Ввічливість. Humanitas

ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ ТЕАТРАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА В ПІДГОТОВЦІ СТУДЕНТІВ ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ «СОЦІАЛЬНА РОБОТА»

Олена ДЕНИСЮК — Fri, 27 Dec 2024 00:00:00 +0200

В сучасних умовах широкомасштабної збройної агресії РФ проти України зростає роль фахівців соціальної сфери. Соціально-педагогічної підтримки потребують різні категорії осіб – це особи з інвалідністю, внутрішньо-переміщені особи, сім’ї, які перебувають у складних життєвих обставин, сім’ї військовослужбовців тощо. Одним із важливих завдань соціально-педагогічної роботи є пошук ефективних форм і методів профілактичної, просвітницької та корекційної роботи з даною категорією осіб та сімей. Вчасно надана допомога сприяє подоланню стресового стану, соціальній інтеграції особи. Використання засобів театрального мистецтва в підготовці майбутніх фахівців соціальної роботи може стати важливим чинником оптимізації взаємодії особистості та соціуму. Метою статті є схарактеризувати особливості використання засобів театрального мистецтва в підготовці студентів за спеціальністю 231 «Соціальна робота», узагальнити ефективні форми та методи навчання. У статті здійснено аналіз останніх досліджень та публікацій з питань використання засобів театрального мистецтва в підготовці студентської молоді. Схарактеризовано роль театрального мистецтва як ефективного інструмента формування професійних компетентностей майбутніх фахівців соціальної роботи, розвитку їхніх комунікативних, емоційних та креативних навичок, здатності забезпечувати інклюзивні процеси, виявляти особливості та шляхи покращення життєдіяльності дітей та молоді з особливостями психофізичного розвитку й інвалідністю у соціальному середовищі. На думку автора статті, розробка відповідних курсів за вибором студента дозволить поглибити знання студентів щодо можливостей використання засобів театрального мистецтва в соціально-педагогічній роботі, здобути нові перспективи та інструменти для вирішення проблем вразливих груп населення, молоді з інвалідністю. Використання медіа можливостей, інтерактивних форм навчання, залучення провідних фахівців до гостьових лекцій, проведення практичних занять безпосередньо на базах практики, виїзних занять, театралізованих екскурсій, гурткової роботи на базі Центру практичної підготовки, сприятиме підвищенню якості підготовки фахівця, рівня рефлексивності, мотивації для подальшого саморозвитку.

КЛАСИФІКАЦІЯ РІЗНИХ ГРУП ОТРИМУВАЧІВ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ ЗА ОЗНАКАМИ СОЦІАЛЬНОЇ ДЕЗАДАПТАЦІЇ, ВИКЛЮЧЕНОСТІ ТА ВРАЗЛИВОСТІ

Аліна ДУЛЯ, Вадим ЛЮТИЙ — Fri, 27 Dec 2024 00:00:00 +0200

Проблема соціальної дезадаптації, вразливості, виключення і дискримінації особистості постає особливо гостро у зв’язку з військовою ситуацією, суспільною та політичною нестабільністю в Україні. Не зважаючи на те, що названі стани особистості або соціальні ситуації взаємопов’язані і витікають одне із одного, представлена в статті класифікація різних груп отримувачів за ознаками дезадаптації, виключеності та вразливості дозволяє систематизувати підходи до соціальної роботи з ними, уточнити критерії та обирати моделі надання їм соціальних послуг, що особливо актуально в умовах війни. В статті отримувачі соціальних послуг об’єднані в три групи (особи, що перебувають в стані соціальної дезадаптації внаслідок ризикованої, деструктивної або девіантної поведінки; особи та групи, що страждають від соціального виключення та дискримінації; особи та сім’ї, що перебувають в особливо вразливому стані, пов’язаному із природними або соціальними катастрофами або виразними індивідуальними особливостями), визначено основні характеристики кожної з них. Здійснено аналіз особливостей соціальної роботи з названими групами отримувачів послуг та обґрунтовано критерії, за якими представникам різних груп можуть бути надані соціальні послуги профілактики, обслуговування і підтримки та здійснено щодо них профілактичні, реабілітаційні та корекційні втручання. Визначено, що фахівець із соціальної роботи повинен бути здатен визначати стан соціальної дезадаптації, вразливості, виключення і дискримінації особистості у конкретному випадку, аналізувати його причини, прогнозувати наслідки, знаходити та застосовувати відповідні моделі соціальної роботи або адаптувати й удосконалювати існуючі практики. У статті акцентується увага на тому, що зміст та методи втручання завжди мають спиратись на оцінку унікальної соціальної ситуації та індивідуальних потреб кожного отримувача.

СОЦІАЛЬНО-ДЕПРИВОВАНІ ГРУПИ ДІТЕЙ В ДЗЕРКАЛІ СОЦІОЛОГІЇ ДИТИНСТВА

Оксана ДУРМАНЕНКО — Fri, 27 Dec 2024 00:00:00 +0200

Стаття присвячена соціологічному аналізу депривованих груп дітей, що зазнають браку основних ресурсів, необхідних для всебічного розвитку, таких як стабільне сімейне середовище, доступ до освіти та медичної допомоги. Дослідження розглядає основні форми депривації – матеріальну, соціальну, емоційну – і їхній вплив на психологічний стан, соціальну адаптацію, успішність у навчанні та майбутні життєві можливості дітей. На основі якісних та кількісних методів аналізу визначаються причини депривації та фактори ризику. Стаття підкреслює необхідність реформ та розробки нових підходів до підтримки дітей з депривованих груп для сприяння їхньому успішному розвитку та соціальній інтеграції. Окремий акцент зроблено на аналізі соціальної підтримки та політики, спрямованих на покращення якості життя цих дітей. Дослідження також має на меті визначити ефективні соціальні практики й програми, які допоможуть зменшити негативні наслідки депривації, забезпечити дітям рівні можливості та підтримати їхній гармонійний розвиток у суспільстві. Соціологія вивчає причини виникнення таких груп, зокрема економічні нерівності, соціальну ізоляцію та дисфункцію сімейних структур. Особлива увага приділяється впливу депривації на соціалізацію дітей, їхню освітню траєкторію та майбутнє працевлаштування. Такі діти часто стикаються з ізоляцією, психологічними труднощами та проблемами в дорослому житті. Аналіз причин і наслідків цього явища дає змогу знаходити шляхи покращення їхнього становища через соціальні взаємодії та підтримку громади. Соціологи наголошують на необхідності системної підтримки, включаючи державні програми, громадські ініціативи та залучення соціальних працівників. Також важливо розробляти стратегії профілактики соціальної депривації, спрямовані на зменшення соціальних ризиків. Увага до цієї проблеми сприяє створенню справедливішого та інклюзивнішого суспільства.

ОПТИМІЗАЦІЯ ВПЛИВУ СОЦІОКУЛЬТУРНИХ ФАКТОРІВ НА АКТИВНУ ЦІННІСНУ ПОВЕДІНКУ ОСОБИСТОСТІ

Андрій КАМБУР — Fri, 27 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті розглядаються особливості та значущість соціокультурних факторів, що впливають на формування активної ціннісної поведінки особистості в сучасному суспільстві. Проаналізовано основні підходи до вивчення взаємозв'язку соціокультурного середовища та індивідуальних ціннісних орієнтирів, а також їх вплив на поведінкові моделі особистості. Поставлено акцент на необхідності оптимізації цих впливів задля розвитку активної позиції громадян та збереження культурних і моральних цінностей у процесі соціалізації. У ході дослідження виокремлено ключові соціокультурні чинники (сім’я, освіта, медіа, культурні традиції, суспільні інститути) та їхній вплив на ціннісні установки і мотиви активної поведінки особистості. Автор статті пропонує концептуальні засади для оптимізації цього впливу, орієнтовані на зміцнення позитивних соціальних настанов і стимулювання конструктивної взаємодії особистості з соціумом. Зокрема, розглядаються практичні механізми впровадження ціннісно-орієнтованого підходу в освітню, культурну та громадську діяльність. Автор пропонує розглядати соціальну активність як засіб адаптації і доходить висновку, що залученість індивіда у різні форми взаємодії з соціальним оточенням є важливим компонентом адаптаційного процесу. Завдяки спілкуванню, обміну думками та участі у спільних проєктах особистість інтегрується в суспільство, засвоюючи його цінності та норми. Цей процес взаємодії забезпечує природну адаптацію до нових соціальних умов, а також сприяє формуванню навичок і моделей поведінки, необхідних для ефективного життя у суспільстві. В статті підкреслено, що соціальні інститути є важливими посередниками між соціокультурними факторами та особистістю, сприяючи їх інтеграції та закріпленню в активній ціннісній поведінці людини, що дозволяє досягти гармонійного розвитку як індивіда, так і суспільства в цілому. Результати дослідження можуть бути використані для вдосконалення соціальної політики, розробки програм громадської освіти, а також для формування ціннісних орієнтирів серед молоді. Запропонована модель оптимізації впливу соціокультурних факторів сприяє гармонійному розвитку особистості, підвищенню її соціальної відповідальності та готовності до активної участі в житті суспільства.

СОЦІАЛЬНА РОБОТА З ПРОФІЛАКТИКИ БУЛІНГУ СЕРЕД МОЛОДІ

Ірина КАРПИЧ — Fri, 27 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті проаналізовано діяльність соціального працівника щодо профілактики булінгу серед молоді. Метою статті є висвітлення особливостей соціальної роботи з профілактики булінгу серед молоді. Методами дослідження є моніторинг, аналіз, систематизація, узагальнення та синтез. Науковою новизною статті є те, що в роботі здійснено аналіз соціальної роботи з профілактики булінгу та виокремлено основні аспекти в діяльності соціального працівника щодо профілактики означеного явища, зокрема: виконання функції з ідентифікації проблемних ситуацій, підтримка жертв та винуватців, проведення профілактичних заходів, навчання молоді навичкам вирішення конфліктних ситуацій та взаємодії, сприяння створенню безпечного та доброзичливого середовища в закладах освіти тощо. Розкрито сутність поняття «булінг», який передбачає процес свідомого жорстокого відношення, агресивної поведінки стосовно іншої людини, з метою заподіяння шкоди, викликати страх, тривогу або ж створити негативне середовище для людини. З’ясовано, що профілактика булінгу є одним із важливих напрямків соціальної роботи, яка спрямована на створення безпечного та підтримуючого середовища для усіх учасників освітнього процесу. Встановлено, що вперше в країні поняття булінг було закріплено у 2018 році, коли Верховна Рада України ухвалила Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо протидії булінгу», який юридично визнав означене поняття та передбачив відповідальність за вчинення та приховування його випадків. Визначено, що для успішної профілактики булінгу серед молоді актуальним є розробка комплексної системи профілактичних та виховних заходів, зокрема: тренінги, тематичні зустрічі та заняття, круглі столи, бесіди, консультації, спільні перегляди та обговорення тематичних відеороликів усіма учасниками освітнього процесу щодо ненасильницьких методів поведінки та виховання, вирішення конфліктних ситуацій, управління власними емоціями та подолання стресу тощо.

ОСОБЛИВОСТІ НАДАННЯ СУСПІЛЬНОЇ ДОПОМОГИ ЛЮДЯМ З ОБМЕЖЕНИМИ ФУНКЦІОНАЛЬНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ

Людмила МЕЛЬНИК, Жанна МЕЛЬНИК, Юрій СЕРБАЛЮК, Віталій СПІВАК — Fri, 27 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті розглядаються різні історичні аспекти надання соціально-педагогічної допомоги людям, зокрема дітям з особливостями психофізичного розвитку. Розглянуті питання вивчення милосердя та благодійсності як культурно-історичних передумов соціальної педагогіки і соціальної роботи в історико-соціальних та історико- педагогічних дослідженнях сучасних вітчизняних науковців протягом чотирьох основних етапів історії розвитку соціальної допомоги людям з відхиленнями у розвитку. Визначені основні проблеми, пов’язані з інтеграцією дітей з особливими потребами у суспільство. Діти з обмеженими функціональними можливостями є однією з найуразливіших категорій суспільства. Метою соціальної політики уряду України щодо дітей з обмеженими функціональними можливостями є створення умов, за яких вони могли б користуватися тими самими правами й виконувати ті самі обов`язки, що й інші члени суспільства. Нагляд за динамікою дитячої інвалідності та пошук шляхів впливу на неї, удосконалення чинного законодавства щодо соціального захисту дітей з інвалідністю – одне з найважливіших завдань сучасної правової держави. Питання соціальної підтримки дітей з обмеженими фізичними можливостями не втрачає своє актуальності, незважаючи на те, що цьому питанню постійно приділяється увага як на законодавчому рівні шляхом закріплення прав, пільг та компенсацій дітям-інвалідам, так і на суспільному рівні шляхом передбачення державних гарантій їх економічної та моральної підтримки. Головною проблемою дітей з інвалідністю та сімей, в яких виховуються такі діти, є те, що на рівні органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій ці нормативно-правові акти не завжди виконуються, а відтак на практиці діти з інвалідністю нерідко позбавлені прав та гарантій, передбачених чинним законодавством. В Україні відсутня єдина система обліку дитячої інвалідності, що викликає складності у вивченні цієї проблеми та необхідність прийняття заходів щодо її вирішення. У зв’язку з цим у статті сучасний стан регулювання соціального захисту дітей з особливими потребами розглядається як результат розвитку національного законодавства, простежується розвиток понять «особа з інвалідністю», «соціальне забезпечення», «соціальний захист»; здійснюється порівняльний, формально-логічний і системно-структурний аналізи всієї системи соціального захисту дітей з інвалідністю і визначаються загальні ознаки та специфічні риси різних видів соціального захисту.

МІСЦЯ ТИМЧАСОВОГО ПЕРЕБУВАННЯ ВНУТРІШНЬО-ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ: ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ВИКЛИКИ

Валентина НИКОЛАЄВА, Світлана КАРТАШОВА — Fri, 27 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті розкрито питання внутрішньо переміщених осіб в Україні, зокрема нормативно-правові, соціальні аспекти їхньої підтримки, облаштування місця тимчасового перебування ВПО. Відзначено, що Україна вперше зіткнулася з проблемою переміщення населення після аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році. Надана динаміка кількості внутрішньо-переміщених осіб у 2014-2023 рр. Саме через збройні конфлікти в Україні проблема ВПО набула системного характеру. Розглянуто організацію місць для проживання ВПО, що передбачає як короткострокові рішення (розміщення у гуртожитках, санаторіях, таборах), так і довгострокові варіанти, зокрема, соціальне житло та будівництво тимчасових модульних містечок. Автором порушуються ключові проблеми та сучасні виклики, з якими стикаються переселенці: психологічні труднощі, невизначеність житлових питань, безробіття, юридичні виклики, а також обмежені ресурси місцевих громад для їх інтеграції. Значну увагу приділено ролі міжнародної співпраці у подоланні цих викликів, зокрема через надання фінансової допомоги та реалізацію проектів з будівництва тимчасових містечок. Визначено головні виклики у наданні тимчасового житла ВПО: недостатня кількість доступних місць проживання, особливо у великих містах, брак фінансових ресурсів для їх облаштування, адаптація та інтеграція ВПО у приймаючі громади, будівництво постійного житла або надання субсидій на купівлю житла, невизначеність терміну перебування ВПО та ін. Розкрито 3 підходи для подолання викликів в організації місць тимчасового перебування ВПО та надано детальна характеристика. Доведено, що для реалізації програм соціальної адаптації та інтеграції ВПО в нові громади, важливу роль відіграють як державні, так і місцеві ініціативи із залученням міжнародної підтримки. Зроблено висновок, що проблема тимчасового житла для ВПО вимагає комплексного підходу, що включає як забезпечення нових місць проживання, так і покращення умов у вже існуючих місцях тимчасового розміщення.

СОЦІАЛЬНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ЗДОРОВ'Я У СТАРШИХ ПІДЛІТКІВ

Галина ОЛІЙНИК, Світлана КОРОТНЮК — Fri, 27 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті розкрито поняття «ціннісне ставлення до здоров’я» та «ціннісні орієнтації на здоровий спосіб життя». Визначено мету дослідження, яка полягає в обґрунтуванні соціальних чинників формування ціннісного ставлення до здоров’я у старших підлітків. Обґрунтовано, що однією з важливих характеристик ставлення до здоров'я у підлітків є моральний розвиток, який набуває особливої значущості та сенсу з розвитком формального мислення у означеному віці. Досліджено, що важливим засобом формування ціннісного ставлення до здоров’я у старших підлітків може стати туристсько-краєзнавча робота, насамперед за рахунок реалізації навчально-пізнавальної, розвивальної, фізкультурно- оздоровчої, соціалізуючої та педагогічно орієнтованої функцій. Проаналізовано цінну роль театральних засобів у корекції, профілактиці соціальних відхилень (порушень поведінки, тютюнокуріння, суїцидальних проявів), забезпечуючи зміцнення життєвих сил учнів і формування ціннісного ставлення до здоров'я. А також важливим засобом формування ціннісного ставлення до здоров’я у старших підлітків є залучення їх до різних видів трудової діяльності, виховання у них ставлення до праці як цінності, без чого життя є збідненим і беззмістовним. Здійснено аналіз дієвих методів формування позитивно-дієвого ставлення до здоров’я, а саме метод тренінгу дозволяє вдало вирішувати завдання, пов'язані з розвитком навичок самоконтролю і самопізнання, активізацією творчого потенціалу, профілактики адиктивної поведінки. Висвітлено, що серед соціально-педагогічних умов формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я є: забезпечення вільного вибору й доступності змісту, форм, методів роботи; трансляція взірців особистісно значущих вчинків, поведінки і діяльності, що спрямовуються на збереження і покращення підлітками власного здоров’я; формування системи знань, що створює передумови для формування у них ціннісного ставлення до здоров'я.

УЗМІСТОВЛЕННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ТОЛЕРАНТНОСТІ В ПРОЦЕСІ МОТИВАЦІЙНОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ

Людмила ПЕТРИШИН, Світлана КАЛАУР — Fri, 27 Dec 2024 00:00:00 +0200

Зміни в освітній та суспільній парадигмі передбачають визначення узмістовленості та системності основних процесів навчально-виховної, соціальної та педагогічної діяльності. У статті розглянуто питання про актуальність проблеми педагогічної толерантності та системи ціннісних орієнтацій особистості в процесі мотиваційного консультування. Висвітлено категорію «педагогічна толерантність» як багатогранну якість, що формується в процесі навчання та самоосвіти, яка передбачає: повагу до різноманіття знань, поглядів та цінностей інших людей; розвинені комунікативні навички ефективно взаємодіяти і спілкуватися з різними людьми; емоційну готовність до конструктивного діалогу; компромісність, як готовність йти на поступки для досягнення взаєморозуміння; самокритичність та здатність до самоаналізу і самовдосконалення. Зазначено, що педагогічна толерантність регламентується дотриманням у процесі педагогічної та соціально-педагогічної діяльності основних її принципів, що в свою чергу допомагають формувати толерантну атмосферу і в процесі мотиваційного консультування. Визначено основні принципи мотиваційного консультування. Виокремлено, змістові складові педагогічної толерантності: когнітивну, афективну, комунікативну, вольову. У статті також констатовано, що толерантне педагогічне спілкування є фундаментом успішного мотиваційного консультування. Конкретизовано, елементи толерантного педагогічного спілкування та прийоми і методи які необхідно використовувати в процесі мотиваційного консультування. Підкреслюється, що розуміння механізмів толерантності дозволить фахівцям створювати більш ефективні програми мотиваційного консультування в складних умовах суспільних змін. Констатовано, що педагогічна толерантність є критично важливою для процесуального успіху мотиваційного консультування, оскільки вона створює середовище, в якому особистість зможе творити, розвиватися та удосконалюватись, досягаючи своїх цілей.

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО-ЕТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ

Світлана РОЄНКО — Fri, 27 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті на основі теоретичного аналізу проблеми та вивчення сучасної практики підготовки майбутніх соціальних працівників обґрунтовано важливість формування їхньої професійно-етичної культури. Визначено, що освітні компоненти відіграють ключову роль у розвитку професіоналізму соціальних працівників. У статті розкрито потенціал навчальної дисципліни «Етика соціальної роботи» як важливого інструменту для формування професійно-етичної культури майбутніх фахівців. Показано, що ця дисципліна сприяє розвитку моральних цінностей, етичних принципів та компетентностей, необхідних для ефективної та відповідальної роботи у соціальній сфері. Акцентовано увагу на меті вивчення дисципліни та завданнях, спрямваних на її досягнення. Зазначено, що вивчення дисципліни сприяє формуванню інтегральної та фахових компетентностей, а також навичок soft skills, зокрема таких як комунікабельність, вміння працювати в команді, комплексне розв’язання проблем, орієнтація на клієнтів, вміння попереджати, а в разі необхідності вирішувати конфлікті ситуації, володіння тайм- менеджментом. У дослідженні проаналізовано освітньо-професійну програму «Соціальна робота (Соціально-психологічне консультування)» першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за спеціальністю 231 Соціальна робота галузі знань 23 Соціальна робота, а також робочу програму навчальної дисципліни «Етика соціальної роботи». Описано зміст, форми та методи теоретичної та практичної підготовки майбутніх соціальних працівників. У процесі дослідження було використано метод аналізу психолого-педагогічних джерел, метод спостереження, а також аналіз освітньо-професійної програми, робочої програми та навчально-методичного забезпечення дисципліни.

ІНСТРУМЕНТИ СОЦІАЛЬНОЇ РЕВІТАЛІЗАЦІЇ В ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАДАХ

Інна РОМАНОВА, Людмила МАКАР, Ірина ШЕПЛЯКОВА — Fri, 27 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті розглядається соціальна ревіталізація як ключовий елемент програм комплексного відновлення територіальних громадах. На основі аналізу поняття «ревіталізація» соціальну ревіталізацію визначено як процес соціального відродження територіальної громади через відновлення соціальних зв’язків, соціальну згуртованість, розв’язання соціальних проблем населення. Визначено, що в процесі соціальної ревіталізації необхідно забезпечити створення та розбудову в громаді власної системи надання соціальних послуг вразливим групам населення, відповідно до їхніх потреб та державних стандартів. Для цього необхідно широко застосовувати соціальне замовлення та міжсекторальну взаємодію між місцевою владою та приватним бізнесом і громадськими організаціями. Для ефективності проєктного менеджменту в соціальній ревіталізації визначено, що ініціатива має йти від громади, що дозволить створити життєздатні продукти. Особливу увагу необхідно приділити застосування проєктного менеджменту в роботі з молоддю. У контексті необхідності соціальної згуртованості, як рушійного чинника соціального відновлення, тільки завдяки забезпеченню соціальної інклюзії кожного члена громади можна досягнути соціального благополуччя. Наголошено, що створення соціальних підприємств – це шлях до розв’язання соціальних проблем громади. До ефективних інструментів, використання яких уможливлює і пришвидшує процес відновлення стабільного функціонування та подальшого розвитку територіальних громад (у тому числі тих, які постраждали внаслідок війни) віднесено соціальну роботу; міжсекторальну співпрацю; соціальне замовлення; проєктний менеджмент; соціальне підприємництво та інструменти, що сприяють підвищенню народжуваності.

ТЕХНОЛОГІЯ СОЦІАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ «БЕЗПЕЧНЕ МІСЦЕ» ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО, МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

Наталія СУШИК — Fri, 27 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті визначені особливості технології соціального виховання «Безпечне місце» дітей дошкільного, молодшого шкільного віку: 1) багатофункціональна; 2) цілеспрямована; 3) групова; 4) інтерактивна. Мета дослідження – обґрунтувати об’єкт, суб’єкт, мету, завдання, структуру, зміст, форми, методи, умови реалізації технології соціального виховання «Безпечне місце» дітей дошкільного, молодшого шкільного віку на основі компетентнісного підходу. Об’єктом технології є діти дошкільного, молодшого шкільного віку. Суб’єктами реалізації технології є соціальні педагоги, психологи, вихователі закладів дошкільної освіти, вчителі початкових класів закладів загальної середньої освіти. Мета та завдання технології: 1) розвиток, формування компетентностей (життєвої, комунікативної, соціальної) дітей дошкільного, молодшого шкільного віку; 2) розвиток, формування стресостійкості дітей дошкільного, молодшого шкільного віку; 3) первинна соціальна профілактика агресивної поведінки дітей дошкільного, молодшого шкільного віку. Структура та зміст технології складається з дванадцяти сесій. Форма реалізації технології – тренінгові заняття в закладі освіти та на природі біля закладу освіти. Методи реалізації технології: бесіда, інформаційне повідомлення, метод вправ, робота в групах, програвання рухливих, рольових ігор, виконання творчих завдань. Тривалість реалізації технології передбачає проведення дванадцяти тренінгових занять по дві години щотижня: 1) два перших заняття потрібно провести в навчальній кімнаті в закладі освіти; 2) десять занять – на природі біля закладу освіти. У статті визначено дванадцять умов ефективної реалізації технології соціального виховання «Безпечне місце» дітей дошкільного, молодшого шкільного віку.

РОЛЬ ВІЙСЬКОВИХ КАПЕЛАНІВ У СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ТА ЧЛЕНІВ ЇХНІХ РОДИН В УМОВАХ ВІЙНИ В УКРАЇНІ

Оксана ТАШКІНОВА, Вікторія ОЛІЯРНИК — Tue, 14 Jan 2025 00:00:00 +0200

У статті ґрунтовно досліджено роль військових капеланів у соціальній роботі з військовослужбовцями та їхніми родинами в умовах війни в Україні, спричиненої повномасштабним вторгненням Росії. Соціальна робота з військовими набуває особливого значення через складні виклики, пов’язані з фізичним, психологічним та соціальним станом військовослужбовців та їхніх сімей. Особливий акцент зроблено на внеску Служби військового капеланства, яка не лише надає духовну підтримку, але й активно залучена до вирішення морально-психологічних та соціальних проблем, з якими стикаються військові та їхні близькі. Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить, що військові капелани відіграють ключову роль у міждисциплінарній співпраці зі соціальними працівниками та психологами, забезпечуючи комплексну підтримку військовослужбовцям. Досвід інших країн, зокрема США та Великої Британії, підтверджує ефективність такої співпраці у реабілітації та адаптації військових після бойових дій. Капелани виступають як духовні наставники та довірені особи, до яких військові звертаються у критичні моменти, допомагаючи їм подолати стрес, психологічні травми та сприяючи їхній реінтеграції в суспільство. Метою статті є дослідження та аналіз внеску військових капеланів у військово-соціальну роботу в Україні, а також визначення їхньої ролі в системі соціальної підтримки військовослужбовців та їхніх родин. У викладі основного матеріалу здійснено історичний огляд розвитку військового капеланства в Україні, аналіз законодавчих змін, зокрема ухвалення Закону України «Про Службу військового капеланства», та результати пілотного опитування військових капеланів щодо актуальних проблем та викликів їхньої діяльності. У результаті дослідження встановлено, що військові капелани є важливими посередниками між військовими, їхніми родинами та соціальними службами, сприяючи інтеграції різних форм підтримки. Виявлено потребу у навчанні та підвищенні кваліфікації капеланів, розширенні їхньої співпраці з іншими фахівцями та вдосконаленні ресурсного забезпечення.

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНА РОБОТА РЕГІОНАЛЬНИХ ЦЕНТРІВ СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБ: РОЗРОБКА АЛГОРИТМУ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ

Наталія ТІЛІКІНА — Tue, 14 Jan 2025 00:00:00 +0200

У статті розглянуто алгоритм навчально-методичної роботи регіонального центру соціальних служб (далі – Алгоритм), що включає три основні блоки організації навчально-методичної діяльності: підготовчий, основний та завершальний. Описані етапи кожного блоку, що забезпечують ефективну підготовку та проведення навчальних заходів для фахівців із соціальної робота та інших спеціалістів територіальних громад, які працюють у соціальній сфері. Підготовчий блок передбачає аналіз та вивчення потреб територіальних громад у соціальних послугах, формування пропозицій щодо навчання, визначення тематики навчальних заходів та розробку нових навчальних програм у разі їхньої відсутності. Основний блок охоплює планування навчальних заходів, включно з розробкою тематичних планів, вибором викладачів, форм і методів навчання, а також організацією проведення тренінгів, семінарів і консультацій. Завершальний блок Алгоритму включає оцінку результатів навчальних заходів, організацію зворотний зв’язок з учасниками, аналіз ефективності проведеного навчання, а також підготовку звітності для удосконалення майбутніх навчальних програм. Дана стаття визначає взаємозв’язок між підвищенням кваліфікації соціальних працівників та ефективним задоволенням потреб населення територіальних громад у соціальних послугах. Автор у статті акцентує на важливості інтегрованого підходу до навчально- методичної роботи, який передбачає орієнтацію на потреби населення територіальної громад та забезпечення високого рівня підготовки фахівців із соціальної роботи.

ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ДОСВІДУ ПІДРОСТАЮЧОГО ПОКОЛІННЯ (СТАРОДАВНІ ЧАСИ – XVII СТОЛІТТЯ)

Тетяна ТЮЛЬПА — Tue, 14 Jan 2025 00:00:00 +0200

. У статті подано ретроспективний аналіз проблеми формування соціального досвіду підростаючого покоління зі стародавніх часів до XVII століття. Встановлено, що історичні етапи становлення українського суспільства розглядаються в загальному контексті теорії та практики виховання особистості й пов’язані із становленням у молодої людини соціальних якостей. Доведено, що основним джерелом дослідження динаміки процесів формування соціального досвіду особистості є історико-педагогічна практика народу щодо підготовки молодих поколінь до самостійного життя, а першою формою соціально-педагогічного знання – народна педагогіка. На основі вивчення архівних, наукових джерел проаналізовано процеси оволодіння необхідними механізмами соціальної взаємодії підростаючого покоління. Зазначено багатий соціальний досвід минулих поколінь, зібраний у творах усної народної творчості як досвід народної філософії, що дає повне уявлення про їхній соціально-педагогічний зміст. Проаналізовано уявлення про особистісні якості агентів соціального впливу як носіїв етичних поглядів, культури народу, його національного характеру, відтворених у процесі взаємодії з оточуючими відповідно до принципів і норм, які панують у певному суспільстві. Розкрито соціально-педагогічний сенс розбудови соціокультурного простору на різних етапах історичного розвитку на засадах демократизму, моральності, громадянської спрямованості освітнього процесу, піднесення освіти, науки, розуміння їх видатного суспільного значення як механізму формування соціального та особистісного досвіду. Зроблено висновок про те, що соціально-педагогічний потенціал процесу формування соціального досвіду спирається на потенціал соціум, носієм якого є як окремі особистості, так і історичні спільноти, є основою соціального розвитку, міжособистісних стосунків, інтересів і потреб особистості в колективному й суб’єктивному досвіді суспільних процесів.

НАВИЧКИ ТА ВМІННЯ ФАХІВЦЯ З СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ НА ІНДИВІДУАЛЬНО-ОСОБИСТІСНОМУ РІВНІ

Оксана ШЕВЧУК — Tue, 14 Jan 2025 00:00:00 +0200

У статті розглядаються навички та вміння, розвиток яких необхідний для успішної роботи фахівця із соціальної роботи на індивідуально-особистісному рівні. Соціальна робота вимагає від фахівця розвитку конкретних навичок, які забезпечують ефективну комунікацію, емпатійність тощо. З огляду на важливість інтеграції теорії та практики в підготовці соціальних працівників аналізуються ключові професійні компетенції, такі як активне слухання, емпатія, критичне мислення та навички спілкування. Їх формування дозволяє соціальному працівникові краще розуміти потреби клієнтів, встановлювати довірчі стосунки та надавати більш ефективну підтримку. Аналіз актуальної проблеми дав змогу виділити, що тренінги, які відпрацьовують вміння та навички ведення індивідуальних консультацій та інтерв’ю, зокрема в рамках курсу «Практикум із соціальної роботи», дозволяють студентам освоїти техніку індивідуальної роботи з клієнтом, сформувати гуманну участь, сенситивність та професійний такт; навички активного слухання, уміння аналізувати індивідуальні ситуації клієнтів, установлювати та підтримувати контакт з клієнтом. Встановлено, що розвиток професійних якостей соціальних працівників зосереджується на зміцненні навичок емоційної чуйності, здатності застосовувати активне слухання та надавати необхідну підтримку. Ключовим аспектом є здатність повністю розуміти клієнта, враховуючи його як вербальні, так і невербальні сигнали. Так, індивідуальний підхід, увага до невербальних знаків і контексту повідомлення клієнта є тими компонентами, які дозволяють фахівцям якісно і результативно надавати допомогу. Таким чином, інтеграція практичних навичок у процес навчання здобувачів вищої освіти є професійним чинником для підвищення якості соціальної допомоги та покращення професійного розвитку фахівців у цій сфері.

СУТНІСТЬ ПРОЦЕСУ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ В УКРАЇНІ

Степан ГАНДЖА — Tue, 14 Jan 2025 00:00:00 +0200

У статті визначено сутність процесу соціального забезпечення внутрішньо переміщених осіб в Україні та перспективні напрями його вдосконалення. Процес соціального забезпечення представлено як складову соціальної політики держави та соціально-економічну категорію, яка передбачає побудову відносин щодо перерозподілу національного доходу, що має на меті забезпечення встановлених соціальних стандартів життя для кожної людини в умовах дії соціальних ризиків. Звернено увагу, що соціальне забезпечення як складова системи соціального захисту викопує функцію накопичення та розподілу коштів соціального захисту, які призначені для соціальної допомоги, виплат із соціального страхування. Зроблено акцент на тому, що процес соціального забезпечення внутрішньо переміщених осіб в Україні є комплексним, багатоаспектним та постійно вдосконалюється відповідно до змінних умов і потреб внутрішньо переміщених осіб. Перспективні напрями вдосконалення процесу соціального забезпечення окреслено в межах застосування диференційованого, інтегрованого і комплексного підходів, які передбачають: розгляд внутріш- ньо переміщених осіб у напрямі інтеграції та утримання людського ресурсу як повноправних жителів громади і платників податків; застосовування системи соціального забезпечення внутрішньо переміщених осіб на всіх рівнях (міжнародний, державний, регіональний, рівень громади, рівень підприємства / установи / організації, індивідуальний); її узгодження із законодавчо закріпленими економічними, правовими і соціальними гарантіями. Актуалізовано питання належного фінансування з державного бюджету програм підтримки внутрішньо переміщених осіб у контексті проблеми обмеженості ресурсів країни в умовах війни, місця міжнародної фінансової допомоги в рамках політики захисту внутрішньо перемішених осіб.

ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ В УКРАЇНІ

Володимир САВКА — Tue, 14 Jan 2025 00:00:00 +0200

У статті зазначено, що метою соціального захисту учасників бойових дій є їх забезпечення необхідними ресурсами і послугами для адаптивного та успішного включення в цивільне суспільство. Звернено увагу, що особливість соціального захисту учасників бойових дій полягає у можливостях задовольнити свої соціальні потреби. Окреслено особливості соціального захисту учасників бойових дій в Україні: розгалужена система нормативно- правового забезпечення, що включає як загальне законодавство про соціальне забезпечення громадян, так і спеціальне, яке безпосередньо стосується учасників бойових дій; особливий правовий статус учасників бойових дій як суб’єктів та специфічний суб’єктний склад правовідносин, які виникають під час цього процесу; специфічний елементний склад соціального захисту учасників бойових дій; охоплення фактично всіх сфер суспільного життя; зв’язок із процесом реформування державної системи соціального захисту учасників бойових дій. Зазначено пільги, якими мають право користуватися учасники бойових дій у різних сферах життєдіяльності. До соціальної складової системи соціального захисту учасників бойових дій віднесено: єдину систему обліку послуг, які отримані учасники бойових дій; підтримку їх фізичного і ментального здоров’я; адаптацію до цивільного життя; інтеграцію в суспільство, родину, громаду, трудові колективи; підтримку осіб з інвалідністю внаслідок війни, членів родин загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України; забезпечення житлом тощо. Розглянуто проблемні аспекти у сфері соціального захисту учасників бойових дій, які потребують додаткового вивчення й удосконалення: соціально-психологічна реабілітація учасників бойових дій; питання, які стосуються осіб, зниклих безвісти, та військовополонених – учасників бойових дій; придбання учасниками бойових дій житла шляхом інвестування в об’єкти житлового будівництва; покращення якості надання соціальних послуг, удосконалення нормативно-правової бази у сфері соціального захисту учасників бойових дій відповідно до їх потреб, державних і міжнародних стандартів.

ПРОБЛЕМА ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛЬНИХ ВИКЛИКІВ СОЦІАЛЬНІЙ РОБОТІ

Оксана СІЛЬВЕСТРОВА, Оксана МАЙБОРОДА, Людмила КАРПІНЧУК — Tue, 14 Jan 2025 00:00:00 +0200

У статті проаналізовано проблему домашнього насильства в контексті глобальних викликів соціальній роботі. Показано, що домашнє насильство залишається поширеною проблемою, яка посилюється через глобальні кризи (бідність, міграція, війни та конфлікти, пандемії, зміна клімату тощо). Звернено увагу, що проблема домашнього насильства не має географічних, культурних, економічних та інших кордонів, гальмуючи прогресивний розвиток суспільства. У статті висвітлено зв’язок проблеми домашнього насильства із Цілями сталого розвитку та «Великими викликами соціальній роботі», у яких проаналізовано глобальні соціальних проблем та запропоновано шляхи їх вирішення. Хоча безпосередньо в цих документах не говориться про домашнє насильство, проте звертається увага на те, що його причинами часто є бідність, нерівність фінансових можливостей, соціальна ізоляція, гендерна нерівність, нетерпимість тощо. Так, у Цілях сталого розвитку підкреслено, що завданнями для сучасного світу є досягнення миру і безпеки, подолання бідності, гендерної нерівності, захист довкілля, розбудова стійких спільнот та ін. У Великих викликах соціальні роботі показано негативний вплив гендерної нерівності, нерівного доступу до освіти та медицини, розрив у фінансових можливостях, відсутність рівності на соціальне благополуччя осіб та сімей. Тому ця проблема є однією з ключових для системи соціальної допомоги, оскільки її подолання вимагає не лише чіткого законодавчого та нормативно-правового регулювання, а й дієвих механізмів реагування на факти насильства та допомоги постраждалим. Це можливо через координацію зусиль різних структур та організацій (центральних та місцевих органів виконавчої влади, Національної поліції, судів, прокуратури, соціальних служб та спеціалізованих служб підтримки, освітніх та медичних закладів) для ефективної протидії домашньому насильству, залучення до надання допомоги постраждалим особам широкого кола фахівців. Домашнє насильство є серйозною соціальною проблемою, оскільки призводить до порушення соціального функціонування людини, завдає шкоди фізичному та психічному здоров’ю та може стати причиною смерті. Хоча воно й має місце в першу чергу на рівні сім’ї (мікрорівні), але воно є й макропроблемою, яка вимагає втручання на всіх рівнях соціальної роботи.

ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У СОЦІАЛЬНІЙ РОБОТІ З ВРАЗЛИВИМИ КАТЕГОРІЯМИ ОСІБ/СІМЕЙ

Дмитро ПЛІТІН, Віктор ОРДИНОВИЧ — Tue, 14 Jan 2025 00:00:00 +0200

Статтю присвячено актуальній проблемі сьогодення –соціальній роботі з вразливими верствами населення в умовах російсько-української війни. На основі вивчення нормативно-правових документів і низки наукових досліджень до найбільш вразливих категорій осіб/сімей в Україні віднесено: неповні та багатодітні сім’ї; сім’ї, в яких є люди з особливими потребами чи з неповною працездатністю; мігрантів і вимушено переміщених осіб; дітей, які залишилися без опіки/піклування дорослих; соціально дезадаптованих осіб; постраждалих від експлуатації, насилля, торгівлі людьми; постраждалих від природних, соціальних, техногенних катастроф; безпритульних; бездомних; осіб, які мають важкі чи невиліковні захворювання; осіб з інвалідністю; людей літнього віку та малолітніх дітей. Зазначено, що особливої уваги сьогодні заслуговує використання у соціальній роботі з вразливими категоріями осіб/сімей інформаційних технологій, оскільки вони можуть забезпечити надання допомоги, підтримки, інформації, навчання одночасно великим групам осіб, дистанційно та безоплатно. Метою дослідження стало обґрунтування можливостей використання інформаційних технологій у соціальній роботі з вразливими категоріями осіб. Розкрито роль соціальних служб, традиційних і інноваційних практик у вирішенні проблем, з якими стикаються вразливі категорії осіб/сімей. Авторами схарактеризовано такі інноваційні інформаційні технології, як: веб-сайти, освітні платформи, цифрові сервіси, електронні реєстри, фронт-офіси, Єдина інформаційно-аналітична система управління соціальною підтримкою населення України – E-SOCIAL. Зроблено висновок про те, що саме завдяки інноваційним інформаційним технологіям, соціальна робота з вразливими категоріями осіб/сімей стає більш гнучкою та доступною та сприяє перетворенню вразливих категорій осіб/сімей з об’єкта соціальної роботи у її суб’єкта. Зазначено, що перспективним напрямом подальшого вивчення предмету дослідження є аналіз факторів, які впливають на ефективність використання інформаційних технологій у роботі з вразливими категоріями осіб/сімей.