Ввічливість. Humanitas

ЗАПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ ІНСТИТУТУ ПОМІЧНИКА ВЕТЕРАНА ТА ШЛЯХИ ЙОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ

Олена БАЛУХТІНА — 2024-12-30

У статті розглядається новий сервіс, який повинен відігравати значну роль у системі соціальної підтримки ветеранів та виходить за межі діяльності соціальних працівників. Здійснено аналіз наявної інформації щодо проєкту «Помічник ветерана» та сучасного стану ветеранської політики. Основна увага приділена результативності проєкту, визначенню ключових викликів, з якими стикаються професіонали під час його реалізації, а також можливостям покращення процесу надання послуг для забезпечення всебічного підходу до супроводу ветеранів. Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні перспектив розвитку інституту помічника ветерана, а також у розробці практичних рекомендацій стосовно впровадження нової посади «фахівець із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб». Об’єктом дослідження є інститут помічника ветерана. Предметом є виклики та перспективи реалізації нового сервісу. У дослідженні застосовано загальнонаукові та спеціально наукові методи, зокрема методи кабінетного дослідження, прогнозування, порівняння та аналізу, що дозволило узагальнити інформацію, зібрану з веб-ресурсів. Використання методу аналізу документів при роботі з нормативно-правовими актами дозволило глибоко розкрити регулятивні аспекти досліджуваної проблеми. Новизна дослідження полягає у систематичному підході до аналізу проєкту «Помічник ветерана», який розширює спектр підтримки для ветеранів і враховує їхні специфічні потреби. Дослідження підкреслює важливість професійного стандарту «фахівець із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб», що повинен забезпечити якісну підготовку фахівців для роботи з ветеранами. У висновках сформульовано прогнози щодо викликів, які можуть виникнути в процесі впровадження нової професії, та перспектив її подальшого розвитку по всій Україні.

РОЛЬ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ У РОЗВИТКУ АДАПТАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ В УКРАЇНІ

Інна ВІТКОВСЬКА — 2024-12-30

Стаття присвячена аналізу ролі соціальної роботи у розвитку адаптаційного потенціалу внутрішньо переміщених осіб в Україні в умовах війни. Авторка зазначає, що процес адаптації внутрішньо переміщених осіб є складним і тривалим, адже він вимагає значної підтримки, ресурсів і уваги з боку держави, громади та інших соціальних структур для успішного інтегрування цих осіб у нове середовище. У статті визначено, що успішність адаптації залежить від багатьох чинників, але передусім – від адаптаційного потенціалу самої людини. Адаптаційний потенціал внутрішньо переміщених осіб у статті визначається як сукупність особистісних, соціальних і психофізіологічних ресурсів, які сприяють успішному пристосуванню до нових умов життя внаслідок вимушеного переселення. Ключовими компонентами адаптаційного потенціалу є: психофізіологічний компонент (стан здоров’я, фізична витривалість, здатність організму витримувати фізичні навантаження і стрес); емоційний компонент (емоційна стійкість); соціально-психологічний компонент (соціальна взаємодія, комунікабельність, здатність до співпраці) та особистісний компонент (внутрішні переконання, цінності, особистісна зрілість і готовність до змін), які формують внутрішню стійкість. Особливу увагу приділено важливості підтримки внутрішньо переміщених осіб через соціальні послуги, які надаються Центрами життєстійкості. Аналізується використання індивідуальних і групових методів соціальної роботи для зниження стресу, розвитку емоційної стійкості, побудови позитивної життєвої перспективи, соціальної інтеграції та професійної адаптації. У статті зроблено висновок, що розвиток адаптаційного потенціалу внутрішньо переміщених осіб за допомогою комплексної підтримки фахівців із соціальної роботи сприяє підвищенню їхньої психологічної стійкості, успішній соціальній інтеграції та покращенню якості життя як самих внутрішньо переміщених осіб, так і громади, до якої вони переїхали, що є перспективою подальших досліджень.

СОЦІАЛЬНЕ ПРОГНОЗУВАННЯ ЯК ФАКТОР ОЦІНКИ ЖИТТЄЗДАТНОСТІ СОЦІАЛЬНОГО ПРОЄКТУ

Лідія ГУЦУЛЯК — 2024-12-30

У статті проаналізовано соціальне прогнозування як фактор оцінки життєздатності соціального проєкту. Визначено, що соціальне прогнозування ‒ це процес науково обґрунтованого передбачення майбутніх соціальних змін, тенденцій, проблем та можливостей з метою розробки ефективних стратегій, що сприяють вирішенню актуальних проблем сучасності. У контексті соціального проєктування прогнозування дозволяє передбачити сценарії, оцінити ризики, ресурси та результати, а також обґрунтувати впровадження інновацій для задоволення потреб як окремих осіб, так і суспільства загалом. Названо такі методи соціального прогнозування як експертне оцінювання, SWOT-аналіз, аналіз тенденцій, сценарний підхід та використання великих даних (Big Data). Поєднання цих методів дозволяє створювати багатовимірні прогнози, які враховують як безпосередній вплив окремих чинників, так і їхнє можливе синергетичне поєднання. Авторкою наголошено, що соціальне прогнозування в оцінці життєздатності проєкту виступає інструментом оцінки ймовірності успішної реалізації ініціативи в умовах змінного соціального середовища; допомагає ідентифікувати ризики, такі як недофінансування чи низька участь, та розробити стратегії їх мінімізації, забезпечуючи стійкість і відповідність проєкту зовнішнім умовам; визначає інноваційність і актуальність проєкту, оцінює його адаптацію до викликів і релевантність для аудиторії; забезпечує механізми зворотного зв’язку, моніторинг і корекцію, сприяючи успішній реалізації й життєздатності. Також у статті зазначено, що соціальне прогнозування враховує непередбачуваність людського фактора, базується на якісних оцінках і аналізі даних, але має похибки через залежність від минулих тенденцій та обмеження методів, що вимагає ретельного вибору методів для конкретної ситуації.

ОСОБЛИВОСТІ НАДАННЯ ПОСЛУГИ СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ ДЛЯ ВЕТЕРАНІВ І ВЕТЕРАНОК ВІЙНИ ТА ЧЛЕНІВ ЇХНІХ СІМЕЙ В ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАДАХ

Ірина ЄНГАЛИЧЕВА — 2024-12-30

Стаття присвячена актуальній темі – підтримці ветеранів і ветеранок війни та членам їх сімей. Метою дослідження є аналіз особливостей надання послуги соціальної адаптації для ветеранів й ветеранок війни та членів їхніх сімей на регіональному рівні. Для вирішення мети поставлені основні завдання: з’ясувати потреби та проблеми ветеранів й ветеранок війни; проаналізувати нормативно-правову базу, що регулює процес надання послуги соціальної адаптації для ветеранів і ветеранок та членів їх сімей; проаналізувати особливості надання послуги на рівні територіальних громад. У статті обгрунтовано проблему адаптації ветеранів/ветеранок війни зумовлені військовим досвідом; розкрито мету та етапи надання послуги; досліджено ефективність надання підтримки ветеранам і ветеранкам війни та членам їхніх сімей на рівні громади; порушено питання ролі місцевих громад у забезпеченні умов для успішної реінтеграції ветеранів та ветеранок війни. Наголошено на основній меті надання послуги, що полягає в інтеграції учасників бойових дій у мирне життя через розробку індивідуальних планів адаптації, що враховують їхні фізичні, психологічні та соціальні потреби. Дослідження враховує напрацювання науковців з даної проблеми, спирається на нормативно-правову базу щодо підтримки ветеранів/ветеранок і членів їх сімей, аналіз діяльності територіальних громад Черкащини, Вінниччини, Полтавщини та наводяться приклади реалізації послуги в цих громадах. В статті наголошується, що запровадження на державному рівні посади помічника ветерана сприяє успішній реалізації послуги соціальної адаптації для ветеранів/ветеранок війни та членів їхніх сімей у територіальних громадах.

АКТУАЛЬНІ АСПЕКТИ ОСОБИСТІСНО-ПРОФЕСІЙНИХ ХАРАКТЕРИСТИК СОЦІАЛЬНОГО ПРАЦІВНИКА У ВЗАЄМОДІЇ З РІЗНИМИ КАТЕГОРІЯМИ КЛІЄНТІВ: ВИКЛИКИ, СТРАТЕГІЇ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ

Аліна ЄФРЕМЕНКО — 2024-12-30

Стаття аналізує особливості взаємодії соціальних працівників із різними групами населення. Для осіб із інвалідністю важливо створювати доступне середовище та надавати допомогу у подоланні фізичних бар’єрів. Пенсіонерам, своєю чергою, потрібна не лише підтримка в доступі до ресурсів, але й психологічна допомога, що сприяє подоланню ізоляції та самотності. Робота з дітьми вимагає особливого підходу, зокрема чутливості й уміння активно слухати. При взаємодії з мігрантами та представниками меншин необхідно враховувати культурні та етнічні відмінності, проявляючи чутливість до їхніх потреб і традицій. Особливу увагу приділено безперервному розвитку професійних навичок соціальних працівників. У статті запропоновано кілька рекомендацій щодо вдосконалення професійної підготовки, зокрема розвиток емоційного інтелекту, міжкультурної компетентності та безперервної освіти. Особливий акцент зроблено на освоєнні цифрових технологій, які стають незамінними у сучасній соціальній роботі, а також на наданні психологічної підтримки самим соціальним працівникам для запобігання вигоранню та стресу. У статті підкреслюється необхідність комплексного підходу до підготовки соціальних працівників, який передбачає не лише теоретичні знання, а й практичні навички. Соціальні працівники мають бути підготовлені до роботи в різних кризових ситуаціях, застосовувати психологічні методики для емоційної підтримки та ефективно комунікувати з клієнтами з різноманітних соціальних груп. Також акцентовано на важливості створення системи постійного професійного розвитку, оскільки соціальна робота є динамічною сферою, яка постійно змінюється під впливом нових соціальних викликів і технологічних досягнень. Формування культури безперервного навчання та підтримка добробуту соціальних працівників дозволяють постійно підвищувати якість соціальної роботи, забезпечуючи надання високоякісних послуг вразливим групам населення. Реалізація таких підходів сприятиме ефективній підтримці вразливих груп, покращенню якості соціальних послуг і полегшенню інтеграції осіб із особливими потребами в суспільство.

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ

Юлія КЛИМЕНКО — 2024-12-30

Зростаюча нестабільність, стрес та травмуючі події, з якими зіштовхується українське суспільство, підкреслюють необхідність нових підходів до соціально-психологічної допомоги та реабілітації. Важливо розробити програми та ініціативи, спрямовані на підтримку та зцілення психологічних травм, а також на зміцнення психологічної стійкості та резилієнтності вразливих груп населення. У статті на основі теоретичного аналізу визначено особливості соціально-психологічної реабілітації особистості. Соціально-психологічна реабілітація передбачає комплекс заходів, спрямованих на створення і забезпечення умов для інтеграції людини у суспільство, відновлення її соціального статусу, здатності до самостійної суспільної і родинно-побутової діяльності. Соціально-психологічна реабілітація особистості, яка переживає наслідки травматичних подій або потрапила в ситуацію підвищеного ризику, буде більш дієвою і короткотривалою за умови актуалізації її реабілітаційного потенціалу. Серед першочергових кроків на шляху актуалізації реабілітаційного потенціалу особистості – відновлення ресурсів життєздатності. Реабілітаційний потенціал включає різні складові, які охоплюють не лише фізичне, а й психологічне, соціальне та професійне відновлення людини. До основних складових реабілітаційного потенціалу відносяться: біомедичний (саногенетичний), психофізіологічний, особистісний, освітній, соціально-побутовий, професійний, соціальний, соціально-середовищний. Перспективи подальших досліджень полягають у розробці комплексу діагностичниї методів та засад психологічної реабілітації і відновлення для людей, які в ході повномасштабної військової агресії та пов’язаних з нею травматичних подій зазнали погіршення психічного здоров’я.

ВИКЛИКИ ТА МОЖЛИВОСТІ В ОРГАНІЗАЦІЇ ВОЛОНТЕРСЬКОЇ РОБОТИ У ЗВО: ОГЛЯД СУЧАСНИХ МЕТОДІВ

Тетяна КОЧУБЕЙ — 2024-12-30

Стаття присвячена дослідженню викликів та можливостей організації волонтерської роботи у закладах вищої освіти, яка набуває дедалі більшої актуальності в умовах соціальної нестабільності. Волонтерська діяльність розглядається як інструмент формування соціальної відповідальності, розвитку моральних цінностей і професійних компетенцій студентів. Автор аналізує основні труднощі, з якими стикаються ЗВО, зокрема низький рівень мотивації студентів, недостатність ресурсів та відсутність програм, що інтегрують волонтерство у навчальний процес. Окрема увага приділяється сучасним підходам до організації волонтерської діяльності. Серед них – впровадження цифрових платформ для управління проєктами, побудова партнерських відносин з громадськими організаціями, інтеграція волонтерських завдань у навчальні програми, а також використання стратегії створення позитивного іміджу волонтерської діяльності. Проаналізовано приклади міжнародного досвіду, зокрема практики волонтерства у США, Німеччині, Данії, що демонструють його ефективність у різних сферах суспільного життя. У статті висвітлено внесок студентів-волонтерів у підтримку вразливих категорій населення: дітей-сиріт, людей похилого віку, осіб з особливими потребами, а також зазначено, як така діяльність сприяє розвитку емпатії, комунікативних та лідерських навичок. Навчальні заклади, які активно розвивають волонтерство, демонструють позитивний вплив цієї роботи на формування соціально значущих компетенцій студентів. Робота містить рекомендації для адміністрацій ЗВО щодо вдосконалення волонтерських програм, зокрема інтеграції їх у навчальний процес, створення умов для мотивації молоді та розширення співпраці з іншими організаціями. Автор наголошує на необхідності подальшого вивчення впливу волонтерства на особистісний розвиток студентів і пошуку нових підходів до його популяризації серед молоді.

ОРГАНІЗАЦІЯ ВОЛОНТЕРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ СІЛЬСЬКОЇ ГРОМАДИ

Галина ОЛІЙНИК — 2024-12-30

У статті розкрито поняття «волонтер» та «волонтерська діяльність». Визначено мету дослідження, яка полягає в розкритті організації волонтерської діяльності в умовах сільської громади. Виділено найважливіші риси волонтерства, а саме: турбота про людей; солідарність і гуманна корисливість; духовна якість і громадянська чеснота; багате джерело людського досвіду; нові інтелектуальні ресурси; участь і відповідальність як суть активної громадянської позиції; етичний стандарт, який обумовлює якість людських взаємостосунків; забезпечення надійної платформи для відновлення зв’язків між людьми; нове бачення соціально діяльності. Проаналізовано, що для активізації громади можна використовувати різні технології: тренінг як технологію організації волонтерської діяльності в сільській громаді, «рівний-рівному» та «Школа волонтерів». Виокремлено основні напрями соціально-педагогічної роботи у громаді з дітьми та молоддю: попередження та подолання негативних явищ у молодіжному середовищі; соціальна опіка та захист найменш захищених категорій дітей та молоді; соціальний супровід молоді, допомога її інтеграції в суспільство. Розкрито волонтерську діяльність у сільській місцевості як добровільна, безкоштовна допомога приватних осіб чи громадських організацій, яка спрямована на вирішення соціальних проблем сільської громади, шляхом активізації мешканців села й залучення їх до волонтерської діяльності. Досліджено, що у вирішенні проблем сільської місцевості волонтерська група не зможе діяти ефективно без підтримки інших суб’єктів соціальної роботи, а саме без органів місцевого самоврядування та різноманітних соціальних інституцій територіальної громади. Ці елементи не можуть здійснювати ефективно свою роботу відокремлено одне від одного, адже не завжди в них вистачає ресурсного потенціалу для вирішення проблем, задоволення тих чи інших потреб соціальних груп місцевої громади.

МОЖЛИВОСТІ ПРОЕКТНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ЩОДО ФОРМУВАННЯ У ПІДЛІТКІВ НАВИЧОК ПРОТИДІЇ ДОМАШНЬОМУ НАСИЛЬСТВУ

Володимир СЕМЕНОВ — 2024-12-30

У статті розглядається сфера діяльності щодо проблеми домашнього насильства до підлітків та його запобігання і протидії з використанням інструментів проектного менеджменту. Звернено увагу на законодавство України та міжнародні договори, які діють в галузі протидії домашньому насильству щодо дітей та регулюють боротьбу з існуючою проблемою. Домашнє насильство, яке раніше розглядалося здебільшого як вчинення фізичної шкоди, на сьогоднішній день набуває все більше форм його проявів, що лише загострює існування такого явища в сім’ях. Підлітковий вік характеризується процесом формування поглядів на гендерні ролі, стосунки та норми поведінки в суспільстві і, зокрема в родині. Через це здебільшого діти, які були свідками насильницької поведінки в сім'ї, в подальшому несвідомо приймають її за норму і повторюють у своїх стосунках в майбутньому. Одним з засобів боротьби з проблемою домашнього насильства, в тому числі і дітей, є проектний менеджмент, за допомогою інструментів якого як самі підлітки, так і їх батьки зможуть отримати навички запобігання та протидії цьому явища, шляхом розвитку практик ненасильницької комунікації та розбудови позитивних взаємостосунків в родині. На жаль, профілактика запобігання не завжди збігається з тим, що написано в законодавстві та на практиці, оскільки в навчальних закладах, де мають проводитися просвітницькі заходи з такої тематики, дана тема дуже часто ігнорується, а в сім’ях батьки з дітьми майже не торкаються проблеми насильства, бо вважають, що їх така проблема не застане. Безумовно, обговорення проблем жорстокого поводження з дітьми на громадських заходах та проведення масштабних інформаційних кампаній є необхідними кроками для подолання цієї проблеми, проте підходи до розробки та впровадження таких заходів мають містити в собі нові підходи, які б сприяли не лише набуттю нових теоретичних знань, а й несли в собі практичну значимість для подальшого використання.

ВПЛИВ ВОЛОНТЕРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНОГО КАПІТАЛУ ГРОМАДИ

Петро СОКУРЕНКО — 2024-12-30

У статті досліджено, що Соціальний капітал, який складається із системи соціальних зв’язків, норм взаємодії та довіри, є необхідним ресурсом для згуртованості та сталого розвитку громадянського суспільства. Волонтерство сприяє формуванню горизонтальних зв’язків між рівноправними учасниками ініціатив, а також "мостових" зв’язків, які об’єднують різні соціальні групи. Це забезпечує ефективну комунікацію, співпрацю та довіру між членами громади, а також відкриває можливості для нових форм співробітництва, зокрема з міжнародними партнерами. У процесі волонтерської діяльності виникають соціальні зв’язки, які впливають на зміцнення згуртованості як всередині локальних спільнот, так і між ними, сприяючи створенню стійких соціальних мереж. Вплив волонтерства особливо помітний у кризових ситуаціях. Наприклад, під час пандемії COVID-19 волонтерські організації стали критично важливими для забезпечення населення медичною та гуманітарною допомогою, організації інформаційної підтримки та координації дій між різними групами населення. Подібну роль відігравали волонтерські ініціативи під час військового конфлікту на сході України, активно допомагаючи військовим, внутрішньо переміщеним особам та громадам, мобілізуючи значні ресурси та об’єднуючи громадян для вирішення соціальних викликів. Цифровізація відкриває нові можливості для волонтерства. Завдяки онлайн-платформам і соціальним мережам волонтери можуть ефективніше координувати свої дії, залучати нових учасників та організовувати масштабні проєкти. Однак вплив цифрових технологій на соціальний капітал залишається недостатньо вивченим, зокрема у контексті довіри між учасниками, які здебільшого взаємодіють онлайн. Волонтерство є багатовимірним явищем, а його вплив на соціальний капітал залежить від численних факторів, таких як вік, стать та культурні особливості учасників. Молодь часто залучається до волонтерських ініціатив з кар’єрними або освітніми цілями, тоді як старше покоління сприймає волонтерство як спосіб підтримки соціальної активності. Гендерні аспекти також впливають на специфіку волонтерства: жінки частіше беруть участь у гуманітарних ініціативах, тоді як чоловіки залучені до технічних або логістичних проєктів.

ПСИХОЕДУКАЦІЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ЕФЕКТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СОЦІАЛЬНОГО ПРАЦІВНИКА

Ірина СУРОВЦЕВА — 2024-12-30

Стаття присвячена визначенню ролі психоедукації в різноманітних сферах професійної діяльності, в т.ч. в системі підготовки та діяльності фахівців із соціальної роботи. Термін «психоедукація» запозичений з закордонної клінічної практики і визначаєьься як навчання осіб зі складнощами психічного здоров’я та членів їх сімей про природу розладу, зокрема про його етіологію, прогресування, наслідки, прогноз, лікування й альтернативи. Встановлено, що на сучасному етапі психоедукація полягає в аналізі, поясненні етапів психологічних змін, навчанні виявляти та використовувати власний особистий ресурс в досягненні психоемоційної стабільності. В умовах війни в Україні психоедукаційними компетенціями має володіти усе населення, а наголос робиться на професійній діяльності надавачів медичних та соціальних послуг. У статті перераховані сфери застосування психоедукаційних заходів: охорона здоров’я, соціальна робота, педагогіка, менеджмент. Оскільки психоосвіта має широкий потенціал в багатьох сферах особистого життя та професійної діяльності, у зарубіжних дослідженнях склалося декілька взаємодоповнюючих теорій і моделей, що створюють підґрунтя для розуміння ролі психоедукації в системі соціальної роботи. Зазначено, що основний акцент у психоедукаційній роботі з початком повномасштабної війни проти України було зроблено на стабілізації психічного стану надавачів та отримувачів соціальних, освітніх, медичних послуг, опануванні навичок самодопомоги та подальшій передачі отриманих знань. Вказано на актуальний напрям з розробки навчальних програм або тренінгів, орієнтованих на розвиток компетенцій соціальних працівників у сфері психічного здоров’я.

ВИКОРИСТАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ РЕКЛАМИ ДЛЯ ВИХОВАННЯ АКТИВНОЇ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ПОЗИЦІЇ У СТУДЕНТІВ

Євгеній НЕДОШОВЕНКО — 2024-12-30

Актуальність дослідження. Проблема морального виховання студентів в Україні в аспекті повномасштабної агресії російської федерації проти неї є актуальною. У сучасних умовах проблема патріотизму не повинна обмежуватися лише питаннями любові до Батьківщини та готовності до її захисту, самопожертви та самозречення для блага Батьківщини. Нові концепції патріотичного виховання орієнтують на духовно-моральні якості особистості, які виражаються в коханні та відданості своїй Батьківщині; потреби зберігати та примножувати її досягнення, культуру, побут, традиції, духовні та природні багатства; формування та розвиток особистості, здатної успішно виконувати громадянський обов'язок. Питання виховання активної громадянської позиції є начасним також з тої позиції, що XXI ст. для України та інших країн світу було відзначено низкою глобальних змін і перетворень, які торкнулися всіх сфер життєдіяльності суспільства та вплинули не лише на його політичну, соціальну та економічну сфери, але також на самосвідомість особистості, її етнокультурну та соціальну самоідентифікацію, а також якість духовного життя загалом. Традиційна система цінностей і норм змінюється новою, яка сповнена іншим змістом і наповненням унікальних національних і культурних традицій. Людська цивілізація перебуває у черговому етапі науково-технічної революції, а світ переходить на новий ступінь свого розвитку та формує інформаційне суспільство. Процес становлення останнього у глобальному масштабі неможливий без впровадження в усі сфери життєдіяльності сучасної людини інформаційно-комунікаційних технологій, а також розвитку мережі Інтернет. На сучасному етапі загальна картина складається таким чином, що рівень соціального та культурного життя людини безпосередньо залежить від доступності матеріальних і духовних благ інформаційної цивілізації. Традиційно молодь будь-якої демократичної правової держави – майбутнє держави, тому особливе значення надається її соціалізації, яка полягає у тому числі у формуванні у молодих людей активної громадянської позиції. Залучення молоді до тих видів діяльності, що є схваленими з соціальної позиції, сприяє її успішній соціалізації та набутті нею соціальної компетентності. Відповідно до зазначеного, мета дослідження полягала у визначенні впливу соціальної реклами на процесі формування активної громадянської позиції студентської молоді. Методологія дослідження. При проведенні дослідження було використано загальні та спеціальні методи наукового пізнання. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що на підставі проаналізованої наукової літератури було виокремлено чотири основні функції соціальної реклами у формуванні громадянської позиції студентів, а саме: ті, які орієнтовані на обмін інформацією між державою та суспільством; ціннісно-нормативного орієнтування студентів; соціально-політичного характеру; ті, які пов’язані зі впливом на адресата. Висновками проведеного дослідження є наступні. Людина сьогодення оточена павутиною інформації, і все більше дослідників звертаються до проблеми впливу засобів масової інформації на свідомість молодої людини, її поведінку та моральні настанови. Одним із найпотужніших механізмів впливу є реклама, оскільки вона є широко розповсюдженою та має багато різних форм і видів: телевізійна реклама, аудіореклама по радіо, білборди, текст-реклама у друкованих виданнях, банери в інтернет-просторі тощо. Попри важливість проблеми формування та розвитку громадянської позиції у студентів, а також ролі у цьому процесі соціальної реклами, зазначені питання залишаються недостатньо вивченими. Серед причин цього явища можна назвати недостатнє розуміння ролі соціальної реклами та соціальної інформації у формуванні громадянської позиції у студентів, а також нерозробленість теоретичної сторони формування громадянської позиції молодих людей за допомогою соціальної реклами та соціальної інформації.

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ПРОФІЛАКТИКИ КОНФЛІКТІВ СЕРЕД УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ В ЗАКЛАДІ ОСВІТИ

Світлана ЧЕРНЕТА — 2024-12-30

Профілактика конфліктів серед учнівської молоді в закладах освіти є надзвичайно актуальною та вкрай необхідною, особливо під час війни. В статті акцентовано увагу на тому, що конфлікти є невід’ємною складовою нашого життя, а в закладах загальної середньої освіти вони мають свої особливості та специфіку виникнення, протікання та вирішення. Вказується на складність розв’язання педагогічного конфлікту, яка зумовлюється різним віком його учасників, різницею у життєвому досвіді як педагогів, так і учнів, особливо тих, які перемістились із зони бойових дій, надмірною емоційністю здобувачів освіти, присутністю інших осіб в момент його вирішення. В закладах освіти конфлікти виникають в системі «здобувач освіти – здобувач освіти», «педагог – здобувач освіти», «батьки – здобувач освіти». Особливості попередження конфліктів в учнівському колективі залежать від розуміння причин, його видів та факторів, які набули специфічного змісту під час війни. В статті визначено та охарактеризовано зміст основних причин виникнення конфліктів в учнівському середовищі, серед яких: соціально-психологічні, освітні та навчальні, особистісні та міжособистісні. Відповідно представлено власне визначення поняття «профілактика конфліктів серед учнівської молоді, яке розглядається як комплекс заходів, що здійснюються закладом освіти, спрямований на попередження та мінімізацію виникнення конфліктів, сприяння їх конструктивному вирішенню в освітньому середовищі та реалізується за допомогою різних інструментів впливу соціального, юридичного, педагогічного, психологічного характеру. Ефективними формами та методами профілактики конфліктів серед учнівської молоді є освітні та просвітницькі програми, тренінги з рольовими іграми, дискусіями, практичними вправами, бесіди, залучення батьків і громади до цього процесу, залучення учнів до творчих видів діяльності, консультування тощо. Визначено соціально-педагогічні умови профілактики конфліктів серед учнівської молоді в закладі освіти: створення безпечного та комфортного освітнього середовища; формування навичок безконфліктної взаємодії усіх учасників освітнього процесу; застосування відновних практик конструктивного вирішення конфлікту; реалізація тьюторської підтримки в закладі освіти.

ЕКОНОМІЧНІ ІМПЕРАТИВИ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ ТА РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ: ВПРОВАДЖЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ДОСВІДУ В УКРАЇНСЬКУ ПРАКТИКУ

Олена ДАНИЛЮК — 2024-12-30

Метою наукової статті є дослідження економічних імперативів надання соціальної допомоги та розвитку соціального забезпечення в Україні з урахуванням європейського досвіду. Дослідження фокусується на адаптації соціальної політики України до європейських стандартів, що є важливим етапом у процесі інтеграції країни до Європейського Союзу. В умовах сучасних економічних і соціальних викликів, Україна здійснює реформи в системі соціального захисту, прагнучи підвищити ефективність соціальних послуг і забезпечити належний рівень соціальної підтримки для громадян. Особлива увага приділяється Угоді про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, яка визначає стратегію соціальної політики та зобов’язання України щодо гармонізації законодавства у сфері соціального забезпечення. Особливу увагу приділено економічній доцільності впровадження європейських стандартів, які не лише забезпечують соціальну справедливість, але й підвищують ефективність системи соціального захисту. Впровадження європейських підходів до фінансування та надання соціальних послуг дозволяє оптимізувати ресурси та мінімізувати соціальні ризики. Також акцентується на Європейському стовпі соціальних прав, що містить 20 ключових принципів для забезпечення рівних можливостей і справедливих умов праці. Розгляд цих принципів та нормативних актів, спрямованих на їх реалізацію, є важливим для України на шляху до інтеграції в Європейський Союз. У статті також розглядаються проблеми, що виникають у процесі гармонізації українського законодавства з європейським соціальним acquis communautaire, зокрема суперечності між новими законодавчими ініціативами та принципами Європейського стовпа соціальних прав. В результаті дослідження висвітлюються основні напрямки реформування соціальної політики в Україні та визначаються стратегічні кроки для забезпечення належного рівня соціальної допомоги відповідно до європейських стандартів.