ЛІНГВОКУЛЬТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ НАРОДНИХ ПРИКМЕТ У НІМЕЦЬКІЙ МОВІ

Анотація

Статтю присвячено з‟ясуванню лінгвокультурних особливостей народних прикмет у німецькій мові, пов‟язаних із явищами погоди. Народні прикмети відображають багатовіковий життєвий досвід селян, починаючи з часів Середньовіччя, доносять до нас, нащадків, інформацію про особливості їхнього господарювання на землі (розпорядок дня, побут, знаряддя праці, продукти харчування, предмети одягу тощо), їхні спостереження за погодою і природою протягом усього календарного року та закономірності, які з цього випливають (коли слід починати сіяти зернові, випасати худобу, збирати врожай на полі та в саду, йти на полювання тощо). Розглянуто широку палітру багаторічних спостережень селян за метеоявищами (вітром, грозою, блискавкою, дощем, росою, снігом, хмарами, веселкою тощо), представниками рослинного і тваринного світу. Висвітлено деякі історичні факти, пов‟язані з побутуванням народних прикмет у німецькій мові, простежино співвіднесення народних прикмет із певними днями церковного календаря та астрологічні впливи на передбачення погоди. Окрему увагу приділено так званим “пророчим” дням у календарі (Lostage), у які селяни максимально уважно спостерігали за погодними явищами, намагаючись робити довго- чи короткотривалі прогнози та сподіваючись на покровительство святих. З‟ясовано низку лексико-семантичних та стилістичних особливостей народних прикмет у німецькій мові. У застарілих назвах місяців року, які досить часто трапляються в народних прикметах, знаходять своє відображення особливо яскраві погодні характеристики цих місяців, простежується похідність цих слів від найменувань господарських робіт, проведених у цю пору, та найменувань представників флори і фауни. Встановлено, що кількісно переважають народні прикмети, пов‟язані з весняними місяцями, коли традиційно розпочиналися польові роботи й за натяками природи селяни прагнули дізнатися, яким буде врожай. У статті проаналізовано особливості реченнєвої структури народних прикмет, використання у них “магічних” чисел (зокрема 4, 7, 12, 40), оригінальних емоційно-оцінніх порівнянь, метафор та явищ персоніфікації. Усе це підкреслює важливе культурно-історичне значення цих яскравих зразків усної народної творчості німецького народу.