АВТОКОМЕНТАР ДО ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ ЯК ГІПЕРТЕКСТОВА СТРУКТУРА

Автор(и)

  • Ірина АРХІПОВА Горлівський інститут іноземних мов ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет» https://orcid.org/0000-0001-5536-2779

DOI:

https://doi.org/10.32782/2410-0927-2024-20-1

Ключові слова:

авторський коментар, художній текст, гіпертекст, інтертекстуальність, аналіз тексту

Анотація

Дослідження розглядає явище авторського коментаря у літературних текстах як складову гіпертекстової структури, маючи на меті розкриття його ролі та функцій у формуванні сприйняття та інтерпретації читачем. З урахуванням того, що сучасний літературний аналіз все більше зосереджується на інтертекстуальності, це дослідження вносить свій внесок у глибше розуміння того, як авторські коментарі взаємодіють з читачами та збагачують текстовий досвід. Сучасні дослідження у сфері інтертекстуальності фокусуються на тому, як автокоментарі впливають на сприйняття та інтерпретацію літературних текстів. Деякі з них вказують на те, що автокоментарі можуть допомагати краще розуміти та асимілювати зміст, служачи функцією орієнтації та пояснення складних аспектів тексту, інші дослідження концентруються на емпіричних методах, таких як психолінгвістичні експерименти, для визначення впливу автокоментарів на читачів. У статті підкреслюється важливість авторського коментаря у сприянні комунікації між авторами та читачами, розширюючи наше уявлення про літературні твори як складні інформаційні системи. Аналізуючи різноманітні форми авторського коментаря, включаючи явні та неявні прояви, у дослідженні описані механізми, за допомогою яких автори взаємодіють із своєю аудиторією та виражають нюансовані погляди у своїх текстах. За допомогою лінгвістичного аналізу та текстової інтерпретації, дослідження визначає комунікативні функції авторського коментаря, розкриваючи його роль у керуванні розумінням читача та викликанні емоційних реакцій. Авторський коментар – це певне витлумачення автором художнього тексту, зокрема слів, фрагментів чи сюжетних ліній свого твору. Текст авторського коментаря будується відповідно до логічного розгортання інформації, частина якої є додатковою для розуміння конкретного текстового фрагмента, але не зайвою для того, щоб читач уловив головну інформативну лінію, здатну позначитися на смисловій структурі основного художнього тексту. Перспективи включають подальше дослідження взаємодії між авторськими коментарями та читачами, розгляд психолінгвістичних аспектів, а також аналіз ролі коментарів у різних жанрах та епохах літератури.

Посилання

Barnes J. A History of the World in 10 ½ Chapters. London. Vintage Books, 2009. 311 p.

Derrida J. Of Grammatology. Johns Hopkins University Press. 1997. 355 p.

Eco U. Interpretation and Overinterpretation: World, History, Texts. Cambridge University Press. 1992. 162 p.

Evans E. P. The Criminal Prosecution and Capital Punishment of Animals. London. 1996. 384 p.

Harris Z. S. Discourse Analysis. Language. Vol. 28. (1). 1952. P. 1–30.

Hawthorn J. A. Concise Glossary of Contemporary Literary Theory. London. 1992. 210 p.

Irwin W. Against Intertextuality. Philosophy and Literature. Vol. 28. (2). 2004. P. 227–242.

Kristeva J. Desire in Language: A Semiotic Approach to Literature and Art. New York: Columbia University. Press. 1980. 305 p.

Maugham W. S. The Razor’s edge. London: Vintage Books. 2004. 320 p.

Ott B., Cameron W. Intertextuality: Interpretive Practice and Textual Strategy. Critical Studies in Media Communication. Vol. 17. (4). 2000. P. 429–446.

Thackeray W. M. Vanity Fair. Random House. 2009. 395 p.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-10-25

Як цитувати

АРХІПОВА, І. (2024). АВТОКОМЕНТАР ДО ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ ЯК ГІПЕРТЕКСТОВА СТРУКТУРА. Актуальні питання іноземної філології, (20), 3–8. https://doi.org/10.32782/2410-0927-2024-20-1