ІДЕОЛОГЕМА ОПОВІДАНЬ “ЦИКЛУ НЕЗРИМОГО” Е.-Е. ШМІТТА НА ПРИКЛАДІ ОПОВІДАНЬ “МСЬЄ ІБРАГІМ І КВІТИ КОРАНУ”, “ОСКАР І РОЖЕВА ПАНІ”, “БОРЕЦЬ СУМО, ЯКИЙ НІЯК НЕ МІГ ПОГЛАДШАТИ”, “ДИТЯ НОЯ”

Автор(и)

  • Анна Веремйова

Ключові слова:

ідеологема, ідеологемна структура, оповідання, релігія, католицизм, суфізм, дзен-будизм, іудаїзм

Анотація

Оповідання “Циклу незримого” Е.-Е. Шмітта розглянуто, як філософські оповідання. Кожне з оповідань присвячене певній релігії або кільком релігіям, які протиставляються. Письменник стоїть на межі морально-етичного експериментування, що не може не зачіпати сферу ідеології та особистої психології. Тексти Е.-Е. Шмітта викладені досить простою мовою і є доступними для читача з будь-яким освітнім рівнем. У всіх творах “Циклу незримого” головні герої – діти й підлітки, котрі переживають складнощі, долають дорослі проблеми. Але призначені ці твори все ж таки не для дітей. Було б правильним сприймати книги Е.-Е. Шмітта як казки для дорослих, як “філософію на виріст”. В оповіданнях Е.-Е. Шмітта оспівано ідеї універсального гуманізму, релігійної терпимості, всепрощення, єдності протилежностей. Кожне з оповідань “Циклу незримого” присвячене одній із релігій. Прочитання творів без знання основних засад релігії не може бути об‟єктивним. Це дослідження є спробою вмотивувати деякі властивості поетики оповідань Е.-Е. Шмітта, крім того, навіть сам послідовний аналіз малої прози Е.-Е. Шмітта – новизна на теренах української науки. У творах Е.-Е Шмітта наявна драма людської душі, яка розігрується в хаотично багатошаровій, полівалентній світобудові. Ідея повторювальності, циклічності й відносності відіграє важливу стилістичну роль. Наявне зведення в єдине протилежних та взаємовиключних понять, неординарна логіка розуміння, поєднання трагічного і комічного, високого і низького. У творах порушено одвічне питання взаємин батьків і дітей, де з позитивного боку представлене виховання дитини за допомогою взаємного спілкування. У малій прозі Е.-Е. Шмітта чітко простежено дихотомію “ментор–учень”, де доросла людина, хоча і переважно, але не завжди виступає в ролі вчителя. Пропонована стаття дає загальну характеристику найбільш уживаних ідеологем оповідань “Циклу незримого” Е.-Е. Шмітта.

Посилання

Алхімія слова живого. Французький роман 1945–2000. – Київ : Промінь, 2005. – 383 с.

Андреев Л. Г. Художественный синтез и постмодернизм / Л. Г. Андреев // Вопросы литературы. – СПб., 2000. – 246 с.

Бутинова М. С. Как возникла религия / М. С. Бутинова. – М. : [б. и], 2007. – 236 с.

Горохов С. А., Христов Т. Т. Религии народов мира / С. А Горохов, Т. Т. Христов. – СПб. : КноРус, 2010. – 432 с.

Смущинська І. В. Суб‟єктивна модальність французької прози / І. В. Смущинська. – Київ : Київ. ун-т, 2001. – 253 с.

Скоропанова И. Русская посмодернистическая литература / И. Скоропанова. – М. : [б. и.], 1999. – 354 c.

Schmitt Eric-Emmanuel. L‟enfant de Noé / Eric-Emmanuel Schmitt. – Albin Michel, 2004. – 95 p.

Schmitt Eric-Emmanuel. Le sumo qui ne pouvait pas grossir / Eric-Emmanuel Schmitt. – Albin Michel, 2009. – 53 p.

Schmitt Eric-Emmanuel. Monsieur Ibrahim et les fleurs du Coran / Eric-Emmanuel Schmitt. – Albin Michel, 2001. – 86 p.

Schmitt Eric-Emmanuel. Oscar et la Dame en rose / Eric-Emmanuel Schmitt. – Albin Michel, 2002. – 100 p.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-06-22

Як цитувати

Веремйова, А. (2021). ІДЕОЛОГЕМА ОПОВІДАНЬ “ЦИКЛУ НЕЗРИМОГО” Е.-Е. ШМІТТА НА ПРИКЛАДІ ОПОВІДАНЬ “МСЬЄ ІБРАГІМ І КВІТИ КОРАНУ”, “ОСКАР І РОЖЕВА ПАНІ”, “БОРЕЦЬ СУМО, ЯКИЙ НІЯК НЕ МІГ ПОГЛАДШАТИ”, “ДИТЯ НОЯ”. Актуальні питання іноземної філології, (7), 16–22. вилучено із http://journals.vnu.volyn.ua/index.php/philology/article/view/2671