Acta Paedagogica Volynienses

РОЛЬ СЕНСОРНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ У КОРЕКЦІЙНІЙ РОБОТІ З ДОШКІЛЬНИКАМИ ІЗ ПОРУШЕННЯМИ ПСИХОФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ

2025-11-10T09:56:01+02:00

У статті представлено аналіз особливостей застосування сенсорної інтеграції як багатогранного і багатофункціонального чинника у корекційній роботі з дошкільниками із порушеннями психофізичного розвитку. Зазначено, що порушення сенсорної інтеграції є потужним фактором дизонтогенезу. Розкрито поетапність виникнення та використання поняття сенсорної інтеграції через призму міждисциплінарних зв’язків у науці та практиці.Вивчення та систематизація розладів сенсорної діяльності у дошкільників із порушеннями психофізичного розвитку ускладнюється широким клінічним спектром сенсорних дисфункцій, відсутністю єдиних діагностичних критеріїв, різними підходами до оцінки ефективності лікування та недостатньою обізнаністю спеціалістів.Основними принципами сенсорної інтеграції є використання органів чуття для підтримання оптимального рівня збудження, а також зміна оточення і завдань для покращення адаптивної реакції. Вказано, що однією із причин виникнення труднощів в корекції психічної сфери дітей з порушеннями розвитку є недостатнє урахування особливостей перцептивної сфери. Досвід світової і вітчизняної спеціальної педагогіки довів, що комплекс сенсорних і моторних вправ, спрямований на досягнення дидактичних цілей, позитивно впливає на загальний, емоційний, мовленнєвий і соціальний розвиток дитини із порушеннями психофізичного розвитку. Сенсорно-інтегративна терапія передбачає надання дитині із порушеннями психофізичного розвитку відповідної кількості та інтенсивності стимулів (сенсорних, вестибулярних, пропріоцептивних, тактильних), що сприяє стимуляції центральної нервової системи, формуючи її діяльність і покращуючи функціонування синаптичних з’єднань. Сенсорний розвиток і виховання є важливими для формування психічних функцій, зокрема для розвитку зорового, слухового, тактильного, кінестетичного, вестибулярного, смакового та нюхового сприймання, а також їх інтеграції. Основним методом формування сенсомоторного сприймання дошкільників із порушеннями психофізичного розвитку є практичне вправляння та безпосередня взаємодія з предметами. Окреслено мету корекційно-реабілітаційних занять для розвитку сенсорної інтеграції дошкільників із порушеннями психофізичного розвитку в спеціально облаштованій сенсорній кімнаті.

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ

2025-11-10T09:58:35+02:00

Самостійна робота здобувачів вищої педагогічної освіти є важливим структурним компонентом цілісної системи професійної підготовки. А відтак важливими й актуальними є питання дослідження змісту, форм і методів її організації.Метою статті є визначення особливостей організації самостійної роботи здобувачів освіти спеціальності Дошкільна освіта в Комунальному закладі вищої освіти «Луцький педагогічний коледж» Волинської обласної ради. Для досягнення поставленої мети вирішено наступні завдання: 1) уточнення змісту самостійної роботи студентів – майбутніх вихователів; 2) визначення основних принципів організації самостійної роботи здобувачів освіти спеціальності Дошкільна освіта; 3) аналіз конкретних практичних завдань для самостійної роботи майбутніх вихователів. Методи дослідження: аналіз, синтез, узагальнення. У статті уточнено сутність поняття самостійної роботи майбутнього вихователя як важливого компонента професійної підготовки, в основі якого лежить самостійність особистості як здатність до вмотивованого самостійного пошуку професійної інформації, її осмислення та формування практичних умінь використання у педагогічній діяльності; як засобу індивідуалізації навчання та розвитку творчого потенціалу майбутнього вихователя.Організацію самостійної роботи майбутнього вихователя розглядаємо як складний цілеспрямований процес формування професійної компетентності як здатності вмотивовано самостійно шукати професійну інформацію, її аналізувати та творчо використовувати у педагогічній діяльності. Особливостями організації самостійної роботи здобувачів освіти спеціальності Дошкільна освіта є необхідність дотримання визначених і проаналізованих принципів її організації.Принципами організації самостійної роботи майбутніх вихователів визначено: цілеспрямованість та результативність, системність і поетапність, проблемність і дослідницька спрямованість, практична та контекстна спрямованість, індивідуалізація й диференціація (посильність) її завдань, принцип рефлексивності та метакогніції, зворотний зв’язок і формувальне оцінювання, академічна доброчесність і етика, баланс індивідуальної та колективної роботи.Подальшого дослідження потребує розробка та обґрунтування педагогічних умов активізації самостійної роботи здобувачів освіти спеціальності Дошкільна освіта в умовах ЗВО.

ЦИФРОВА ДОСТУПНІСТЬ ЯК СКЛАДОВА УНІВЕРСАЛЬНОГО ДИЗАЙНУ ДЛЯ ОСВІТИ

2025-11-10T10:10:09+02:00

Стаття досліджує обсяг поняття цифрової доступності як складової універсального дизайну для освіти. Універсальний дизайн визначено як підхід до організації середовища таким чином, щоб воно було однаково зручним і ефективним у користуванні для якомога більшої кількості соціальних груп. Якщо йдеться про універсальний дизайн повідомлень, які створюються і відтворюються за допомогою цифрових технологій, ця область універсального дизайну називається цифровою доступністю. Звернено увагу на зростання популярності теми цифрової доступності і одночасну вузькість її розуміння як підходу до створення цифрових продуктів, призначених для людей з порушеннями здоров’я. Показано як зміна переважного типу медіа в освіті на цифрові створює нові види нерівності в доступні до інформації, пов’язані з різницею в апаратному і програмному забезпеченні, якістю зв’язку, дистанціюванням педагогів від здобувачів освіти.У статті описується важливість принципів цифрової доступності для підвищення ефективності доступу до інформації та легкості її сприйняття в цілому. Значна частина з них пов’язані з загальними принципами графічного дизайну і стосується створення зон фокусування уваги, ілюстративності, структурування тексту. Розвиток цифрових технологій проте зумовлює і такі види нерівності споживачів інформації, як відсутність підтримки певних форматів файлів їхнім обладнанням, надмірно швидка зміна функціоналу пристроїв і програм. Як спосіб подолання нерівності, зокрема серед учасників освітнього процесу, реалізується універсальність дизайну цифрових освітніх ресурсів, документів, веб-сайтів, програмних додатків. Водночас показано, що цифрова доступність має застосування не тільки для створення екранного вмісту, а й для універсальності дизайну інших медіа, зокрема друкованої продукції, тривимірного друку. Додатково цифрова доступність дозволяє долати перепони, пов’язані з іншими видами нерівності, як-от культурна, вікова.Таким чином стаття показує як завдяки застосуванню цифрової доступності відбувається зрівняння стартових умов для широкого загалу здобувачів освіти та підвищення загальної якості освіти в цифрову епоху; і описує перспективні напрямки подальшого застосування такого підходу для підвищення якості освіти.

ДИСКУРСИВНИЙ ПІДХІД ДО НАВЧАННЯ АКАДЕМІЧНОГО МОВЛЕННЯ У СТУДЕНТІВ ФІЛОЛОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

2025-11-10T10:12:55+02:00

Дослідження спрямоване на перевірку ефективності дискурсивного підходу у формуванні академічного мовлення студентів 2–4 курсів філологічних спеціальностей. Педагогічний експеримент проводився у 2023–2025 рр. зі 67 студентами англійської, французької та італійської філології, які виконували комплекс аналітичних, реконструктивних та продуктивних завдань у багатомовному навчальному середовищі. Використано дискурс-аналіз для виявлення структурних і прагматичних характеристик текстів, порівняльний аналіз для зіставлення міжмовних відмінностей, метод аналізу помилок для діагностики порушень когерентності та аргументації, а також педагогічне моделювання для створення навчальних матеріалів. Завдання охоплювали аналіз автентичних академічних текстів, переписування з урахуванням цільової аудиторії, реконструкцію логіки аргументації та побудову вступів і висновків. Результати показали зростання зв’язності тексту на 27%, скорочення дискурсивних помилок на 31% і підвищення аргументованості викладу на 34%. Оцінювання здійснювалося за узгодженими критеріями, що включали структурну цілісність, логічну послідовність, точність аргументів і релевантність джерел. Студенти старших курсів ефективніше інтегрували інтертекстуальні посилання та працювали з кількома джерелами одночасно, тоді як молодші продемонстрували швидший прогрес у жанровій адаптації. Виявлено поколіннєві особливості цифрової молоді: схильність до «заголовкового» читання, спрощення термінології та фрагментарне опрацювання інформації. Це зумовлює потребу поєднувати дискурсивний підхід із розвитком глибинного читання й критичного мислення. Запропонована модель може бути інтегрована в аудиторні, змішані та дистанційні курси академічного письма й комунікації, а також у міжмовні програми підготовки філологів.

ДОСТУПНИЙ СПОРТ ЯК СКЛАДНИК БЕЗБАР’ЄРНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА (НА ПРИКЛАДІ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ КАНАДИ)

2025-11-10T10:17:36+02:00

Сьогодні для української вищої освіти актуальним є не лише забезпечення якості освіти, але і проєктування доступного та безбар’єрного освітнього середовища. Дослідження засвідчують, що фізична активність позитивно впливає на психологічний стан студентів, що є важливим для здобуття освіти. У статті представлено результати вивчення зарубіжного досвіду щодо забезпечення доступності занять спортом для студентів з особливими освітніми потребами як складника безбар’єрного освітнього середовища закладу вищої освіти.Узагальнено основні умови доступності занять спортом для студентів з особливими освітніми потребами: створення безбар’єрної інфраструктури (нормативна база, доступ до спортивних об’єктів, спеціальне обладнання, навчання фахівців, адаптаційні рішення), залучення студентів з особливими освітніми потребами до спортивних секцій та заходів (спеціальні програми, планування різноманітних заходів, співпраця з громадськими організаціями, психологічна підтримка), маркетинг (представленість на сайті, в інформаційних матеріалах закладу освіти; зворотній зв’язок). Впровадження інклюзивної політики в закладі в першу чергу починається з створення внутрішньої культури щодо різноманітності, наступним кроком є облаштування навчального простору, важливим також є облаштування гуртожитків, спортивних споруд, логістичних маршрутів тощо. В умовах сучасних викликів в українській системі освіти створення безбар’єрного освітнього простору є важливим та перспективним.

РОЗВИТОК КОГНІТИВНИХ ПРОЦЕСІВ ТА МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ З СИНДРОМОМ ДАУНА

2025-11-10T10:20:38+02:00

Мета статті – окреслення і аналіз сучасних наукових досліджень, ефективних розвивальних технологій та шляхів практичного надання корекційної допомоги дітям із синдромом Дауна. Особливу увагу акцентовано на вивченні особливостей розвитку когнітивних процесів та мовлення, які сприяють розвитку навчальних компетенцій та забезпечують поступове інтегрування дитини в освітнє і суспільне середовище. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні кількох підходів: аналітико-синтетичного, який спрямований на вивчення та узагальнення сучасного зарубіжного й вітчизняного досвіду щодо реалізації корекційно-розвивальних завдань; системного, що розглядає корекційну спрямованість освітньо-виховного процесу як єдину цілісну модель; а також діяльнісного, який визначає пріоритетність формування у таких дітей навичок практичної діяльності як базової, ключової умови розвитку дітей з синдромом Дауна. Наукова новизна дослідження полягає у визначенні інтегрованого мультидисциплінарного підходу в корекційно-відновлювальному процесі як максимально ефективного, який грунтується на принципах медико-психолого-педагогічної взаємодії та максимальної індивідуалізації освітньо-корекційного підходу.Висновки. Синдром Дауна є однією з найбільш поширених генетичних аномалій, що характеризується наявністю специфічних фізичних та когнітивних особливостей розвитку. У дітей із цим синдромом спостерігаються затримки психомоторного та інтелектуального розвитку, які проявляються в порушеннях моторики, мовлення, слуху, зору, а також у скороченні обсягу короткочасної слухової пам’яті. Вони відчувають труднощі з абстрактним мисленням, узагальненням, а також із засвоєнням і формуванням нових навичок та умінь. Сучасні наукові дослідження та досвід педагогів-практиків засвідчують надзвичайне значення раннього виявлення, діагностики, а також надання комплексної корекційної допомоги, спрямованої на корекцію існуючих порушень розвитку та запобігання виникненню вторинних порушень у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку з синдромом Дауна.

АКТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ФОРМУВАННЯ КАТАЛОГУ ВИБІРКОВИХ ДИСЦИПЛІН ОСВІТНЬОЇ ПРОГРАМИ У ВИЩІЙ ШКОЛІ

2025-11-10T10:23:06+02:00

Статтю присвячено актуальним підходам формування каталогу дисциплін вільного вибору освітньої програми у вищій школі в період воєнного стану. Наголошено, що впровадження вибіркових дисциплін як самостійного блоку професійної підготовки здобувача освіти з 2014 року стало якісною практикою реалізації індивідуалізації навчання з погляду трансформації ролі самого студента у формуванні ним власної освітньої траєкторії: розуміння практичного застосування знань стало чіткішим, як і виразнішим стало усвідомлення власних цілей і завдань. Обставини російсько-української війни внесли свої корективи в наповнення цих каталогів. Важливим постав розвиток додаткових компетентностей, спрямованих на посилення стресостійкості, уміння швидко адаптуватися до обставин, гнучко використовувати здобуті раніше знання й навички. На підставі аналізу загальноуніверситетських каталогів вибіркових дисциплін і блоку вибіркових компонентів окремих освітніх програм різних навчальних закладів України (КНУ, ОНУ, ПДАУ, КНЕУ, КДПУ, ТНУ тощо) зроблено висновки про важливість постійного оновлення каталогів у період воєнного стану і акцентовано на сильних сторонах самого змісту каталогів, наповнених актуальними дисциплінами різного спрямування. Наголошено, що продемонстрований досвід цих вишів вартий творчого наслідування, звернено увагу, що вектор оновлення каталогів доцільно закріпити з позицій комплексу поєднання вибіркових компонентів, покликаних розвивати громадянські, комунікативні, поведінкові, здоровʼязбережувальні, лідерські та особисті компетентності незалежно від виду фахової підготовки з акцентом на державницькому та патріотичному контенті, перевагу віддавати курсам, які демонструють предметні практики аналізу, адаптації та діяльності в нових ситуаціях. Формування індивідуальної освітньої траєкторії через вибіркові дисципліни в умовах воєнного стану відтак постане важливим інструментом адаптації освітнього процесу під потреби кожного студента, який здобуває освіту в особливих умовах швидкої переорієнтації знань і цінностей.

ФОРМУВАННЯ ТОЛЕРАНТНОГО СТАВЛЕННЯ МАЙБУТНІХ КОРЕКЦІЙНИХ ПЕДАГОГІВ ДО ДІТЕЙ З РОЗЛАДАМИ АУТИСТИЧНОГО СПЕКТРА

2025-11-10T10:29:00+02:00

У статті проаналізовано проблему формування толерантного ставлення майбутніх корекційних педагогів до дітей з розладами аутистичного спектра (РАС). Визначено та охарактеризовано структурні компоненти формування толерантного ставлення майбутніх корекційних педагогів до дітей з розладами аутистичного спектра, зокрема: мотиваційний, когнітивний, операційний та особистісний. З’ясовано, що мотиваційний компонент характеризується наявністю стійкої мотивації у майбутніх корекційних педагогів до роботи з окресленою категорією учнів; когнітивний компонент характеризується сформованістю системи відповідних теоретико-методологічних знань; операційний компонент характеризується володінням майбутніми корекційними педагогами сучасними корекційно-розвивальними методиками для роботи з дітьми з аутистичними розладами та терпимим ставленням до можливостей та потреб дитини з означеною нозологією; особистісний компонент характеризується наявністю особистісних якостей та моральних принципів, що дозволяють здійснювати педагогічну роботу з дітьми з аутистичними розладами, а також здатністю до рефлексії, саморозвитку, самоаналізу та самоосвіти. Наголошено, що толерантна позиція та пропагування толерантної поведінки у здобувачів освіти свідчить про високий рівень професійної компетентності педагога. Досліджено сучасний стан формування толерантного ставлення до дітей з аутистичними розладами у майбутніх корекційних педагогів у закладах вищої освіти. Зокрема, результати дослідження засвідчили важливість толерантного ставлення до дітей з аутистичними розладами у роботі корекційного педагога. Близько 2/3 опитаних здобувачів освіти заявили про бажання здійснювати професійну діяльність з означеною категоріє учнів. В той же час, лише ½ респондентів зазначили про готовність та наявність відповідних знань, умінь та навичок роботи з дітьми з РАС у відповідних закладах освіти.

ПРИКЛАДНІ АСПЕКТИ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАСОБІВ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ ЩОДО ФОРМУВАННЯ НАВИЧКИ РОЗУМІННЯ ПРОЧИТАНОГО В УЧНІВ 4-ГО КЛАСУ ІЗ МОВЛЕННЄВИМИ ТРУДНОЩАМИ

2025-11-10T10:32:56+02:00

Стаття присвячена актуальній проблемі формування навички розуміння прочитаного в учнів 4-го класу з мовленнєвими труднощами. Авторами детально обґрунтовано актуальність теми та необхідність упровадження сучасних цифрових технологій у корекційно-розвиткову роботу з цією категорією дітей. Представлено результати емпіричного дослідження, які засвідчили, що в більшості учнів виявлено початковий та достатній рівні сформованості навички розуміння прочитаного. Це свідчить про суттєві труднощі у сприйнятті, аналізі, інтерпретації, критичному оцінюванні інформації в текстах різних видів, а також про часте нерозуміння змісту прочитаного.З метою розв’язання зазначеної проблеми запропоновано модернізацію освітнього процесу через інтеграцію цифрових технологій. Проведено системний порівняльний аналіз українських цифрових платформ Learning. ua, Childdevelop.com.ua та мобільного застосунку «Вивчаю – не чекаю» (Primary.org.ua) за критеріями: мета використання, тип завдань, адаптивність, інтерактивність, зручність використання, доступність та безперервність навчання. Наведено приклади різнопланових навчальних завдань з гіперпосиланнями в межах кожної із зазначених платформ. Запропоновано алгоритм використання інструментарію цифрових платформ у корекційно-розвитковій роботі з учнями 4-го класу з мовленнєвими труднощами для вдосконалення їхньої навички розуміння прочитаного. Алгоритм охоплює чотири етапи: аналіз можливостей обраної платформи; розроблення плану корекційно-розвиткових занять (з урахуванням характеристик платформи та адаптації завдань до потреб учнів); надання учням підтримки під час виконання завдань; оцінювання та моніторинг їхнього прогресу. Описані прикладні аспекти застосування цифрових технологій у формуванні навички розуміння прочитаного в учнів 4-го класу з мовленнєвими труднощами є актуальними, системними, ефективними та придатними до впровадження як фахівцями, так і батьками.

МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ДО РОБОТИ В ЗАКЛАДАХ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ З ІНКЛЮЗИВНОЮ ФОРМОЮ НАВЧАННЯ

2025-11-10T10:44:55+02:00

У статті розкрито теоретико-методологічні засади формування психолого-педагогічної готовності майбутніх фахівців до роботи в закладах дошкільної освіти з інклюзивною формою навчання та представлена методика її формування. Методологічна база дослідження включала теоретичний аналіз наукових джерел, педагогічні експерименти та комплексну діагностику готовності студентів. В ході дослідження використовувались анкетування, тести на соціальний інтелект, спостереження та аналіз виконання практичних завдань; визначено ключові критерії готовності: сформованість соціального інтелекту, обізнаність з інклюзивною освітньою діяльністю, наявність професійно важливих знань і умінь, розвиток емоційно-вольових якостей. Розроблено і представлено комплексну річну методику формування психолого-педагогічної готовності, що поєднує лекційні заняття, практичні тренінги, рольові ігри, метод кейсів, семінари та активну участь студентів у роботі інклюзивних закладів дошкільної освіти; емоційно-вольові якості розвивались через вправи на саморегуляцію, управління стресом, релаксаційні методики та техніки емоційної стійкості. Обґрунтовано систему критеріїв і рівнів готовності майбутніх педагогів, що дозволяє оцінювати професійні компетентності та емоційно-вольові ресурси диференційовано. Отримані результати довели, що після впровадження розробленої методики в експериментальній групі значно зросла частка студентів з високим рівнем психолого-педагогічної готовності до роботи в закладах дошкільної освіти з інклюзивною формою навчання, тоді як у контрольній групі суттєвих змін не відбулося. Результати підтверджують ефективність методики та її практичну значущість для підготовки майбутніх фахівців до роботи в умовах інклюзивної дошкільної освіти і можуть бути використані в освітніх програмах для підвищення професійної компетентності майбутніх фахівців.

ВПРАВИ ДЛЯ ЗНАЙОМСТВА НА ОСНОВІ ШІ: КРЕАТИВНІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ СТУДЕНТІВ АНГЛІЙСЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ ТА ПЕРЕКЛАДУ

2025-11-10T10:57:39+02:00

Початковий етап заняття значною мірою визначає характер подальшої навчальної взаємодії та загальну атмосферу в аудиторії. Саме у перші хвилини формується готовність студентів долучатися до обговорення, виявляти ініціативу та співпрацювати з одногрупниками. Для здобувачів спеціальності «Англійська філологія та переклад» такі початкові комунікативні обміни виходять за межі звичайної розминки, оскільки становлять основу їхньої майбутньої професійної діяльності.У статті аналізується потенціал використання штучного інтелекту в організації вправ на початку заняття та окреслюється трансформація традиційного підходу до «айсбрейкерів». Теоретичне підґрунтя дослідження становлять комунікативний підхід до навчання іноземних мов, концепція кооперативного навчання та гіпотеза афективного фільтра, які пояснюють значущість активного залучення студентів у початкові хвилини роботи. Розглянуто приклади застосування різних інструментів ШІ. Використання мовних моделей дозволяє створювати завдання, спрямовані на відпрацювання контрастів регістрів та смислових відтінків. Генератори зображень забезпечують візуальні стимули, що мають непередбачуваний характер і сприяють міжкультурним зіставленням, спонукаючи студентів до розгорнутих висловлювань. Технології синтетичного мовлення надають доступ до різноманітних акцентів і ритмів англійської мови, що перетворює короткі аудіофрагменти на тренування з інтерпретації чи субтитрування.Показано, що цифрові інструменти здатні оновити усталені формати початкових вправ і поєднати їх із розвитком професійних компетентностей майбутніх фахівців. Водночас наголошено на ключовій ролі викладача, який має здійснювати добір і методичне опрацювання завдань. За відсутності належного педагогічного посередництва автоматично згенерований контент може залишитися лише розважальним і не виконати навчальної функції. Зроблено висновок, що вправи на основі ШІ здатні активізувати участь студентів і надати взаємодії більшої динамічності, проте їхня довготривала ефективність залежить від освітнього контексту, технічного забезпечення та етичних аспектів використання. Потребують подальшого дослідження питання, чи сприяють такі завдання стійкому підвищенню впевненості, активності та розвитку комунікативної компетентності впродовж усього навчального курсу.

ФОРМУВАННЯ РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ В ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ: РОЛЬ ПЕДАГОГІЧНОГО СУПРОВОДУ В УМОВАХ ЗМІШАНОГО НАВЧАННЯ

2025-11-10T11:06:21+02:00

У статті здійснено аналіз особливостей формування резильєнтності здобувачів освіти в умовах змішаного навчання та визначено роль педагогічного супроводу в цьому процесі. Розглянуто сучасні виклики освітнього середовища, зокрема зростання академічного стресу, зниження мотивації та труднощі саморегуляції в умовах цифровізації та соціальної нестабільності. На основі аналізу праць вітчизняних і зарубіжних учених резильєнтність визначено як ключову якість, що забезпечує психологічну стійкість, адаптацію до змін і гармонійний розвиток особистості. Особлива увага приділена впливу воєнного стану та кризових суспільних трансформацій, які значною мірою посилюють потребу у формуванні стресостійкості та розвитку ресурсного потенціалу особистості. Акцентовано на значенні педагогічного супроводу, який включає створення емоційно безпечного середовища, впровадження тьюторства, фасилітації, менторингу та коучингових практик, спрямованих на підтримку психоемоційного благополуччя здобувачів освіти. Показано, що педагогічний супровід у змішаному навчанні потребує переосмислення своїх функцій та форм, адже він має інтегрувати як традиційні інструменти підтримки, так і сучасні цифрові технології, що дозволяють здійснювати консультування, мотивацію та профілактику вигорання у віртуальному середовищі. Змішане навчання розглядається як контекст, що відкриває нові можливості для розвитку резильєнтності завдяки гнучкості та індивідуалізації освітнього процесу, але водночас створює низку викликів, пов’язаних із цифровою самодисципліною, ризиком емоційної ізоляції та необхідністю розвитку навичок саморегуляції. Наголошено, що саме педагог виступає ключовою фігурою у формуванні резильєнтності, адже він не лише транслює знання, а й виступає модератором взаємодії, посередником між здобувачем і складною реальністю, яка породжує численні психологічні ризики. У висновках підкреслено, що педагогічний супровід є базовою умовою формування резильєнтності, сприяючи перетворенню стресу на ресурс для особистісного зростання та академічного поступу. Розвиток резильєнтності у здобувачів освіти розглядається як стратегічна інвестиція в їхнє майбутнє, що поєднує академічні досягнення з психологічним благополуччям і готовністю до професійної діяльності в умовах невизначеності. Перспективи подальших досліджень пов’язані з емпіричним моделюванням стратегій інтеграції педагогічного супроводу в системи змішаного навчання, а також із пошуком інноваційних практик, здатних підвищити психологічну стійкість та адаптивність молоді.

СТВОРЕННЯ ІНКЛЮЗИВНОГО ХУДОЖНЬО-ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА У ЗДО: ДИДАКТИЧНИЙ ПІДХІД

2025-11-07T16:06:01+02:00

Мета роботи: Теоретично обґрунтувати дидактичний підхід до створення інклюзивного художньо-освітнього середовища в закладах дошкільної освіти, що забезпечує рівні можливості для всебічного розвитку творчих здібностей, самовираження і емоційної адаптації дітей з особливими освітніми потребами, враховуючи їхні психофізичні особливості. Методологія: У дослідженні застосовано комплексний аналіз наукової літератури, зокрема теоретико-методологічних підходів: системного, компетентнісного, особистісно-орієнтованого та діяльнісного. Проведено огляд сучасних педагогічних практик організації інклюзивного освітнього середовища в дошкільних закладах, а також психолого-педагогічних засад адаптації художньо-естетичного розвитку дітей з різними типами порушень. Особлива увага приділена аналізу досліджень у сфері нейропсихології, що підтверджують вплив мистецької діяльності на розвиток дітей з особливими потребами. Наукова новизна: Вперше комплексно обґрунтовано дидактичний підхід до створення інклюзивного художньо-освітнього середовища в ЗДО, що враховує індивідуальні освітні потреби дітей з порушеннями розвитку. Визначено ключові характеристики такого середовища, які забезпечують рівноправну участь усіх дітей у мистецькій діяльності, зокрема адаптацію матеріалів і методик, а також інтеграцію міждисциплінарної співпраці педагогів, фахівців і батьків. Запропоновано рекомендації щодо організації безпечного, комфортного і стимулюючого простору, що сприяє розвитку творчих здібностей, соціалізації та емоційній стабільності. Висновки: Створення інклюзивного художньо-освітнього середовища в закладах дошкільної освіти є важливою умовою забезпечення рівних можливостей для розвитку дітей з різними психофізичними особливостями. Це середовище підтримує не лише творчий потенціал і індивідуальне самовираження, а й сприяє формуванню толерантного ставлення, співпраці та взаємодопомоги серед дітей. Успішна реалізація інклюзії потребує комплексного підходу, адаптації матеріально-технічної бази, активної взаємодії між педагогами, батьками і фахівцями, а також постійного професійного розвитку педагогів. Подальші дослідження доцільно спрямувати на розробку та апробацію конкретних дидактичних моделей, а також на вивчення ефективності міждисциплінарної взаємодії в інклюзивних закладах дошкільної освіти.

ВИКОРИСТАННЯ ЦИФРОВИХ ОСВІТНІХ РЕСУРСІВ У ФОРМУВАННІ ІНФОРМАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

2025-11-07T16:10:10+02:00

У статті досліджується використання цифрових освітніх ресурсів у формуванні інформаційної культури майбутніх фахівців дошкільної освіти. Метою роботи є аналіз теоретичних засад і практичних аспектів застосування цифрових ресурсів у підготовці студентів, а також визначення їх впливу на розвиток ключових компетентностей, зокрема інформаційної культури. Емпірична частина реалізована на основі анкетування студентів спеціальності «Дошкільна освіта» Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, що дало змогу оцінити рівень обізнаності щодо цифрових технологій та популярність їх використання в освітньому процесі. Наукова новизна статті полягає у комплексному підході до визначення цифрових освітніх ресурсів та їх багатофункціональної ролі в професійній підготовці вихователів дошкільних закладів. Враховано сучасні підходи до визначення цифрових освітніх ресурсів як багатофункціональних інструментів, які охоплюють електронні підручники, інтерактивні платформи, мобільні додатки, віртуальну та доповнену реальність. Формування інформаційної культури розглядається як комплексний процес, що включає когнітивний, ціннісний і поведінковий компоненти, а також етичні засади роботи з інформацією. Висновки статті підтверджують, що цифрові освітні ресурси виступають ефективним засобом підвищення якості підготовки майбутніх вихователів. Вони сприяють розвитку інформаційної культури, цифрової грамотності, критичного мислення, креативності, навичок саморозвитку і комунікації. Результати експериментального дослідження засвідчили, що більшість студентів мають високий або середній рівень знань про цифрові ресурси та активно застосовують такі платформи, як Zoom, Google Classroom, Canva, Kahoot! тощо. Водночас виявлено потребу в ширшому використанні інноваційних інструментів і подальшому вдосконаленні цифрового освітнього середовища. Перспективними напрямами подальших досліджень є розробка нових методик інтеграції цифрових ресурсів у навчальний процес, вивчення їхнього впливу на академічні досягнення та професійну компетентність студентів, а також оптимізація формування інформаційної культури в умовах дистанційного і змішаного навчання.

ДЕМОКРАТИЧНІ ЦІННОСТІ В ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ: ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ВИМІР

2025-11-07T16:13:27+02:00

У статті досліджується проблема дотримання європейських освітніх цінностей в процесі професійної підготовки майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти. Розкрито сутність поняття «цінності» та представлено різні підходи до вивчення даного терміну. Уточнено визначення поняття «професійна підготовка вихователів ЗДО». Акцентовано на основних європейських документах, що визначають актуальні цінності системи освіти країн Європи: Декларація прав людини (1948); Декларація прав дитини (1959); Конвенція про права дитини (1995); Хартія Європейського Союзу про основні права (2000); Бухарестська декларація етичних цінностей і принципів вищої освіти в Європі (2004); Хартія Ради Європи з освіти для демократичного громадянства і освіти в галузі прав людини (2010) та інші. Охарактеризовано основні шість демократичних цінностей, що визначають розвиток європейської освіти: свобода, людська гідність, справедливість, рівність, дотримання прав людини, солідарність. Визначено умови засвоєння майбутніми фахівцями дошкільної освіти європейських демократичних цінностей: змістове оновлення освітніх компонентів; вивчення європейського досвіду організація освіти; організація для майбутніх вихователів тематичних тренінгів, воркшопів, круглих столів, навчально-методичних семінарів; використання інтерактивних методів навчання (мозковий штурм, групові дискусії, аналіз кейсів), методу проєктів, рольових ігор (моделювання реальних ситуацій професійної діяльності вихователя), методів розвитку критичного і аналітичного мислення; інформування здобувачів освіти про програми міжнародного стажування, академічної мобільності (зокрема, Erasmus+); врахування в освітньому процесі результатів неформальної освіти; функціонування закладу вищої освіти на засадах демократії, рівності, поваги до людської гідності, толерантності та гуманізму.

РОЗВИТОК НАВИЧОК ПИСЬМА: ПРОДУКТ ЧИ ПРОЦЕС

2025-11-07T16:17:29+02:00

Сучасні вимоги до підготовки випускників українських університетів визначають володіння іноземною мовою щонайменше на рівні В2 згідно із Загальноєвропейськими рекомендаціями з мовної освіти. Цей рівень передбачає сформованість умінь не лише в аудіюванні, читанні та говорінні, а й у письмі, яке виконує функцію ключового засобу навчання, оцінювання та академічної комунікації. Без системного розвитку писемного мовлення навчання іноземної мови втрачає цілісність і практичну результативність. Викладацький досвід свідчить, що значна частина студентів вищої школи не володіє необхідними навичками письма: вони мають труднощі з формулюванням і розгортанням ідей, недостатньо аргументують власні твердження, не вміють належним чином структурувати тексти, плутають офіційний та неофіційний регістри, не завжди дотримуються принципів академічної доброчесності у використанні джерел. Це вказує на потребу цілеспрямованого навчання письму як процесу, що охоплює кілька послідовних етапів: підготовку та планування, написання чернетки, рецензування, редагування й створення остаточного варіанта. Саме процесуальний підхід формує вміння аналізувати риторичну ситуацію, визначати цільову аудиторію, добирати відповідні аргументи та приклади, коректно інтегрувати цитати й уникати плагіату. У статті визначено, що означає навчати письма як процесу, які конкретні аспекти й уміння потребують розвитку, а також запропоновано можливі напрями включення цих компонентів до навчальних програм і посібників, що можуть слугувати практичними орієнтирами для студентів у їхній письмовій діяльності.

ФОРМУВАННЯ ІНТЕРЕСУ ДO ВИВЧEННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ МАЙБУТНІМИ ВЧИТЕЛЯМИ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

2025-11-10T08:17:05+02:00

У статті розглядаються важливі проблеми формування інтересу до вивчення української мови майбутніми вчителями початкової школи.Актуальність обраної теми обумовлена змінами, що відбуваються у процесі становлення нового українського суспільства, яке потребує зростання ролі української мови як держаної, а відповідно й необхідності у якісній мовній освіті майбутніх учителів початкових класів Нової української школи. Одним із ключових чинників успішного оволодіння мовними знаннями та навичками є професійна підготовка майбутніх учителів початкової школи.Саме вони закладають основу мовної компетентності молодших школярів, а, отже, – повинні не лише володіти високим рівнем знань, а й мати стійкий інтерес до вивчення та викладання української мови.В поняття інтерес до мови ми вкладаємо ширший зміст, аніж вибіркове ставлення до предмета, розглядаючи його в контексті виховання мовної особливості, – формування мовної здатності особистості, її мовотворчості, досконалого володіння мовними навичками і уміннями, сформованості у неї потреб пізнавати мовні явища.На основі теоретичного аналізу психолого-педагогічної літератури, практичного досвіду висвітлено основні пcихoлoгiчні тa пeдaгoгiчні чинники, щo cпpияють розвитку пізнавального інтересу дo вивчeння української мoви майбутніми вчителями початкової школи.Визначено, що формування позитивної мотивації та інтересу не лише підвищує ефективність навчання студентів, але й забезпечує їхню готовність у подальшій професійній діяльності мотивувати учнів до вивчення рідної мови.Таким чином, дослідження пcихoлoгiчних тa пeдaгoгiчих чинників, щo cпpияють розвитку пізнавального інтересу дo вивчeння української мoви майбутніми вчителями початкової школи є своєчасним та соціально значущим.У результаті проведеного дослідження підтверджено необхідність пошуку нових шляхів для мoтивaцiї дo вивчeння української мови майбутніми вчителями початкової школи та доцільність впровадження системи вправ і завдань мoтивaцiї дo вивчeння української мови.

СТАЛИЙ РОЗВИТОК У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ: ПОЄДНАННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ТА ЕКОНОМІЧНИХ ЗНАНЬ У ПРОЦЕСІ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ

2025-11-10T08:20:45+02:00

У сучасних умовах глобальних екологічних та соціально-економічних викликів особливої ваги набуває проблема формування у підростаючого покоління цінностей і компетентностей, що відповідають принципам сталого розвитку. Початкова школа є фундаментальним етапом у вихованні свідомого громадянина, здатного відповідально ставитися до природних ресурсів і приймати обґрунтовані економічні рішення. Актуальність дослідження зумовлена потребою інтеграції екологічних та економічних знань у процес технологічної освіти, що відкриває можливості для комплексного розвитку учнів і закладає підґрунтя їхньої майбутньої життєвої та професійної діяльності.Стаття висвітлює теоретичні засади і практичні шляхи упровадження ідей сталого розвитку в освітній процес початкової школи шляхом поєднання екологічної та економічної грамотності в межах технологічної освітньої галузі. Розглянуто сутність сталого розвитку та його значення для освіти, окреслено специфіку формування екологічної свідомості й економічного мислення молодших школярів. Особлива увага приділяється потенціалу технологічної освіти як простору для інтеграції цих знань, що реалізується через міжпредметні зв’язки з природознавством, математикою та громадянською освітою.Практичні аспекти дослідження ілюструються прикладами інтегрованих уроків, проєктних завдань і дослідницьких методик, спрямованих на розвиток у дітей умінь раціонально використовувати ресурси, знаходити альтернативні шляхи вирішення побутових і соціальних проблем, оцінювати економічну доцільність певних дій.Визначено також ключові виклики, серед яких нестача методичних матеріалів і потреба у професійній підготовці педагогів. Перспективними напрямами вбачаються створення інноваційних освітніх ресурсів, розширення співпраці з батьками та місцевими громадами, використання цифрових технологій для формування сталих компетентностей. Підкреслено, що поєднання екологічних та економічних знань у процесі технологічної освіти сприяє формуванню цілісної системи уявлень про сталий розвиток, виховує екологічну культуру й економічну грамотність, а також створює підґрунтя для відповідальної поведінки учнів у майбутньому.

СИНЕРГЕТИЧНИЙ ПІДХІД ЯК МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА ДОСЛІДЖЕННЯ ЯКОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

2025-11-10T08:24:51+02:00

Метою наукової розвідки є концептуальне обґрунтування синергетичного підходу як методологічної домінанти у дослідженні проблеми забезпечення якості професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів. Акцентовано на потенціалі синергетики як універсальної аналітичної парадигми, здатної пояснити педагогічну реальність у її цілісності, багатовимірності, відкритості й здатності до самоорганізації, саморозвитку та адаптації в умовах динамічних соціокультурних трансформацій. Методологічну основу дослідження становить синергетична парадигма, що дозволяє здійснювати аналіз освітніх процесів крізь призму нелінійності, нестійкості та структурної самоорганізації. У процесі наукового пошуку застосовано міждисциплінарний підхід, використано системний, порівняльний та прогностичний аналіз наукових досліджень, узагальнено їх результати. Застосування синергетичного підходу дало змогу визначити механізми виникнення «точок біфуркації» в освітньому процесі та описати потенційні напрями розвитку підготовки педагогів у контексті забезпечення її якості.Наукова новизна дослідження полягає у тому, що обґрунтовано якість професійної підготовки фахівців у синергетичному вимірі, охарактеризовано «синергетичний ефект», що виражається у досягненні якісно нового рівня професійної компетентності педагогів, який виникає внаслідок самоорганізації та нелінійної взаємодії елементів освітнього середовища, а також виділено функції синергетичного підходу у дослідженні якості професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів.Проведене дослідження дало змогу сформулювати висновки про те, що якість професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів є динамічною процесуально-ціннісною категорією, яка відображає здатність освітньої системи до адаптивності, гнучкості й інноваційної саморегуляції. Синергетичний підхід формує підґрунтя для розроблення нових моделей педагогічної діяльності та управління освітнім процесом, орієнтованих на досягнення високого рівня професійної компетентності майбутнього вчителя.

РЕАЛІЗАЦІЯ ОСВІТНЬО-РОЗВИВАЛЬНОГО РЕСУРСУ ДИДАКТИЧНОЇ ГРИ У ФОРМУВАННІ МАТЕМАТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ ПІД ЧАС ОПРАЦЮВАННЯ ПРИКЛАДНИХ АСПЕКТІВ ФОНЕТИКИ Й ОРФОЕПІЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

2025-11-10T08:28:19+02:00

У статті описано шляхи реалізації освітньо-розвивального ресурсу дидактичної гри у формуванні математичної компетентності здобувачів освіти під час опрацювання прикладних аспектів фонетики й орфоепії української мови. Констатовано, що розроблені й апробовані в закладах загальної середньої та вищої освіти вправи і завдання для проведення мовних ігор під час вивчення фонетики й орфоепії сприяють формуванню у здобувачів освіти математичної компетентності, інтелектуальний ресурс якої дає змогу продуктивно опрацьовувати теоретичний матеріал та реалізовувати прикладний аспект засвоєння означених розділів (фонетики й орфоепії) через уведення теоретичних відомостей у вправи і завдання, зорієнтовані на визначення й розв’язання проблемних і дискусійних питань, обґрунтування орфоепічних норм української мови, формулювання правил сполучуваності приголосних і голосних, сполучуваності приголосних і приголосних звуків української мови, їх модифікацій, асимілятивних змін та вимови звуків у мовленнєвому потоці, проведення мовних спостережень, експериментів з подальшим обговоренням їх результатів, як кероване усвідомлене оволодіння фонетичними процесами задля дотримання орфоепічних норм під час спілкування, задоволення фахових потреб та запитів, висловлення й розуміння думок, відображення емоційного стану мовців.Систему вправ і завдань екстрапольовано в прикладний аспект формування математичної компетентності здобувачів освіти відповідно до вимог чинних нормативних документів з питань освіти з урахуванням того, що в подальшому пропоновані дидактичні ігри доцільно також використувувати під час проведення шкільних олімпіад, мовних конкурсів, позакласних заходів у старших класах ліцеїв, школах з поглибленим вивченням української мови, а також під час виконання завдань педагогічної практики. Акцентовано, що набуті у процесі проведення дидактичної гри з фонетики й орфоепії математичні навички та вміння сприяють удосконаленню культури усного й писемного мовлення засобами логічного, алгоритмічного, критичного мислення задля правильного написання й вимови слів, спілкування в повсякденній мовній практиці, а також у майбутній професійній діяльності.Обґрунтовано змістове наповнення термінних понять «дидактична гра», «мовна гра», «лінгвістична гра», «математична компетентність здобувачів освіти», розкрито теоретичні аспекти феномену дидактичної гри в освітньому процесі, а також значення прикладних аспектів дидактичної гри, мовної гри, лінгвістичної гри під час опрацювання вузлових тем фонетики, орфоепії, присвячених особливостям засвоєння орфоепічних норм української мови з урахуванням етапів пізнання, вимог до внутрішньої логіки навчання, встановлення асоціативних зв'язків між фонетичними процесами, явищами, які сприяють стійкості знань, проникненню у фонетичну природу голосних і приголосних звуків української мови, а також закономірностей сполучуваності приголосних звуків у мовленнєвому потоці, їх взаємовплив, модифікацію звуків, способи їх творення та вимови, дотримання ритмомелодики, збагаченню українськомовного досвіду загалом.

МЕТОДИ ВИХОВАННЯ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

2025-11-10T08:31:57+02:00

У статті розглядається соціальна активність як одна з найпоширеніших форм активності особистості, що є ключовим фактором її розвитку. Наголошується, що формування соціальної активності ґрунтується на свідомому та несвідомому прагненні до зміни соціальних умов, формуванні якостей і ціннісних орієнтацій, а також на усвідомленому виборі участі в суспільному житті. В роботі висвітлено розуміння активності в педагогічній та психологічній науках, зокрема через призму ідей В. Роменця, Р. Сімко та В. Сухомлинського, які підкреслюють її як внутрішню властивість особистості, засіб самореалізації та міру домінування внутрішньої детермінації.Особлива увага приділяється молодшому шкільному віку як сензитивному періоду для формування основ соціальної активності, враховуючи його вікові особливості: соціальну спрямованість розвитку, довільність поведінки, наслідування дорослих, формування моральних уявлень та ігрову діяльність. Науковці підкреслюють роль виховання як ключового фактора соціалізації та становлення соціальної активності, що реалізується через засвоєння норм, взаємодію, формування активної позиції та емоційно-ціннісне ставлення. Наводяться погляди Н. Бібік та Т. Андрійченко щодо створення освітнього середовища та використання уроків в початковій школі.Представлено класифікацію та характеристику методів виховання соціальної активності (словесні, практичні, емоційно-ціннісні) з конкретними прикладами їх застосування, що є важливим інструментарієм для педагогів.Особлива увага приділяється позашкільній освіті як середовищу для розвитку соціальної активності. Зазначається, що різноманіття позашкільних гуртків і секцій (спортивні, мистецькі, екологічні, технічні, туристичні) створює унікальні можливості для формування внутрішньої мотивації, свідомого вибору, командної взаємодії, відповідальності, ініціативності та лідерських якостей. Підкреслюється, що успіх у вихованні соціальної активності досягається через комплексне застосування методів, врахування вікових особливостей та тісну співпрацю всіх учасників освітнього процесу.

СУЧАСНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ ІНШОМОВНОГО ЛЕКСИЧНОГО МАТЕРІАЛУ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

2025-11-10T08:34:32+02:00

У статті схарактеризовано сучасні методи навчання іншомовної лексики здобувачів початкової освіти в умовах реалізації компетентнісного підходу до іншомовної освіти в Новій українській школі. Актуальність дослідження зумовлена потребою використання ефективних підходів до формування іншомовної комунікативної компетентності молодших школярів як передумови для їх подальшого успішного оволодіння іноземною мовою на наступному етапі навчання у закладі загальної середньої освіти.У дослідженні представлено два провідних сучасних методи навчання іншомовної лексики: PPP-метод (Presentation – Practice – Production) та TBL-метод (Task-Based Learning), які репрезентують різні дидактичні концепції та реалізують різні рівні мовленнєвої активності учнів. У межах PPP-методу описано етапи презентації, практики та продукування мовного матеріалу, обґрунтовано доцільність використання цього методу в початковій школі завдяки його структурованості та поступовості у формуванні лексичних навичок. У контексті TBL-методу увагу зосереджено на організації навчання через виконання комунікативних завдань у реалістичних, значущих для дітей мовленнєвих ситуаціях. Наведено приклади реалізації окреслених методів під час вивчення теми “Animals” у 2 класі.Як додатковий метод навчання іншомовної лексики в початковій школі, схарактеризовано метод повної фізичної реакції (TPR – Total Physical Response), що передбачає виконання учнями фізичних дій у відповідь на мовні інструкції, сприяючи залученню моторної пам’яті, зниженню тривожності й природному засвоєнню лексики.Також описано метод асоціативних символів, який базується на візуалізації значень лексичних одиниць через зорові, слухові та моторні асоціації, створюючи стійкі семантичні зв’язки без опори на реальні об’єкти.Стаття узагальнює методичні підходи до організації лексичної роботи на уроках іноземної мови в початковій школі, пропонує конкретні алгоритми їх реалізації, а також окреслює перспективи подальших досліджень у напрямі удосконалення лексичної компетентності молодших школярів у процесі вивчення іноземної мови.

РОБОТА НАД СЮЖЕТНИМИ ЗАДАЧАМИ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ ЯК ЗАСІБ АКТИВІЗАЦІЇ МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

2025-11-10T08:36:57+02:00

У статті обґрунтовано наукові засади формування повноцінних навичок читання у молодших школярів, а також визначено ефективні шляхи організації мовленнєвої діяльності на уроках математики через роботу над сюжетними задачами. Особлива увага приділена тому, як інтеграція мовленнєвих умінь у процес вивчення математики сприяє комплексному розвитку учнів початкових класів. Методологічною основою дослідження став аналіз сучасних теоретичних джерел, методичних матеріалів та навчальних підручників, зокрема підручника «Математика» для 3 класу авторства Н. О. Будної та М. В. Беденко. У роботі розглянуто поетапні підходи до роботи над сюжетними задачами, що сприяють не лише розвитку техніки читання (правильності, виразності, темпу), а й формуванню умінь усвідомлено працювати з текстом, аналізувати його, виділяти головну думку, а також розвивати зв’язне усне мовлення.Наукова новизна полягає у комплексному підході до розвитку навичок читання через уроки математики, що є одним із недостатньо досліджених напрямів сучасної педагогіки. У статті розкрито взаємозв’язок між технікою читання, розумінням тексту та розвитком комунікативної компетентності молодших школярів. Показано, що робота над сюжетними задачами стимулює мовленнєву активність, сприяє вдосконаленню мовленнєвого апарату та формуванню умінь виразно і свідомо читати.У висновках підкреслено, що методично грамотно організована робота з сюжетними задачами на уроках математики стимулює читацький інтерес і сприяє формуванню повноцінних навичок читання. Це дозволяє не лише опанувати ключову математичну компетентність, а й розвивати мовлення, мислення та вміння висловлювати власні думки. Перспективним напрямом подальших досліджень є створення та впровадження практичних моделей уроків, які поєднують формування мовленнєвих навичок із засвоєнням математичних знань, сприяючи гармонійному та комплексному розвитку молодших школярів..

РОЗВИТОК ІНШОМОВНОГО ПИСЕМНОГО МОВЛЕННЯ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ СПЕЦІАЛЬНОСТІ ПОЧАТКОВА ОСВІТА ЗАСОБАМИ КОМУНІКАТИВНИХ ВПРАВ

2025-11-10T08:40:00+02:00

У статті висвітлено проблему оволодіння іншомовним писемним мовленням здобувачами вищої освіти спеціальності «Початкова освіта», що має специфіку, зумовлену загальнодидактичними та професійно-орієнтованими чинниками. Визначено, що відповідно до програмних вимог випускник немовного закладу вищої освіти має володіти іншомовним писемним мовленням на рівні B1-B2. Такий рівень, згідно із Загальноєвропейськими Рекомендаціями з мовної освіти, передбачає сформованість умінь створювати чіткі, логічно послідовні тексти різних жанрів і стилів.Схарактеризовано термін «письмо» у вузькому значенні і це означає техніку використання графічної та орфографічної систем даної мови, а також термін «письмо» в широкому значенні, тобто писемне мовлення ‒ вміння викладати думки у письмовій формі. Окреслено три етапи у навчанні письма: оволодіння графікою/орфографією із залученням матеріалу, опрацьованого усно; засвоєння структурних моделей речень, властивих усній та письмовій формам спілкування, комбінування їх у мовленні; оволодіння писемним мовленням як засобом спілкування.Зазначається, що дослідження зосереджено на третьому етапі навчання письма ‒ формуванні навичок викладу власних думок через комунікативні письмові вправи в реальних або наближених до реальних ситуаціях. Серед комунікативних письмових вправ можна назвати жанри писемного спілкування як написання листів, короткої автобіографії із супровідним листом, заповнення офіційних форм, а також написання записок, творів-описів, розповідей, роздумів, есе.З’ясовано, що у навчанні написання листів (неофіційних та офіційних) можна виділити три етапи: етап ознайомлення із текстом-зразком листа відповідного виду та стандартами його побудови; етап формування вмінь побудови тексту листа; етап розвитку вмінь написання тексту листа. Виокремлено базові принципи оцінювання письмової роботи: відповідність завданню, цілісність тексту, узгодженість, граматична правильність, лексичне розмаїття та відповідність стилю жанру.Представлено зразок комунікативної вправи ‒ лист до редактора (висловлення власної думки щодо проблеми) ‒ для розвитку писемного мовлення рівня B1 професійного спрямування для здобувачів вищої освіти спеціальності Початкова освіта.

ПОЄДНАННЯ ФІЗИЧНОГО ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ШКОЛЯРІВ В ПЕРІОД ЛІТНЬОГО ОЗДОРОВЛЕННЯ ТА ВІДПОЧИНКУ

2025-11-10T08:42:51+02:00

Концептуально стаття базується на положенні про те, що серед основних завдань Нової української школи – формування цілісної особистості, усебічно розвиненої, здатної до критичного мислення. У статті на основі сучасних уявлень про фізичний та інтелектуальний розвиток подано результати дослідження шляхів поєднання фізичного та інтелектуального розвитку школярів в період літнього оздоровлення та відпочинку.Проблема фізичного та інтелектуального розвитку школяра є однією з актуальних на сучасному етапі розвитку психолого-педагогічної науки. Це визначається, з одного боку, реформою загальноосвітньої школи, а з іншого унікальністю школярського періоду. У зв'язку з цим постає проблема пошуку ефективних засобів для всебічного розвитку школяра в цей період, у тому числі поєднання фізичного і інтелектуального.У пропонованому дослідженні використано низку методик. Вони включають в себе формування свідомості, поведінки та стимулювання діяльності, що забезпечують поєднання фізичного та інтелектуального розвитку школярів, серед яких виділено три групи залежно від того, що в даній методиці є первинним.Перша група. Методики, що базуються на положенні: фізичний розвиток, що сприяє інтелектуальному. Друга група. Методики, що забезпечують вплив інтелектуального розвитку на фізичну активність.Третя група. Методики, що передбачають інтегральне поєднання фізичного та інтелектуального розвитку школяра.Специфіка та особливість періоду літнього оздоровлення та відпочинку у тому, що основна опора у роботі з вихованцями базується на інтересі. Така ситуація зумовила необхідність спрямувати експериментальну частину дослідження на з’ясування динаміки інтересу до поєднання фізичного та інтелектуального розвитку школярів. Дослідження доводить, що після проходження табірної зміни відбувся достовірний зсув у ставленні школярів до поєднання фізичних та інтелектуальних занять в бік збільшення інтересу до такого поєднання. Для встановлення достовірності отриманого результату використано G-критерій знаків.

КРОСКУЛЬТУРНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЯК КЛЮЧ ДО УСПІХУ МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ У ГЛОБАЛІЗОВАНОМУ СВІТІ

2025-11-10T09:14:59+02:00

У статті уточнено зміст поняття «кроскультурна компетентність», розглянуто критерії сформованості кроскультурної компетентності: когнітивний, мотиваційний, операційний, міжособистісний, визначено основні завдання кроскультурної підготовки майбутніх фахівців в епоху глобалізаційних змін.Здійснено огляд праць українських науковців із питань вивчення кроскультурної компетентності. Крос-культурну компетентність визначено як інтегративну якість особистості, здатної розвивати кроскультурні навички, взаємодіяти з представниками інших народів, бути кроскультурно грамотною, сприймати поведінку, цінності, традиції інших етносів, вивчати їхню мову та культуру, здійснювати професійну діяльність у крос-культурному суспільстві. Наголошено на тому, що в епоху глобалізаційних змін кроскультурну компетентність розглядають як здатність фахівця ефективно вирішувати завдання у процесі міжкультурної комунікації, що передбачає взаєморозуміння та діалог із представниками різних культур.Зосереджено увагу на тому, що кроскультурна компетентність дає змогу майбутнім фахівцям усвідомлювати багатогранність буття, усувати непорозуміння та знижувати ризики стереотипізації, висвітлювати події з урахуванням культурних відмінностей. У статті запропоновані завдання на розвиток комунікативних навичок здобувачів та застосування практичних знань у кроскультурній комунікації з навчальних дисциплін «Ділова українська мова», «Журналістські жанри», «Комунікативна діяльність та PR-технології в органах публічної влади», «Кроскультурна комунікація», «Методика створення й реалізації освітніх стартап-проєктів», «Основи наукових досліджень», «Українська мова (за професійним) спрямуванням».У висновках наголошено, що знання міжкультурної комунікації стають ключовими для формування кроскультурної компетентності, відкривають значний простір для дослідження культурної взаємодії як у глобальному, так і в національному контексті.Перспективність подальших досліджень убачаємо в аналізі ефективності різних освітніх програм, які сприяють розвитку кроскультурної компетентності майбутніх фахівців.

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ІНШОМОВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

2025-11-10T09:46:13+02:00

Стандарти професійної компетентності педагога в системі вітчизняної освіти пройшли кардинальну трансформацію на рубежі ХХ–ХХІ століть і визначили пріоритетним напрямом розвиток демократичної гуманітарно-орієнтованої системи цінностей. За таких настанов професійна педагогічна компетентність визначає оптимальний алгоритм підготовки фахівця й реалізації його потенціалу в освітній діяльності. Мета роботи – визначити складники іншомовної комунікативної компетентності майбутнього вчителя початкової школи у контексті професійної підготовки майбутнього педагога. Методологія. На основі аналізу науково-педагогічних джерел, освітньо-професійної програми підготовки здобувачів вищої освіти першого (бакалаврського) рівня спеціальності «Початкова освіта» та дослідження підходів до визначення поняття «іншомовна комунікативна компетентність» визначено складники вказаного поняття у контексті фахової підготовки майбутніх вчителів початкової школи. Наукова новизна. Формування іншомовної комунікативної компетентності передбачає кореляцію кількох аспектів підготовки: розуміння компетентності педагога та його реалізації в умовах викладання в початковій школі, системність опанування іноземною мовою, використання концепту професіограми педагога для системного підходу у контексті фахової підготовки майбутнього вчителя початкової школи, синергію педагогічної та лінгвістичної підготовки для реалізації професійного потенціалу, залучення інноваційного виміру до професійної педагогічної діяльності та інші. Висновки. Своєрідним результатом професійної іншомовної компетентності вчителя початкових класів є формування культури професійного мовлення, характерного для цього конкретного освітнього середовища. Загалом основним показником професійного мовлення педагога є безумовна кореляція мовного компонента з навчальною програмою. Культура професійного мовлення педагога стає системоутворюючим елементом мовної культури в освітній системі. Мовна культура в освітньому середовищі передусім характеризується системністю та впорядкованістю лінгвістичних елементів і правил їхнього застосування. Для вчителя початкової школи принципи мовної культури набувають специфічного змісту залежно від конкретних педагогічних ситуацій.

ПРОФЕСІЙНА ТЕРМІНОЛОГІЯ ТА ДІЛОВЕ МОВЛЕННЯ У СФЕРІ МИСТЕЦТВА

2025-11-10T09:49:33+02:00

У статті досліджено теоретико-методологічні та практичні засади використання професійної термінології у сфері мистецтва як ключового інструмента фахової комунікації, наукової інтерпретації та освітнього процесу.Здійснено систематизацію основних підходів до дефініювання поняття «термін» у працях сучасних українських дослідників; проаналізовано особливості функціонування термінологічних одиниць у контексті мистецької комунікації. Наголошено, що професійна термінологія мистецької галузі виконує номінативну, когнітивну, дидактичну та комунікативну функції, забезпечуючи точність передавання знань і формування єдиного фахового простору.Висвітлено специфіку ділового мовлення в мистецькій сфері та його роль у становленні професійної компетентності, культурної самосвідомості й ефективної міждисциплінарної взаємодії. Проаналізовано сучасний стан української мистецтвознавчої термінології, тенденції її оновлення, процеси запозичення й адаптації іншомовних (передусім англомовних) термінів, а також окреслено проблеми стандартизації та уніфікації термінів у фахових текстах. Розглянуто приклади використання термінів у художньо-критичному, кураторському та академічному дискурсах, що дозволяє визначити рівень термінологічної упорядкованості сучасного мистецького дискурсу.Підкреслено значення професійної мови як чинника формування фахової компетентності майбутніх митців, дизайнерів і педагогів мистецьких дисциплін. Обґрунтовано необхідність формування термінологічної культури як складової мовної грамотності сучасного фахівця у сфері культури та мистецтва. Запропоновано напрями вдосконалення термінологічного апарату мистецької галузі шляхом міждисциплінарної взаємодії, оновлення освітніх програм, розроблення науково-методичного забезпечення й активізації професійного діалогу в межах академічної спільноти.

КРИТЕРІЇ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОВЕДЕННЯ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

2025-11-10T09:53:05+02:00

У статті порушено актуальну проблему формування готовності майбутніх учителів початкових класів до організації та проведення психолого-педагогічних досліджень у контексті сучасних вимог до професійної підготовки педагогічних кадрів. Висвітлено значення науково-дослідницької діяльності здобувачів вищої освіти як невід’ємної складової їхнього професійного становлення, здатної інтегрувати теоретичні знання, практичні навички та особистісні якості. Окреслено цільові орієнтири такої підготовки, зумовлені потребами інноваційної економіки, розвитком інформаційного суспільства та необхідністю формування компетентних, креативних, здатних до самоосвіти фахівців.Авторка розкрила сутність поняття «критерії готовності» у психолого-педагогічних дослідженнях, визначивши їхні функції, типи та вимоги до формулювання. Запропоновано чотири ключові критерії готовності здобувачів: мотивація до науково-дослідницької діяльності, самооцінка дослідницької готовності, інтелектуальнологічні здібності та здатність до самоврядування в науково-дослідницькому процесі. Для кожного критерію наведено відповідні показники та рівневі характеристики (високий, середній, низький рівні), що дає змогу здійснювати комплексну діагностику дослідницької компетентності. Висвітлено результати опитування студентів, яке засвідчило позитивне ставлення більшості з них до науково-дослідницької діяльності, а також виявило бар’єри, що обмежують активну участь у дослідженнях: перевантаженість навчальним планом, недостатній рівень підготовки, невпевненість у власних силах. Авторка дійшла висновків, що ефективне формування дослідницької готовності можливе лише за умови інтеграції науково-дослідницької роботи в усі етапи освітнього процесу, забезпечення методичного супроводу, наставництва та створення сприятливого мотиваційного середовища.Перспективи подальших досліджень вбачаються у розробці програм і методик цілеспрямованого формування готовності здобувачів до наукової роботи, вивченні психологічних чинників дослідницької активності та впровадженні тренінгових й модульних курсів для розвитку дослідницьких здібностей.