Ввічливість. Humanitas

ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО СОЦІАЛЬНОГО СЕРВІСУ ДЛЯ МОЛОДІ: ВІД ВОЛОНТЕРСТВА ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДТРИМКИ

Тамара ВАСИЛЮК — 2024-11-22

Мета статті полягає у проведені деталізованого науково-практичного аналізу інноваційних підходів до соціального сервісу для молоді, зокрема через волонтерські ініціативи та оцінці впливу на професійну підтримку молодих людей. Методологія дослідження. У дослідженні було використано загальнонаукові (узагальнення, порівняння, індукція і дедукція) та системно-структурний аналіз, кейс-метод, метод експертних оцінок, що дозволили створити загальну картину існуючих підходів і тенденцій у сфері волонтерства та соціальних інновацій, а також визначити конкретні приклади успішних волонтерських ініціатив і програм для ідентифікації найкращих практик. Новизна. Наукова новизна одержаних результатів в статті зумовлена вирішенням важливого наукового завдання, яке полягає у напрацюванні теоретичних положень та практичних рекомендацій щодо впровадження інноваційних підходів до соціальних сервісів для молоді через інтеграцію волонтерства і професійної підтримки. Висновки. Встановлено, що цифрове волонтерство, мікроволонтерство, програми корпоративного волонтерства, волонтерство на основі навичок, міжпоколінне волонтерство та інноваційні платформи формують нові можливості для залучення і реалізації волонтерської діяльності. Зʼясовано, що впровадження новітніх технологій, використання професійних компетенцій волонтерів, а також створення гнучких моделей участі дозволяють значно підвищити ефективність волонтерської діяльності. Встановлено, що новітні форми волонтерської діяльності використовують цифрові платформи та соціальні медіа для організації соціальних акцій, залучення молоді з різних регіонів і формування нових форматів співпраці. На основі проведеного дослідження встановлено, що в умовах воєнного стану волонтерська діяльність набуває особливої актуальності, виконуючи важливу функцію в підтримці військовослужбовців, внутрішньо переміщених осіб та постраждалих внаслідок бойових дій. Результати дослідження підтверджують, що інноваційні підходи до соціального сервісу для молоді, що поєднують волонтерську діяльність та професійну підтримку, сприяють значному покращенню якості життя молодих людей, відкриваючи їм перспективи для особистісного зростання та соціальної інтеграції.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ РУХЛИВИХ ІГОР ТА ІГРОВИХ ВПРАВ У ФІЗИЧНОМУ ВИХОВАННІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ

Анатолій ВОЛЬЧИНСЬКИЙ — 2024-11-22

Проблема недостатнього рухового режиму учасників освітнього процесу потребує особливої уваги, оскільки негативно позначається на їхньому фізичному розвитку та стані психічних процесів, зокрема: мислення, запам’ятовування, уваги, сприймання. Цей факт певною мірою знижує успішність навчання. Тому слід шукати шляхи використання таких засобів у навчально-виховному процесі здобувачів освіти, які б сприяли підвищенню рухової активності і, як наслідок, поліпшенню їхнього фізичного та психологічного стану. Метою статті є розкриття особливостей використання у навчальному процесі з фізичного виховання майбутніх фахівців соціальної сфери рухливих ігор та ігрових вправ як засобу поліпшення їхнього фізичного стану. Підвищенню рухової активності студентів певною мірою сприяють заняття з фізичного виховання із застосуванням рухливих ігор та ігрових вправ. Розкрито особливості використання ігрового методу у процесі фізичного виховання, що забезпечує достатню фізичну активність та сприяє зміцненню здоров’я, формує моральні й вольові якості. Висвітлено характер рухливих ігор, їхню структуру й інтенсивність. Зауважено, що вдало підібрані викладачем рухливі ігри та ігрові вправи на заняттях суттєво сприяють розвитку важливих фізичних якостей: сили, швидкості, спритності, витривалості; закріплюють і вдосконалюють різноманітні вміння й навички з ходьби, бігу, стрибків. Наголошено на ретельному доборі ігор, їх дозуванні, що дає змогу урізноманітнити заняття, сформувати у студентів потрібні фізичні якості. Зазначено, що різноманітні рухи та ігрові дії ефективно впливають на діяльність серцево-судинної, дихальної та інших систем організму, збуджують апетит і сприяють міцному сну. Ефективним у фізичному вихованні є ігровий метод занять. Використовуючи рухливі ігри та ігрові вправи, можна значно поліпшити фізичну підготовленість студентів і зміцнити їхнє здоров’я.

РОЛЬ НЕФОРМАЛЬНОЇ ОСВІТИ У ПІДГОТОВЦІ СУБ’ЄКТІВ СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ ДІТЕЙ З АУТИЗМОМ

Наталія ЖУЛА — 2024-11-22

У статті розглядається роль неформальної освіти у підготовці суб'єктів соціальної підтримки дітей з аутизмом. Розкрито поняття аутизм та розглянуті різноманітні дефініції неформальної освіти. Визначені суб'єкти соціальної підтримки дітей з аутизмом. Окреслена роль неформальної освіти у підготовці суб'єктів соціальної підтримки дітей з аутизмом. Визначень суть неформальної освіти суб’єктів соціальної підтримки дітей з аутизмом. Обгрунтовано шість ключових аспектів ролі неформальної освіти суб’єктів соціальної підтримки дітей з аутизмом, до яких віднесено: оновлення знань про новітні методи діагностики та терапії, розвиток практичних навичок і адаптивності, необхідних для ефективної роботи в індивідуальних та групових умовах, обмін досвідом та залучення до волонтерських програм, суб’єкти соціальної підтримки для глибшого розуміння потреб та особливостей дітей з аутизмом, доступ до новітніх досліджень та інновацій у сфері аутизму, дозволяючи застосовувати більш доступний та гнучкий графік порівняно з традиційною освітою, сприяє розвитку емпатії та емоційної стійкості, сприяє створенню мережі підтримки серед суб’єктів соціальної підтримки, що дозволяє не лише обмінюватися досвідом, але й отримувати поради та емоційну підтримку тощо. Неформальна освіта набуває особливої ваги в сучасних умовах, коли війна в Україні ставить нові виклики перед суб’єктами соціальної підтримки дітей з аутизмом. Завдяки їм вони можуть здобувати необхідні знання та навички для ефективного забезпечення якісної, комплексної підтримки та покращення життя дітей з аутизмом.

МУЗЕЙНА ПЕДАГОГІКА В УМОВАХ ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Наталія КОЛЯДА — 2024-11-22

Стрімкий розвиток вищої освіти потребує пошуку нових форм, методів та засобів реалізації освітнього процесу. Саме тому сьогодні все актуальнішим є інтерес до музейної діяльності як науково-освітнього осередку та залучення музеїв до процесу професійної підготовки майбутніх фахівців. У контексті інтеграції освітнього процесу і музейної діяльності все більшого значення набуває питання музейної освіти як міждисциплінарного напряму досліджень. У статті авторами презентовано досвід співпраці Науково-дослідного центру педагогічного краєзнавства подвійного підпорядкування НАПН України та МОН України при Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини та музеєм Василя Сухомлинського у Павлиській школі та школою-музеєм Анатолія Захаренка у селі Сахнівці. Зазначено про роль такої взаємодії у становленні особистості майбутніх педагогів, психологів та соціальних працівників. Описано спільні заходи, що сприяють розвитку педагогічної спадщини та популяризації серед здобувачів вищої освіти. Авторами описано історію музеїв та чисельність їхніх експозицій. Представлено форми роботи, які вже є традиційними і які сприяють вивченню доробків видатних вітчизняних педагогів, серед яких Всеукраїнський науково-практичний семінар «Гуманна педагогіка у процесі особистісного розвитку дитини»(«Лицар гуманної педагогіки – Олександр Антонович Захаренко»), Регіональний науково-практичний семінар «Гуманна педагогіка у процесі особистісного розвитку дитини» («Педагогічна поема Олександра Антоновича Захаренка»)» та фестиваль «Інсценізації казок В.О. Сухомлинського».

РОБОТА СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ У МІЖДИСЦИПЛІНАРНИХ МОБІЛЬНИХ КОМАНДАХ: АНАЛІЗ ЗАКОРДОННОГО ДОСВІДУ ТА ВІТЧИЗНЯНІ ПРАКТИКИ ПІД ЧАС ВІЙНИ В УКРАЇНІ

Валентина КОСТІНА — 2024-11-22

У статті обґрунтовано актуальність соціальної роботи в умовах нових соціальних викликів у міждисциплінарних мобільних командах для підвищення ефективності вирішення складних соціальних кейсів. Метою публікації було здійснення аналізу закордонного та вітчизняного досвіду з питань надання соціальної допомоги різним категоріям населення на засадах міждисциплінарного підходу та колаборації фахівців. На основі аналізу наукової літератури та досвіду роботи спеціалізованих соціальних інституцій з питань надання соціальних послуг в умовах роботи мультидисциплінарних команд фахівців, виокремлено основні принципи та керівні положення у практиці роботи фахівців різного фаху з метою покращення якості надання соціальних послуг у сфері громадського здоров’я. Визначено важливі аспекти в організації якісної роботи фахівців мультидисциплінарної команди, а також важливі компетентності, яких мають набути майбутні фахівці соціальної галузі, які працюватимуть у сфері охорони громадського здоров’я в умовах співпраці різних фахівців на засадах мультидисциплінарного підходу до вирішення складних проблем клієнтів, які з’являються в умовах нових соціальних викликів (війни, пандемії та їхні наслідки). Наведено структуру мультидисциплінарної команди фахівців та специфіку організації їхньої роботи під час вирішення різних соціальних проблем в Україні та за кордоном. Надано характеристику досвіду роботи вітчизняних соціальних інституцій громадського і державного секторів у напрямі соціальної роботи з різними цільовими групами з використанням мультидисциплінарного підходу, що можуть застосовувати фахівці соціальної галузі-надавачі соціальних послуг, які працюють в умовах війни в Україні. Окреслено перспективи для подальшої роботи з удосконалення якості соціальних послуг на засадах імплементації прогресивного закордонного досвіду надання соціальної допомоги у складі мультидисциплінарних мобільних команд у сфері громадського здоров’я, а також підготовці фахівців соціальної галузі до відповідної роботи на засадах мультидисциплінарного підходу, що сприятиме покращенню якості надання соціальних послуг в умовах нових соціальних викликів.

КОНФЛІКТИ В УПРАВЛІННІ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ

Наталія ЛЕВЧЕНКО — 2024-11-22

Зміни в суспільстві, такі як економічна криза, міграція, збільшення нерівності, соціальна напруга та інші, створюють нові виклики для соціальної роботи, підвищуючи ризик виникнення конфліктів. Соціальна робота передбачає взаємодію з різними категоріями населення, які мають різні потреби, інтереси та соціальні умови. У таких умовах конфлікти стають невід’ємною частиною процесу управління. Ефективне управління конфліктами є важливим для підвищення якості наданих соціальних послуг, оскільки оптимальне їх вирішення сприяє кращому розумінню потреб клієнтів, підвищенню рівня їхнього задоволення та довіри до соціальних інституцій. Мета статті – здійснити аналіз причин виникнення конфліктів в управлінні соціальною роботою. У статті проведено огляд останніх досліджень і публікацій з вищезазначеної тематики, визначено основні види та причини конфліктів, а також запропоновано стратегії їх подолання. У статті відзначено, що вміння ефективно управляти конфліктами сприяє глибокому розумінню потреб клієнтів, підвищенню їхнього рівня задоволення та зміцнення довіри до соціальних служб. У статті проаналізовано наукові праці та узагальнено поняття «конфлікт». З’ясовано, що конфлікти мають багатогранний характер і можуть виникати на основі різних мотивів, цінностей, інтересів та поглядів. Представлено основні причини виникнення конфліктів та виокремлено види конфліктів (внутрішньоособистісні, міжособистісні, групові та організаційні). Дослідження та розробка ефективних методів управління конфліктами в соціальній роботі є важливими для забезпечення стабільного та гармонійного функціонування соціальних служб, підвищення ефективності їх діяльності та поліпшення якості життя населення.

ПРОГРАМА СОЦІАЛЬНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ БУЛІНГУ В СЕРЕДОВИЩІ СТАРШИХ ПІДЛІТКІВ

Анна ЛЯКІШЕВА — 2024-11-22

Актуальність попередження булінгу підсилюється необхідністю виконання положень Законів України «Про освіту», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу», в яких наголошується на обов’язках педагогічних працівників щодо захисту школярів під час освітнього процесу від будь-яких форм фізичного та психічного насильств, приниження честі та гідності, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю здобувача освіти. Мета статті – розробити програму соціальної профілактики булінгу в середовищі старших підлітків. Реалізація мети потребує розв’язання таких завдань: 1) обґрунтувати сутність та види булінгу та його соціальної профілактики; 2) визначити зміст, форми і методи соціальної профілактики булінгу, які б забезпечували ефективність реалізації розробленої програми. Булінг визначено як цькування, залякування, насильство, жорстоке поводження, агресія, тортури, які мають умисний характер і проявляються в тривалих, неодноразово повторюваних діях фізичного та психічного характеру з боку особи або групи осіб, які володіють певними фізичними, адміністративними, психологічними перевагами і чиняться з визначеною метою: залякати, примусити зізнатися у чомусь, покарати за вчинення якогось діяння. Соціальну профілактику булінгу серед старших підлітків потрактовано як систему заходів соціального виховання учнів 8–9 класів, спрямованих на створення оптимальної соціальної ситуації розвитку школярів, попередження виникнення агресії, цькування, залякування, жорстокого поводження та інших проблем та девіацій особистості. Визначено види та завдання соціальної профілактики булінгу відповідно до об’єкта впливу (первинна, вторинна, третинна) та до рівня прояву наслідків для особистості чи групи (загальна, спеціальна, індивідуальна). Запропоновано основні змістові напрями та програму соціальної профілактики булінгу в середовищі старших підлітків. До ефективних методів соціальної профілактики боулінгу відносимо мозковий штурм, рівний-рівному, аналіз проблемних/життєвих ситуацій, мінілекції, а до форм – дискусії, форум-театр, години відвертого спілкування, квести, рольові ігри, артінсталяції.

СОЦІАЛЬНА РОБОТА: СУЧАСНІ ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ

Людмила МЕЛЬНИК — 2024-11-22

Стаття має на меті здійснити теоретичний аналіз поняття та особливостей аспектів соціальної роботи. Також проаналізувати теоретичні та практичні напрацювання українських та закордонних дослідників із обраної теми. З’ясувати та проаналізувати існуючі теорії соціальної роботи. У роботі було використано наступні методи: аналіз наукової літератури, здійснений з метою визначення стану розробленості досліджуваної проблеми; узагальнення, абстрагування і систематизація, принципи системно-діяльнісного підходу в загальній психології та соціології, загально-соціологічні уявлення про соціальну роботу в Україні та за кордоном та теорії соціальної роботи. Дослідження сучасних теоретичних аспектів соціальної роботи полягає в ретельному аналізі досліджень і публікацій українських та закордонних науковців та їх висновків із обраної галузі. Було визначено та теоретично з’ясовано конкретику терміну «соціальна робота» та класифіковано ці поняття. Розкрито психологічні та соціологічні передумови, чинники та механізми функціонування соціальної роботи в Україні та за кордоном. Дослідження орієнтовано не лише на проблему теоретичного аналізу особливостей соціальної роботи, а розкриває більш ширші поняття, такі як аналіз структури та елементів соціальної роботи, теорії соціальної роботи в парадигмі наукових досліджень, теоретичні моделі соціальної роботи, аналіз законодавчих актів, які забезпечують правові підстави для здійснення соціальної роботи в Україні, аналіз особливостей соціальної роботи в умовах війни росії з Україною тощо. На підставі наукового дослідження було встановлено, що соціальна робота – це професійна діяльність, спрямована на допомогу особам, сім’ям, групам і громадам у подоланні соціальних труднощів та покращенні їхнього благополуччя. Соціальна робота включає в себе надання психологічної підтримки, соціальної допомоги, консультування, адвокацію та інші форми підтримки, що сприяють соціальній адаптації та інтеграції, забезпечуючи доступ до необхідних ресурсів і послуг. Ця діяльність базується на принципах соціальної справедливості, прав людини та поваги до людської гідності. Соціальна робота базується на багатій теоретичній основі, що включає психодинамічні, біхевіористські, когнітивні, гуманістичні, системні, екологічні та ін. підходи.

ГЕРАГОГІКА: СПРИЯННЯ АКТИВНОМУ СТАРІННЮ ЧЕРЕЗ ОСВІТУ ТА СОЦІАЛЬНУ ІНТЕГРАЦІЮ

Тетяна СЕМИГІНА — 2024-11-22

Герагогіка – це новий напрям у педагогіці, що спеціалізується на навчанні осіб літнього віку, враховуючи їхні специфічні потреби та особливості розвитку. Однак герагогіка – не просто відгалуження освіти дорослих, а поєднання педагогічних технологій із соціальною роботою, що дозволяє створити інклюзивне середовище для навчання та розвитку літніх людей. Ця стаття присвячена розробці і впровадженню герагогічних практик у контексті концепції активного старіння, що сприяє соціальній інтеграції та підвищенню якості життя літніх людей. У статті аналізуються теоретичні основи геронтоосвітніх програм, а також різноманітні підходи до адаптації освітніх програм, які допомагають літнім людям розвивати критичне мислення, емоційну стійкість та активну участь у суспільстві. Одним із ключових аспектів герагогіки є мотивація до навчання, що дозволяє подолати внутрішні бар'єри, такі як сумніви у власних здібностях або негативний досвід навчання у минулому. У статті пропонуються методи активізації навчального процесу, включаючи групову роботу, залучення молодших менторів, а також створення геронтоосвітніх програм, які підтримують саморозвиток і підвищують впевненість літніх людей у своїх силах. Стаття також розглядає важливість цифрової інклюзії у житті осіб літнього віку. У контексті сучасної цифровізації наголошується на необхідності навчання літніх людей основам комп'ютерної грамотності, користування смартфонами, соціальними мережами та державними сервісами, що дозволяє їм зберігати соціальні зв'язки, отримувати доступ до актуальної інформації про соціальні послуги та активно взаємодіяти з навколишнім світом. Реалізація запропонованих напрямів герагогічної діяльності може суттєво покращити якість життя літніх людей, сприяючи їхній соціальній активності, самовираженню та інтеграції в сучасному суспільстві.

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ ЯКОСТІ СОЦІАЛЬНО-РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ ПОСЛУГ ДЛЯ ДІТЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ

Ольга СТОЛЯРИК — 2024-11-22

У публікації розкривається тема моніторингу та оцінки якості соціально-реабілітаційних послуг для дітей з інвалідністю та ключові аспекти, пов’язані з підходами до забезпечення ефективності цих послуг. Основний фокус робиться на комплексності оцінки, яка охоплює як кількісні, так і якісні показники, що дозволяє врахувати індивідуальні потреби кожної дитини та забезпечити відповідний рівень підтримки. Також у статті досліджується підходи до оцінки ефективності надання реабілітаційних послуг та ступінь їхньої відповідності міжнародним стандартам. Розглядаються інструменти, які можуть застосовуватися для моніторингу якості, включаючи анкетування, спостереження, ступінь досягнення індивідуальних реабілітаційних цілей, оцінку клінічних показників, якості життя та міри задоволеності дитини і батьків, що дозволяє забезпечити зворотний зв'язок та внесення необхідних коригувань у процес надання соціально-реабілітаційних послуг. Наголошено на важливості інтеграції міждисциплінарного підходу до моніторингу та оцінки якості послуг, який об'єднує зусилля фахівців різних сфер для досягнення оптимальних результатів у реабілітації дітей з інвалідністю. Стаття розкриває важливість залучення родин до процесу оцінки якості послуг, оскільки це сприяє кращому розумінню потреб дітей та їхніх родин, а також підвищенню рівня довіри та співпраці між родинами та соціальними працівниками, завдяки чому, послуги стають більш адресними та ефективними. У публікації наголошується на доцільності розробки національних стандартів якості, регулярних зовнішніх аудитів у процесі моніторингу та оцінки реабілітаційних послуг, а також впровадження сучасних інформаційних технологій.

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ УЧАСТІ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У ВИРІШЕННІ СОЦІАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ

Захар ТОВСТИК — 2024-11-22

У статті висвітлено розвиток теоретичних аспектів дослідження участі громадських організацій у вирішенні соціальних проблем. На сучасному етапі розвитку суспільства, де індивідуальні проблеми часто переплітаються з глобальними викликами, громадські організації відіграють все більш важливу роль. Соціальні проблеми, такі як бідність, безробіття, дискримінація, насильство, недостатній доступ до якісних медичних та освітніх послуг, стають дедалі більш актуальними. Нажаль, держава не завжди здатна ефективно реагувати на всі виклики, особливо в умовах обмеженого фінансування та бюрократичних перепон. У цьому контексті значну роль відіграють громадські організації, які активно залучаються до вирішення соціальних проблем та першими надають допомогу найбільш вразливим групам населення. До переваг громадських організацій слід віднести можливість залучення волонтерів, фінансових ресурсів від донорів, що дозволяє їм розширювати сферу своєї діяльності. Також у громадських організаціях часто працюють фахівці з різних галузей, які мають великий досвід практичної роботи з вразливими групами населення, що дозволяє їм більш точно оцінювати ситуацію та пропонувати ефективні шляхи допомоги. Вони володіють не лише знаннями своєї спеціалізації, але й навичками роботи в команді, що сприяє кращій координації дій та забезпечує більш ефективне використання ресурсів. Це і є передумовою забезпечення високого рівню експертизи у вирішенні соціальних проблем. Такий міждисциплінарний підхід дозволяє не лише розглядати проблеми з різних точок зору, але й розробляти інноваційні рішення, що відповідають реальним потребам громад. Громадські організації забезпечують гнучкість, інноваційність та швидкість реагування, які часто недоступні державним структурам. Вони працюють безпосередньо з громадами, добре розуміють їхні потреби та здатні розробляти цільові програми підтримки. Також громадські організації виступають важливими посередниками між суспільством і владою, адвокуючи інтереси тих, хто найбільше потребує допомоги.

СОЦІАЛЬНА ПІДТРИМКА ЗДОБУВАЧІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ У ПРОЦЕСІ ДИСТАНЦІЙНОГО ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ

Ірина ШАПОШНИКОВА — 2024-11-22

Основним завданням соціальної роботи у закладах вищої освіти є підтримка соціальної інтеграції, покращення психосоціального клімату у закладі освіти та формування сприятливого середовища для всебічного розвитку студентів. Напрямами покращення ефективності соціалізації є врахування особливостей кожного окремого студента та різних груп студентів (іноземних студентів, студентів з особливими освітніми потребами, соціально незахищених, пільгових категорій), моніторинг і зворотній зв’язок, психологічна підтримка, надання інклюзивних послуг, співпраця зі стейкхолдерами та потенційними роботодавцями. Виокремлено основні напрями покращення ефективності соціальної роботи зі здобувачами закладу вищої освіти: індивідуальний підхід, моніторинг і зворотній зв’язок, розширення можливостей психологічної підтримки, вдосконалення інклюзивних послуг розширення практик наставництва, створення центрів розвитку кар’єри та працевлаштування. Важливу роль у соціальній роботі зі студентами відіграє постійна взаємодія різних служб і підрозділів, а саме: залучення психологічної служби, юридичної служби, гуманітарного відділу та центрів кар’єри забезпечує узгодженість всіх дій щодо допомоги та підтримки студентів. Виокремлено ключові аспекти соціальної роботи зі здобувачами закладів вищої освіти під час навчання іноземних мов, а саме: адаптація студентів-початківців до нового освітнього середовища, психологічна підтримка, соціальна інтеграція, волонтерство і міжнародні проєкти, допомога у навчанні, кар’єрні консультації, культурна адаптація, медіація та підтримка. З’ясовано, що для адаптації навчальних матеріалів та методів навчання до дистанційного формату усі навчальні ресурси мають відповідати вимогам доступності. Інтерактивність та гейміфікація виступають як технології ефективного навчання іноземних мов.

ЄВРОПЕЙСЬКА ПРАКТИКА КОМПЕТЕНТНІСНОЇ МОДЕЛІ В ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ

Алла ХОМ’ЯК — 2024-11-22

Буремна сучасність та її надскладні завдання визначають нову парадигму розвитку освіти та стимулюють до активних дій. Глобалізація, цифрові технології посилюють суперництво за якість роботи, прискорюючи міжкультурну комунікацію. У таких умовах наявність незмінного набору знань, умінь і навичок не є прийнятною. Виникає нагальна потреба безперервного поповнення професійного та особистого ресурсів і здатності результативно відповідати на запити сьогодення. Це робить компетентнісну модель пріоритетною в освітній практиці, аби створити суспільству міцне підґрунтя для життя і праці в соціальному середовищі. Натепер не викликає сумніву той факт, що розвиток освітнього змісту спрямовується на компетентнісний підхід. В Україні ведеться активний науково-дослідницький пошук з метою впровадження моделі освіти, яка б відповідала національним потребам і була орієнтована на компетентності. Це зумовлює актуальність досвіду інших країн, де вже здійснюється як теоретичне осмислення компетентнісної освіти, так і її практична реалізація. У статті розглядається суть компетентнісної моделі та розвиток системи ключових компетентностей у європейській освіті. Українські та закордонні науковці висувають різні теорії та практики для вирішення цієї проблеми. У підсумку, компетентнісний підхід в освіті пов’язують із формуванням здатності людини до досягнення її життєвих цілей та виконання певного комплексу дій. Це вимагає перенесення уваги з освітнього процесу на його результати, трансформації освітньої моделі з орієнтованої на «всіх» в «особистісно спрямовану». Особливо важливо якнайшвидше визначити ті сфери діяльності, в яких людина може досягти найвищого рівня компетентності. Концепція якості освіти, заснована на ключових компетентностях, активно впроваджується у країнах ЄС. Тож аналіз європейського досвіду має особливе значення для пошуку найбільш відповідної моделі компетентнісної освіти для національної системи.

СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ

Андрій КОЛОСОК — 2024-11-22

Метою статті є теоретичне обґрунтування напрямів вдосконалення соціального захисту внутрішньо переміщених осіб в умовах територіальної громади. В статті обґрунтовано актуальність проблеми соціального захисту внутрішньо переміщених осіб, необхідність пошуку ефективних шляхів соціальної адаптації даної категорії громадян у нових місцях проживання. Вивчено наукові підходи щодо сутності та значення предмету дослідження, сформовано власне розуміння категорії соціальний захист внутрішньо переміщених осіб – це система соціальної та фінансової підтримки внутрішньо переміщених осіб, яка включає фінансову, матеріальну та соціально-психологічну підтримку даної категорії громадян до їх повної реінтеграції у суспільство на новому місці проживання. Вивчено законодавче забезпечення соціального захисту внутрішньо переміщених осіб, відмічено його складність для розуміння потерпілими особами, та необхідність вдосконалення щодо обліку даної категорії громадян, верифікації їх даних та прозорості надання соціальної допомоги. Досліджено зарубіжний досвід соціального захисту внутрішньо переміщених осіб Молдови, Сербії, Грузії, Азербайджану, Вірменії, відмічено можливості його застосування в українських реаліях. Проаналізовано соціальний захист внутрішньо переміщених осіб протягом 2023 року в Луцькій міській територіальній громаді, визначено наявні проблеми та тенденції. Запропоновано напрями вдосконалення соціального захисту внутрішньо переміщених осіб: посилення соціального діалогу та співпраці між органами державної влади, органами місцевого самоврядування та жителями громади; розподіл та перерозподіл внутрішньо переміщених осіб між територіальними громадами країни, для усунення локальних перенавантажень та оптимізації можливостей системи соціального захисту; фінансування потреб внутрішньо переміщених осіб на паритетних засад з максимальним залучення ресурсів вітчизняних та міжнародних благодійних організацій; комплексність надання соціальної допомоги (матеріальна, медична, юридична, психологічна, соціальна). Перспективи подальших досліджень полягають у формуванні практичних рекомендацій щодо покращення соціального захисту внутрішньо переміщених в післявоєнний період.

РОБОТА З ДІТЬМИ З ІНВАЛІДНІСТЮ В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ

Ірина КРИНИЦЬКА — 2024-11-22

У статті проаналізовано поняття дітей з інвалідністю в Україні. Визначено специфіку поняття соціального захисту та основні аспекти роботи з дітьми та їх сім’ями. Авторами висвітлена нормативно-правова джерельна база соціального захисту дітей з інвалідністю, визначені відповідальні за організацію соціального захисту дітей на національному та локальному рівнях, а також проаналізована система соціального захисту, яка складається з матеріально-фінансової складової та складової послуг. Визначено, що матеріально-фінансова складова включає соціальні допомоги, пільги, благодійні допомоги, а також надання матеріально-технічної допомоги, а саме засобів протезування, реабілітації тощо. До складової послуг належать соціально-реабілітаційні послуги. Авторами перелічено заклади, які надають ці послуги, зокрема реабілітаційні центри, центри надання соціальних послуг, навчально-реабілітаційні центри, та ін. Розкрито зміст діяльності, а саме завдання, послуги та заходи, які надаються в межах зазначених установ. Серед соціальних послуг виокремлені послуги, які можуть надаватися в Центрі надання соціальних послуг, серед яких: соціальна адаптація, денний догляд, догляд вдома, догляд стаціонарний, транспортні послуги, послуга соціальної реабілітації та інші. В статті зроблено акцент на необхідності включення в процес роботи не тільки дитини з інвалідністю, але й її сім’ї. Автори розкривають труднощі, які виникають в процесі забезпечення соціального захисту дітей з інвалідністю. Серед таких труднощів названо порушення під час надання виплат, недостатнє фінансування, брак належної інфраструктури. Зазначено, що гостро стоїть питання наявності кваліфікованих кадрів, які можуть забезпечити соціально-реабілітаційні послуги для дітей та їх сімей.

ВІДЧУТТЯ БЕЗПЕКИ ТА ДОСТУПУ ДО ПОСЛУГ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ НА ТЕРИТОРІЇ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ В УМОВАХ ВІЙНИ

Людмила ТЕЛІЖЕНКО — 2024-11-22

У статті досліджується відчуття безпеки та доступ до послуг внутрішньо переміщених осіб в умовах війни на території Сумської області. На основі проведеного анкетування встановлено, що внутрішньо переміщені особи на території Сумщини не почувають себе в безпеці. Причина відчуття небезпеки полягає як у територіальній близькості Сумщини до кордону з росією, так і в психологічному стані переселенців, які потребують спеціалізованої допомоги. Їх ключовими потребами є житло для тривалого проживання і досить оплачувана робота, щоб створити для себе і сім’ї життєво необхідні умови. Водночас виявлено, що внутрішньо переміщені особи, насамперед через соціальні мережі, обізнані про можливість отримання адміністративних, соціальних, юридичних, медичних, психологічних та інших послуг. Їм доступні всі види послуг, що передбачені в цьому разі законодавством України. Найбільш ефективно їм надаються адміністративні та медичні послуги, шкільна освіта дітей та правова допомога. Проаналізовано також ефективність та якість надання гуманітарної допомоги внутрішньо переміщеним особам на території Сумської області. Показано, що внутрішньо переміщені особи мають певні проблеми із забезпеченням продуктами харчування, одягом, взуттям, ліками та дитячим харчуванням, оскільки вони надаються несвоєчасно та в недостатній кількості. Зроблено висновок про те, що якість та ефективність надання гуманітарної допомоги внутрішньо переміщеним особам на території Сумщини мають бути покращеними. Програма надання гуманітарної допомоги переселенцям Сумщини потребує певних змін, а саме підвищення рівня забезпечення та своєчасності.