МАЙБУТНІХ КЕРІВНИКІВ ЗАКЛАДІВ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

Олег ГРИНЬ — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті розглядаються педагогічні умови, що сприяють розвитку фінансової компетентності у майбутніх керівників закладів середньої освіти. Акцентовано увагу на важливості формування фінансової грамотності як складової професійної підготовки майбутніх освітніх менеджерів. У роботі окреслено основні напрямки, за якими можна створити ефективні педагогічні умови для розвитку фінансових навичок у студентів, зокрема через інтерактивні методи навчання, включаючи кейс-метод, симуляційні ігри та використання сучасних інформаційних технологій. Також підкреслено значення розробки спеціалізованих навчальних програм, які відповідають потребам управлінців освітніми закладами та враховують реалії фінансової діяльності в умовах сучасних економічних змін. Значну роль у формуванні фінансової компетентності майбутніх керівників відіграє застосування сучасних цифрових інструментів і програмного забезпечення для моделювання фінансових процесів. Такий підхід дозволяє студентам на практиці освоїти ключові аспекти фінансового управління, зокрема планування та прогнозування бюджету закладу, ефективне розподілення фінансових ресурсів, а також аналіз витрат. Стаття висвітлює значення мультимедійних ресурсів та онлайн-курсів як елементів навчальної діяльності, що дозволяють майбутнім керівникам закладів освіти здобувати актуальні знання та навички в реальному часі. Крім того, розглянуто необхідність застосування інтерактивних підходів для активного залучення студентів до навчального процесу, що підвищує рівень їхньої мотивації та здатність до практичного застосування знань у фінансовому управлінні. Моделювання педагогічних умов, які сприяють розвитку фінансової компетентності, є важливим етапом у підготовці ефективних керівників для закладів освіти, що здатні адаптуватися до економічних викликів і забезпечувати фінансову стійкість організацій у складних умовах. У статті окреслено ключові педагогічні інструменти та методи, що сприяють цілісному підходу до розвитку фінансової компетентності, що в свою чергу забезпечує сталий розвиток освітніх установ в умовах змінної економічної ситуації.

ПРАКТИЧНІ СТРАТЕГІЇ ВИКОРИСТАННЯ СИТУАТИВНО-КОМУНІКАТИВНИХ ТАКТИК В ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ДИТЯЧИХ СТОМАТОЛОГІВ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ВЗАЄМОДІЇ

Оксана ЄФРЕМОВА — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Встановлено, що в сучасних умовах до особистості майбутніх дитячих стоматологів висуваються підвищені соціальні та психологічні вимоги. Найважливіша з них – оволодіння навичками міжособистісної професійної взаємодії, без яких вирішення завдання підвищення якості життя і соціального функціонування пацієнтів виявляється неможливим. Окреслені навички набувають особливої значущості у професійній діяльності дитячих стоматологів під час розгляду питань, пов’язаних із комплаєнтністю пацієнтів, під час профілактичної та реабілітаційної роботи, а також у межах виникнення конфліктних ситуацій. Успішність майбутніх дитячих стоматологів у міжособистісній професійній взаємодії забезпечується поєднанням професійних знань і навичок спілкування як психологічних властивостей особистості лікаря-стоматолога. Метою статті визначено відображення ефективних практичних стратегій використання ситуативно-комунікативних тактик в підготовці майбутніх дитячих стоматологів до професійної взаємодії. Використання ситуативно-комунікативних тактик в підготовці майбутніх дитячих стоматологів до професійної взаємодії базувалося на створенні складних комунікативних ситуацій, формування навичок професійної взаємодії шляхом симуляції природного спілкування лікаря з пацієнтом. Узагальнено, що використання ситуативно-комунікативних тактик в підготовці майбутніх дитячих стоматологів до професійної взаємодії забезпечують набуття студентами низки практичних навичок, зокрема: збору інформації для побудови довгострокових партнерських відносин; взаємодії з пацієнтами залежно від їхнього типу; культури поведінки в процесі професійної взаємодії; здійснення мотивуючої бесіди; професійного інформування пацієнта; застосування психотерапевтичних методик для саморегуляції власного емоційного стану.

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ДО ВИКОРИСТАННЯ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ В УМОВАХ МЕРЕЖЕВОЇ ОСВІТНЬОЇ КОМУНІКАЦІЇ

Віктор ЗАЛЕНСЬКИЙ — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Сучасні процеси цифровізації актуалізують необхідність перетворення діяльності викладачів у нових умовах – в умовах мережевого освітнього середовища з використанням цифрових технологій та інструментів. Інтеграція цифрових засобів навчання вимагає системних змін у підготовці майбутніх викладачів, які виявляються в зміні педагогічної діяльності, вимагають урахування принципів цифрової дидактики, методів і прийомів мережевої освітньої комунікації. Обґрунтовано, що процеси цифровізації зумовлюють формування нового освітнього запиту на підготовку викладачів, готових до професійної діяльності в умовах мережевої освітньої комунікації. Це актуалізує необхідність внесення змін і професійну підготовку майбутніх викладачів на змістовому та інструментальному рівні з урахуванням процесу цифровізації. Узагальнено, що мережева освітня комунікація трансформує електронне освітнє середовище взаємодії майбутніх викладачів та студентів, принципи структурування навчального матеріалу, забезпечує розширення цифрових інструментів та технологій. У межах статті визначено нові ролі майбутніх викладачів з урахуванням цифровізації освітнього середовища (майбутній викладач ↔ студент або група студентів; майбутній викладач ↔ цифрові технології та засоби ↔ студент або група студентів; майбутній викладач ↔ цифрові технології та засоби – як архітектор цифрових засобів навчання, розробник цифрових освітніх середовищ). Розкрито дидактичні особливості педагогічної діяльності майбутніх викладачів в умовах мережевої освітньої комунікації (впровадження нових форм, змісту, мережевих засобів навчання). Основним результатом підготовка майбутніх викладачів до використання цифрових технологій в умовах мережевої освітньої комунікації визначено їхню готовність до пошуку та оцінювання навчальних онлайн-матеріалів; створення візуально цікавих матеріалів; використання соціальних мереж для професійного розвитку; поширення якісних навчальних ресурсів; створення та розповсюдження мультимедійного контенту; використання онлайн-інструментів для впровадження сучасних педагогічних практик.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ФОЛЬКЛОРИСТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ КУЛЬТУРОЛОГІВ У ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ

Олександр КНЯЗЬ — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті розглядаються теоретичні та методологічні аспекти формування фольклористичної компетентності майбутніх культурологів у процесі їхньої фахової підготовки. Фольклористична компетентність трактується як інтегральна якість особистості, що включає систему знань, умінь і навичок з аналізу, інтерпретації та популяризації фольклору, а також ціннісне ставлення до культурної спадщини. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю збереження та відтворення культурних традицій у сучасному глобалізованому світі, де фольклор виступає важливим елементом національної ідентичності. Увага акцентується на ролі інтегративного підходу до професійної підготовки культурологів, який передбачає поєднання теоретичних знань із практичною діяльністю. Методологічну основу дослідження становлять аксіологічний, інтегративний, діяльнісний та акмеологічний підходи, які забезпечують системний підхід до формування фольклористичної компетентності. У процесі дослідження визначено педагогічні умови, які сприяють ефективному засвоєнню студентами культурологічних дисциплін, зокрема: інтеграція українських і зарубіжних традицій у навчальні програми; використання інноваційних методів навчання; створення творчого середовища для популяризації фольклору. Результати дослідження свідчать, що системний підхід до формування фольклористичної компетентності майбутніх культурологів сприяє їхній професійній підготовці та формуванню стійкого інтересу до національної культурної спадщини. Практичне значення дослідження полягає у розробці навчально-методичних матеріалів, які можуть бути використані у процесі професійної підготовки фахівців з культурології.

РОЗВИТОК МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-КОМУНІКАЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ-ЖУРНАЛІСТІВ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

Сергій ЛОБКО — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Метою статті є дослідження впливу міжкультурної комунікації на розвиток соціально-комунікаційної компетентності студентів-журналістів у процесі їхньої професійної підготовки. У сучасному глобалізованому суспільстві здатність ефективно взаємодіяти з представниками різних культур стає ключовою складовою успішної журналістської діяльності. Соціально-комунікаційна компетентність дозволяє студентам-журналістам створювати якісний контент, адаптований до потреб різних аудиторій, уникати міжкультурних конфліктів та формувати позитивний імідж засобів масової інформації. Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні міждисциплінарного підходу, що включає аналіз теоретичних положень міжкультурної комунікації, порівняння існуючих моделей розвитку соціально-комунікаційної компетентності у навчальних програмах, а також емпіричне дослідження практик інтеграції міжкультурної комунікації у навчальний процес студентів-журналістів. У дослідженні використовувалися методи контент-аналізу, опитування та спостереження. Наукова новизна роботи полягає у визначенні основних факторів, що впливають на розвиток соціально-комунікаційної компетентності студентів у процесі їхньої взаємодії з представниками інших культур, та обґрунтуванні важливості інтеграції міжкультурної комунікації до навчальних програм журналістів. Аналіз існуючих досліджень свідчить про недостатню увагу до практичного впровадження міжкультурних аспектів у підготовці журналістів, що актуалізує розробку нових підходів до формування необхідних компетенцій. У статті розглядаються ключові аспекти міжкультурної комунікації, такі як адаптація до багатокультурного середовища, врахування мовних і культурних бар’єрів, використання сучасних технологій у комунікаційних процесах, а також підходи до оцінювання рівня соціально-комунікаційної компетентності. Наведено приклади успішних практик інтеграції міжкультурної комунікації у навчальний процес, зокрема через міжкультурні проєкти, тренінги та використання соціальних медіа. У висновках наголошується, що формування соціально-комунікаційної компетентності є багатовимірним процесом, який потребує систематичної інтеграції міжкультурної комунікації у навчальні програми журналістів. Результати дослідження можуть бути корисними для викладачів, студентів, а також практиків, які прагнуть підвищити ефективність міжкультурної взаємодії у професійному середовищі.

МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ГЕНДЕРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВ ЗАКЛАДІВ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

Ганна ЛЮЛЬКА — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті досліджено теоретико-методологічні основи формування гендерної компетентності майбутніх менеджерів закладів загальної середньої освіти в умовах сучасних соціокультурних змін. З’ясовано сутність поняття «гендерна компетентність», яке визначено як інтегровану здатність особистості, що поєднує знання, навички, ціннісні орієнтації та установки, спрямовані на створення рівноправного та інклюзивного освітнього середовища. Охарактеризовано структуру гендерної компетентності, що включає когнітивний, емоційно-ціннісний та поведінковий компоненти, які є взаємопов’язаними і впливають на ефективність професійної діяльності управлінців у галузі освіти. Автором обґрунтовано доцільність інтеграції гендерного підходу до освітніх програм підготовки менеджерів освіти, що передбачає запровадження спеціалізованих курсів, проведення тренінгів з розвитку гендерної чутливості, впровадження практико-орієнтованих методів навчання. Визначено, що формування гендерної компетентності майбутніх менеджерів потребує системного підходу, який враховує як теоретичну підготовку, так і практичну діяльність, зокрема застосування кейс-методів, рольових ігор, гендерного аудиту в навчальному процесі. У статті також представлено результати емпіричного дослідження, спрямованого на визначення рівня сформованості гендерної компетентності у студентів педагогічних закладів вищої освіти. Виявлено основні труднощі, з якими стикаються майбутні менеджери у процесі набуття гендерної компетентності, та окреслено шляхи їх подолання. Запропоновано практичні рекомендації щодо вдосконалення навчально-методичного забезпечення професійної підготовки майбутніх керівників закладів загальної середньої освіти, що сприятиме підвищенню якості управління та створенню гендерно чутливого середовища в освітніх закладах.

ЗАКОРДОННИЙ ДОСВІД ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ХІМІЇ ТА ПРИРОДНИЧИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Лариса МАРУШКО — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті здійснено аналіз зарубіжного досвіду підготовки майбутніх учителів хімії та природничих спеціальностей (американська, канадська і європейська моделі). Це дає змогу визначити ряд важливих напрямів, що мають стати визначальними для прогнозування та розвитку педагогічної освіти в Україні, враховуючи реалії та завдання сучасного суспільства, а саме: 1) в системі підготовки майбутніх учителів хімії та природничих спеціальностей, як і в системі вищої освіти загалом, відбувається посилення інтеграційних процесів, результатом чого має стати формування єдиного освітнього простору, посилення інтеграційного потенціалу складових освітнього процесу в закладах вищої освіти; 2) в системі професійної освіти з’являються інші види підготовки майбутніх учителів (паралельна, послідовна та альтернативна моделі), що доповнюють існуючу систему, проте традиційна модель частково збережена (обов’язковими є теоретична підготовка та педагогічна практика); здійснюється інтенсивний пошук альтернативних варіантів підготовки вчителів за програмами «ліцензованого» і «всебічно підготовленого» педагога; 3) розробляються та вдосконалюються національні рамки кваліфікацій, на основі яких створюються професійні стандарти і освітні програми, установлюються критерії оцінювання навчальних результатів; 4) створюються та запроваджуються різноманітні практично-орієнтовані моделі підготовки майбутніх вчителів хімії, зокрема «клінічна модель», «школа професійного розвитку», модель навчання на робочому місці; 5) основна концепція полягає у переході від переважання теорії та філософії у підготовці вчителів до посилення практичної складової через розширення педагогічної практики і урізноманітнення форматів її організації. Це включає тісне партнерство із закладами загальної середньої освіти і перехід до безперервної багаторівневої педагогічної освіти; 6) трансформація освітнього процесу включає впровадження новітніх технологій, модернізацію підходів до організації занять та активне використання гібридних методів навчання для підготовки педагогів; освітні програми адаптуються під сучасні потреби, збагачуючись інтерактивними і цифровими інструментами, що забезпечує якісну та ефективну освіту.

МЕТОДИЧНІ ПРИЙОМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЄДНОСТІ ТРАДИЦІЙ ТА ІННОВАЦІЙ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЛОЛОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ НА ЗАСАДАХ ПРАКСЕОЛОГІЧНОГО ПІДХОДУ

Олександр ОСТРОВСЬКИЙ — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Стратегія сучасної вищої освіти спрямована на розвиток національної моделі освіти, орієнтованої на формування творчої особистості, накопичення інтелектуального капіталу, перехід від моделі «Освіта для всіх» до моделі «Освіта для кожного». Не дарма сучасне десятиліття за рішенням ООН визнано століттям цивілізацій. Рішенням Ради Європи ХХІ тисячоліття також визнано роком мов. Мова і мовлення визначають свідомість людини, дають змогу зберігати і транслювати її культуру та звичаї. Незважаючи на традиційні цінності та культурні коди, які зберігає в собі мова, слід вказати також на її вплив на свідомість і світовідчуття людей, які говорять і думають нею. Все це актуалізувало необхідність оновлення підготовки майбутніх учителів філологічних спеціальностей як носіїв та трансляторів мови і мовлення. Встановлено, що сутність і специфіка педагогічної філологічної освіти з метою формування професійної компетентності майбутніх учителів філологічних спеціальностей зумовлюють необхідність використання освітньо-виховного потенціалу інноваційних технологій навчання. Узагальнено, що єдність традицій та інновацій у підготовці майбутніх учителів філологічних спеціальностей на засадах праксеологічного підходу забезпечують такі технології: CLIL технологія, технологія «Перевернутий клас», кейс-технологія, IBLL-технологія, імітаційна ігрова технологія, які дають змогу вивчити різні аспекти культури мови, що вивчається. Потенціал обраних технологій полягає у застосуванні інтерактивних способів і засобів оволодіння майбутніми вчителями філологічних спеціальностей різними аспектами культури, нетиповими навичками комунікативної взаємодії та розв’язання проблем професійно-педагогічного спілкування, а також усвідомлення можливості ефективного використання зазначених технологій у філологічній освіті учнів закладів загальної середньої освіти.

ПОТЕНЦІАЛ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ В ФОРМУВАННІ ФАХОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Андрій ПАШКОВ — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

У сучасному суспільстві, на ринку освіти та на ринку праці фахові компетентності є в центрі уваги в усіх без винятку спеціальностях. Саме фахова компетентність та її сформованість є визначенням рівня ефективної та висококласної підготовки майбутніх фахівців, зокрема й з комп’ютерних технологій. Особистість сучасного компетентнісного фахівців, зокрема фахівців комп’ютерних технологій як педагогів професійного навчання, вирізняється здатністю до професійної адаптації, можливістю професійного зростання, мобільністю та здатністю до розвитку, швидкого реагування в різних педагогічних ситуаціях; здатністю критично мислити; працювати з різною інформацією, наявністю прогностичних та аналітичних умінь для успішного вирішення професійних завдань. Вирішення цього завдання можливе на основі посилення практичного аспекту формування фахової компетентності. Встановлено, що практика є однією з важливих складових освітнього процесу підготовки майбутніх педагогів професійного навчання. Узагальнено, що практика у формуванні фахової компетентності майбутніх фахівців комп’ютерних технологій одночасно розглядається як середовище майбутньої професійної діяльності; простір розвитку особистості майбутнього педагога-дослідника в системі професійних і наукових взаємин; показник якості підготовки випускників; інтегрований вид діяльності, що поєднує теоретичні, практичні та дослідницькі її види. Підсумовано, педагогічна практика виконує ключову роль у становленні та розвитку фахової компетентності майбутніх педагогів професійного навчання, забезпечуючи поєднання теоретичної підготовки з практичною діяльністю в закладах професійної (професійно-технічної) освіти. У межах педагогічної практики формуються і розвиваються цілеспрямовані вміння, що дають змогу студенту на основі набутих знань і навичок проводити компетентний аналіз професійних завдань і ефективно вибудовувати стратегію і тактику їхнього вирішення.

ЗМІСТОВИЙ І СТРУКТУРНИЙ АНАЛІЗ ІНФОРМАЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Олександр ПЕТЛЮК — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Цифровізація та інформатизація системи професійної освіти як відповідь на запит економіки у фахівцях, готових до постійного самовдосконалення та використання можливостей сучасних цифрових технологій у професійній діяльності, має два ключові напрями. Першим напрямом є комплектація навчально-виховного процесу закладів професійної (професійно-технічної) освіти матеріально-технічним та програмним забезпеченням, необхідним для формування в учнів умінь і навичок роботи з ним у подальшій професійній діяльності і створення умов для активного розвитку інформаційної компетентності професійно-педагогічних кадрів у процесі їхньої професійної підготовки. Підсумовано, що в умовах трансформацій майбутні фахівці цифрових технологій як педагоги професійного навчання повинні одночасно володіти знаннями, навичками та вміннями, пов’язаними з програмно-апаратною частиною та цифровими навичками (жорсткі навички) та особистісними характеристиками (гнучкими навичками). Встановлено, що інформаційна компетентність педагога професійного навчання відображає здатність фахівця ефективно працювати з різними видами інформації, інформаційними технологіями та ресурсами, вміння обирати оптимальні способи їхнього використання на навчальних заняттях для досягнення найкращих результатів в освітньому процесі та підвищення успішності студентів. Структурними складниками інформаційної компетентності майбутніх фахівці цифрових технологій визначено мотиваційний, когнітивний, операційно-діяльнісний, рефлексивний компоненти. Узагальнено, що інформаційна компетентність майбутніх фахівців цифрових технологій як педагогів професійного навчання дає змогу реалізовувати освітній процес на основі застосування сучасних електронних засобів, що інтенсифікують освітню діяльність, у гармонійному поєднанні з традиційними способами навчання. Однак реалізація цих планів неможлива без спільних зусиль тріад – закладів вищої освіти, викладачів, студентів.

ОЦІНКА ЯКОСТІ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ

Каріна БЄЛОКОНЬ, Ірина ПІРОГОВА, Мирослав МАЛЬОВАНИЙ, Євгенія ТАРАБАН — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Стаття присвячена висвітленню результатів дослідження стану атмосферного повітря у м. Запоріжжі шляхом вимірювань вмісту забруднюючих речовин на стаціонарних постах державної системи моніторингу атмосферного повітря. У атмосфері міста Запоріжжя спостерігаються перевищення концентрацій забруднюючих речовин порівнянно з середньодобовими значеннями гранично допустимих концентрацій. Тому метою роботи було оцінити стан атмосферного повітря міста Запоріжжя за період 2016–2024 років, зокрема під час карантину та воєнного стану. У відповідності до мети були поставлені наступні завдання: проаналізувати стан забруднення атмосферного повітря міста Запоріжжя, розрахувати комплексний індекс забруднення атмосфери, визначити внесок кожної із основних забруднюючих речовин до загального рівня забруднення атмосфери. Проаналізовано результати державної системи моніторингу атмосферного повітря у м. Запоріжжі за такими речовинами: окcид вуглецю (II), пил, формальдегід, фенол, фтористий водень,хлористий водень, діоксид азоту, оксид азоту (II), діоксид сірки. У статті було розраховано комплексний індекс забруднення атмосфери, найбільший рівень якого спостерігається на постах, які розташовані в центрі міста в безпосередній близькості до основного промислового комплексу, та сягають 8-11,2, що відповідає високому рівню забрудненню. Розрахунок відношення середньорічних концентрацій забруднюючих речовин до середньодобових гранично-допустимих концентрацій вказує на їх постійне перевищення для таких речовин, як діоксид азоту, фенол та формальдегід. Динаміка забруднення відображає спад у період пандемії та війни, а також повернення до попередніх рівнів з 2023 року, коли зросли викиди через відновлення виробництва та транспортних перевезень. Отримані результати свідчать про недостатню кількість постів спостереження, що ускладнює ефективне визначення джерел забруднення та впровадження заходів для покращення якості атмосферного повітря.

МОНІТОРИНГ ЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ ЛІСОВИХ РЕСУРСІВ ФІЛІЇ «РАФАЛІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» ДП «ЛІСИ УКРАЇНИ»

Олена ДЖАМ, Тетяна ДЯК, Любомир ГУЛАЙ, Ольга КАРАЇМ, Зоряна ЛАВРИНЮК — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Лісове господарство завжди відігравало важливу роль для розвитку регіонів. Лісові ресурси є одними з ключових природних ресурсів, що використовують для задоволення матеріальних, рекреаційних та культурних потреб. Ліси є важливим кліматичним елементом, живим фільтром нашої планети. Завдяки своїй екосистемі ліс напряму впливає на клімат, якість води, наявність чистого повітря, на захист ґрунтів та сільськогосподарських угідь. Збереження лісів спрямоване на забезпечення стабільності екологічних процесів в регіонах і оптимізацію порушених природних екосистем, на збереження генофонду рідкісних видів рослин і асоціацій, а також тваринного світу, на розвиток і вдосконалення рекреаційного використання територій. Наукoве дoслiдження структури теритoрiй та їх мiсця i рoлi у прирoднo-ресурснoму пoтенцiалi є важливим i витiкає з їх oсoбливoї цiннoстi як середoвищефoрмуючих та прирoдoвiдтвoрюючих прирoдних кoмплексiв, з висoким рiвнем ландшафтнoгo та бioлoгiчнoгo рiзнoманiття. Вирішити цю багатопланову проблему охорони навколишнього середовища можна тільки на основі довгострокового природоохоронного дослідження, вивчення кількісних і якісних змін в структурі природних екосистем та їх компонентів. У роботі проведено дослідження структури та екологічних параметрів лісового фонду Філії «Рафалівське лісове господарств» ДП «Ліси України», здійснено аналіз організації та ведення лісового господарства на території досліджуваного регіону, проведена оцінка відтворення та охорони лісів підприємства. Структуровані дані та динаміка основних статистичних характеристик господарської діяльності лісового господарства щодо раціонального використання та подальшого відтворення лісового фонду та лісових запасів, лісорозведення, збереження та підвищення їх санітарно-гігієнічних, захисних та естетичних функцій.

ЕКОЛОГІЧНЕ НОРМУВАННЯ ЯКОСТІ ВОДИ РЕПРЕЗЕНТАТИВНИХ ДІЛЯНОК Р. ДНІСТЕР

Інна ЄЗЛОВЕЦЬКА — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Розроблення природоохоронних норм, які дозволять обмежити антропогенний тиск на природні та змінені водні об’єкти України, підвищити екологічну безпеку, є необхідною умовою збереження і відновлення їх водних екосистем. Наукове обґрунтування і встановлення екологічних нормативів якості поверхневих вод виконували на прикладі репрезентативних ділянок в басейні р. Дністер (в районі м. Заліщики і м. Могилів-Подільський), які відрізняються між собою фізико-географічним розташуванням, природними умовами формування якості води, рівнем антропогенного навантаження та різним галузевим розподілом водокористування. Підґрунтям для створення екологічних нормативів стали результати виконаної екологічної оцінки якості води за вибраними розрахунковими рівнями: 1964, 1973, 1985, 1995, 2000, 2005, 2021 роки, які були близькими за водністю (середні і наближені до середніх за водністю). Вивчено просторово-часову специфіку природних умов та антропогенних чинників формування якості води на репрезентативних ділянках р. Дністер для обґрунтування величин екологічних нормативів. Встановлено оптимальні і допустимі значення екологічних нормативів якості води (ЕН(о) і ЕН(д)) р. Дністер в районі м. Заліщики і м. Могилів-Подільський за 21 пріоритетним показником (в абсолютних величинах і в категоріях), що згруповані по блокам: сольового складу (3 показника), трофосапробіологічним (10 показників) і специфічних речовин токсичної дії (8 показників). Визначено блокові індекси (І1, І2, І3) для ЕН(о) і ЕН(о). Встановлено, що оптимальні значення найповніше відповідають природній характеристиці якості води та найбільш бажані при водоохоронній діяльності, допустимі ж значення відображають неминучі відхилення величин показників якості води в бік погіршення внаслідок нестабільності екологічних умов. Вивчено відповідність сучасного стану якості води репрезентативних ділянок р. Дністер розробленим екологічним нормативам, встановлено перевищення фонового рівня забруднення і визначено перелік пріоритетних показників, які потребують контролю.

МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ОЦІНЮВАННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ

Ольга КАРАЇМ, Лариса ЧЕРЧИК, Сергій СУПРУНОВИЧ, Володимир КАРАЇМ — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Мета. Розвиток методичних підходів до інформаційного забезпечення й оцінювання сталого розвитку регіону та їх апробація на прикладі екологічного стану Волинської області. Методи. Методологічна основа оцінки сталого розвитку базується на системному підході, основою якого є взаємозв’язок показників, які характеризують стан соціального, економічного та екологічного розвитку регіону. Апробація методики здійснюється на основі використання набору ключових показників екологічної підсистеми. Методика оцінки передбачає три рівні агрегування показників: перший рівень включає базові показники, що відображають стан екологічної підсистеми регіону на основі статистичних даних; другий рівень охоплює агреговані показники, розраховані на основі кількох базових, які дають змогу оцінити стан споріднених груп (макропоказників) підсистеми; третій рівень представлений інтегрованими показниками, сформованими на основі агрегованих, що дозволяє комплексно оцінити стан екологічної підсистеми регіону. Для аналізу побудовано регресійні моделі, що відображають залежності між змінами показників у часі. Коефіцієнт детермінації R2, отриманий для кожного рівняння, використаний як критерій оцінки надійності моделі та її здатності пояснювати варіацію показників. Результати. У статті на основі огляду та узагальнення напрацювань вітчизняних та іноземних вчених набули подальшого розвитку методичні підходи до оцінки сталого розвитку регіону, які передбачають поєднання системного та ієрархічного підходів та використання багаторівневої структури агрегування базових показників. Здійснено апробацію методики оцінки сталого розвитку регіону на прикладі екологічного стану Волинської області. До агрегованих показників екологічної підсистеми віднесено: показник стану атмосферного повітря; земля, природно-заповідний фонд; показник використання водних ресурсів; показник якісного стану питної води; показник поводження з відходами. Наведено результати моделювання динаміки показників екологічного розвитку Волинської області, включаючи рівняння регресії та значення коефіцієнта R2. Зокрема, розглянуто 23 показники. Результат демонструє середні та високі рівні R2, що дало змогу оцінити відповідну придатність моделей для прогнозування. За результатами розрахунків, після приведення базових показників до нормованого виду, здійснення їх агрегування в інтегровані показники, стан за екологічним показником І1 розвитку Волинської області оцінюється як задовільний, маючи значення 0,59. Висновки. Проведений регресійний аналіз дозволив виявити ключові закономірності та тенденції змін у екологічній підсистемі Волинської області за період 2000–2020 років. Зокрема, встановлено, що спостерігається поступове покращення якісного стану атмосферного повітря та водних ресурсів, проте стан земельних ресурсів і управління відходами залишається проблемним. Отримані залежності підтверджуються високими значеннями коефіцієнтів детермінації регресійних моделей, що свідчить про надійність результатів і можливість їх використання для прогнозування розвитку регіону. Інтегрований показник екологічного розвитку Волинської області дає змогу оцінити стан регіону як задовільний. Ці результати є важливими для формування стратегій сталого розвитку Волинської області, оскільки дозволяють виділити ключові напрями для подальших інтервенцій, спрямованих на збалансованість соціального, економічного та екологічного компонентів.

КОРЕЛЯЦІЙНИЙ АНАЛІЗ ВПЛИВУ КЛІМАТИЧНИХ І БІОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ НА ГІДРОХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ЗАГАЛЬНОГО ЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ РІЧКИ ТРУБІЖ

Ірина МАРУЩАК, Юлія ХАРЧЕНКО — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті розглядається питання кореляційного аналізу впливу зовнішніх чинників на гідрохімічний склад річки Трубіж, в умовах урбанізованого середовища, в межах міста Переяслав. Метою роботи є дослідження кореляційної залежності між кліматичними та біологічними чинниками, виявлення ключових факторів, що визначають варіаційну складову гідрохімічних показників. Реалізовано комплексний підхід до аналізу, що передбачав застосування низки аналітичних методів, кількісного аналізу. Для оцінки якості поверхневих вод річки Трубіж було використано: йодометричне титрування за Вінклером для кількісного визначення вмісту розчиненого кисню, перманганатна окиснюваність за Кубелем для аналізу концентрацій органічних сполук, аргентометрія за методом Мора для визначення рівня хлорид-іонів, комплексонометричне титрування для оцінки загальної твердості води, кислотно-основне титрування для аналізу тимчасової твердості та загальної кислотності, а також якісний метод для встановлення концентрації заліза. Використання цих методів забезпечило отримання всебічної інформації про хімічний склад і якість води річки Трубіж. У ході проведення аналізу поверхневих вод річки Трубіж отримано нові наукові результати, які суттєво розширюють існуючі знання в галузі екологічного моніторингу водних ресурсів, що дозволило отримати актуальні дані про зміни в хімічному складі води, що зумовлює необхідність вжиття заходів для оптимізації впливу сільськогосподарських практик та промислових викидів на водотік. Встановлено, що підвищення концентрації елементів стимулює активний розвиток фітопланктону, що зумовлює зменшення кисневого режиму та погіршення умов для більшості водних організмів. Зафіксовано явище локалізованого «цвітіння» води, що є індикатором масового розвитку фітопланктону на поверхні водойми. Підтверджено, що якість поверхневих вод річки Трубіж піддається значним біотичним та абіотичним чинникам.

АЗБЕСТ У ВІДХОДАХ РУЙНУВАНЬ: ВИКЛИКИ І ПЕРСПЕКТИВИ БЕЗПЕЧНОГО УПРАВЛІННЯ ВІДХОДАМИ В УМОВАХ ПІСЛЯВОЄННОЇ ВІДБУДОВИ

Ірина ПАЦЕВА, Людмила НОНІК, Володимир УСТИМЕНКО — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Мета дослідження. Війна в Україні спричинила безпрецедентний рівень руйнувань житлової, громадської та промислової інфраструктури, що, своєю чергою, призвело до утворення величезної кількості відходів від руйнацій. Ці відходи мають різний склад і включають уламки бетону, цегли, металеві конструкції, деревину, пластик, скло та небезпечні матеріали, серед яких особливу увагу привертають азбестовмісні компоненти. Азбест, який десятиліттями широко застосовувався в будівельній галузі, був незамінним для теплоізоляції, захисту від пожеж та звукоізоляції. Його використання було поширене у виробництві шиферу, ізоляційних матеріалів, труб і облицювальних панелей. Унаслідок руйнування будівель ці матеріали розпадаються, вивільняючи небезпечні азбестові волокна, які мають канцерогенні властивості. Потрапляючи в повітря, воду або ґрунт, ці частинки створюють серйозну загрозу для здоров’я населення та стану екосистем. Зважаючи на вищезазначене, управління азбестовмісними відходами є важливою екологічною та соціальною проблемою, яка потребує термінового вирішення. Мета дослідження полягає в аналізі масштабів проблеми утворення відходів руйнацій, викликаних воєнними діями в Україні, із особливим акцентом на азбестовмісних матеріалах. Основним завданням є розробка підходів до їх безпечної утилізації на основі міжнародного досвіду та адаптація цих практик до українських реалій з урахуванням складної екологічної ситуації, дефіциту інфраструктури та потреб швидкого відновлення регіонів. Методологія. Для досягнення поставленої мети застосовано комплексний підхід, який включає опрацювання літератури та нормативної законодавчої бази з управління азбестовмісними відходами у країнах Європейського Союзу, вивчення складу та властивостей відходів руйнацій, спричинених воєнними діями, із фокусом на матеріалах, що містять азбест, оцінку екологічних та соціальних ризиків, пов’язаних із небезпечними відходами, адаптацію європейських практик до умов України через розробку рекомендацій, які враховують обмеження місцевої інфраструктури. Наукова новизна. Новизна роботи полягає у системному аналізі наслідків військових дій для утворення азбестовмісних відходів, розгляді європейських практик поводження з такими відходами в контексті їх застосування в Україні та формулюванні рекомендацій, які враховують специфіку воєнного часу та його наслідків, включаючи створення системи моніторингу впливу відходів на здоров’я населення і довкілля. Висновки. Унаслідок воєнних дій в Україні утворилася значна кількість відходів руйнацій, серед яких азбестовмісні матеріали становлять особливу загрозу через канцерогенні властивості волокон, що вивільняються. Безпечне поводження з такими відходами вимагає комплексного підходу, включаючи виявлення, сортування, транспортування, переробку та захоронення. Європейський досвід управління азбестовмісними відходами може бути інтегрований в українські реалії за умови створення необхідної інфраструктури та вдосконалення законоавчої бази. Запропоновані заходи сприятимуть мінімізації екологічних ризиків та забезпеченню безпеки населення, а також прискоренню відновлення зруйнованих територій.

ШТУЧНЕ ТА ПРИРОДНЕ ЛІСОВІДНОВЛЕННЯ У ЗВІРІВСЬКОМУ ЛІСНИЦТВІ

Людмила САВЧУК, Роман ШУЛИПА — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Відтворення лісів є невід’ємною складовою діяльності Звірівського лісництва, що спрямоване на збереження унікального природного багатства. Ліси не лише забезпечують необхідний баланс екосистем, але також є притулком для багатьох видів флори та фауни, які формують біорізноманіття. Метою роботи є дослідження процесів відтворення лісів у Звірівському лісництві, як ключового елементу збереження біорізноманіття та забезпечення сталого розвитку. До основних аспектів у галузі відтворення лісів та збереження біорізноманіття належить характеристика методів лісовідновлення, вплив антропогенних і природних факторів на лісові екосистеми, а також визначення ефективності заходів зі збереження та відновлення лісів. Для дослідження, відтворення лісів у Звірівському лісництві проводився аналіз стану лісових масивів, що включає: 1) інвентаризацію ділянок, що потребують лісовідновлення, із площ, стану ґрунтів, наявності материнських дерев для природного поновлення; 2) вивчення методів відтворення, таких як природне та штучне відновлення, з оцінкою їхньої ефективності; 3) моніторинг умов для лісорозведення, включаючи кліматичні та економічні фактори, що впливають на відновлення лісів; 4) розрахунок потреб у посадковому матеріалі, необхідного для лісових культур та доповнення існуючих насаджень. Дослідження, були проведені в період з 2020 по 2024 рр. Нами вперше було досліджено та систематизовано процеси відтворення лісів у Звірівському лісництві. У роботі використовувались сучасні методики аналізу екологічних умов, включаючи оцінку ефективності природного та штучного відновлення лісів. Особливу увагу було приділено аналізу територій, що потребують лісовідновлювальних заходів, із розподілом площ для природного поновлення та штучного садіння. Вперше було здійснено систематизацію лісових культур залежно від умов ґрунтів, типу екосистем і адаптаційного потенціалу саджанців. Результати дослідження вказують, що Звірівське лісництво застосовує екологічно обґрунтовані підходи до відтворення лісів, не використовуючи хімічних засобів догляду, зберігаючи природну рівновагу та сприяючи підвищенню рівня біорізноманіття. Це дозволяє ефективно відновлювати лісовий покрив, забезпечуючи стійкість екосистем і досягати стратегічних цілей сталого розвитку регіону. Відтворення лісів у Звірівському лісництві демонструє комплексний підхід до відновлення та підтримки лісових екосистем, із врахуванням екологічних, економічних і стратегічних факторів.

ВИЗНАЧЕННЯ ЯКОСТІ ПИТНОЇ ВОДИ СТУДЕНТСЬКОГО МІСТЕЧКА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Світлана СТАНІСЛАВЧУК, Олександр БОНДАР, Леонід БИЦЮРА — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Якість питної води є критично важливим аспектом забезпечення комфортного проживання та навчання студентів у закладах вищої освіти. У рамках дослідження якості води в студентському містечку Західноукраїнського національного університету було проведено аналіз фізико-хімічних показників води у трьох навчальних корпусах. Особливу увагу приділено концентраціям аміаку, нітритів, сульфатів та хлоридів, які можуть впливати на здоров’я споживачів. Метою даного дослідження є оцінка якості питної води у студентському містечку Західноукраїнського національного університету шляхом аналізу фізико-хімічних та мікробіологічних показників. Зокрема, проведено визначення вмісту аміаку, нітритів, сульфатів та хлоридів, їх відповідності нормативним стандартам та ідентифікацію можливих джерел забруднення. Дослідження здійснювалися у трьох навчальних корпусах університету протягом трьох місяців (вересень, жовтень, листопад). Для визначення вмісту аміаку застосовували методику з використанням реактиву Неслера; нітрити визначали за допомогою реактиву Грісса; сульфати – через реакцію з хлористим барієм; хлориди – титруванням розчином азотнокислого срібла з хроматом калію як індикатором. Вимірювання оптичної густини зразків виконували за допомогою спектрофотометра ULAB 102. У дослідженні вперше здійснено комплексну оцінку якості питної води у студентському містечку Західноукраїнського національного університету, зокрема аналіз варіативності основних фізико-хімічних показників у трьох навчальних корпусах протягом осіннього періоду. Встановлено зв’язок між підвищеними концентраціями хімічних сполук (аміак, нітрити, хлориди) та можливими сезонними чи локальними джерелами забруднення. Результати дослідження показали, що більшість хімічних показників (аміак, нітрити, сульфати, хлориди) у питній воді відповідають нормативним стандартам. Проте у деяких випадках зафіксовано підвищені концентрації аміаку (0,47 мг/л) та нітритів (0,434 мг/л) у корпусі 2, що свідчить про необхідність посиленого моніторингу. Найвищий рівень хлоридів (0,868 мг/л) також виявлено в корпусі 2, що може бути пов’язано з локальними джерелами забруднення. Загалом дослідження підтвердило важливість регулярного контролю водопостачання для мінімізації ризиків, пов’язаних із хімічним забрудненням питної води.