АНГЛІЙСЬКІ ТОПОНІМИ В СЕМАНТИКО-СТИЛІСТИЧНИХ ПАРАДИГМАХ, ЇХ КОРЕЛЯТИ В УКРАЇНСЬКОМУ ТА РОСІЙСЬКОМУ ТЕКСТАХ

Анотація

У статті розглянуто англійські топоніми антропосемічного поля та їх кореляти в українському та російському текстах. Доведено, що дослідження постійно закріплених за словом експресивно-стилістичних функцій незалежно від предметного значення слова є нереальним, таким же нереальним є і вивчення значень слова без урахування можливостей його вживання, тобто стилістичного діапазону. Завдяки виникненню експресивно- стилістичних функцій у слові проявляється тенденція до різноманітності мови, до її експресивності, багатства її стилістичних можливостей. При цьому обидва моменти – момент комунікативний та експресивний – тісно переплітаються. Основою конкретних висловлювань передусім є комунікація, а якщо експресивний вислів трохи розростається, то все одно він не може бути нічим іншим, як форма, що виросла на основі комунікативної функції. Вторинні похідні значення віддзеркалюють універсальну тенденцію мов до економії мовних ресурсів: за одним словом у системі мови може бути закріплений цілий ряд похідних значень, що формуються на основі метафоричного або метонімічного переосмислення первинної семантики. Променистим свідченням цієї платформи є численні приклади з художньої літератури стилістично маркованих топонімів, що виступають як своєрідні індивідуально-авторські метафори, які виявляють нові тенденції розвитку пізнавальних здібностей людини, формування образної картини світу. Завдяки різноманітному функціонуванню топонімів проявляється тенденція до розмаїття мови, до її експресивності, багатства її стилістичних можливостей. Поява стилістично маркованих топонімів у тексті пояснюється виникненням у сучасному світі нових реалій, що поєднують у собі ознаки двох явищ, які раніш існували, оскільки постійний розвиток людського пізнання висуває перед мовою завдання забезпечити всі сфери життя і діяльності людини новими найменуваннями, а це означає, що топоніми «взагалі» та стилістично марковані елементи мови поєднують у собі предметний, емоційний, експресивний та функціонально-стилістичний компоненти, що перебувають у тісному зв’язку та взаємодії. Емоційно-оцінні слова виникають в результаті переносу найменування (найчастіше метафоричного), спираючись на певну мотивуючу ознаку. Однак у мовах різних народів ця мотивація може не збігатися, що є природним наслідком національно-культурної специфіки, яка відображається в особливостях словникового складу кожної мови і насамперед у тій її частині, що пов’язана з образними порівняннями.