Acta Paedagogica Volynienses

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ ДО ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ПЕДАГОГІКИ ДОШКІЛЬНОЇ

Вікторія АТОРІНА — Fri, 06 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті висвітлено зміст підготовки майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти до естетичного виховання дітей дошкільного віку під час вивчення нормативної навчальної дисципліни «Педагогіка дошкільна» в педагогічному закладі вищої освіти. Означено аспекти сучасних актуальних досліджень проблеми естетичного виховання дітей дошкільного віку в закладах дошкільної освіти та розвитку естетичної компетентності майбутніх фахівців дошкільної галузі в психолого-педагогічній літературі. Представлено авторське визначення поняття «естетична компетентність майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти», яке трактується як здатність до естетичного сприймання, переживання, оцінювання та перетворення світу за законами краси, сформованість естетичного ідеалу, смаку, цінностей, наявність розвинених естетичних почуттів, суджень, знань у галузі естетики, дошкільної педагогіки і психології та вмінь застосовувати їх в естетичному вихованні дітей. Визначено основні складники естетичної компетентності майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти, а саме: мотиваційний, особистісний, когнітивний, діяльнісний, рефлексивний, які безпосередньо пов’язані між собою. Розроблено рекомендації для науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти щодо підготовки майбутніх вихователів до естетичного виховання дошкільників у процесі викладання нормативної навчальної дисципліни «Педагогіка дошкільна» в педагогічному закладі вищої освіти. Наведено приклади завдань для здобувачів вищої освіти освітнього ступеня «Бакалавр», які впливають на їхній естетичний розвиток. Визначено напрями подальших наукових досліджень, що полягають в розробленні сучасних ефективних форм, методів та психолого-педагогічних умов розвитку естетичної компетентності майбутніх вихователів в умовах дистанційного навчання.

SАNDPLAY ЯК МЕТОД РОЗВИТКУ ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Тетяна БАКУМЕНКО, Мілена ЯРОСЛАВЦЕВА — Fri, 06 Dec 2024 00:00:00 +0200

Мета роботи полягає в аналізі досліджень щодо сутності, змісту та структури творчого потенціалу особистості, передумов його реалізації в дошкільному віці, зокрема, методом Sаndplay в контексті нових викликів сьогодення. Проаналізовано психолого-педагогічні дослідження щодо сутності, змісту та структури творчого потенціалу особистості. Визначено поняття «метод Sаndplay», яке трактується як спосіб пізнання явищ природи, сукупність взаємозв’язаних прийомів, спрямованих на розвиток творчого потенціалу дітей дошкільного віку, що передбачають системну і планомірну ігрову діяльність з піском та водою в процесі збагаченого ігрового середовища закладу дошкільної освіти. Розкрито сутність принципів, на яких ґрунтується метод: безпечного та збагаченого ігрового середовища, безумовного прийняття дитини, орієнтації на індивідуальний потенційний ресурс дитини, інтегрування у соціальне середовище, гуманізації, диференційованого підходу та інтеграції. Розглянуто основні переваги методу, його організаційні аспекти. Представлено фактори, які збагачують ігрове середовище для активності дітей з піском та максимально сприяють розвитку їх творчого потенціалу (в груповій кімнаті, на груповому майданчику закладу дошкільної освіти, вдома, на вулиці). Ігри, які впливають на процес розвитку творчого потенціалу дітей, систематизовано за типами: ігри із зануренням рук у пісок, будівельні ігри, ігри з використанням художніх технік (рельєф, колаж, асамбляж), ігри на зняття емоційної напруги. Наведено тематику ігор до кожного типу. Визначення творчого потенціалу особистості, його змісту та структури, характеризується великою варіативністю. Sаndplay можна визначити як ефективний метод впливу на розвиток творчого потенціалу дітей дошкільного віку, в процесі якого відбувається оволодіння технікою роботи з піском та водою; опанування навичок комунікації, приймання рішень та подолання труднощів; формується вміння комбінувати, реконструювати, змінювати; проявляється творча спрямованість на пошуки варіантів оздоблення споруд; відбувається зняття емоційної напруги, знижується втомлюваність та негативні емоції, що є особливо актуальним згідно сьогоднішніх викликів.

КОНФЛІКТОЛОГІЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА В СИСТЕМІ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ

Оксана БАРТКІВ, Оксана ДУРМАНЕНКО, Євгенія ДУРМАНЕНКО — Fri, 06 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті розкрито питання змісту та структури конфліктологічної компетентності особистості майбутнього педагога в системі професійних компетентностей. Заакцентовано увагу, що діяльність сучасного педагога (вчителя, вихователя ЗДО) передусім повинна бути спрямована на забезпечення міжособистісної взаємодії всіх учасників освітнього процесу та конструктивного педагогічного спілкування вихованців, педагогів, батьків. У науковому дослідженні конфліктологічну компетентність розглянуто як важливу складову професійної компетентності майбутнього фахівця, з одного боку, а з іншого – як результат професійної підготовки, що забезпечує готовність майбутнього педагога успішно працювати в команді, бути організатором та володіти лідерськими здібностями. Наголошено, що в основі конфліктологічної компетентності лежить комунікативність як особистісне новоутворення, яке містить комунікабельність, альтруїстичні емоції та соціальну спорідненість. Конфліктологічна компетентність як інтегративна здатність особистості забезпечує можливість педагога працювати в команді, попереджувати конфліктні зіткнення, діагностувати наявність конфліктогену, конфліктну ситуацію чи конфлікту, конструктивно вирішувати конфлікт, організовувати взаємодію в післяконфліктній фазі, прогнозувати результати конфліктної взаємодії й уміти діагностувати власну конфліктність. Узагальнено, що конфліктологічна компетентність майбутнього педагога передбачає усвідомлене розуміння сутності поняття конфлікту, його структури, функцій, фаз протікання та методів вирішення; сформованість умінь та навичок попереджувати, діагностувати, конструктивно розв’язувати конфлікт; володіння комунікативними вміннями, організаторськими та лідерськими якостями; а також уміннями самодіагностування професійної готовності до вирішення конфліктів та внутрішньої конфліктності.

РОЛЬ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ ПЕДАГОГА У ФОРМУВАННІ СОЦІАЛЬНО-ГРОМАДЯНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДОШКІЛЬНИКА

Наталія ВОЛІК, Олена ХОМИЧ, Наталія МІХІНА, Ірина МАЗУР — Fri, 06 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті наголошено на важливості дошкільного віку як початкового щодо розгортання рефлексивних процесів у формуванні «Я»-образу, коли відбувається закладання основи для подальшого розвитку базових якостей особистості. Розкрито сутність та надано визначення поняття соціально-громадянська компетентність дошкільника, виокремлено та закцентовано увагу саме на емоційно-ціннісному компоненті даного конструкту. Схарактеризовано роль дорослого, зокрема педагога у формуванні соціально-громадянської компетентності дитини дошкільного віку. Вказано перелік оптимальних показників розвитку емоційного інтелекту дитини дошкільного віку. Згідно мети статті, зроблено акцент на розвитку емоційного інтелекту педагога та його ролі у формуванні соціально- громадянської компетентності дитини дошкільного віку. При підготовці до статті було використано метод теоретичного аналізу психолого-педагогічної літератури з імплементацією безпосереднього досвіду авторів статті з вказаної проблематики. Окреслено взаємозв’язок емоційного інтелекту педагога з процесом формування соціально- громадянської компетентності дошкільника. Надано опис такої професійної компетентності вихователя «Психо- емоційна компетентність» та її основні показники, на які варто звернути увагу під час заходів щодо професійного розвитку вихователя. Надано визначення феномену «емоційний інтелект» та окреслено шляхи розвитку емоційного інтелекту педагога, зокрема вихователя закладу дошкільної освіти. Новизною роботи можна вважати наступне: виокремлено та описано напрямки практичної реалізації роботи з формування навичок емоційної компетентності педагога, а саме за допомогою тренінгових впливів. До цих напрямків належать: тренінги особистісного зростання з розвитку емоційного інтелекту педагогів; тренінги професійного зростання з розвитку емоційного іетелекту дошкільників; тренінги педагогічної рефлексії педагога. Надано загальне визначення поняття педагогічна рефлексія. Подано огляд тренінгів, запропонованих вітчизняними дослідниками в галузі розвитку емоційного інтелекту педагогів. Зроблено висновки про важливість розвитку емоційного інтелекту педагога для ефетивного виконання професійних обов’язків, в тому числі щодо формування соціально-громадянської компетентності дитини.

ПРОБЛЕМА ВИКОРИСТАННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ В УМОВАХ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АКАДЕМІЧНОЇ ДОБРОЧЕСНОСТІ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Олександра ЄМЧИК — Fri, 06 Dec 2024 00:00:00 +0200

Статтю присвячено обґрунтуванню напрямів подолання проблеми використання штучного інтелекту в умовах забезпечення академічної доброчесності у процесі професійної підготовки фахівців дошкільної освіти Дослідження спрямоване на популяризацію середовища, що підтримує ідеали академічної доброчесності та мотивує студентів до відповідального використання ШІ. Узагальнюючи підходи науковців визначено, що найпоширенішим шляхом порушення академічної доброчесності в останні кілька років є використання для написання академічних текстів штучного інтелекту, головним чином втіленим у ChatGpt. Небезпека його використання щодо плагіату, фабрикації, фальсифікації та обману є відсутність будь-якого зв’язку із автором тексту. Використання штучного інтелекту для підбору способів або напрямів роботи фахівця у конкретній педагогічній ситуації може бути дуже помічним, адже оптимізує роботу вихователя, зберігаючи йому час та мисленнєві ресурси. Однак кожен результат такої співпраці повинен бути ретельно зважений, проаналізований та перевірений у контексті ефективності та безпечності. Шляхом аналізу наукових джерел та підходів учених до поняття академічної доброчесності виокремлено способи використання штучного інтелекту для написання академічних текстів, котрі б відповідали принципам академічної доброчесності за умов відповідального та етичного підходу: генерація ідей та побудова структури наукової роботи, редагування та коректура тексту, аналіз наукових джерел, створення цитат і посилань, перефразування та уточнення думок, перевірка на плагіат, допомога з обробкою даних. Узагальнено такі організаційно-педагогічні умови до формування та реалізації освітнього процесу на засадах академічної доброчесності: забезпечення мотивації всіх учасників освітнього процесу до використання штучного інтелекту одночасно із забезпеченням академічної доброчесності, забезпечення постійного професійного зростання усіх учасників освітнього процесу, створення відповідного інформаційного педагогічного академічного середовища, чіткість критеріїв визначення унікальності, оригінальності або навпаки запозиченості тексту чи ідей, спрямованість професійної підготовки на практичний напрям, на творчість та самостійність у виконанні завдань.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСВОЄННЯ ГЕНДЕРНИХ УЯВЛЕНЬ ДІТЬМИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Анна ФЕДОРОВИЧ — Fri, 06 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті розкрито можливості гендерного виховання дітей, окреслено його особливості на різних вікових етапах дошкільного дитинства; акцентовано увагу на важливості вчасного засвоєння статево-рольових знань для успішної гендерної ідентифікації особистості. Підкреслено, що виховання хлопчика та дівчинки, засвоєння гендерних уявлень та типових манер відбувається послідовно: статево-рольова ідентифікація; гендерна константність; диференційне наслідування; гендерна саморегуляція. Доведено, що наявність елементарних гендерних знань дає змогу дитині краще пізнати себе та інших; позитивно впливає на розвиток когнітивної, афективної і регулятивної сфери особистості та формування самоцінного ставлення. З’ясовано, що сутність гендерного виховання дошкільників зводиться до обґрунтування природних відмінностей у соціальній поведінці чоловіків і жінок та демонстрації дорослими переваг різноманітних гендерних ролей. Факторами статево-рольової ідентифікації дитини є: ім’я; відмінності в одязі; оволодіння мовою, вживання відповідних займенників, відмінків; ігри (зокрема, сюжетно-рольові); ставлення і прояви батьків як до представника певної статі. Наголошено, що вихователь закладу дошкільної освіти повинен знати етапи психічного, фізичного та психосексуального розвитку дитини, щоб мати змогу помічати, осмислювати те, що відбувається з нею з метою надання своєчасної інформації про стать та гендерну поведінку. Завдання педагога: сприяти правильному розумінню малюком сутності соціально-моральних установок у взаєминах між статями та вихованню потреби керуватися ними в усіх сферах життєдіяльності. Значущим є поєднання статево-рольових уявлень з етичними правилами, зосередження на розвитку моральності дітей обох статей.

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ МАЙБУТНЬОГО ВИХОВАТЕЛЯ ЗАКЛАДУ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ ЗАСОБАМИ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ

Fri, 06 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті розглядається проблема формування професійних компетенцій майбутнього вихователя закладу дошкільної освіти засобами інтерактивного навчання. Проаналізувавши праці науковці щодо поняття «компетенція» ми вивели власне поняття, тож ми будемо розуміти під дефініцією «компетенція» базова якість майбутнього вихователя закладу дошкільної освіти, що включає сукупність взаємозалежних якостей особистості, необхідних для професійної діяльності, майстерність ефективно здійснювати діяльність за допомогою практичних знань. Визначено, що при інтерактивному навчанні на думку важливо дотримуватись наступних правил: у роботі повинні брати участь усі здобувачі вищої освіти; необхідно приділити належну увагу психологічної готовності здобувачів вищої освіти, що може допомогти у процесі навчання уникнути скутості та закріпаченості учасників; кожен зі здобувачів у процесі використання інтерактивної технології має бути почутий; окрему увагу слід приділити поділу учасників на групи. Визначено які майбутній вихователь закладу дошкільної освіти повинен мати такі професійні компетенції: поважне відношення до кожної особистості, до її поглядів, можливостей, потреб, уміння спілкуватися з кожним дошкільником, уміння створити умови для вільного вибору дітьми видів роботи; уміння створити атмосферу де діти зможуть вільно приймати певні рішення, висловлювати свої погляди, думки тощо; вміти надати дітям дошкільного віку при необхідності допомогу, підтримку дитячій ініціативі, вміти захопити їх, щоб у дітей з’явилось бажання самостійно брати участь у різноманітних видах роботи, умінні вихователя створити доброзичливу атмосферу, вмінні направити емоції дитини у позитивному напряму; вміння розвинути комунікативні здібності дітей, що дозволяють вирішувати конфліктні ситуації з однолітками; уміння створити умови для опанування культурними засобами діяльності; уміння організувати навчально-виховні види діяльності, що сприятимуть розвитку мислення, мови, уяви, особистісного, фізичного, художнього та творчого розвитку дітей; уміння оцінити індивідуальний розвиток кожної дитини.

ТЕХНОЛОГІЇ ПЕДАГОГІЧНОГО ДИСКУРСУ ПІД ЧАС НАВЧАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Олександр АНТОНЧУК — Fri, 06 Dec 2024 00:00:00 +0200

Стаття присвячена дослідженню й лінгводидактичному обґрунтуванню технологій педагогічного дискурсу під час навчання української мови; аналізу тексту в технологіях педагогічного дискурсу, методиці лінгводидактичного аналізу тексту. Навчальна дисципліна «Педагогічний дискурс вчителя-мовника» має на меті сформувати у майбутнього вчителя-словесника дискурсну компетентність у контексті педагогічного дискурсу, здатність інтегруватися у множинні комунікативні моделі науково-професійного та педагогічного спілкування. Метою нашої статті є проаналізувати проблематику педагогічного дискурсу вчителя-словесника у контексті підготовки його відповідно до освітньої програми “Середня освіта (Українська мова та література)”, спеціальності 014 “Середня освіта (Українська мова та література)”. Для вирішення поставлених завдань у процесі роботи використовувалися такі методи дослідження: теоретичні: аналіз і синтез під час опрацювання лінгвістичної, психологічної, педагогічної та методичної літератури з досліджуваної проблеми; емпіричні: проведення й аналіз занять із вказаної дисципліни. Навчальна дисципліна «Педагогічний дискурс вчителя-мовника» безпосередньо пов’язана із формуванням інтегральної компетентності магістра середньої освіти – здатності розв’язувати складні задачі та проблеми у певній галузі професійної діяльності або у процесі навчання, що передбачає проведення досліджень та/або здійснення інновацій та характеризується невизначеністю умов і вимог; здатності інтегруватися у множинні комунікативні моделі наукового спілкування, налагоджувати професійні контакти щодо обміну досвідом.

ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ АНГЛІЦИЗМІВ У СУЧАСНУ УКРАЇНСЬКУ МОВУ: ПРОБЛЕМИ, ВИКЛИКИ, ПЕРСПЕКТИВИ

Ольга БЕРЛАДИН, Віталій ГРАБОВЕЦЬ — Fri, 06 Dec 2024 00:00:00 +0200

Стаття присвячена аналізу імплементації англіцизмів у сучасну українську мову в контексті глобалізаційних процесів, розвитку цифрових технологій. Зазначено, що вивчення реальних зв’язків між мовами відбувається у взаємодії системи української мови з близько- та неблизькоспорідненими мовами, позаяк кожна лінгвальна система не є однорідною. Процес запозичення англійських слів (англіцизмів, англізмів) в українську мову є частиною ширшого явища мовного контакту, що характерний для всіх мов, які перебувають під впливом міжнародного спілкування. Міжнародний статус англійської мови у сучасному світі актуалізує проблему її зростання, а також впливу на українську мову. Наголошено, що англійська мова – невід’ємна частина об’єктивного процесу сучасної української мови, яка зумовлена суспільним поступом . Усе це зумовлює потребу у використанні українською мовою закріплених англо- мовною світовою практикою понять. Зосереджено увагу на причинах і механізмах новітніх лексичних запозичень із англійської в сучасну українську мову, їх адаптації до української мовної системи, впливу на комунікацію у різних сферах життя. За результатами наукових напрацювань підтверджено, що найбільшому впливові піддається лексичний склад мови, імплементація відбувається активніше, ніж у її фонетичній чи морфологічній будові. Зафіксовано, що умотивовані лексичні запозичення становлять один із найважливіших чинників розвитку мови. Окреслено специфіку сучасного етапу лексичних запозичень, охарактеризовано мовні і позамовні чинники, що зумовлюють інтенсифікацію англіцизмів в сучасній українській мові. Наголошено на соціолінгвістичному аспекті, зокрема впливу англіцизмів на мовну ідентичність, мовну політику та культурну самобутність. Заакцентовано увагу щодо коректного використання англіцизмів та їх місця в сучасному мовному просторі.

КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ ЗАСОБАМИ УКРАЇНСЬКОГО ПІСЕННО-ТАНЦЮВАЛЬНОГО ФОЛЬКЛОРУ

Алла ВЛАДИМИРОВА — Fri, 06 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті розкриваються культурологічні аспекти естетичного виховання учнів початкової освіти засобами українського пісенно-танцювального фольклору. Український пісенно-танцювальний фольклор має глибокі корені та багатовікову історію і тісно пов’язаний із життям українського народу, що відображено у побуті, звичаях, віруваннях, прагненнях до краси та свободи. У народних піснях і танцях втілені найкращі людські якості: доброта, працьовитість, щирість, оптимізм, гумор, а також відображені радощі та печалі, мрії та сподівання людей. Охарактеризовано погляди науковців у галузі культурології етнокультури, мистецтвознавства, музикознавства, соціології музики, етнографії, фольклористики, української хореографії, які акцентують свою увагу на широкому синтезі питань, що пов’язані із функціонуванням, розвитком та збагаченням етномузичних, етнопісенних, етнотанцювальних цінностей в якості засобу естетичного виховання. Вказано на емпіричні, а також теоретичні дослідження науковців у галузі культурології та етнокультури, які прогнозують процеси розвитку української музичної культури та визначають перспективи використання українського пісенно-танцювального фольклору в системі естетичного виховання дітей. Проаналізовано український дитячий пісенно-танцювальний фольклор, як складову музичної творчості, що відбиває різнобарв’я життя людей і виступає результатом як індивідуальної, так і масової музичної творчості, що діалектично взаємозалежні між собою та є важливим проявом естетичної свідомості, думок, фантазії, мрій, що виражають актуалізовані почуття, настрої, прагнення та ідеали. Безперечно, український дитячий пісенно-танцювальний фольклор являє собою значний за обсягом та змістом світ народної музично-поетичної творчості. Розглянуто використання українського пісенно-танцювального фольклору в естетичному вихованні учнів початкової освіти, що є важливим чинником формування гармонійної особистості, яка володіє національною самосвідомістю, естетичним смаком, високими моральними якостями, творчим потенціалом та відчуттям єднання із своєю культурою та народом.

ПІДГОТОВКА ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ДО ГУМАНІСТИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Ольга ГОНЧАРУК, Наталія ІОВХІМЧУК, Юлія ЛОЗА — Fri, 06 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті розглядається проблема підготовки вчителя початкових класів до гуманістичного виховання дітей. Актуальність обраного дослідження пояснюється зміною парадигми освіти з технократичної на гуманістичну. Безперечно, якість освітнього процесу в початковій школі перебуває в прямій залежності від професіоналізму вчителя. У цьому контексті готовність педагога до реалізації завдань гуманістичного виховання набуває особливої уваги. Власне на це спрямовані положення концепції Нової української школи. Методологічним підґрунтям нашого дослідження є взаємозв’язок аксіологічного та особистісно-діяльнісного підходів, що передбачають актуалізацію мотиваційно-ціннісної сфери індивіда та розвиток особистісно-професійних якостей педагога. Ключовим є також філософія гуманізації освіти. Новизною є узагальнення наукових підходів до визначення понять «гуманізм», «гуманістичне виховання», «гуманізація виховного процесу» та визначення головних пріоритетів у підготовці вчителя початкових класів до гуманного виховання учнів. З’ясовано, що заявлена проблема вивчається педагогами, психологами, у зв’язку з морально-етичними цінностями. Узагальнення наукового доробку уможливило з’ясувати змістовну сутність понять «гуманізація», «гуманістичне виховання», «гуманізація виховного процесу» і дійти висновку, що основою гуманістичного виховання є принцип народної педагогіки «Дивись – не забудь, людиною будь!». Розкрито основні пріоритети підготовки вчителя початкових класів до реалізації гуманістичного виховання учнів. Акцентовано, що гуманістичне виховання молодших школярів здійснюється в навчально-пізнавальній та виховній діяльності. Означене вимагає високого професіоналізму вчителя, його педагогічної майстерності. У статті зроблено виважені висновки про значущість досліджуваного аспекту.

РОЛЬ ПРОЄКТНОГО НАВЧАННЯ У ФОРМУВАННІ ПРОФЕСІЙНИХ ІНТЕРЕСІВ УЧНІВ 5 КЛАСІВ ГІМНАЗІЇ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Ольга КАРАМАН, Наталія ФІЛОНОВА — Fri, 06 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті проаналізовано роль проєктного навчання у формуванні професійних інтересів учнів 5 класів гімназії на уроках української мови. Акцентовано увагу на тому, як проєктне навчання сприяє розвитку комунікативних навичок, критичного мислення та відповідальності учнів. Описано основні етапи реалізації проєктного навчання, зокрема організацію, підготовку, виконання та презентування проєктів. Проаналізовано вплив проєктів на професійну самовизначеність учнів, підкреслено важливість практичного застосування знань у контексті реальних життєвих ситуацій. Висвітлено переваги співпраці учнів у групах, що сприяє розвитку соціальних навичок та формуванню інтересу до різних професій, пов’язаних із українською мовою. Досліджено проблему, що ґрунтується на необхідності адаптації освітнього процесу до вимог сучасного світу та значущості профорієнтаційної діяльності для учнів у період активного формування їхньої особистості. Аналіз традиційних методів навчання ілюструє їхню недостатність у забезпеченні практичного застосування знань, що репрезентує низьку мотивації учнів. Проєктне навчання, яке акцентує увагу на інтеграції знань та практичній діяльності, здатне підвищити зацікавленість і активність учнів у навчанні, а також сприяти розвитку важливих компетенцій, таких як відповідальність, критичне мислення та комунікація. У статті також розкрито історичні аспекти розвитку проєктного навчання, починаючи з концепцій Джона Дьюї та В. Кілпатрика, й описано сучасні дослідження, що підтверджують ефективність означеного методу. Впровадження проєктного навчання на уроках української мови надає можливість учням працювати над реальними проєктами, що сприяє розвитку їхніх професійних інтересів та навичок, необхідних у майбутній професійній діяльності, готуючи до викликів сучасного світу.

СТАН ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ В УМОВАХ СЬОГОДЕННЯ

Зореслава КРИЖАНОВСЬКА, Наум РАДЧУК — Fri, 06 Dec 2024 00:00:00 +0200

Мета. У запропонованій статті здійснено огляду існуючих психологічних теорій щодо значення психічного здоров’я студентської молоді та емпіричному дослідження його якості в умовах воєнного конфлікту. Методи. Теоретична частина роботи будувалася на основі порівняльного аналізу вітчизняних науково-теоретичних досліджень щодо проблеми емоційних розладів та їх впливу на якість психічного здоров’я у студентському віці. На основі здійснених теоретичних пошуків та узагальнень було розроблено програму емпіричної перевірки визначених положень. Достовірність та надійність результатів забезпечувалася науково-методологічною обґрунтованістю дослідження, використанням адекватних поставленим завданням методів та репрезентативністю вибірки. Результати. Підтримка психічного здоров’я студентів є критичним аспектом, що впливає на їхнє академічне та особистісне зростання, соціальне функціонування і загальний добробут. У ході цього дослідження було встановлено, що студентське життя часто супроводжується значними психоемоційними навантаженнями, які можуть спричинити тривожність, стрес, емоційне виснаження та навіть вигорання. Недооцінка цих проблем може негативно позначитися на навчальних результатах, а також на здоров'ї молодих людей у довгостроковій перспективі. У дослідженні визначено низку важливих методів підтримки психічного здоров’я для студентів, які включають як особистісні стратегії (саморегуляція, розвиток стресостійкості, організація часу), так і зовнішню підтримку (психологічні консультації, участь у студентських групах підтримки, просвітницькі програми з психічного здоров'я). Значна роль належить навчальним закладам, які можуть сприяти психічному благополуччю студентів через забезпечення доступу до кваліфікованої допомоги, створення дружнього й безпечного освітнього середовища та впровадження освітніх програм із психологічної грамотності.

ПРОГРЕСИВНІ ПІДХОДИ ДО ВИКЛАДАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ З ІНТЕГРАЦІЄЮ ЧАТУ GPT

Лілія ОКУНЬКОВА, Світлана ШПЕТНА — Fri, 06 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті проаналізовані прогресивні підходи до викладання англійської мови з інтеграцією чату GPT, з’ясовані їх переваги та виклики та потенціал використання штучного інтелекту в освітньому процесі. Зазначається, що традиційні методи викладання англійської мови вдало поєднуються з новітніми методиками і технологія в галузі освіти. Визначені підходи активного навчання, серед яких домінуючими є підходи комунікативного, задачного, змішаного навчання. Підкреслено, що інтеграція сучасних інструментів з використанням цифрових технологій для підвищення ефективності навчання є на часі. Констатовано, що успішне впровадження GPT у навчальний процес потребує ретельного планування та підготовки. Викладачі повинні бути добре ознайомлені з можливостями та обмеженнями цієї технології, щоб максимально ефективно інтегрувати її у навчальні програми. Складовою успішного використання мовної моделі чат GPT в освітньому просторі є наявність у здобувачів освіти необхідної підготовки. Наголошено на тому, що технічні можливості також відіграють значну роль у впровадженні GPT у навчальні заклади, оскільки необхідно забезпечити доступ до необхідного обладнання та програмного забезпечення, а також гарантувати належну технічну підтримку для безперебійної роботи систем. Це особливо актуально для шкіл та університетів у регіонах з обмеженими ресурсами, де технологічні можливості можуть бути обмежені. Важливим аспектом є також врахування питань моральності використання штучного інтелекту, насамперед конфіденційності даних студентів та забезпечення етичного використання технологій у навчальному середовищі. Безсумнівним є факт розвитку та вдосконалення моделей GPT та інших технологій штучного інтелекту, які можуть призвести до створення більш комплексних освітніх середовищ, що здатні будуть не лише адаптуватися під потреби кожного здобувача освіти, але й передбачати їхні індивідуальні труднощі та пропонувати відповідні рішення. Це може значно покращити якість освіти, підвищуючи рівень володіння англійською мовою серед здобувачів освіти, а також допоможе краще підготувати їх до викликів глобалізованого світу.

ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕДІА У ПІДВИЩЕННІ ЕФЕКТИВНОСТІ ФОРМУВАННЯ МОНОЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ

Світлана РОМАНЮК — Fri, 06 Dec 2024 00:00:00 +0200

У сучасному інформаційному суспільстві інтерактивні медіа стають ключовим інструментом у процесах навчання та розвитку мовних навичок здобувачів освіти. Дослідження присвячене оптимізації використання інтерактивних медіа для підвищення ефективності формування монологічного мовлення школярів. Завдяки технологічному прогресу інтерактивні платформи, мультимедійні презентації, відеоінструменти та віртуальні симулятори надають можливості для адаптації навчального процесу відповідно до індивідуальних потреб здобувачів освіти. Аналіз практичного досвіду засвідчує, що інтеграція цифрових інструментів сприяє розвитку мовленнєвої компетентності, критичного мислення та креативності. Метою дослідження є характеристика особливостей використання інтерактивних медіа у підвищенні ефективності формування монологічного мовлення здобувачів освіти. Об’єктом дослідження виступають здобувачі освіти. Основне завдання статті являє собою визначення яким чином оптимізувати використання інтерактивних медіа у підвищенні ефективності формування монологічного мовлення здобувачів освіти. Використання методів індукції, дедукції, аналізу та синтезу дозволило визначити особливості ефективного застосування інтерактивних медіа у навчанні. Результати дослідження демонструють, що інтерактивні медіа стимулюють активну участь здобувачів освіти, покращують засвоєння матеріалу та сприяють формуванню чіткої, логічної мовленнєвої структури. Особлива увага приділяється персоналізації навчального процесу, що враховує індивідуальні особливості кожного учасника, підвищуючи мотивацію та залученість до навчання. Висновки підкреслюють необхідність подальшої оптимізації інтерактивних медіа для створення гнучких та адаптивних освітніх середовищ, що відповідають вимогам сучасного цифрового світу та сприяють всебічному розвитку особистості здобувачів освіти. Це дослідження актуалізує тему інтеграції цифрових технологій у навчальний процес, демонструючи їхню важливість для підготовки здобувачів освіти до ефективної комунікації та успішної взаємодії у сучасному суспільстві.

ФОРМУВАННЯ МОНОЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ В УМОВАХ МЕДІАКАБІНЕТУ

Наталія СІРАНЧУК — Fri, 06 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті розкривається зміст та результати експериментального навчання учнів початкових класів із формування монологічного мовлення в умовах медіакабінету. Висвітлено позитивні практики роботи лабораторії початкової освіти Київського столичного університету імені Бориса Грінченка. Розкрито авторську методику роботи над формуванням монологічного мовлення учнів початкової школи в умовах медіакабінету. Експериментально доведено залежність рівня розвитку монологічного мовлення учнів початкової школи від частотності використання медіаосвітніх матеріалів, які знаходяться в медіакабінеті. Описане експериментальне дослідження охоплює усі чотири роки навчання у початковій школі й було проведене на базі середньої загальноосвітньої школи числом 182 міста Києва, де й було створено якісний медіакабінет для учнів початкових класів. У ході експерименту визначено, що критеріями визначення рівня сформованості монологічного мовлення учнів початкової школи в умовах медіакабінету є : мотиваційний, когнітивний, практичний та поведінковий (компетентнісний). В процесі дослідження встановлено, що рівень сформованості монологічного мовлення учнів початкової школи підвищиться за умови функціювання якісного медіакабінету в школі. Шкільний медіакабінет варто наповнювати різноманітним устаткуванням та засобами навчання, такими як комп’ютерні завдання різного рівня труднощів, що спрямовані на розвиток монологічного мовлення учнів, а також відеозаписи декламування віршів, казок, прози вчителем або різними акторами, письменниками. Ефективно використовувати відеозаписи зразкового декламування літературних зразків учнями старших класів. Важливо використовувати в медіакабінеті аудіовізуальні, моделі та образотворчі засоби навчання учнів у взаємозв’язку не надаючи перевагу жодному з них, оскільки в практиці навчання сучасної початкової школи вчителі часто зловживають аудіовізуальними засобами навчання, а це негативно відображається на здоров’ї дітей молодшого шкільного віку.

ІНТЕГРАЦІЯ МУЛЬТИМЕДІЙНИХ ЗАСОБІВ У НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

Ярослав СМАЛЬ, Анатолій ВОЛЬЧИНСЬКИЙ, Андрій КОВАЛЬЧУК, Петро ГЕРАСИМЮК — Fri, 06 Dec 2024 00:00:00 +0200

На етапі сьогодення особливої уваги потребують новітні технології навчання і виховання дітей. Останнім часом активно розвивається сучасна комп’ютерна та комунікаційна техніка, здатна обробляти й представляти різні види інформації. Її використання є досить актуальним в галузі освіти, зокрема в початковій школі, тому що молодший шкільний вік дитини – найсприятливіший для розвитку її творчого потенціалу, пізнавальної активності, мотивації до навчання та активної участі в роботі на уроці. Отже, метою статті є висвітлення особливостей застосування мультимедійних засобів у початковій школі, обґрунтування їхніх переваг перед традиційними засобами навчання. Методи дослідження включають: аналіз, синтез, узагальнення. В основних результатах дослідження сформульовано дидактичні принципи використання мультимедійних технологій. Припускається, що застосовування їх у навчальному процесі у вигляді цікавих, динамічних, ігрових форм сприятиме опануванню учнями інноватикою та одночасно поглибить їхні знання з певних навчальних предметів. У цьому контексті особливої уваги набуває питання підвищення комп’ютерної грамотності вчителів-методистів. Застосовуючи мультимедійні технології на заняттях з учнями, вчитель повинен керуватися основними дидактичними принципами: науковості, доступності, систематичності, послідовності, що сприятиме формуванню у дітей психологічної готовності до роботи з обчислювальною технікою. Завдяки використанню комп’ютерних програмно-педагогічних засобів дитина краще розвивається, легше опановує освітні компоненти, ознайомлюється з навколишнім світом, розвиває мислення, уяву, мовлення, збагачує словниковий запас. У висновках зазначено, що використання в початкових класах мультимедійних технологій дає змогу значно розширити й урізноманітнити методику роботи з дітьми молодшого шкільного віку.

ФОРМУВАННЯ ХУДОЖНЬОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ЗАСОБАМИ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

Ольга ШЕСТОБУЗ — Fri, 06 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті проаналізовано особливості формування художньої культури майбутніх учителів початкової школи засобами образотворчого мистецтва. Художня культура особистості є носієм певної системи соціальних та індивідуальних цінностей, які становлять зміст виховання та формуються під його потужним впливом. Обґрунтовано, що серед особливостей формування художньої культури вагомим є опанування образотворчого мистецтва, що має здатність розвивати у майбутніх учителів художнє мислення, зорову пам’ять, творчу уяву, образотворчі здібності, просторові уявлення та ін. Відповідно, зазначене сприяє навчанню основам образотворчої грамоти, формуванню вмінь використовувати виразні засоби живопису, графіки, ліплення, декоративно-прикладного мистецтва тощо. Розкрито, що формування художньої культури майбутніх учителів початкової школи найбільш повно та послідовно здійснюється у процесі вивчення навчальних дисциплін художньо-естетичного циклу. Образотворча діяльність майбутніх учителів під час опанування предметів художньо-естетичного циклу характеризується використанням різноманітних навчальних завдань образотворчого характеру, застосуванням нетрадиційних художніх технік і матеріалів, використанням інформаційно-комунікаційних технологій у процесі реалізації творчих здобутків, створенням творчої атмосфери, доброзичливості та об’єктивності при оцінюванні результатів образотворчої діяльності, організацією творчих конкурсів, свят, зустрічей, виставок практичних робіт, екскурсій, науково-дослідницьким пошуком при написанні наукових робіт та ін., має важливий вплив на розвиток художньої культури, творчості, формування самосвідомості особистості.

ІННОВАЦІЙНІ ПРАКТИКИ ФОРМУВАННЯ В МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ОЦІНЮВАЛЬНО-АНАЛІТИЧНОЇ КОМПЕТЕТНОСТІ

Оксана ЯСТРУБ, Володимир АНТОНЮК — Fri, 06 Dec 2024 00:00:00 +0200

Актуальність проблеми використання інноваційних практик у процесі формування в майбутніх учителів початкової школи оцінювально-аналітичної компетентності обумовлена вимогами Концепції Нової української школи до оцінювання навчальних досягнень школярів. Мета статті полягає в обґрунтуванні використання інноваційних практик у процесі формування оцінювально-аналітичної компетентності в майбутніх учителів початкової школи. Для досягнення мети необхідним стало розв’язання низки завдань: 1) уточнити сутність поняття «оцінювально-аналітична компетентність майбутнього вчителя початкової школи»; 2) обґрунтувати використання інноваційних практик для формування в здобувачів вищої педагогічної освіти оцінювально-аналітичної компетентності під час вивчення освітнього компонента «Контроль і оцінювання навчальних досягнень здобувачів початкової освіти Нової української школи». У процесі наукового пошуку встановлено, що інноваційними є практики, які ґрунтуються на використанні інноваційних та таких, що підтвердили свою ефективність, методів та форм професійної підготовки, які мають на меті досягнення максимально ефективного результату формування оцінювально-аналітичної компетентності майбутніх педагогів. Під оцінювально-аналітичною компетентністю розуміємо сформовану здатність учителя початкової школи виявляти, аналізувати і оцінювати навчальні досягнення учнів через використання різноманітних методів, прийомів, видів і форм оцінювання, спонукання їх до самооцінки власних досягнень та взаємооцінки однолітків з подальшим її аналізом. Встановлено, що використання в освітньому процесі таких інноваційних практик як метод роботи в малих (ротаційних) групах, ігрові практики (ділова гра, Kahoot), проєктне навчання, квести, застосування медіазасобів, сприяє поглибленню та систематизації знань програмового матеріалу з ОК «Контроль і оцінювання навчальних досягнень здобувачів початкової освіти Нової української школи» та формуванню в майбутніх учителів початкової школи оцінювально-аналітичної компетентності.

ДИНАМІКА РОЗВИТКУ НОВОЇ ТАНЦЮВАЛЬНОЇ МОВИ БАЛЕТНОГО МИСТЕЦТВА УКРАЇНИ ХХ СТОЛІТТЯ

Тетяна ВІЛЬХОВЧЕНКО — Fri, 06 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті розглянуті динамічні зміни жанрової структури та танцювальної мови балетного мистецтва України ХХ століття від зародження до сучасності. Зазначено, що в перших студіях і школах хореографічна освіта здійснювалася ще в ХІХ столітті з урахуванням світового досвіду; з’ясовані особливості його використання в процесі становлення класичного танцю в Україні. Схарактеризована специфіка формування українського балету в контексті кращих балетних зразків європейського мистецтва. Розкриті умови становлення і формування українського балетного мистецтва у зв’язку з історико-політичними і соціальними умовами розвитку України. Констатовано, що українська культура спиралася на гуманістичну традицію загальнолюдських цінностей, що знайшло втілення у своєрідності жанрів і форм балетного національного мистецтва. Розвиток професійного українського балету йшов у річищі трьох напрямів, які взаємодіяли між собою, дотримуючись орієнтації на західноєвропейську французьку та італійську хореографію, канонів класичної школи танцю і класичного балету, підтримку та нового бачення українських народних хореографічних традицій. Формування якісно нової танцювальної лексики національного балету, його сучасних форм позначене трансформацією й естетичним оновленням традицій і форм класичного хореографічного театру. Акцентовано увагу на тому, що український балетний театр другої половини ХХ століття переживає якісні зміни, які характерні інтеграцією і синтезом класичного танцю з осучасненими формами української народно- сценічної хореографії. Виявлені засоби і прийоми збагачення образно-стилістичної палітри класичного танцю, які утворюють унікальну систему художньо-виразової мови, що дозволяє створювати неповторні хореографічні образи. Зазначено, що особливістю хореографічного мистецтва є його безпосередній зв’язок з музикою, який сприяв багатогранному розкриттю хореографічного образу в його яскравості та повноті, впливаючи на його темпо-ритмічну структуру; зв’язок з літературою, яка є прикладом багатожанровості, стилістичного розмаїття. Встановлено, що у танцювальному мистецтві балетмейстер, хореограф, виконавець є активними учасниками створення цілісної жанрово-хореографічної композиції, яка презентує взаємопов'язані процеси загальної динамічної системи танцювального твору, а їх перетворення і є процесом танцю.

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ АДАПТАЦІЇ ДІТЕЙ З РОЗЛАДАМИ СПЕКТРУ АУТИЗМУ В ОСВІТНІ ЗАКЛАДИ

Тереза КЛИМУС, Марта КОЗАК — Fri, 06 Dec 2024 00:00:00 +0200

За останні два десятиліття спостерігається стрімке зростання кількості дітей з розладами спектру аутизму (РАС), які навчаються у звичайних закладах освіти та відвідують різні гуртки, групові заняття, спортивні секції тощо. Важливим залишається етап переходу від сім’ї до центру чи установи, у якій дитина перебуватиме уже без присутності батьків чи певного супроводу, певний час, буде залучена до різних видів діяльностей, дотримуватися певних соціальних норм та правил, комуні куватиме із незнайомими їй людьми, дітьми, формуватиме та підтримуватиме нові та здобутті уже нею/ним навички. Етап переходу – важлива складова для успішної соціалізації та адаптації до нового середовища, нових людей та процесу саморегуляції дитини з розладами спектру аутизму. Єдиного протоколу чи методу як полегшити процес залучення не існує, це індивідуально для кожної дитини, виходячи із спектру порушень та досвіду усіх учасників освітнього процесу у залученні дитини з розладами спектру аутизму до групи. Однак, існують певні практичні рекомендації на основі наукових досліджень як вітчизняних так і зарубіжних фахівців із врахування основних особливостей дитини з розладами спектру аутизму, таких як: комунікація; соціальні навички – уміння працювати у групі, налагоджувати контакт, дотримання елементарних правил; поведінка – реакція на тригери у середовищі та вплив сенсорних подразників на саму дитину; використання альтернативних асистивно- комунікативних технологій з метою повідомлення про свої потреби, та покращення комунікації між усіма учасниками освітнього процесу; інформування інших про різні особливості та відмінності нейророзвитку дітей, з метою запобігання ізоляції та несприйняття дитини з розладами спектру аутизму. Використання у своїй роботі практичних рекомендацій дає позитивний результат на залучення дитини до різних видів діяльностей, а не її ізоляцію чи як вихід лише індивідуальну роботу чи індивідуальну форму навчання, якщо мова іде про залучення дитини до освітнього процесу.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОГО СУПРОВОДУ БАТЬКІВ, ЯКІ МАЮТЬ ДИТИНУ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

Софія ПОТЮК — Fri, 06 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті висвітлено сутність та особливості психолого-педагогічного супроводу батьків, які мають дитину з особливими освітніми потребами. Визначено, що держава відіграє визначальну роль у врегулюванні освітнього процесу та функціонуванні інклюзивної освіти. У статті частково проаналізовано нормативно-правові акти, що розкривають аспекти взаємодії педагогічних працівників, батьків та фахівців інклюзивно-ресурсного центру. Аналіз літературних джерел вітчизняних науковців дав змогу уточнити сутність ключової дефініції «психолого-педагогічний супровід» та напрями психолого-педагогічної підтримки. Розкрито ключові аспекти забезпечення психолого-педагогічного супроводу в закладах освіти, з якими повинні бути ознайомлені батьки, які виховують дітей з особливими освітніми потребами. Окреслено проблеми психолого-педагогічного супроводу. Обґрунтовано педагогічні умови співпраці всіх суб'єктів згідно з принципами педагогіки партнерства. Наведено методи отримання відомостей педагогічними працівниками про сім’ї, які мають дітей з порушеннями психофізичного розвитку. Розкрито класифікацію форм співпраці (індивідуальні, групові, колективні) та їх переваги. Підтримуємо думку, що інклюзивна освіта повинна передбачати психолого-педагогічну допомогу батьків дитини з порушеннями психофізичного розвитку і забезпечити комплексний підхід, який об’єднує зусилля різних фахівців. На основі опрацювання матеріалів зроблені висновки: ефективний психолого-педагогічний супровід батьків передбачає реалізацію умов: співпрацю з фахівцями інклюзивно-ресурсного центру; співтворчість; участь у громадських об’єднаннях; наявність психологічної допомоги; існує потреба у наданні батькам дітей з порушеннями психофізичного розвитку сучасних науково обґрунтованих рекомендацій, які пристосовані до сьогодення, з врахуванням воєнного стану. Перспективами подальшого дослідження визначено опрацювання психолого-педагогічного впливу кожної окремої форми співпраці педагогічних працівників та батьків, які виховують дітей з порушеннями психофізичного розвитку. Надано бібліографічний список.

ІНТЕГРАЦІЯ РИТОРИКИ В СУЧАСНУ СИСТЕМУ ВИКЛАДАННЯ ФІЛОЛОГІЧНИХ ДИСЦИПЛІН

Oксана РАНЮК, Таїсія КОВАЛЬ — Fri, 06 Dec 2024 00:00:00 +0200

Актуальність обраного аспекту дослідження детермінована вимогами на зміни в суспільстві, враховуючи запити стейкхолдерів, інтереси студентів та освітні стандарти Європейського Союзу щодо розвитку комунікативної та риторичної компетентностей здобувачів вищої освіти. Особливу увагу звернено на формування риторичної компетентності майбутніх філологів, яка є важливим компонентом їхньої професійної підготовки. У статті зазначено, що риторика, яка традиційно була частиною освітнього процесу, сьогодні потребує відродження, оскільки вона сприяє розвитку навичок ефективної комунікації, необхідних для успішної професійної діяльності. Проаналізовано способи інтеграції риторики під час вивчення філологічних дисциплін задля підвищення рівня комунікативної підготовки студентів. Методологічним підґрунтям дослідження стали теоретико-методичні напрацювання лінгводидактів, психолінгвістів, філологів, які акцентують увагу на важливості розвитку комунікативних та риторичних навичок у студентів-філологів. Ці науковці підкреслюють, що риторична компетентність є фундаментом для успішної професійної діяльності філолога. Авторками статті проаналізовано сучасні підходи до інтеграції риторики в навчальний процес. У статті зазначається, що інтеграція знань у вищій освіті має бути реалізована не лише на рівні дисциплін, але й у самому процесі навчання, що вимагає перегляду традиційних підходів до викладання. Інтеграція риторичних знань у навчальні програми дасть змогу майбутнім філологам розвивати свої професійні навички на більш високому рівні та бути конкурентоспроможними на ринку праці. У статті зроблені виважені висновки. Акцентовано, що викладачі повинні вийти за межі традиційного підходу до викладання та застосовувати міждисциплінарні підходи, які допоможуть студентам оволодіти знаннями та навичками, необхідними для сучасного світу.