РОЗМЕЖУВАННЯ ПОНЯТЬ ФРАЗЕОЛОГІЗМ ТА КОЛОКАЦІЯ В СУЧАСНОМУ МОВОЗНАВСТВІ (НА МАТЕРІАЛІ КОРПУСУ ТЕКСТІВ РОМАНА ІВАНИЧУКА)

Анотація

Статтю присвячено дослідженню понять фразеологізм і колокація в сучасному мовознавстві. Необхідність диференціації цих понять зумовлена тим, що одні науковці ототожнюють ці терміни, вважаючи їх синонімічними, а інші твердять про відсутність цілковитої ідентичності між ними. Мета розвідки – описати та проаналізувати підходи до розуміння понять фразеологізм та колокація в лінгвістичних студіях. У процесі дослідження здійснено огляд наукових робіт, присвячених проблемі сполучуваності, фразеологізмів та колокацій. Зроблено висновок про те, що сполучуваність лексичних одиниць належить вивчати на базі корпусів текстів (КТ), оскільки під час побудови тексту значну роль відіграють не традиційно визначені ізольовані лексичні елементи, а регулярно відтворювані синтагматичні структури. У розвідці представлено трактування згаданих вище термінів у лінгвістичних словниках, наукових доробках вітчизняних та зарубіжних учених, узагальнено їхні визначення, простежено критерії розмежування цих понять. Підсумовано, що фразеологізм – це сполучення двох та більше слів, лексично неподільна і стійка, семантично цілісна і синтаксично неподільна, відтворювана й ідіоматична конструкція; колокація – це звичне асоціювання слова, яке ґрунтується на ймовірності появи тих чи тих комбінацій лексичних одиниць із незначним семантичним навантаженням на відміну від фразеологізму. У сфері корпусної лінгвістики під колокацію розуміють як сполучення слів, що трапляються в тексті частіше поряд, ніж за випадковою вірогідністю окремо. Зазначено, що поняття «колокація» нині широко застосовується в корпусній лінгвістиці, оскільки ці мовні одиниці дуже поширені в лексико-семантичній системі й вживаються за строгими правилами комбінаторики. З’ясовано, що фразеологізмам властива ідіоматичність і метафоричність, тим часом колокації займають проміжну ланку між фразеологізмами і вільними словосполуками відповідно до їхньої внутрішньої семантичної структури. У дослідженні наведено приклади цих понять на матеріалі корпусу текстів Р. Іваничука. Зауважено, що вивчення мовної палітри письменника за допомогою фразеологізмів та колокацій автора дасть змогу описати лексичний арсенал, властивий його ідіолекту, що, своєю чергою, уможливить ідентифікацію його текстів серед інших.