Acta Paedagogica Volynienses

СТРАТЕГІЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ТВОРЧОСТІ ВИХОВАТЕЛЯ В МАТЕМАТИЧНІЙ ОСВІТІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

2026-01-08T07:57:42+02:00

Статтю присвячено обґрунтуванню стратегій педагогічної творчості вихователя дітей дошкільного віку у контексті математичної освіти. Дослідження спрямоване на вивчення процесу педагогічної творчості вихователя як цілеспрямованого процесу пошуку, розробки й реалізації нових або вдосконалених методів, прийомів, форм і засобів навчання, що відповідають віковим особливостям дітей. Узагальнюючи підходи науковців до пояснення механізмів творчості загалом та педагогічної творчості зокрема, визначено дві теорії: 1) творчість розглядається як виключно інтуїтивний процес, продукт безсвідомої роботи мозку; 2) творчість – чисто до логічний процес виведення знань з вихідних задатків та умов. Отже, результат такої діяльності педагога може бути обумовлений як осяянням в процесі творчого мислення, виявом спонтанної креативності, так і систематичною працею з організації освітньої діяльності на основі рекомендованих стратегій та алгоритмів. Обґрунтовано, що другий підхід забезпечує можливість гарантованого розвитку творчих якостей та досягнення творчих результатів за умови дотримання певних вимог та послідовності організованої цілеспрямованої творчості. Забезпечити такий підхід спрямовані виокремлені українськими ученими стратегії творчого мислення: аналогізування, комбінування, реконструювання, універсальна та стратегія випадкових підстановок. Проаналізовано функції педагогічної творчості педагога та здійснено їх уточнення у контексті забезпечення математичної освіти дітей: впровадження інтерактивних методів навчання шляхом використання математичних дидактичних ігор; створення умов для самостійного пошуку та досліджень; використання інформаційно-комунікаційних технологій, залучення дітей дошкільного віку до створення власних математичних мініпроєктів, організація позаосвітньої діяльності математичного спрямування. На основі визначених функцій переосмислено стратегії творчої діяльності для застосування їх для логіко-математичного розвитку дітей дошкільного віку.

ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ ЧИСЛОВИХ УЯВЛЕНЬ ТА ОБЧИСЛЮВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДОШКІЛЬНИКІВ: МІЖДИСЦИПЛІНАРНИЙ ПІДХІД

2026-01-08T08:04:54+02:00

У статті розкрито сутність і значення інноваційних педагогічних підходів до формування числових уявлень та розвитку обчислювальної діяльності дітей дошкільного віку в контексті міждисциплінарної інтеграції. Обґрунтовано актуальність проблеми в умовах цифровізації освіти, коли формування логіко-математичного мислення є важливою передумовою інтелектуального й творчого розвитку дитини. Проаналізовано теоретичні засади логіко-математичної компетентності дошкільників, охарактеризовано інноваційні освітні технології, які сприяють її становленню: ігрові, інтерактивні, проєктні, інформаційно-комунікаційні, STREAM-технології, а також технології розвитку критичного мислення. Окрему увагу приділено інтеграції народознавчого матеріалу в освітній процес, що забезпечує природність і доступність засвоєння математичних понять через лічилки, народні ігри, прислів’я, казки та елементи українського орнаменту. Такий підхід сприяє формуванню міжпредметних зв’язків, розвитку когнітивних, мовленнєвих та соціально-моральних умінь дітей. Визначено, що міждисциплінарна інтеграція поєднує елементи народної педагогіки з сучасними цифровими технологіями, створюючи цілісне розвивальне середовище. Розкрито потенціал використання LEGO-технологій та штучного інтелекту для підвищення пізнавальної активності й індивідуалізації освітнього процесу. Зазначено, що інноваційні підходи забезпечують не лише формування числових уявлень, а й розвиток логічного, критичного та творчого мислення, що формує у дошкільників готовність до подальшого навчання у школі та соціальної адаптації в сучасному інформаційному суспільстві.

ІНТЕГРАЦІЯ ВАЛЕОЛОГІЧНИХ ЗНАНЬ У РІЗНІ ВИДИ ДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

2026-01-08T08:08:29+02:00

Стаття має на меті теоретичне обґрунтування та практичне розкриття шляхів інтеграції валеологічних знань у різні види діяльності дітей дошкільного віку. Актуальність дослідження зумовлена потребою у формуванні в дітей раннього усвідомлення цінності здоров’я, навичок здоров’язбережувальної поведінки та відповідального ставлення до власного тіла і самопочуття. Наголошено, що сучасна дошкільна освіта має реалізовувати валеологічний зміст комплексно, через ігрову, пізнавальну, художньо-продуктивну, рухову, трудову діяльність. Методологія дослідження передбачала аналіз наукових джерел із проблеми валеологічного виховання, визначення принципів інтеграції валеологічних знань (наочності, доступності, ігрової спрямованості, практичної значущості, системності), а також узагальнення досвіду педагогічної практики у закладах дошкільної освіти. З’ясовано, що різні аспекти проблеми валеологічного виховання висвітлювалися у працях вітчизняних і зарубіжних учених та враховуються у змісті сучасних програм і методичних підходів дошкільної освіти України. Розкрито зміст і конкретні приклади впровадження валеологічних знань у діяльність дітей: ігрову, пізнавальну, експериментально-дослідницьку, художню, музичну, трудову, рухову. Наукова новизна полягає у спробі комплексного осмислення інтеграції валеологічних знань у різні види діяльності дошкільників як цілісної педагогічної системи, спрямованої на формування здоров’язбережувальної компетентності. Системне впровадження валеологічного змісту в освітній процес забезпечує стійке засвоєння дітьми правил гігієни, раціонального харчування, безпечної поведінки, формує позитивне ставлення до рухової активності та власного здоров’я. У висновках окреслено перспективи подальших досліджень, пов’язаних із розробленням системи оцінювання здоров’язбережувальної компетентності та впровадження інноваційних технологій у процес валеологічного виховання.

ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДІТЕЙ ШОСТОГО РОКУ ЖИТТЯ: КРИТЕРІЇ, ПОКАЗНИКИ ТА РІВНІ

2026-01-08T08:11:22+02:00

У статті розкрито теоретико-методологічні засади формування комунікативної компетентності дітей шостого року життя в контексті сучасних соціокультурних і освітніх викликів. Актуальність дослідження зумовлена потребою підвищення ефективності мовленнєвого розвитку дітей у період воєнного та суспільно-політичного напруження, коли здатність до діалогу, порозуміння і конструктивної взаємодії набуває особливого значення. Здійснено аналіз психолого-педагогічних і лінгводидактичних підходів до вивчення феномену комунікативної компетентності, її структурних компонентів, критеріїв, показників та рівнів сформованості. Виокремлено чотири взаємопов’язані компоненти комунікативної компетентності: мовленнєвий, соціально-комунікативний, когнітивно-діяльнісний та емоційно-ціннісний. У межах кожного визначено відповідні критерії та показники, що відображають рівень володіння дитиною лексико-граматичними засобами мови, здатність до діалогу, аргументації, соціальної взаємодії, емоційного реагування. Запропоновано п’ятирівневу шкалу оцінювання сформованості комунікативної компетентності (початковий, нижче середнього, середній, вище середнього, високий), що дає змогу здійснювати більш диференційований моніторинг розвитку дітей. Обґрунтовано важливість урахування феномену child-directed communication, діалогічної взаємодії та впливу цифрового середовища на мовленнєво-комунікативний розвиток. Отримані результати можуть бути використані педагогами для діагностики та планування освітньої взаємодії, спрямованої на формування ефективної комунікативної компетентності дітей старшого дошкільного віку відповідно до вимог Державного стандарту дошкільної освіти.

ЩОДО ПРОБЛЕМ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАКЛАДУ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

2026-01-08T08:14:36+02:00

Політика якості освіти є ядром освітньої політики держави. Належний управлінський вплив, розвиток творчого потенціалу, кваліметричний підхід, індивідуальна стратегія самовдосконалення, розроблення моделей управління розвитком творчого потенціалу педагогів можливе за умови ефективного управління якістю. У статті проаналізовано науково-теоретичні та практичні засади, визначено термінологічне та змістове поле управління якістю дошкільної освіти, моніторингу, як механізму управління якістю освіти. Представлено модель моніторингу якості професійної діяльності педагогів ЗДО. Для дослідження стану розробленості проблеми розглянуто позиції дослідників щодо оцінки якості дошкільної освіти: якість освітнього процесу, якість освітнього результату на засадах критеріального підходу також враховано результати дослідження якості дошкільної освіти в межах міжнародного проєкту «Міжнародні критерії якості дошкільних освітніх програм». За результатами теоретичного аналізу, з метою виявлення психолого-педагогічних, методичних труднощів педагогів закладу дошкільної освіти розроблено модель моніторингу якості професійної діяльності педагогів ЗДО. Показники, за якими запропоновано здійснювати оцінку освітньої діяльності відповідає компетентностям визначеним у професійному стандарті «Вихователь закладу дошкільної освіти». Моніторинг якості професійної діяльності педагогів закладу дошкільної освіти дозволяє визначити проблемне поле професійних компетентностей педагога (психолого-педагогічне, методичне, дослідницьке, організаційне) і створити умови для особистої науково-методичної діяльності з метою формування педагога інноваційного типу, значущість якого зростає на сучасному етапі розвитку практики дошкільної освіти та відповідає завданням підвищення якості дошкільної освіти.

ГЕНДЕРНЕ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ В УМОВАХ СІМ’Ї

2026-01-08T08:17:42+02:00

У статті висвітлено окремі погляди на гендерне виховання дошкільників у сімейному середовищі; акцентовано на тому, що відтворення дітьми поведінки своєї гендерної групи у сім’ї є важливим механізмом навчання та розвитку когнітивних процесів, необхідною умовою їхнього психічного благополуччя. Наголошено, що на ранньому та дошкільному етапах розвитку малюка гендерні стереотипи відіграють позитивну роль, оскільки є інструментами первинної гендерної ідентифікації та соціалізації. Вони слугують «навігаторами» для орієнтації у соціальній реальності, бо «спрощують» сприйняття соціальних ролей. Це допомагає швидко засвоїти базові норми співжиття, що своєю чергою впливає на самосвідомість, знижує тривожність і дає відчуття безпеки. З’ясовано, що гендерні ролі опановуються дитиною у сімейному оточенні через диференційоване наслідування, підкріплення певної поведінки з боку батьків та їхнє різне ставлення до синів та дочок. Рідні люди демонструють систему координат, у якій малюк навчається сіпввідносити себе зі статтю (ідентифікація) і розуміти, як йому слід поводитися (гендерна роль), щоб отримати схвалення та підтримку. Зокрема, батьки підбирають одяг, асортимент іграшок, дизайн кімнати; по різному проводять час з сином / дочкою, пропонують різні форми дозвілля; застосовують відмінні засоби комунікації, коментарі, особисті оцінки, фізичний контакт тощо. Підкреслено, що на гендерне виховання у сім’ї впливають різні фактори: її структура, клімат, погляди батьків на виховання, їхній соціально-економічний статус, освіта. Сьогодні цей процес змінюється, тому його слід скеровувати на заохочення дитини до самостійного вибору моделей поведінки, інтересів та захоплень. Гендерне виховання не нав’язує готові рішення, а «підштовхує» до усвідомлення своїх бажань, «делікатно пояснює» відмінності між хлопчиками та дівчатками, сприяє усвідомленню рівності статей.

ТРЕНІНГ ЯК ЗАСІБ ПРОФІЛАКТИКИ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ ВИХОВАТЕЛЯ ЗАКЛАДУ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

2026-01-08T08:21:33+02:00

У статті розглянуто проблему професійного вигорання вихователів закладів дошкільної освіти як одного з найгостріших викликів сучасної педагогічної практики. Авторка аналізує наукові підходи до розуміння феномену вигорання у працях зарубіжних та вітчизняних дослідників, зокрема К. Маслач, С. Джексон, H. Freudenberger, Л. Карамушки, І. Тесленко та ін. Вигорання трактується як складний психолого-педагогічний синдром, що поєднує емоційне виснаження, деперсоналізацію та зниження професійних досягнень та має індивідуально-психологічний та соціально-організаційний виміри. У роботі підкреслено, що вихователі ЗДО є особливо вразливою категорією педагогів через високий рівень емоційного навантаження, багатозадачність, значну відповідальність за розвиток дітей дошкільного віку та недостатню матеріальну і соціальну підтримку. Висвітлено теоретичні моделі дослідження вигорання та окреслено психолого-педагогічні фактори ризику, пов’язані з особистісними особливостями педагога та умовами професійного середовища. Особливу увагу приділено ролі тренінгових технологій у профілактиці професійного вигорання. Розкрито функції тренінгу як засобу розвитку емоційної саморегуляції, стресостійкості, комунікативної компетентності та професійної ресурсності вихователів. Представлено методичні підходи до організації тренінгових занять у системі післядипломної освіти педагогів, акцентовано на їх інтерактивності, рефлексивності та зв’язку з типовими професійними ситуаціями. Авторка доводить, що цілеспрямоване впровадження тренінгових програм у закладах дошкільної освіти є дієвим засобом попередження емоційного виснаження, збереження психологічного здоров’я педагогів та підвищення ефективності освітнього процесу.

ПЕДАГОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У РОЗВИТКУ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

2026-01-08T08:24:13+02:00

У статті досліджено можливості та особливості використання дидактичних ігор у розвитку дітей дошкільного віку. Визначено, що дидактичні ігри характеризуються тим, що вони містять готовий ігровий задум, містять у собі ігрову ситуацію, в якій опиняється дитина. Для успішного здійснення ігрового задуму важливо наявність ігрового матеріалу, що спонукає дитину до гри. Дидактична гра, у своєму значенні, містить два значення: навчальне та ігрове. Встановлено, що основна мета дидактичних ігор – це повторне відтворення дитиною певних дій, її тренування тієї чи іншої дії. Дидактична суть гри полягає в тому, що дитина отримує можливість діяти абсолютно самостійно, а матеріал, з яким працюють діти, властивості якого вони пізнають, стають основним дидактичним початком у здійсненні дидактичних завдань. Встановлено, що заняття є більш універсальними засобами у вирішенні освітніх завдань ніж дидактична гра. Але під час дидактичної гри у дитини розвиваються найважливіші властивості особистості: довільність психічних процесів, гальмування, увага, спостережливість, кмітливість тощо. Виявлено вимоги до дидактичних ігор для дітей дошкільного віку: дидактична гра повинна сприяти виникненню інтересу у дітей, оскільки продуктивне навчання вважається неможливим без його наявності; стимулювання дитини (процес проведення дидактичної гри бажано будувати шляхом залучення дитини до змагання з іншими дітьми, що сприяє стимулюванню її активності); дидактична гра повинна надавати самостійність у формуванні навичок та умінь, сприяти пошуку знань, адже це необхідно для самоосвіти дітей, формування здатності приймати рішення та логічно мислити; в ході дидактичної гри дітей варто заохочувати за успіхи різними способами, при цьому похвала не повинна бути тільки за перемогу у змаганні на швидкість, а, наприклад, за демонстрацію нових знань, навичок та умінь у ній, старанність при виконанні завдання тощо.

ВИКОРИСТАННЯ КЕЙС-МЕТОДУ У ФОРМУВАННІ ПРОСТОРОВОГО МИСЛЕННЯ УЧНІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

2026-01-08T09:39:57+02:00

У статті розглянуто особливості застосування кейс-методу у процесі формування просторового мислення учнів у процесі вивчення економічної та соціальної географії. Просторове мислення визначено як ключову складову географічної освіти, що забезпечує здатність учнів до комплексного аналізу територіальних процесів, встановлення причинно-наслідкових зв’язків та прогнозування соціально-економічного розвитку. Підкреслено, що традиційні методи навчання не завжди дозволяють ефективно розвивати цей вид мислення, тому актуалізується потреба у використанні інноваційних технологій. Однією з найбільш результативних у цьому контексті є кейс-метод, що передбачає розв’язання навчальних ситуацій, побудованих на основі реальних або змодельованих проблем. Проаналізовано методику впровадження кейсів у курс економічної та соціальної географії, зокрема етапи роботи: постановка проблеми, аналіз різних джерел інформації (картографічних, статистичних, текстових), обговорення варіантів рішень та презентація результатів. Показано, що робота з кейсами сприяє розвитку критичного та прогностичного компонентів просторового мислення, формує аналітичні та комунікативні навички учнів. Особливу увагу приділено використанню цифрових ресурсів, які розширюють можливості кейс-технологій та роблять їх більш наближеними до реальних потреб суспільства. Визначено виклики впровадження кейс-методу у шкільну практику: недостатня кількість навчально-методичних матеріалів, обмежені часові рамки уроків, недостатня підготовка вчителів. Перспективи подальшого розвитку пов’язані зі створенням банку географічних кейсів, інтеграцією цифрових технологій та системною підготовкою майбутніх педагогів. Запропоновано методичні рекомендації щодо організації навчального процесу з використанням кейсів, які сприятимуть більш ефективному формуванню просторового мислення школярів та підвищенню якості географічної освіти.

ПІДРУЧНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ УЧНІВ 7–9 КЛАСІВ

2026-01-08T09:42:56+02:00

У статті розглянуто проблему розвитку критичного мислення на уроках української мови засобами підручника. Акцентовано, що українська мова як навчальний предмет має значний потенціал для розвитку критичного мислення учнів, насамперед через роботу з текстами, що порушують актуальні життєві проблеми. Аналізуючи мовні явища, інтерпретуючи ті чи ті висловлення, порівнюючи стилістичні засоби, виявляючи проблему (мовну, мовленнєву чи життєву) в тексті, учні навчаються міркувати, висловлювати припущення, продукувати ідеї розв’язання проблеми, обґрунтовувати й оцінювати власну думку. У розвідці зазначено, що науковці і практики намагаються розв’язати проблему розвитку критичного мислення в контексті компетентнісного підходу, спрямованого на підготовку учнів до життя в умовах динамічних змін інформаційного суспільства. Компетентнісний підхід спрямовує уроки української мови водночас на засвоєння мовної і мовленнєвої теорії та на розвиток глибокого й системного мислення і мовлення. Обґрунтовано необхідність виокремлення розділу «Інформація» в модельній навчальній програмі, що сприяє не тільки інтелектуальному розвиткові учнів, а й формуванню інформаційної гігієни – здатності усвідомлено сприймати й застосовувати інформацію. Подано теми, запропоновані в межах розділу «Інформація» для вивчення на уроках української мови в 7-9 класах, а також зразки вправ. Наголошено, що виокремлення змістового напряму розвитку критичного мислення учнів на уроках української мови – це надання вчителям ефективного інструменту для формування самостійної, відповідальної особистості, готової до викликів цифрового суспільства, яка шукає, аналізує, критично оцінює інформацію Крім того, уведення соціально значущих відомостей підвищує мотивацію учнів до навчання, формує в них самостійність, здатність до рефлексії.

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ І КОНТРОЛЮ У ПРОЦЕСІ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

2026-01-08T09:46:09+02:00

У статті розкрито психолого-педагогічні засади управління та контролю у процесі фізичного виховання. Визначено сутність системи фізичного виховання як цілісного процесу, спрямованого на формування фізичних, морально-вольових і соціально значущих якостей особистості. Проаналізовано основні фактори, що впливають на ефективність управління у сфері фізичного виховання, зокрема професійну компетентність педагога, рівень мотивації учнів, умови освітнього середовища та застосування сучасних методів контролю. Уточнено зміст понять «управління» та «контроль» як взаємопов’язаних компонентів педагогічної системи, що забезпечують узгодженість дій учасників освітнього процесу та досягнення поставлених цілей. Основну увагу приділено ролі педагогічного контролю у забезпеченні результативності фізичного виховання, визначено його цілі, завдання, функції та види. Наголошено на важливості індивідуально-диференційованого підходу, який враховує психофізичні особливості учнів, рівень їхньої підготовленості та можливості саморегуляції. Розкрито значення мотиваційних чинників, рефлексії та самоконтролю у формуванні внутрішньої потреби до занять фізичними вправами, розвитку самодисципліни та відповідального ставлення до власного фізичного розвитку. Підкреслено, що психолого-педагогічна підтримка, заснована на принципах гуманізації, індивідуалізації та партнерської взаємодії, сприяє підвищенню ефективності управлінської діяльності педагога. Отримані результати можуть бути використані у практиці викладачів фізичної культури, тренерів і педагогів для вдосконалення системи контролю, управління та стимулювання пізнавальної і фізичної активності учнів у процесі фізичного виховання.

ПРОФЕСІЙНА МЕДИЧНА КОМУНІКАЦІЯ СТОМАТОЛОГА З ПАЦІЄНТОМ

2026-01-08T09:49:54+02:00

У статті подано детальний аналіз вибіркової дисципліни «Професійна медична комунікація лікаря з пацієнтом». Навчальна програма з дисципліни розроблена для іноземних здобувачів вищої освіти, які навчаються у Тернопільському національному медичному університеті імені І. Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров’я України: галузь знань І «Охорона здоров'я та соціальне забезпечення», спеціальність І1 «Стоматологія» другий (магістерський) рівень вищої освіти, освітньо-професійна програма «Стоматологія». «Професійна медична комунікація лікаря з пацієнтом» викладається студентам другого року навчання. Комунікація у стоматології – це не просто передача інформації, а створення атмосфери, в якій пацієнт відчуває, що його розуміють, поважають і залучають до лікування. Коли пацієнти мають чіткі, відкриті лінії зв’язку зі своїм стоматологом, воно може значно покращити їхній комфорт, комплаєнс та довгострокове здоров’я порожнини рота. Це невід’ємна частина надання високоякісної, орієнтованої на пацієнта допомоги. Іноземним студентам важливо вивчити лексику та оволодіти комунікативними навичками під час спілкування з пацієнтами. Запропоновані завдання сприятимуть якісній підготовці майбутніх лікарів, як-от: 1) Напишіть, що зображено на малюнках. Використовуйте слова зі списку. 2) Прочитайте текст. 3) Дайте відповіді на запитання відповідно до тексту. 4) Закінчи речення. 5) Підберіть слово до малюнка. 6) Напишіть діалог між стоматологом і пацієнтом. Використовуйте фрази зі зразка. Метою вивчення теми професійної комунікації стоматолога з пацієнтом є: формування у здобувачів вищої освіти системних знань і розуміння концептуальних основ із вивчення фахової української мови медика з перспективою її подальшого використання у професійній діяльності; забезпечення комунікативних потреб студентів у навчально-професійній і навчально-науковій сферах; формування мовної компетенції, комунікативних навичок майбутніх спеціалістів; досягнення зразкової мовної майстерності медичного працівника під час спілкування з пацієнтом; ґрунтовне вивчення лексико-семантичного потенціалу, словотвірної ідентичності медичних терміноодиниць та організації досконалого медичного тексту.

ШЛЯХИ НАЛАГОДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОЇ СПІВПРАЦІ ВЧИТЕЛЯ ТА АСИСТЕНТА ВЧИТЕЛЯ В ІНКЛЮЗИВНОМУ ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ

2026-01-08T09:53:21+02:00

Стаття має на меті розкриття теоретико-методичних засад та визначення практичних шляхів налагодження ефективної партнерської взаємодії між учителем і асистентом вчителя в умовах інклюзивного освітнього простору. У дослідженні обґрунтовано важливість такої співпраці як ключової умови для успішного навчання та соціалізації учнів з особливими освітніми потребами (ООП) та доведено, що спільна робота двох педагогів є основою для індивідуалізації освітнього процесу та створення підтримуючого середовища, яке сприяє всебічному розвитку особистості. Методологія. У роботі використано комплексний підхід, що поєднує теоретичні та емпіричні методи дослідження. Проведено аналіз наукової та методичної літератури з питань інклюзивної освіти, педагогічного партнерства, командної взаємодії. Використано методи узагальнення та систематизації для виокремлення ключових принципів ефективної співпраці. На основі емпіричного досвіду інклюзивних закладів освіти та власних спостережень розроблено практичні рекомендації та моделі налагодження взаємодії. Застосовано методи моделювання для обґрунтування перспективних напрямків розвитку партнерства, зокрема, спільного викладання. Визначено та проаналізовано низку потенційних бар'єрів на шляху до ефективної взаємодії. Науковою новизною вважаємо той факт, що нами вперше було обґрунтовано та систематизовано ключові принципи налагодження партнерства між учителем та асистентом вчителя. Також визначено та описано конкретні шляхи вдосконалення їхньої співпраці, що виходять за межі традиційного розподілу ролей, включаючи вдосконалення професійної підготовки, покращення комунікації та адвокацію системних змін. Запропоновано авторський підхід до використання моделей спільного викладання в українських реаліях, адаптований до потреб закладів загальної середньої освіти. Розкрито роль асистента вчителя як повноцінного педагогічного партнера, що сприяє не лише адаптації, а й активній соціалізації учня з ООП. Висновки. Ефективна співпраця вчителя та асистента вчителя є невід'ємною складовою успішного функціонування інклюзивного класу. Її налагодження вимагає дотримання принципів взаємоповаги, чіткої комунікації та спільного планування. Використання різних моделей спільного викладання дозволяє забезпечити індивідуальну підтримку кожному учневі, що сприяє досягненню високих освітніх результатів. Розвиток партнерства вимагає спеціалізованої підготовки обох фахівців, їх готовності до командної роботи та постійного професійного зростання. Визначені шляхи є основою для подальшого вдосконалення системи інклюзивної освіти в Україні.

КЛІНІЧНА ПСИХОДІАГНОСТИКА ЯК ОСНОВА АДАПТАЦІЇ СПЕЦМЕТОДИК НАВЧАННЯ В ЗАКЛАДАХ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

2026-01-08T09:56:46+02:00

У статті досліджується роль клінічної психодіагностики як провідного інструмента адаптації спеціальних методик навчання в закладах загальної середньої освіти. Розкрито значення психодіагностичного підходу для виявлення індивідуально-психологічних характеристик учнів, що впливають на їхню навчальну успішність, пізнавальну активність та емоційно-поведінкові реакції. Показано, що результати клінічної психодіагностики дозволяють більш точно добирати та модифікувати спецметодики навчання з урахуванням рівня розвитку уваги, пам’яті, мислення, емоційної регуляції та можливих навчальних або поведінкових труднощів. У роботі наголошується, що застосування психодіагностики у шкільній практиці забезпечує можливість створення індивідуалізованих освітніх траєкторій та сприяє формуванню адаптивних навчальних стратегій для різних категорій учнів, включно з тими, хто має емоційно-вольові порушення, гіперактивність, специфічні труднощі навчання або прояви шкільної тривожності. Проаналізовано теоретичні передумови інтеграції клініко-психологічного підходу у процес розроблення та застосування спецметодик, а також окреслено потенціал міждисциплінарної взаємодії педагога, психолога та асистента вчителя. Особливу увагу приділено можливостям практичного використання психодіагностичних даних у процесі адаптації змісту, форм і темпу навчальної діяльності. Обґрунтовано, що поєднання спеціальних методик та клінічної психодіагностики підвищує ефективність навчального процесу, сприяє своєчасному виявленню навчальних бар’єрів та підтримці емоційного благополуччя учнів. Зроблено висновок, що інтеграція психодіагностичних результатів у педагогічну практику є важливою умовою індивідуалізації навчання та забезпечує науково обґрунтоване підґрунтя для розвитку інноваційних підходів у сучасній школі.

ПСИХОЛОГІЧНА ПІДТРИМКА ДІТЕЙ З ООП В УМОВАХ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ: ПРОГРАМИ СОЦІАЛЬНО-ЕМОЦІЙНОГО НАВЧАННЯ (SEL)

2026-01-08T10:07:56+02:00

У статті розглядається проблема психологічної підтримки дітей з особливими освітніми потребами (ООП) в умовах інклюзивної освіти крізь призму впровадження програм соціально-емоційного навчання (Social and Emotional Learning, SEL). Підкреслюється, що сучасна інклюзивна школа має забезпечувати не лише академічну успішність, а й комплексний психоемоційний розвиток кожної дитини, що особливо актуально для учнів з ООП, які часто стикаються з труднощами у сфері комунікації, саморегуляції, емоційної стабільності та соціальної взаємодії. У роботі проаналізовано теоретичні основи SEL, його ключові компоненти та можливості впливу на емоційне благополуччя дитини. Наголошено, що програми SEL сприяють формуванню навичок емпатії, відповідального прийняття рішень, регуляції поведінки та побудови позитивних міжособистісних стосунків, що є важливими умовами успішної соціалізації дітей з ООП. Особлива увага приділяється ролі педагогів, асистентів учителя та шкільних психологів у впровадженні SEL у практику інклюзивного навчання, а також взаємодії зі сім’ями учнів. Розглянуто потенціал індивідуальних програм розвитку (ІПР) для інтеграції елементів SEL відповідно до потреб конкретної дитини. У статті запропоновано комбіноване дослідження, що включає анкетування педагогів та аналіз кейсів застосування SEL-вправ в інклюзивному класі. Такий підхід дає змогу визначити реальні практики, рівень готовності педагогів до використання SEL, а також виявити позитивні зміни в емоційному стані та соціальній поведінці дітей з ООП під впливом цих програм. Отримані результати можуть бути використані для вдосконалення системи психологічного супроводу учнів з ООП, підвищення ефективності інклюзивної освіти та розробки практичних рекомендацій для педагогів.

ІНКЛЮЗИВНЕ ТА БЕЗБАР’ЄРНЕ ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ ДЛЯ ОСІБ ІЗ ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ: СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ ОРІЄНТИРИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

2026-01-08T10:16:08+02:00

У статті розглянуто теоретичні та практичні засади формування інклюзивного й безбар’єрного середовища для осіб з особливими освітніми потребами в умовах воєнного стану в Україні. Актуальність дослідження зумовлена соціальними викликами, спричиненими війною, що загострили потребу в переосмисленні підходів до організації освітнього простору, орієнтованого на принципи гуманізму, рівності та доступності. Проаналізовано зміст понять «інклюзивність» і «безбар’єрність» у контексті соціальної інтеграції, освітньої політики та державного управління. Розкрито основні напрями нормативно-правового регулювання підтримки осіб з особливими освітніми потребами в період воєнних дій, зокрема заходи, спрямовані на збереження доступу до освіти, психологічну підтримку та адаптацію навчального середовища до потреб кожного здобувача освіти. Окреслено соціально-педагогічні механізми забезпечення рівних можливостей і доступності освітніх послуг. Підкреслено важливість міжвідомчої взаємодії, гуманістичних цінностей та розвитку культури інклюзивності як ключових чинників побудови сучасного безбар’єрного суспільства. Визначено, що інклюзивність виступає інтегративним принципом, який поєднує зазначені цінності та забезпечує створення умов для рівної участі кожної людини у суспільному житті. Підкреслено роль освітніх інституцій у формуванні етичних стандартів нового покоління, спрямованих на утвердження поваги до гідності, прав людини й культурного різноманіття. З’ясовано, що інклюзивність виступає інтегративним принципом, який поєднує соціальні, освітні та морально-етичні цінності, забезпечуючи можливість кожній людині реалізувати свій потенціал незалежно від фізичних, психологічних чи соціальних обмежень. Підкреслено, що розвиток культури інклюзивності є ключовою умовою побудови сучасного демократичного суспільства, здатного ефективно реагувати на виклики війни та забезпечувати соціальну згуртованість.

ФОРМУВАННЯ МАТЕМАТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ У ПРОЦЕСІ КОРЕКЦІЙНО-РОЗВИТКОВОЇ РОБОТИ

2026-01-08T10:19:28+02:00

У статті проаналізовано проблему формування математичної компетентності дітей з особливими освітніми потребами у процесі корекційно-розвиткової роботи як одного з пріоритетних напрямів сучасної корекційної педагогіки. Математична компетентність розглядається як здатність учня розуміти й застосовувати математичні знання у різних життєвих контекстах, здійснювати обчислення, аналізувати інформацію, робити висновки, аргументувати власну позицію та розв’язувати логічні й практичні завдання. Визначено, що процес формування математичної компетентності дітей з особливими освітніми потребами повинен ґрунтуватися на створенні цілісного педагогічного простору, де навчальна, корекційно-розвиткова та виховна діяльність є взаємопов’язаними й взаємодоповнюють одна одну. Такий підхід забезпечується системою організаційно-педагогічних умов, які охоплюють: індивідуалізацію освітнього процесу, мультисенсорний підхід, використання адаптивних стратегій і цифрових технологій, педагогічне партнерство усіх учасників команди психолого-педагогічного супроводу та інтеграцію корекційно-розвиткової роботи в навчальний процес закладів загальної середньої освіти. У структурі формування математичної компетентності дітей з особливими освітніми потребами виокремлено п’ять взаємопов’язаних компонентів: мотиваційний (відображає позитивне ставлення до математики, інтерес до пізнавальної діяльності, віру у власні сили), когнітивний (охоплює систему базових математичних знань, уявлень про кількість, форму, величину, простір і час, а також логічні операції мислення), операційно-діяльнісний (пов’язаний із умінням застосовувати знання на практиці, виконувати обчислення, розв’язувати задачі, планувати послідовність дій), компенсаторний (орієнтований на розвиток і часткову компенсацію пізнавальних процесів), соціально-комунікативний (передбачає використання математичних знань у спілкуванні, спільній діяльності, побутових і навчальних ситуаціях).

СОЦІАЛІЗАЦІЯ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ ЗАСОБАМИ ІГРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ У КОРЕКЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОМУ ПРОЦЕСІ

2026-01-08T10:22:42+02:00

У статті розкрито теоретичні та практичні аспекти соціалізації дітей з порушеннями опорно-рухового апарату в умовах корекційно-педагогічного процесу. Проаналізовано наукові підходи до визначення сутності соціалізації в контексті спеціальної освіти та з’ясовано педагогічні можливості використання ігрових технологій як ефективного засобу інтеграції дитини у соціокультурне середовище. Обґрунтовано, що ігрова діяльність виступає потужним чинником розвитку комунікативної компетентності, формування позитивної «Я-концепції», удосконалення навичок співпраці та взаємодії у групі однолітків. Показано, що застосування різних видів ігор (рухливих, рольових, сюжетно-дидактичних) сприяє активізації пізнавальної діяльності, стимулює емоційно-вольову сферу та забезпечує позитивне ставлення дітей до навчання й спілкування. У процесі дослідження уточнено поняття «соціалізація дітей з порушеннями опорно-рухового апарату» як динамічний процес засвоєння соціальних норм, ролей і моделей поведінки, спрямований на формування здатності до саморегуляції та соціальної відповідальності. Визначено педагогічні умови ефективного впровадження ігрових технологій: урахування індивідуальних можливостей учнів, створення емоційно безпечного середовища, поєднання елементів гри з корекційними вправами, міждисциплінарна взаємодія фахівців. Отримані результати підтверджують, що цілеспрямоване використання ігрових технологій у системі корекційно-педагогічної роботи є важливою передумовою успішної соціальної адаптації та інтеграції дітей з порушенням опорно-рухового апарату у суспільство.

АНГЛІЙСЬКІ МОВНІ НАВІГАТОРИ ЯК ЕФЕКТИВНИЙ ІНСТРУМЕНТ ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК АКАДЕМІЧНОГО ПИСЬМА У МАЙБУТНІХ ПРАЦІВНИКІВ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ

2026-01-08T10:29:37+02:00

Стаття присвячена дослідженню англійських мовних навігаторів як ефективного інструмента формування навичок академічного письма у майбутніх працівників правоохоронних органів. Метою є класифікація цих мовних одиниць за смисловими функціями, які вони реалізують у тексті, а також обґрунтування доцільності їх застосування в освітньому процесі як засобу підвищення зв’язності, логічності та структурної впорядкованості англійських наукових текстів. У дослідженні використано метод аналізу наукових джерел, контекстуально-семантичний аналіз дискурсивних засобів, описовий і порівняльний методи для класифікації англійських мовних навігаторів з позиції їхніх функцій у структурі академічного письма, а також метод лінгводидактичного моделювання для демонстрації їхнього впливу на якість наукового викладу. Практичним компонентом дослідження є порівняльний аналіз двох варіантів ідентичного за змістом уривка наукового тексту, один з яких містить мовні навігатори, а інший – не містить. У статті запропоновано використовувати термін «мовні навігатори» для позначення засобів дискурсивної організації тексту, що є більш доступним і зрозумілим для студентів нефілологічних спеціальностей. Розроблено та представлено класифікацію англійських мовних навігаторів за смисловими функціями з прикладами їх використання у правоохоронному дискурсі. Вперше обґрунтовано ефективність навчання мовним навігаторам для підвищення рівня академічного письма майбутніх працівників правоохоронних органів. Результати дослідження засвідчують, що англійські мовні навігатори суттєво підвищують рівень логічної організації наукових текстів, полегшують сприйняття інформації та забезпечують чітку аргументацію. Запропонована класифікація сприяє систематичному й усвідомленому використанню цих одиниць у процесі написання академічних текстів англійською мовою. Подальші дослідження можуть бути спрямовані на розроблення навчально-методичних матеріалів і вправ для інтеграції мовних навігаторів у професійну підготовку майбутніх правоохоронців.

НЕФОРМАЛЬНА ОСВІТА ЯК ЧИННИК САМОВДОСКОНАЛЕННЯ СПІВРОБІТНИКІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ

2026-01-08T10:33:01+02:00

Статтю присвячено питанням самовдосконалення співробітників Національної поліції України шляхом упровадження неформальної освіти. У сучасних умовах реформування правоохоронної системи зростає потреба в підготовці поліцейських нового типу – компетентних, ініціативних, здатних до безперервного навчання та розвитку професійних і особистісних якостей. Акцент зроблено на тому, що ефективність діяльності поліцейського значною мірою залежить від рівня сформованості його здатності самостійно здобувати нові знання, удосконалювати професійну майстерність і адаптуватися до динамічних умов службової діяльності. Метою статті є визначення ролі неформальної освіти як складової системи професійного розвитку поліцейських, з’ясування її основних форм і напрямів упровадження в практику професійної підготовки співробітників Національної поліції України. Методологія. У процесі дослідження застосовано теоретичні методи аналізу, узагальнення та систематизації наукових джерел із проблеми неформальної освіти та професійної підготовки правоохоронців, концепції безперервного професійного розвитку. На підставі проведеного аналізу з урахуванням специфіки професійної діяльності працівників поліції запропоновано різні форми інтеграції неформальних освітніх практик (самоосвіта, участь у тренінгах, професійних спільнотах, онлайн-курсах тощо) у систему професійного вдосконалення поліцейських. Наукова новизна полягає у визначенні теоретико-практичних засад використання неформальної освіти як інструменту розвитку особистісного потенціалу та професійної компетентності працівників поліції, а також у запропонуванні напрямів удосконалення механізмів її реалізації. Висновки. Зроблено висновок, що неформальна освіта є дієвим засобом підвищення ефективності професійної діяльності співробітників поліції, сприяє формуванню в них готовності до самонавчання, критичного мислення та гнучкого реагування на виклики сучасного суспільства. Запровадження системного підходу до розвитку неформальної освіти у структурі професійної підготовки та перепідготовки працівників Національної поліції України є важливою умовою формування високопрофесійного, морально стійкого та соціально відповідального правоохоронця.

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ФОНАЦІЙНОГО ДИХАННЯ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З МОВЛЕННЄВИМИ ТРУДНОЩАМИ ЗАСОБАМИ ЛОГОСПІВОК

2026-01-08T10:35:46+02:00

Стаття присвячена актуальній проблемі формування фонаційного дихання у дітей молодшого дошкільного віку з мовленнєвими труднощами. Автори обґрунтовують важливість своєчасного розвитку фізіологічного та фонаційного дихання для забезпечення плавності, ритмічності та виразності мовлення, а також ефективної координації дихання з голосоутворенням та артикуляцією. Представлено результати емпіричного дослідження, проведеного серед дітей віком 3–4 років: 10 дітей із мовленнєвими труднощами та 10 дітей із нейротиповим розвитком, що засвідчили суттєві відмінності у рівні сформованості фізіологічного та фонаційного дихання між групами. Виявлено сильний позитивний кореляційний зв’язок між показниками фізіологічного та фонаційного дихання, що підтверджує вплив частоти та глибини дихання на тривалість видиху, його плавність і координацію з мовленням. З метою корекції виявлених порушень запропоновано та апробовано методику логоспівок, яка поєднує спів, ритм, дихальні та артикуляційні вправи. Методика включає три етапи: підготовчий (формування діафрагмально-реберного дихання та розслаблення м’язів), основний (виконання логоспівок з музичним супроводом) та заключний (автоматизація навичок у мовленні). Попередні результати впровадження методики засвідчують покращення тривалості та плавності видиху, а також координації дихання з мовленням. Отримані дані підкреслюють ефективність логоспівок як інструмента логопедичної практики та обґрунтовують перспективи їхнього використання для комплексного розвитку мовлення у дітей молодшого дошкільного віку з мовленнєвими труднощами.

ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО РОЗВИТКУ ПІАНІСТИЧНИХ НАВИЧОК У СТУДЕНТІВ МУЗИЧНО-ПЕДАГОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

2026-01-08T10:40:54+02:00

Стаття присвячена актуальній проблемі модернізації фортепіанної підготовки майбутніх учителів музики в контексті сучасних вимог до музично-педагогічної освіти. Автор обґрунтовує необхідність переосмислення традиційних підходів до навчання гри на фортепіано у зв'язку зі зміною соціокультурного контексту, розвитком інформаційно-комунікаційних технологій та новими запитами освітнього середовища. У статті проаналізовано сучасні дослідження вітчизняних та зарубіжних науковців, присвячені питанням інноваційних технологій у музичній освіті, компетентнісного підходу до фортепіанної підготовки, психологічних аспектів виконавської майстерності, застосування цифрових платформ та змішаного навчання. Виявлено, що попри значну кількість праць, недостатньо вивченими залишаються питання комплексного впровадження інноваційних підходів саме у підготовку студентів музично-педагогічних спеціальностей. Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та систематизації інноваційних підходів до розвитку піаністичних навичок у студентів музично-педагогічних спеціальностей. У статті здійснено порівняльний аналіз традиційного та інноваційного підходів до фортепіанної підготовки за такими критеріями: мета навчання, методи, роль технологій, репертуар, форми роботи, оцінювання та мотивація. Представлено систематизацію інноваційних методів розвитку піаністичних навичок, які класифіковано за групами: технологічно-орієнтовані, інтерактивні, проблемно-дослідницькі, креативно-імпровізаційні та рефлексивні. Розкрито сутність кожної групи методів, форми їх реалізації та очікувані результати застосування. Запропоновано поетапний план інтеграції інноваційних підходів у процес фортепіанної підготовки, що включає підготовчий, пілотний, впроваджувальний етапи, а також етапи моніторингу та удосконалення. Сформульовано практичні рекомендації щодо модернізації змісту навчання, створення технологічного середовища, впровадження різноманітних форм організації навчального процесу, оновлення системи оцінювання, розвитку рефлексивних та імпровізаційних навичок студентів. Автор наголошує на необхідності системної роботи на рівні кафедри та факультету для успішної реалізації інноваційних підходів. Результати дослідження можуть бути використані у практиці підготовки майбутніх учителів музики, при розробці навчальних програм та методичних рекомендацій для викладачів фортепіано закладів вищої музично-педагогічної освіти.

ПЕДАГОГІЧНА ПРАКТИКА ЯК ВАЖЛИВИЙ ЕТАП ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

2026-01-08T08:30:14+02:00

Стаття присвячена дослідженню змісту педагогічної практики, враховуючи специфіку обраної спеціальності та додаткових кваліфікацій, зокрема розгляду структури необхідної документації, культурі та образності мовлення вчителя. Педагогічна практика має на меті забезпечення організаційного й методичного усвідомлення студентами програмового матеріалу, основ педагогічної майстерності; формування здатності студентів до оптимального й ефективного поєднання сучасних методів і форм організації своєї майбутньої професійної діяльності та навчально-пізнавального процесу на уроках та позакласній роботі. Основними завданнями її є застосовувати у власній практичній діяльності сучасні підходи (особистісно-орієнтований, діяльнісний, компетентнісний) до викладання української мови на підставі передового українського й міжнародного досвіду, ефективні методи й освітні технології навчання; здійснювати об’єктивний контроль і оцінювання рівня навчальних досягнень учнів із української мови. Метою нашої статті є проаналізувати проблематику педагогічної практики у контексті підготовки вчителя-словесника відповідно до освітньої програми «Середня освіта (Українська мова та література)», спеціальності А 4 «Середня освіта (Українська мова та література)». Для вирішення поставлених завдань у процесі роботи використовувалися такі методи дослідження: теоретичні: аналіз і синтез під час опрацювання лінгвістичної, психологічної, педагогічної та методичної літератури з досліджуваної проблеми; емпіричні: аналіз уроків практикантів. Педагогічна майстерність – важлива умова професійного зростання філолога. У сучасному глобалізованому просторі вчитель-словесник має швидко обирати відповідну форму мовлення, сприймати різнорівневу інформацію, вести діалоги, оперувати системою мовленнєвих комунікацій у педагогічному процесі.

РОЗВИТОК КРЕАТИВНОСТІ УЧНІВ У МИСТЕЦЬКОМУ ЗАКЛАДІ ОСВІТИ ЗАСОБАМИ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

2026-01-08T08:33:08+02:00

У статті досліджено проблему розвитку креативності учнів у мистецькому закладі освіти в умовах цифрової трансформації навчального процесу. Обґрунтовано, що креативність виступає ключовою компетентністю ХХІ століття, необхідною для формування інноваційного мислення, самовираження та культурної ідентичності особистості. Показано, що мистецька освіта є сприятливим середовищем для реалізації творчого потенціалу учнів, а інтерактивні технології підсилюють можливості співпраці, рефлексії та саморозвитку. Визначено основні функції інтерактивних технологій – мотиваційно-стимулюючу, комунікативно-рефлексивну та діяльнісно-творчу – і розкрито їхній вплив на формування пізнавальної активності, емоційного інтелекту та навичок групової взаємодії. На основі узагальнення наукових праць українських і зарубіжних дослідників визначено педагогічні умови ефективного використання інтерактивних технологій у мистецькій освіті. До них належать створення безпечного й довірливого освітнього середовища, поєднання традиційних і цифрових форм художньої діяльності, орієнтація на процес творчого пошуку, застосування формувального оцінювання та підтримка внутрішньої мотивації учнів. Наголошено, що інтерактивні технології забезпечують синтез емоційного, когнітивного та діяльнісного компонентів навчання, сприяючи розвитку гнучкого мислення, ініціативності, комунікабельності та естетичної чутливості. У статті доведено, що інтерактивні технології є ефективним засобом розвитку креативності учнів мистецьких шкіл, оскільки формують середовище співтворчості, підтримують індивідуальні творчі стратегії й забезпечують інтеграцію традиційної та цифрової мистецької практики. Перспективним напрямом подальших досліджень визначено розроблення інструментів діагностики рівня креативності та впровадження цифрових методик у практику мистецької освіти.

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ЧИТАЦЬКОЇ ГРАМОТНОСТІ УЧНІВ 3-4 КЛАСІВ З НАВЧАННЯМ МОВАМИ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

2026-01-08T08:35:55+02:00

У статті обґрунтовано актуальність вивчення української мови як державної, зокрема в аспекті формування читацької грамотності. Наголошено на важливості формування читацької грамотності у процесі вивчення української мови учнями 3-4 класів з навчанням мовами національних меншин. Докладно описано узагальнені результати аналізу наукової та методичної літератури з проблеми дослідження. Зокрема спостерігається різноманітність думок щодо трактування поняття «читацька грамотність», яка полягає у розгляді сутності терміну «читацька грамотність» як окремо, так і в контексті міжнародних досліджень. Наведено приклади тлумачень, запропонованих вітчизняними науковцями. З’ясовано особливості трактування поняття «читацька грамотність» у контексті міжнародних досліджень PISA та PIRLS, наявність відповідних змін за роки проведення. Із урахуванням виявленої ретроспективи конкретизовано сутність поняття «читацька грамотність учнів» й уточнено його визначення для використання у сучасному освітньому процесі закладів загальної середньої освіти. Приділено увагу роботі з текстами як важливому аспекту розвитку читацької грамотності здобувачів освіти. Описано стильову й видову різноманітність текстів як основи для розвитку читацької грамотності із врахуванням критеріїв і досвіду добору текстового матеріалу для тестування у процесі проведення міжнародних досліджень та специфіки білінгвізму. Коротко описано вітчизняні особливості багатомовності. Зокрема наведено статистичні дані, які ілюструють сучасний стан реалізації багатомовності у закладах загальної середньої освіти України. Конкретизовано зміни й негативні наслідки, спричинені російською агресією. Акцентовано увагу на компонентах процесу читацької діяльності, якісних та кількісних характеристиках компонентах компетентного читача молодшого шкільного віку. Перелічено труднощі й описано ефективні форми навчання й навчальної діяльності здобувачів освіти, методи, способи, прийоми та ін. для ефективного розвитку читацької грамотності учнів 3-4 класів з навчанням мовами національних меншин у процесі навчання української мови.

ОЗДОРОВЧО-РЕКРЕАЦІЙНА СПРЯМОВАНІСТЬ СПОРТИВНИХ ІГОР У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

2026-01-08T08:40:20+02:00

У статті висвітлено теоретичне узагальнення основ та методичних принципів для оптимізації розвитку рухових якостей на уроках фізичного виховання молодших школярів (6–10 років) з елементами спортивних ігор. Дослідження обґрунтовує необхідність відходу від традиційного підходу, що базується на повтореннях у стабільних умовах, на користь інтеграції ігрового методу та ациклічних навантажень, які імітують динаміку спортивних ігор. Такий підхід забезпечує високу рухову щільність, емоційність та мінливість умов виконання рухів , що дозволяє досягати регламентованого педагогічного ефекту (розвиток якостей) завдяки високій мотивації до нерегульованої форми гри. Розроблена методика передбачає зміну структури уроку з пріоритетом ігрової спрямованості. Наприклад, використання аеробних ігор («Квач», «Рибалка та рибка») у підготовчій частині та інтеграцію елементів спортивних ігор (футбол, волейбол) в основній частині. Ключовим елементом є точне структурування навантаження шляхом диференціації інтервалів роботи та відпочинку відповідно до якості, що розвивається. Наприклад, для розвитку швидкості рекомендовані тривалі інтервали відпочинку (30–40 с), а для витривалості – короткі (близько 20 с). Експериментальне підтвердження засвідчило високу ефективність методики: спостерігалося значне покращення функціональних показників серцево-судинної та дихальної систем, а також позитивний перерозподіл учнів на вищі рівні фізичного здоров’я; виявлено суттєве покращення швидкості (біг 30 м), швидкісно-силових здібностей (стрибок у довжину з місця) та статичної силової витривалості (стійка на руках), особливо у дівчат; було зафіксовано чотириразове збільшення добровільної рухової активності учнів. Крім того, 50 % учнів експериментальної групи продемонстрували відмінну техніку виконання вправ, на відміну від 24,1 % у контрольній групі. Висновки підтверджують, що використання компонентів спортивних ігор є науково обґрунтованим і ефективним підходом для комплексного розвитку рухових якостей, зміцнення функціональних можливостей організму та формування стійкої внутрішньої мотивації та інтересу до фізичної культури. Подальші дослідження необхідні для розробки методів оперативного педагогічного контролю, детальної оцінки впливу варіативності ігрової діяльності на когнітивні процеси молодших школярів та вдосконалення алгоритму побудови уроків з ациклічними навантаженнями.

LEGO-ТЕХНОЛОГІЇ ЯК АКТИВНИЙ ІНСТРУМЕНТ У ФОРМУВАННІ ЧИТАЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ ЛІТЕРАТУРНОГО ЧИТАННЯ

2026-01-08T08:45:49+02:00

Концептуальні засади Нової української школи базуються на принципах діяльнісного підходу, який передбачає трансформацію освітнього процесу з пасивного спостереження на активну, цілеспрямовану діяльність учнів. Такий підхід забезпечує субʼєкт-субʼєктну взаємодію між учителем і здобувачем початкової освіти, де учні самостійно опановують знання, формують навички критичного мислення та розвʼязання проблемних ситуацій. Таким чином, теоретичні знання стають не самоціллю, а інструментом для практичного застосування. Вікові особливості молодшого шкільного віку, а саме висока пізнавальна активність та допитливість, обумовлюють необхідність інтеграції ігрової діяльності в освітній процес. Гра, як провідна діяльність у цьому віці, сприяє розвитку соціальних компетентностей, уяви та креативності, що є важливим для формування цілісної особистості. Отже, ефективна організація навчання має поєднувати освітні та ігрові компоненти, що забезпечить активне засвоєння знань та гармонійний розвиток особистісних якостей дитини. Сучасна освітня практика все більше інтегрує LEGO-технології як інноваційний метод навчання, що реалізує принципи діяльнісного підходу. Цей метод базується на концепції навчання через конструювання, де учні здобувають знання та формують навички в процесі створення та дослідження моделей із конструктора. Використання LEGO-технологій відзначається універсальністю застосування, високою зручністю та відмінними естетичними і технічними характеристиками, що робить їх ефективним педагогічним інструментом. У статті представлено теоретичні засади та результати практичного моделювання застосування LEGO-технологій для формування читацької компетентності учнів 4 класу на уроках літературного читання.

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО РОЗВИТКУ МОТИВАЦІЙНО-ЦІННІСНОЇ СФЕРИ ОСОБИСТОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

2026-01-08T08:48:20+02:00

У статті розкрито актуальність проблеми розвитку мотиваційно-ціннісної сфери особистості молодших школярів у контексті реалізації Концепції Нової української школи. Підкреслено, що саме в молодшому шкільному віці закладаються основи світогляду, моральних орієнтирів, соціальної відповідальності, емпатії та здатності до конструктивної взаємодії. У цей період формується позитивне ставлення до навчання, з’являється усвідомлення значущості власних дій і перші прояви внутрішньої мотивації. Проаналізовано сучасні наукові підходи до розуміння структури мотиваційно-ціннісної сфери особистості, охарактеризовано її основні складові – мотиви, потреби, емоції, переконання, ціннісні орієнтації та їхній вплив на поведінку й розвиток дитини. У роботі висвітлено провідні методологічні підходи до розвитку ціннісної сфери молодших школярів: особистісно орієнтований, компетентнісний, діяльнісний, аксіологічний, культурологічний, системний і суб’єктний. Розкрито можливості їх практичного застосування в умовах початкової школи, зокрема під час інтегрованих уроків курсу «Я досліджую світ». Показано, що ефективними засобами виховання моральних якостей, відповідальності, емпатії та соціальної активності є рольові ігри, проєктна діяльність, морально-етичні бесіди, аналіз художніх творів і народних казок. Окрему увагу приділено аналізу чинників, що впливають на розвиток мотиваційно-ціннісної сфери дітей: емоційному фону навчання, стилю педагогічної взаємодії, родинному вихованню, культурному середовищу та соціальним умовам. Підкреслено значення внутрішньої мотивації як основи стійких ціннісних орієнтацій та прагнення до саморозвитку. У статті також запропоновано підходи до оцінювання рівня розвиненості мотиваційно-ціннісної сфери молодших школярів, що ґрунтуються на спостереженні, аналізі дитячих робіт і рефлексії, що дозволяє визначити динаміку розвитку особистісних цінностей у навчальному процесі. Отримані результати підкреслюють важливість створення в освітньому середовищі умов, які сприяють розвитку позитивної самооцінки, почуття успіху та впевненості в собі кожної дитини.

ПРОЯВИ ДЕПРЕСІЇ СЕРЕД МОЛОДИХ ЛЮДЕЙ З ДОСВІДОМ ТРАВМИ

2026-01-08T08:51:13+02:00

Мета. У запропонованій статті здійснено теоретичний огляд існуючих психологічних теорій щодо насліддя дитячого травматичного досвіду та представлено результати емпіричних зрізів прояву депресії серед молодих людей з досвідом травми. Методи. Теоретична частина роботи будувалася на основі комплексного огляду психологічних теорій дитячої травми. Дитяча травма є відомою клінічною евристикою в психології. В цій праці теоретично обґрунтовано взаємозв’язок між дитячою травмою та розвитком депресії серед молодих людей, зокрема студентів. Науковці підкреслюють, що депресія проявляється тривалим поганим настроєм, зниженням енергії та інтересу, а дитяча травма значно підвищує ризик розвитку цих симптомів у дорослому віці. Особливу увагу приділено ролі невротизму як рисі особистості, що опосередковує вплив травматичного досвіду на емоційні реакції та депресивні симптоми. Результати. Дослідження показало, що серед досліджуваних студентів значна частина має помірний або високий рівень депресії, що свідчить про наявність стійких афективних порушень і потребу в психологічній підтримці. Аналіз за шкалою Бека (BDI-II) виявив, що близько 53% учасників демонструють помірні та високі показники депресії, а 40% перебувають у межах емоційної норми, що відображає різну психологічну стійкість. За даними опитувальника LEC-5, понад 70% студентів мали досвід принаймні однієї травматичної події, а близько 45% повідомили про дві і більше подій, що вказує на поширеність психотравмуючого досвіду серед молоді. Кумулятивна дія травматичних подій була пов’язана з підвищеними показниками депресії, особливо у студентів із багатократним травматичним досвідом. Отримані результати підтверджують існування статистично значущого позитивного зв’язку між пережитими травматичними подіями та проявами депресії серед студентської молоді.

ЦИФРОВИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ УЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ЯК ЗАСІБ РЕАЛІЗАЦІЇ ІНШОМОВНОЇ ОСВІТИ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

2026-01-08T08:55:10+02:00

У статті обґрунтовано актуальність формування цифрової компетентності вчителя початкових класів як стратегічного інструменту забезпечення високої якості освіти в Новій українській школі, організації інтерактивного освітнього середовища та індивідуалізації освітнього процесу. Доведено, що володіння цифровими технологіями є необхідною умовою для реалізації сучасних методичних підходів, підвищення мотивації та формування основ іншомовної комунікативної компетентності молодших школярів, а також забезпечення доступності освіти в умовах безпекових ризиків. З’ясовано, що цифрові інструменти сприяють розвитку іншомовних лексико-граматичних навичок здобувачів початкової освіти, навичок аудіювання, читання, письма, комунікативних умінь і мовленнєвої активності, а також знайомлять їх із культурою та традиціями країни, мова якої вивчається. Схарактеризовано цифровий інструментарій учителя початкових класів як засіб ефективної реалізації іншомовної освіти в початковій школі. Здійснено аналіз сучасних цифрових платформ Wordwall, LearningApps, Kahoot, Quizlet, Padlet, Mentimeter, описано можливості їх використання на різних етапах уроку англійської мови в початковій школі: організаційно-мотиваційному, презентації нового матеріалу, закріплення знань, контролю та рефлексії. Наведено приклади використання інтерактивних вправ, ігор, тестувань та вікторин, що стимулюють активну пізнавальну діяльність, підтримують формувальне оцінювання та забезпечують можливість одночасної роботи учнів онлайн і офлайн. Визначено, що окреслені цифрові ресурси є важливим педагогічним інструментом, проте дослідження інтеграції цифрових технологій в освітній процес початкової школи та підготовки вчителів до їх ефективного використання потребують подальшого розвитку.

ЗМІШАНЕ НАВЧАННЯ: ЯК ЗБАЛАНСУВАТИ ОНЛАЙН ТА ОФЛАЙН ФОРМАТИ

2026-01-08T08:58:06+02:00

Стаття присвячена дослідженню педагогічних засад змішаного навчання (blended learning) як сучасної форми організації освітнього процесу, що поєднує традиційні аудиторні методи з онлайн-компонентами. Розкрито актуальність теми, зумовлену викликами пандемії COVID-19, воєнними обставинами в Україні та глобальною цифровізацією освіти. Здійснено аналіз наукових підходів до визначення поняття «змішане навчання» та основних моделей його реалізації (rotation, flex, flipped classroom тощо). Узагальнено результати зарубіжних і вітчизняних досліджень, які підтверджують потенціал змішаного формату для підвищення якості освіти, розвитку критичного мислення та автономності студентів. Окреслено ключові проблеми впровадження blended learning у національному контексті: цифрова нерівність, недостатня підготовка викладачів, нерівномірний доступ до ресурсів, а також труднощі балансування між онлайн- та офлайн-складниками. Визначено, що ефективність змішаного навчання залежить від методичного проєктування курсів, педагогічної взаємодії та гнучкої організації освітнього середовища. У статті сформульовано напрями вдосконалення моделі в Україні: розроблення національних стандартів blended learning, підвищення цифрової компетентності педагогів, забезпечення рівного доступу до ресурсів і створення адаптивних освітніх стратегій. Зроблено висновок, що збалансоване поєднання онлайн- і офлайн-форматів сприяє індивідуалізації навчання, підтримці мотивації студентів і забезпечує стійкість освітнього процесу в умовах глобальних і локальних викликів.

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ДО РОЗВИТКУ КРЕАТИВНОСТІ УЧНІВ ЗАСОБАМИ STEM-ТЕХНОЛОГІЙ

2026-01-08T09:15:43+02:00

У статті виокремлено та обґрунтовано педагогічні умови підготовки майбутніх учителів початкових класів до розвитку креативності учнів засобами STEM-технологій у процесі навчання закладів вищої освіти. Розкрито актуальність проблеми у контексті реалізації Концепції Нової української школи, яка визначає креативність як наскрізну компетентність молодших школярів. Здійснено аналіз наукових джерел з питання STEM-освіти, розвитку креативності учнів та професійної підготовки майбутніх педагогів. Встановлено, що, незважаючи на значну кількість досліджень окремих аспектів, комплексне визначення педагогічних умов підготовки майбутніх учителів початкових класів до розвитку креативності учнів засобами STEM-технологій залишається недостатньо дослідженим. Визначено три взаємопов'язані педагогічні умови: створення STEM-орієнтованого освітнього середовища в процесі професійної підготовки; спрямованість освітнього процесу на практико-орієнтовану інтегровану STEM-діяльність майбутніх учителів початкових класів; залучення майбутніх учителів початкових класів до рефлексивної діяльності під час їх підготовки до розвитку креативності учнів засобами STEM-технологій. Детально охарактеризовано зміст, структуру та особливості реалізації кожної педагогічної умови. Перша умова забезпечує інтеграцію матеріально-технічних, інформаційно-методичних та організаційних компонентів, формує позитивну мотивацію студентів до інноваційної педагогічної діяльності. Друга умова реалізується через творчі завдання, кейси та STEM-проєкти з використанням методів активізації креативного мислення, забезпечує формування когнітивно-діяльнісних умінь та готовності до інноваційної діяльності. Третя умова здійснюється через систему інструментів (щоденники, портфоліо, відеоаналіз, рефлексивні есе) та методів рефлексії, сприяє розвитку рефлексивно-оцінної позиції та здатності до професійного саморозвитку. Обґрунтовано системний характер виокремлених педагогічних умов, їх взаємозв’язок та синергетичний ефект у формуванні готовності майбутніх учителів початкових класів до розвитку креативності учнів засобами STEM-технологій.

ЦИФРОВІ РЕСУРСИ ОСВІТЯНСЬКИХ БІБЛІОТЕК ЯК КЛЮЧОВИЙ ІНСТРУМЕНТ ПІДТРИМКИ НУШ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

2026-01-08T09:19:48+02:00

Метою статті є оцінка впливу цифрових ресурсів освітянських бібліотек як ключового інструменту підтримки Нової української школи в умовах воєнного стану в Україні. Дослідження зосереджується на доступності цифрових ресурсів, їх інтеграції у навчальні програми, підготовці вчителів, на соціальних та освітніх результатах, таких як залучення учнів та академічна успішність. Акцентовано увагу на ролі бібліотечних цифрових ресурсів у подоланні освітніх диспропорцій та забезпеченні безперервності навчання. Методи. Систематичний аналіз наукових досліджень з використанням різних методологічних підходів: аналітичного, порівняльного, описового та синтетичного. Досліджувались моделі інтеграції цифрових ресурсів освітянських бібліотек у навчальні програми, рівень цифрової компетентності вчителів, а також вплив на залучення учнів та академічні результати. Особлива увага приділялась бар’єрам доступу до цифрових бібліотечних ресурсів та факторам, що сприяють їх ефективному використанню у школах, постраждалих від війни. Результати. Цифрові ресурси бібліотек відіграють ключову роль, забезпечуючи доступ до навчальних матеріалів навіть за обмеженої інфраструктури; доступ нерівномірний, інтеграція помірна, обмежена готовністю вчителів та інфраструктурою; розвиток цифрової компетентності критично важливий, але навчання фрагментоване; ресурси позитивно впливають на залучення учнів і успішність, хоча ефект пом’якшують психосоціальні стресори. Висновки. Встановлено, що цифрові ресурси освітянських бібліотек є ключовим фактором забезпечення безперервного та рівноправного навчання в умовах війни, а технологічні, педагогічні та психосоціальні фактори взаємодіють у формуванні якості освіти. Необхідна спланована масштабна підготовка вчителів, інвестиції в інфраструктуру, інтегрована соціально-емоційна підтримка учнів для ефективного використання цифрових ресурсів. Результати дослідження підкреслюють важливість цифрових бібліотечних ресурсів як стратегічного інструменту підвищення стійкості та ефективності освіти у кризових умовах.

КОМУНІКАЦІЙНІ СТРАТЕГІЇ ПАРТНЕРСЬКОЇ ВЗАЄМОДІЇ ПЕДАГОГІВ І БАТЬКІВ У КОНТЕКСТІ РЕФОРМУВАННЯ ОСВІТИ

2026-01-08T09:25:05+02:00

У статті висвітлено механізми формування ефективного партнерства між педагогами та батьками у контексті Нової української школи, що є ключовим чинником забезпечення високої якості освітнього процесу та всебічного розвитку здобувача освіти. Особлива увага приділяється аналізу принципів взаємодії, які забезпечують активне залучення родини до освітньої діяльності, підвищення мотивації учнів, зміцнення довіри між учасниками освітнього процесу та створення позитивного соціального клімату в школі. Розглянуто роль комунікаційних стратегій, зокрема регулярних консультацій, індивідуальних зустрічей з батьками, організації спільних освітніх проєктів, тематичних семінарів та інтерактивних заходів, що дозволяють враховувати індивідуальні потреби здобувачів освіти і сприяють їхньому гармонійному розвитку. Проаналізовано психологічні та педагогічні аспекти партнерства, включаючи розвиток емпатії, взаємоповаги, довіри та спільної відповідальності за результати навчання, а також формування компетентностей, необхідних для ефективної взаємодії з батьківською спільнотою. Акцент зроблено на значенні відкритої та конструктивної комунікації між педагогами та родинами як основи для формування спільного бачення освітніх цілей і завдань, підвищення рівня соціальної інтеграції та розвитку партнерської культури в школі. Розглянуто сучасні підходи до залучення батьків у процес прийняття рішень щодо освітніх програм, методів оцінювання досягнень учнів і організації позакласної діяльності, що сприяє створенню демократичного, інтегрованого та інклюзивного освітнього середовища. На основі систематизації наукових досліджень та аналізу досвіду висвітлено рекомендації для педагогів, які дозволяють оптимізувати взаємодію з батьками, підвищити ефективність освітнього процесу, забезпечити цілісний розвиток дітей, враховуючи їхні індивідуальні, соціальні та психологічні потреби. Особлива увага приділяється інтеграції інноваційних методів навчання, розвитку емоційної компетентності школярів, формуванню позитивної мотивації до навчання та активної участі батьків у житті школи як ключового чинника сталого розвитку освітньої спільноти та підвищення якості педагогічної практики.

ПЕДАГОГІЧНА ПРАКТИКА ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ РЕФЛЕКСИВНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ

2026-01-08T09:28:25+02:00

Актуальність дослідження зумовлена потребою формування у майбутніх учителів здатності до глибокого самоаналізу, критичного осмислення власної діяльності та усвідомленого професійного розвитку, що визначається як складова рефлексивної культури педагога. У статті розглядається педагогічна практика як ефективний засіб формування рефлексивної культури майбутнього вчителя. Підкреслюється, що сучасна система педагогічної освіти має не лише забезпечувати засвоєння теоретичних знань і методичних умінь, а й створювати умови для розвитку здатності до самопізнання, самокорекції та педагогічної емпатії. Проаналізовано зміст і мету різних видів педагогічної практики, зокрема пропедевтичної, навчальної та виховної, які забезпечують поступове занурення студентів у професійну діяльність і сприяють формуванню їхньої рефлексивної компетентності. У статті висвітлено основні методи розвитку рефлексії: ведення рефлексивного щоденника, аналіз педагогічних ситуацій, само- та взаємооцінювання, моделювання педагогічних проблем і прийняття рішень. Наведено приклади практичних завдань, що стимулюють осмислення власних дій та сприяють формуванню педагогічної самосвідомості. Окреслено типові труднощі формування рефлексивної культури: психологічні бар’єри, недостатню інтеграцію теорії й практики, обмежену методичну підтримку. Зроблено висновок, що педагогічна практика виступає не лише засобом перевірки професійної готовності, а й ключовим чинником становлення самостійного, відповідального й здатного до саморозвитку вчителя нового покоління.

ПРОБЛЕМА ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОГО НАВЧАННЯ В КОНТЕКСТІ ЗДОБУТКІВ УКРАЇНСЬКОЇ ТА СВІТОВОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДУМКИ

2026-01-08T09:31:16+02:00

У статті розкрито актуальну для сучасної педагогічної науки й освітянської практики проблему здоров’язбережувального навчання, коріння якого сягає далекої минувшини. Досліджено генезу обраної проблеми через аналіз праць українських та зарубіжних учених від давнини й до сьогодення, а також актуалізовано перспективний досвід Європейської мережі шкіл сприяння здоров’ю в закладах освіти України задля популяризації здорового способу життя й формування культури здоров’я суб’єктів освітнього процесу в контексті завдань Нової української школи. Проаналізовано продуктивні ідеї представників зарубіжної педагогічної думки, зосібна: чеського педагога Я. Коменського про дидактично доцільне впровадження основ гігієни в навчально-виховний процес; запропоновану швейцарським педагогом Й. Песталоцці модель природовідповідного навчання дітей початкової школи; настанови англійського педагога Дж. Локка про виховання здорового способу життя дитини; організацію навчально-виховного процесу з урахуванням психо-фізичного розвитку дитини, розроблену польським педагогом, лікарем Я. Корчаком. Прокоментовано внесок українських педагогів у розроблення проблеми здоров’язбережувального навчання в цивілізаційному вимірі, зокрема: виховну систему формування здорової особистості в концепції українського педагога Г. Ващенка; концепцію В. Сухомлинського про організацію здоров’язбережувального середовища в навчальних закладах. Опрацьовано сучасні монографічні та спеціальні дослідження, у змісті яких знайшла своє продовження багатоаспектна проблема здоров’язбережувального навчання в українських закладах освіти в умовах непрогнозованих викликів мінливого сьогодення. Наголошено, що в умовах нестабільного соціуму, сповненого ризиків, заклади освіти України перебувають у стані підвищеної тривожності, для подолання якої керівникам закладів освіти, вчителям, керівникам гуртків рекомендовано зміцнювати фізичне, психо-емоційне, здоров’я учнів, дбати про збереження власного здоров’я та здоров’я усіх учасників освітнього процесу.

ПОТЕНЦІАЛ МУЛЬТИМЕДІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ ВИДІВ ІНШОМОВНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЛЬСЬКОЇ МОВИ

2026-01-08T09:34:06+02:00

Мета роботи: у статті розглянуто дидактичний потенціал мультимедійних технологій (МТ) і обґрунтовано теоретико‑методологічні засади їх застосування у формуванні видів іншомовної комунікативної діяльності майбутніх учителів польської мови, визначено завдання, які мають бути реалізовані за допомогою МТ. Дослідження спрямовано на визначення ефективних способів інтеграції мультимедійних засобів для розвитку рецептивних, продуктивних, меді- ативних та інтерактивних умінь у процесі професійної підготовки. Ефективна іншомовна підготовка майбутніх учителів польської мови вимагає створення інтерактивного освітнього середовища, орієнтованого на активну пізнавальну діяльність. Застосування мультимедійних технологій дозволяє ефективно моделювати автентичні комунікативні ситуації через інтерактивні вправи, симуляції та рольові ігри, що є ключовим для розвитку практичних умінь. Крім того, МТ надають доступ до автентичних аудіо- та відеоматеріалів, дозволяючи опановувати мову в її природному контексті та підвищуючи мотивацію студентів завдяки динамічності й варіативності подання матеріалу. Методологія: у статті застосовано комплекс методів: теоретичний аналіз наукової літератури і нормативних документів, компаративний і класифікаційний підходи для систематизації типологій мультимедійних технологій, методи моделювання навчальних сценаріїв та методи проєктної розробки навчальних матеріалів. Емпіричну складову становить опис практичних прикладів застосування МТ з предметної підготовки майбутніх учителів. Наукова новизна: у статті уточнено термінологічну базу дослідження, запропоновано класифікацію мультимедійних технологій та набір практичних рекомендацій, що конкретизує вибір інструментів для розвитку рецептивних, продуктивних, медіативних та інтерактивних умінь майбутніх учителів польської мови. Висновки: дослідження свідчить, що цілеспрямоване використання мультимедійних технологій сприяє підвищенню результативності формування іншомовної комунікативної діяльності через інтеграцію мультимедійних технологій, адаптивність завдань та можливість оперативного зворотного зв’язку.

КВЕСТОВІ ТЕХНОЛОГІЇ В РОБОТІ СУЧАСНОГО ВЧИТЕЛЯ

2026-01-08T09:36:41+02:00

У статті увагу акцентовано на квестових технологіях, які, на думку авторів, можуть стати важливим засобом в організації освітнього процесу у закладах загальної середньої освіти. Крім того, актуальність питання зумовлюється стрімким розвитком цифрових технологій, оновленням системи загальної середньої освіти, в тому числі її складової – початкової школи. Авторами підкреслено, що сьогодні недостатньо уваги приділяється питанням вивчення особливостей застосування сучасними вчителями квестових технологій в умовах освітніх змін. Показано, що квест, як активний метод, може використовуватися не лише для роботи з учнями та педагогами, а й для активізації роботи з батьками здобувачів освіти, що суттєво розширює рамки освітнього процесу. Зазначено, що останнім часом квестові технології активно входять у вивчення навчальних предметів початкової школи, оскільки їх функціональні можливості дозволяють розв’язувати головні завдання та цілі різних навчальних дисциплін. Зокрема, квестові технології можуть стимулювати розвиток навчальних умінь та навичок здобувачів освіти, поглиблювати їх знання тощо. Сфокусовано увагу на використанні можливостей Інтернету для розробки та проведення квестів. Охарактеризовано певні види квестів, зокрема, моноквести, які можуть стосуватися вирішення певного питання окремо взятої навчальної дисципліни, та міжпредметні квести, що поєднують декілька навчальних предметів. Авторами зроблено спробу довести, що квест можна вважати інтелектуальною грою, проходячи який учні навчаються виявляти кмітливість, організованість, стають єдиною командою, яка налаштована на позитивний результат. Наголошено, що квести можуть поєднувати мозковий штурм, тренінги, завдання в ігровій формі, змагання тощо, а сам квест відносено до інтерактивної моделі навчання, що сприяє розвитку у здобувачів освіти як розумових, так і фізичних здібностей, покращує пам’ять, уяву, увагу, комунікаційні навички тощо. Виокремлено основні характеристики квесту: інтерактивність, проблемні завдання, включення елементів рольової гри тощо, Показано, що елементами гри часто стають ігрові механіки, такі як нарахування балів, отримання нагород, змагання між командами. Це стимулює інтерес учнів, а використання різних ресурсів сприяє підвищенню його якості.