Acta Paedagogica Volynienses

ВИКОРИСТАННЯ ЛІНГВОДИДАКТИЧНОЇ СПАДЩИНИ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО В РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Михайло АНТОНЕЦЬ, Валентина БОРОВА — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті обґрунтовано актуальність використання лінгвістичної спадщини Василя Сухомлинського в розвитку мовлення дітей. Проаналізовано дослідження вчених із реалізації творчих ідей В. Сухомлинського у розвитку мовлення дітей дошкільного віку. Акцентовано увагу на вимогах вченого-практика до мовлення педагога. Мета статті: проаналізувати погляди Василя Сухомлинського на вплив творчої роботи педагога з використання оповідань і казок з метою збагачення словникового запасу дітей, їх звукову культуру мовлення та експериментально перевірити ефективність реалізації рекомендацій В. Сухомлинського в практиці діяльності закладу дошкільної освіти. Доведено, що науково-обґрунтована та спланована діяльність вихователів з використання казок та оповідань Василя Сухомлинського, як засобу освіти дітей, сприяє лінгвістичному розвитку та вихованню звукової культури мовлення дітей дошкільного віку. Виокремлено літературні твори педагога, які доступні для сприйняття, розуміння, переказування дітьми дошкільного віку. Наукова розвідка здійснювалася за допомогою теоретичних методів: аналізу і синтезу педагогічних досліджень з окресленої проблеми; емпіричних: бесід з педагогічними працівниками та дітьми закладів дошкільної освіти; анкетування студентів заочної форми навчання, які працюють вихователями дітей старшого дошкільного віку; педагогічного експерименту, що передбачав проведення його констатувального, формувального та контрольного етапів, для визначення рівня словникового запасу та звукової культури мовлення дошкільників; математичні методи для обробки та інтерпретації результатів дослідження. Окреслено перспективу подальших досліджень, яка полягає в розробці методичних рекомендацій для вихователів закладів дошкільної освіти з використання літературної спадщини Василя Сухомлинського з метою розвитку мовлення дітей.

ЗБАГАЧЕННЯ СЛОВНИКА ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ФРАЗЕОЛОГІЗМАМИ НА ПОЗНАЧЕННЯ ПРИРОДИ

Ірина КУПІНА, Ірина РАДЧЕНЯ, Оксана МІЩЕНКО — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

В Україні сьогодні пріоритетними напрямами дошкільної освіти залишаються безпечність та збереження життя дітей. Спочатку COVID-19, наразі повномасштабна війна, змушена еміграція сімей із дітьми – усе це вплинуло на зазначену царину. Незважаючи на такі виклики часу, заклади дошкільної освіти продовжують працювати в надскладних умовах, організація освітнього процесу відбувається на високому рівні. У статті висвітлено основні аспекти роботи над збагаченням словника дітей старшого дошкільного віку, визначено актуальність, окреслено завдання. У науковій розвідці, з огляду на науково-методичну літературу й чинні документи, що регулюють організацію освітнього процесу в закладах дошкільної освіти, репрезентовано зміст понять і термінів «дошкільна освіта», «словник дитини», «фразеологія», маніфестовано систему занять, спрямованих на збагачення словника дітей старшого дошкільного віку засобами фразеологізмів на позначення природи, перевірено їхню ефективність, наголошено на важливості засобів фразеології для збагачення словника дітей старшого дошкільного віку та обґрунтовано доцільність розроблених занять. У дослідженні акцентовано увагу на вагоме значення методичної роботи, спрямованої на збагачення словнника дітей, а також важливість використання образних виразів у їхньому психічному розвитку. Завдяки образним мовним одиницям, діти ознайомлюються з глибокими національними традиціями, культурними символами, явищами природи й красою української мови. Це сприяє розвитку їхньої уяви, оригінального мислення та самобутності. Так само наголошено, що мовлення вихователя відіграє ключову роль у цьому процесі, адже саме через нього дитина сприймає взірець. Тому вихователь має відповідально ставитися до своєї мовленнєвої культури, дотримуватися точності, чистоти та виразності, зазначене слугуватиме дітям прикладом, стимулюватиме різнобічне зростання й збагачуватиме словник. У розвідці зауважено, що ці аспекти свідчать про необхідність більш детальної розробки змісту роботи з фразеологізмами в програмах дошкільної освіти, зокрема щодо формування в дітей мовленнєвих умінь та навичок, які забезпечують вільне й доречне використання фразеологічного матеріалу.

МІЖКУЛЬТУРНА КОМУНІКАЦІЯ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ МОВНОЇ ПІДГОТОВКИ: ВИКЛИКИ ТА МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ АВІАЦІЙНИХ ФАХІВЦІВ

Надія МАРТИНЕНКО, Лілія ЗЕЛЕНСЬКА, Світлана ТИМЧЕНКО — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Актуальність обраного аспекту дослідження детермінована вимогами на зміни в авіаційній галузі, що передбачає сталу міжкультурну взаємодію, оскільки пілоти постійно перетинають кордони і стикаються з різними культурами. Навіть наземне обслуговування вимагає використання міжнародної термінології, а культурна і мовна різноманітність пасажирів потребує від усіх учасників авіаційного процесу розуміння культурних нюансів. Мовні бар’єри можуть істотно ускладнити спілкування між авіаційними фахівцями. Маючи гарні знання з англійської мови, яка є міжнародною мовою авіації, фахівці можуть стикатися з різними акцентами та діалектами, що ускладнюють розуміння інших людей, специфічною термінологією, неправильним вживанням мовних конструкцій. Непорозуміння між пілотами й диспетчерами може призвести до критичних ситуацій. Тому перед закладами вищої освіти постає завдання розвинути в майбутніх фахівців іншомовну компетентність та навички міжкультурної комунікації. У дослідженні проаналізовано особливості міжкультурної комунікації майбутніх авіаційних спеціалістів у професійному середовищі. З’ясовано, що професійну іншомовну підготовку в закладах освіти можна реалізувати лише завдяки використанню інноваційних педагогічних технологій, зокрема цифрових технологій (технології віртуальної реальності, онлайн-платформи, соціальні мережі), міжкультурних тренінгів, культурно-комунікативного підходу. Завдяки інтерактивним комп’ютерним технологіям сучасні заклади вищої освіти авіаційного профілю забезпечують майбутнім фахівцям максимально комфортні умови для навчання. Безперечним є той факт, що викладачі, які готують майбутніх авіафахівців, мають постійно вдосконалювати методи викладання мов з використанням сучасних технологій, та рекомендувати здобувачам освіти додаткові онлайн-курси, які відповідають міжнародним стандартам. У статті зроблені виважені висновки. Акцентовано, що сьогоднішній світ вимагає від фахівців не лише професійних знань, а й уміння швидко адаптуватися до змін та вирішувати складні завдання. Тому важливо розвивати в майбутніх авіаційних фахівців критичне мислення, яке вкрай необхідне для аналізу ситуацій, прийняття рішень та ефективного спілкування з колегами з інших країн.

ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ У СФЕРІ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ ДО ВИКОНАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ОБОВ’ЯЗКІВ В УМОВАХ ЕКСТРЕМАЛЬНИХ СИТУАЦІЙ

Роман МОСКАЛЕНКО, Віктор БОГУСЛАВСЬКИЙ — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Підготовка фахівців у сфері безпеки та охорони є надзвичайно важливим аспектом забезпечення стабільності та безпеки в сучасному суспільстві. У світлі зростаючих загроз, таких як тероризм, природні катастрофи, техногенні аварії та інші екстремальні ситуації, необхідно забезпечити якісну підготовку спеціалістів, здатних адекватно реагувати на виклики. Ця стаття розглядає теоретичні та методичні основи підготовки майбутніх фахівців у даній сфері. Включити основні принципи та методи навчання, які сприятимуть розвитку критичного мислення, стресостійкості та адаптивності у фахівців. Також особливу увагу буде приділено міждисциплінарному підходу до навчання, інтеграції практичних тренінгів та симуляційних вправ, які надають можливість студентам застосувати теоретичні знання на практиці. Важливим елементом підготовки є формування комунікативних навичок та вміння працювати в команді, оскільки співпраця різних служб є критично важливою в умовах кризових ситуацій. Після вивчення цієї статті читачі отримають чітке уявлення про ключові аспекти, які слід враховувати при формуванні освітніх програм у сфері безпеки та охорони, а також про роль новітніх технологій у процесі навчання. Нарешті, у контексті міждисциплінарного підходу, слід прагнути до залучення фахівців з різних галузей, які можуть поділитися своєю експертизою, інноваційними ідеями та методами вирішення проблем. Обговорення практичних кейсів з різних сфер діяльності може сприяти формуванню комплексного підходу до розв’язання складних задач, з якими стикаються сучасні фахівці в умовах нестабільності. Таким чином, освітні програми у сфері безпеки та охорони мають спиратися на інтеграцію теорії і практики, використання інноваційних навчальних методик, розвиток ключових компетентностей, а також активне залучення учасників до процесу навчання через міждисциплінарну співпрацю. Це сформує нове покоління професіоналів, готових до викликів сучасності.

ПІДГОТОВЛЕНІСТЬ МАЙБУТНЬОГО СПІВРОБІТНИКА СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ УМОВАХ

Роман МОСКАЛЕНКО, Віктор БОГУСЛАВСЬКИЙ — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

У сучасному світі, де загрози безпеці стають усе більш складними та непередбачуваними, підготовленість співробітників сектору безпеки та охорони в екстремальних умовах відіграє критично важливу роль. З огляду на швидкий розвиток технологій, глобалізацію та зміни у геополітичному середовищі, навчання фахівців у цій сфері потребує інтегративного підходу, що включає теоретичні знання, практичні навички та психологічну підготовленість. Ця стаття розгляне основні аспекти підготовки фахівців у цій сфері, зокрема методи навчання, які використовуються для підвищення рівня професійних компетенцій. Особливу увагу буде приділено розвитку практичних навичок через сценарні тренінги, ситуаційні ігри та крос-дисциплінарні заняття, що допомагають співробітникам адаптуватися до швидко змінюваних умов. Підхід до навчання має бути динамічним і гнучким, щоб відображати реалії сучасного світу. Дослідження також включатиме аналіз психологічної готовності, важливої для ефективної реакції в стресових ситуаціях. Це охоплює такі аспекти, як стресостійкість, емоційна регуляція та стратегічне мислення, які є ключовими для прийняття рішень у кризових ситуаціях. Психологічна підготовка повинна стати невід’ємною частиною навчальних програм, оскільки саме вміння управляти емоціями і тривогою може визначити успіх або невдачу в критичних моментах. Крім того, стаття досліджує вплив міждисциплінарної співпраці, включаючи партнерство між різними організаціями та установами, на покращення рівня підготовки співробітників. Наразі важливо не лише навчати індивідуально, але й формувати команди, здатні ефективно взаємодіяти в умовах високої напруги. Колективна підготовка та інтеграція знань з різних дисциплін можуть суттєво підвищити оперативну ефективність у кризових ситуаціях. Таким чином, стаття спрямована на виявлення найбільш ефективних практик підготовки у сфері безпеки та охорони, з метою їхньої подальшої імплементації в навчальні програми і підвищення готовності фахівців до дій у складних і небезпечних умовах. Запропоновані рекомендації будуть корисні для навчальних закладів, організацій сектору безпеки та всіх, хто зацікавлений у підвищенні рівня професійної підготовки фахівців. Обрані стратегії можуть стати основою для створення адаптивних навчальних програм, які будуть відповідати сучасним викликам у сфері безпеки.

ОСВІТНІ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ЕКОЛОГІЧНОЇ СВІДОМОСТІ У ЗДОБУВАЧІВ ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ

Ганна ЧОРНОГЛАЗОВА — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті досліджено процес формування екологічної свідомості серед студентів технічних спеціальностей як одного з ключових завдань сучасної освіти. Розкриваються теоретичні основи екологічної свідомості, її структурні компоненти, такі як когнітивний, емоційно-ціннісний і поведінковий аспекти, та їх значення для професійної діяльності майбутніх інженерів. Визначено важливість усвідомлення екологічної відповідальності, яке є необхідним для мінімізації впливу технічної діяльності на навколишнє середовище. Акцентовано увагу на особливостях екологічної свідомості студентів технічних спеціальностей, включаючи вплив їхньої професійної орієнтації на ставлення до екологічних питань. Розглянуто основні методи формування екологічної свідомості, зокрема інтеграцію екологічної тематики у навчальні програми, застосування активних методів навчання, таких як проєктна діяльність, симуляції, кейси, міждисциплінарний підхід і практична робота. Особливу увагу приділено використанню сучасних інформаційних технологій, таких як моделювання екологічних сценаріїв, і цифровим платформам, а також співпраці з екологічними організаціями для залучення студентів до реальних проєктів. Висвітлено питання залучення студентів до науково-дослідницької діяльності, яка не лише розширює їхні знання, але й сприяє розвитку навичок екологічно відповідального мислення. Наголошено на важливості участі у волонтерських екологічних проєктах, наукових конкурсах або заходах зі збереження довкілля, що сприяють розвитку практичних навичок і формуванню екологічних цінностей. Проаналізовано виклики, які перешкоджають ефективному формуванню екологічної свідомості. До них належать недостатня інтеграція екологічних аспектів у технічні дисципліни, брак ресурсів і сучасного обладнання, низька мотивація студентів, а також обмежений рівень екологічної кваліфікації викладачів. Підкреслюється необхідність системного підходу до вирішення цих проблем, який передбачає оновлення навчальних програм, створення мотиваційного середовища, підвищення кваліфікації викладачів і залучення студентів до екологічно орієнтованої діяльності.

ФОРМУВАННЯ РИТОРИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ В МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ-СЛОВЕСНИКІВ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ

Валентина ВІТЮК, Ольга КИРИЛЮК — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті висвітлено питання формування риторичної компетентності в майбутніх учителів української мови та літератури Нової української школи. Наголошено, що сучасні вимоги до якості вищої освіти зумовили актуалізацію проблеми підготовки педагогічних працівників зі сформованою професійною компетентністю, провідне місце в якій належить високому рівню риторичної компетентності. Наголошено, що підготовка здобувачів вищої освіти до життя в умовах інформаційного суспільства, інтенсивного розвитку міжкультурних комунікацій та розширення можливостей спілкування, зумовлює необхідність належного володіння риторичними вміннями для досягнення будь-яких комунікативних цілей. Закцентовано увагу, що в Професійному стандарті «Вчитель закладу загальної середньої освіти», в поняття компентності додано ще два компоненти – комунікацію (наскільки вчителі компетентно взаємодіють з усіма учасниками освітнього процесу) та відповідальність і автономію. Уточнено, що трудова функція А1. Мовно-комунікативна компетентність передбачає уміння та навички застосовувати прийоми й методи збагачення мовлення здобувачів освіти для висловлювання ними думок, почуттів і ставлень, сприяння мовленнєвій творчості здобувачів освіти (А1.У2.), використовувати комунікацію як інструмент формування у здобувачів освіти ціннісних ставлень (А2.5.К1.). У науковій розвідці схарактеризовано трактування поняття «риторична компетентність» сучасними лінгвістами та лінгводидактами. З’ясовано, що в лінгводидактиці дискусійним є питання співвідношення риторичної та комунікативної компетентностей, стверджено, що риторична компетентність входить у систему комунікативної компетентності. Визначено риторичну компетентність як показник мовно-мовленнєвої культури особистості, її здатності успішно спілкуватися та бути майстерним оратором. Зважаючи на важливість риторичної компетентності в системі професійної комунікативної компетентності майбутніх учителів української мови та літератури Нової української школи, запропоновано формувати риторичну компетентність комплексно в процесі вивчення освітніх компонентів загальної та професійної підготовки, впроваджуючи інтерактивні методи навчання, та в процесі самоосвіти і самовдосконалення здобувачів вищої педагогічної освіти.

ПРОБЛЕМИ МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

Людмила ЛУК’ЯНИК — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті розглянуто проблеми мовленнєвого розвитку учнів початкових класів. Тема є досить актуальною й визначається соціальною значущістю, що зумовлює важливість формування комунікативної компетентності школярів, яка передбачає оволодіння всіма видами мовленнєвої діяльності та культурою мовлення й створює фундамент для освіти на все життя. Високий мовленнєвий розвиток є запорукою міцних і ґрунтовних знань, а також сприяє цілісному гармонійному розвиткові особистості. Метою статті є теоретичний аналіз основних аспектів проблеми становлення мовленнєвого розвитку учнів початкових класів. Тема багатогранності проблеми у молодшого шкільного віку розкривається у фундаментальних класичних і сучасних наукових дослідженнях. Враховано різні аспекти мовленнєвого розвитку дітей молодшого шкільного віку: стан звуковимови, стан фонематичних процесів, стан складової структури слова, лексична сторона мовлення, формування граматичної будови мови, володіння зв’язним мовленням, розвиток інших процесів, стан зорово-просторових функцій. До того часу, коли дитина іде до школи, в неї словниковий запас збільшується настільки, що вона з легкістю може порозумітися з однолітками або дорослими на будь-яку повсякденну життєву тему, яка входить у сферу її інтересів. Доведено, що якість освітнього і корекційно-педагогічного процесів великою мірою визначається тим, наскільки враховуються і реалізуються потенційні можливості в навчанні і вихованні кожної дитини, її індивідуальні особливості. Третина учнів початкових класів має мовленнєві недоліки. Все це перешкоджає успішній навчальній діяльності та обумовлює нестійку успішність дітей. Через це вдосконалення системи корекційно-педагогічної роботи на даний час є першочерговим завданням. Отже, в учнів початкових класів з нормотиповим розвитком мовлення має бути сформоване на лексичному, граматичному і фонематичному рівнях. Тому невід’ємним елементом освітнього процесу на даному етапі розвитку суспільства є корекційно-педагогічна робота педагогів над мовленнєвими недоліками учнів.

РОЗВИТОК ЧИТАЦЬКОГО ІНТЕРЕСУ ЗДОБУВАЧІВ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ ЗАСОБАМИ МЕДІАТЕХНОЛОГІЙ

Наталія МЄЛЄКЄСЦЕВА — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті порушено актуальну проблему сучасної освіти – зниження інтересу до читання в молодших школярів. Проаналізовано тенденції дитячого читання в контексті інформаційного суспільства, визначено негативний вплив кризових ситуацій на когнітивні здібності дітей і їхню читацьку активність. На основі аналізу наукових джерел з’ясовано, що поняття «читацький інтерес» досліджується в контексті роботи з дитячою книгою, організації читацької діяльності та формування читацької компетентності здобувачів початкової освіти. Схарактеризовано сутність літературної освіти молодшого школяра, основою якої є наявність читацького інтересу, що виступає основним мотиваційним чинником активізації читацької діяльності та стимулює дитину до активної участі у процесі читання. З’ясовано, що читацькі інтереси учнів проявляються в позитивному ставленні до читання, прагненні ознайомитися зі змістом твору, що слугує джерелом нових знань та емоційних переживань. Описано психолого-педагогічні особливості читацького інтересу здобувачів початкової освіти. Обґрунтовано доцільність використання медіатехнологій для стимулювання інтересу до читання, формування культури зорового сприйняття інформації та розвитку читацьких уподобань молодших школярів в умовах сучасного інформаційного простору. Запропоновано медіатехнології й окреслено їх роль у розвитку читацького інтересу молодших школярів: електронні книги й інтерактивні читанки, інтерактивні читацькі додатки та гейміфіковані платформи для читання, соціальні мережі для читання та читацькі спільноти, візуалізований контент для читання (скрайбінг, буктрейлер). Наголошено на необхідності адаптації літературного матеріалу до інтересів і потреб сучасних молодших школярів, яка передбачає гнучке використання новітніх методів, технологій і засобів, що стимулюють пізнавальну активність учнів і формують у них позитивне ставлення до читання.

ПЕДАГОГІЧНА ОСВІТА ВОЛИНІ. ФОРМУВАННЯ ТА СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ ПЕДАГОГА (НА ПРИКЛАДІ ІСТОРІЇ ВИПУСКНИКІВ ВНУ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ)

Лариса ПОНЄДЄЛЬНИК — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті висвітлено педагогічну діяльність кращих педагогів Волині – випускників Волинського національного університету імені Лесі Українки упродовж років. Лесин виш, один з найстаріших закладів вищої освіти у регіоні, зацікавлений у тому, аби підготувати спеціалістів, які б не тільки забезпечували виконання завдань обов’язкового навчання, а й сприяли б високому рівню освіченості та культури наших громадян. Зокрема, закцентовано увагу на основних взаємопов’язаних процесах, які поєднують у собі навчання і виховання дітей, якісну освіту, науковий і технічний прогреси, розвиток суспільства. Наголошено, що вчитель має визначальну роль у сучасному навчально-виховному процесі, саме він покликаний оперувати знаннями, володіти педагогічною майстерністю, психолого-педагогічною культурою, здатністю до самоаналізу, самоорганізації. Окреслено, що значну увагу у своїй педагогічній діяльності сучасні учителі приділяють методичній роботі, реалізації принципів та ідей НУШ в початковій і середній школі, вихованню соціально компетентних і толерантних осіб, громадян і патріотів своєї держави, які поділяють демократичні цінності, володіють критичним мисленням і відповідально ставляться до громади, рідного краю, країни та прагнуть зберігати, розвивати і примножувати природний, економічний і культурний потенціал України. Зазначено, що на теперішній час перед педагогами України стоять нові виклики, і те, в якому стані перебуває сучасна освіта, які підгрунтя готує вона для відновлення країни, для розвитку людського капіталу, які перспективи вибудовує для майбутніх поколінь, залежить всебічний розвиток особистості як найвищої цінності суспільства. Спільнота Волинського національного університету імені Лесі Українки завжди підтримує зв’язки зі своїми випускниками, вивчає досвід їхньої роботи, аналізує, і завдяки спільній діяльності з закладами середньої освіти спрямовує свою роботу на підготовку фахових спеціалістів у галузі освіти, розширює перелік освітніх програм з підготовки вчителів та інших педагогічних працівників, вивчає можливості впровадження поєднуваних спеціальностей тощо, а головне, прикладає усіх зусиль, аби сформувати професіоналів, які дотримуються сучасних технологій та інноваційних методик навчання, щоб донести знання до учнів.

МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ДО ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ ХУДОЖНЬОГО КОНСТРУЮВАННЯ

Інна РАДЮК — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті здійснено аналіз окремих практичних аспектів щодо методичного забезпечення професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи до розвитку творчого потенціалу молодших школярів. Окреслено основні підходи до розробки змістового та методичного наповнення освітніх курсів, що передбачають підготовку майбутніх учителів до проведення у початковій школі занять з реалізації технологічної освітньої галузі. Автором зауважено, що вчителі початкової школи постійно перебувають у пошуку шляхів організації освітнього середовища таким чином, щоб воно сприяло створенню умов для виявлення, розвитку і реалізації творчості кожного молодшого школяра. Закцентовано увагу, що досить ефективним у розвитку дитячої творчості є використання в початковій школі на уроках технологічної освітньої галузі тих видів діяльності, що передбачають художнє конструювання. Зазначено, що застосування засобів художнього конструювання у ранньому шкільному віці сприяє розвитку творчого мислення, поглибленню знань та навичок, розвитку моторики та об’ємного мислення, збагаченню художньо-естетичного сприйняття. Розроблено і описано окремі методичні рекомендації для педагогічних ЗВО щодо формування компетенцій та результатів навчання здобувачів освіти під час вивчення методики навчання технологічної освітньої галузі. Визначено, що однією з важливих навичок майбутніх вчителів початкової школи є вміння досліджувати та проводити діагностику творчих можливостей своїх вихованців, здатності здійснювати ними художню конструкторську діяльність, що дасть можливість ефективно спланувати зміст роботи на уроках технологічної освітньої галузі. Наведено приклади впровадження в практику освітнього процесу активне залучення майбутніх учителів початкової школи до проведення майстер-класів з виготовлення художніх виробів та створення портфоліо майбутнього вчителя, що включає студентські творчі доробки. Визначено напрями подальших досліджень, щодо методичного вдосконалення процесу підготовки майбутніх учителів початкової школи до використання засобів розвитку дитячої творчості.

ФОРМУВАННЯ СІМЕЙНИХ ЦІННОСТЕЙ У СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ ЯК ЧИННИК ПРОФІЛАКТИКИ СВІДОМОЇ БЕЗДІТНОСТІ

Галина РУСИН — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Дана стаття присвячена практичним питанням сімейних цінностей особистості, визначенню сімейних цінностей для студентської молоді та демонстрації необхідності розвитку сімейних цінностей. Розкриваються поняття «цінності» та «сімейні цінності». Наголошується на актуальності даної теми для українського суспільства, оскільки серед молоді існує проблема збалансованості сімейних цінностей, а також низька готовність молоді до створення сім’ї, народження та виховання дітей. Негативний вплив сімейних цінностей пов’язаний з кризовими явищами в духовно-моральній сфері сучасних сімей, впливом європейських тенденцій. Розглянуто поняття «сhildfree», який започаткований був у Америці та проаналізовано причини, чому сучасна українська молодь входить в цю течію. Аналізуючи публікації та дослідження даної проблематики, найпоширенішими мотивами відмови від народження дітей є наступні: розуміння високого рівня відповідальності, що з’являється з появою дітей; негативні спогади про власне дитинство; острах стати поганим батьками; можливість передати дитині важку генетичну хворобу; побоювання, що вагітність може бути важкою або навіть небезпечною для життя; тощо. У статті підкреслено, що саме сім’я є основним середовищем, у якому формуються цінності особистості. Також зазначено, що юнацький вік є сензитивним для засвоєння сімейних цінностей. Розкрито динамічні чинники соціального середовища, які впливають на формування сімейних цінностей особистості. Це такі чинники, як склад думок сім’ї, характер спілкування сім’ї, ставлення соціального оточення до сім’ї, традиції сім’ї та інтелектуальний рівень студентської молоді де вона навчається. Зазначено, що сімейна політика в Україні залишається в руслі традиційної моделі. І в якості об’єкта свого піклування розглядає традиційну модель сім’ї, що орієнтується переважно на підтримку материнства та дитинства. На реалізацію цих завдань спрямована Концепція Державної цільової соціальної програми підтримки сім’ї в Україні, яка серед головних проблем називає низький рівень народжуваності, масову однодітність українських сімей, нестабільність шлюбів.

ПРІОРИТЕТИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ У ЗАКЛАДІ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ВІЙНИ

Тетяна СОРОЧИНСЬКА, Оксана СИНЬЧУК, Оксана ТРЕТЯК — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Стаття присвячена розгляду пріоритетних компонентів професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів у закладі вищої освіти в умовах війни. У науковій розвідці увага акцентується передусім на розвитку професійних якостей майбутніх фахівців з метою збереження життя та відновлення ментального здоров’я українських дітей, а також на готовності здобувачів вищої освіти до формування національної самосвідомості учнів. Автори статті наголошують на тому, що в умовах воєнного часу майбутні вчителі в процесі професійної підготовки мають навчитися створювати безпечне, здоров’язберігаюче освітнє середовище та сприятливий емоційно-психологічний клімат для навчання з урахуванням вікових, індивідуальних і психофізіологічних особливостей школярів; проєктувати та вибудовувати технологічний ланцюжок дій, операцій і комунікацій, послідовність виконання яких сприятиме оптимізації освітнього процесу й гарантуватиме досягнення визначеної мети та конкретних очікуваних результатів; моделювати безпечне освітнє середовище й знаходити шляхи вирішення проблемних ситуацій, враховуючи регіональність та місцеві умови проживання. Сучасні вчителі повинні оволодіти вміннями і навичками застосовування арттерапевтичних технологій навчання, психокорекційних методик, оздоровчих технік з метою формування психосоціальних компетенцій молодших школярів. Водночас автори статті рекомендують зосередити увагу на готовності майбутніх учителів до формування національної самосвідомості учнів, усвідомленні ними унікальності українства серед інших подібних феноменів. Що основним підходом до формування національної ідентичності здобувачів освіти має лишитися актуалізація фактів, які переконливо доводять, що саме росія протягом усієї своєї історії проводила щодо України політику деідентифікації – культурного і мовного знищення.

ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО РОЗВИТКУ КРЕАТИВНОГО МОВЛЕННЯ Й МОВЛЕННЄВОЇ КОМУНІКАЦІЇ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Тамара ШЕВЧУК, Тетяна КОСТОЛОВИЧ, Ольга ТКАЧУК — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Статтю присвячено проблемі фахової підготовки здобувачів вищої освіти у ЗВО в контексті освітніх реформ. Мета статті – висвітлити особливості підготовки майбутніх учителів до розвитку креативного мовлення й мовленнєвої комунікації молодших школярів. На основі аналізу науково-методичної літератури з проблеми дослідження охарактеризовано процес професійної підготовки майбутніх учителів до розвитку креативного мовлення та мовленнєвої комунікації учнів 1-4 класів під час освітньої діяльності як системний, послідовний і творчо спрямований, результатом якого є оволодіння ключовими та предметними компетентностями мовно-літературної освітньої галузі. Розкрито сутність понять «креативне мовлення» як властивість особистості, що вона набуває під час практичної творчої діяльності, і результатом якої є сформованість умінь продукувати нестандартні, нешаблонні власні висловлення; «розвивати креативне мовлення» – систематично цілеспрямовано, спеціально організовувати мовленнєву діяльність здобувачів, під час якої вони мають змогу набувати вмінь та навичок створювати оригінальні тексти, реалізуючи креативні задуми, розвиваючи мовленнєву комунікацію, яку ми розуміємо як породження та інтерпретацію текстів, що мають динамічний характер: можуть змінюватися, доповнюватися під час їх обговорення. Виокремлено три етапи формування креативного мовлення та мовленнєвої комунікації в здобувачів вищої освіти у процесі занять з дисциплін мовно-літературної освітньої галузі, а саме: мотиваційно-інформативний, імітаційно-евристичний, креативно-діяльнісний. Акцентовано увагу на застосуванні сучасних технологій навчання, що активно впроваджуються в освітній процес початкової школи. Готовність майбутніх педагогів початкової школи визначено за інтегративною ознакою творчої особистості вчителя, компонентами якої є його якісна теоретична та практична підготовленість як фахівця; позитивна мотивація до розвитку креативного мовлення й мовленнєвої комунікації молодших школярів; здатність до коригування власного досвіду застосовувати сучасні технології з врахуванням свого рівня розвитку креативного мовлення та мовленнєвої комунікації та рівня розвитку креативних можливостей молодших школярів. Зазначено, що від компетентності, творчої активності вчителя залежить креативний розвиток учнів.