АНАЛІЗ ПОЧЕРКУ МОВНОЇ ОСОБИСТОСТІ З МЕТОЮ ДІАГНОСТИКИ ПСИХІЧНИХ РИС (ЯК ОБ’ЄКТ СУЧАСНОЇ ЮРИДИЧНОЇ ЛІНГВІСТИКИ)

Анотація

Мета статті – продемонструвати можливості графологічного аналізу почерку мовної особистості для діагностики психічних рис. Використовувана методологія: загальнонаукові методи (логіко-поняттєвий, узагальнення та систематизації, описовий) та спеціальні методи (мовне портретування (передбачає опис мовця – його мовної особистості, особливостей мовленнєвої й комунікативної поведінки, рис характеру, що їх зумовлюють, тощо) і графологічний аналіз (використаний для визначення й опису ключових психічних якостей мовної особистості)). Наукова новизна: у статті вперше практично (на кількох конкретних прикладах) опрацьовано алгоритм графологічного аналізу мовної особистості з опертям на теоретико-методологійні засади лінгвоперсонології. Висновки: алгоритм графологічного аналізу з метою діагностики психічних рис мовної особистості включає в себе такі дії: сформувати загальне враження від почерку; визначити гештальт, макроструктуру та мікроструктуру почерку; визначити ступінь натиску в почерку; охарактеризувати темп почерку; визначити ступінь сталості почерку; описати форму почерку; визначити рівень загального розвитку мовної особистості (за допомогою характеристики швидкості, читабельності, оригінальності, організації почерку); охарактеризувати вертикаль почерку (шляхом опису трьох зон букв, вертикальних берегів, відстані між рядками, розміру почерку, вертикального розмаху літер, напряму рядків); охарактеризувати горизонталь почерку (за допомогою аналізу кута нахилу, ширини / вузькості, горизонтальних берегів, відстані між словами, відстані між літерами); інтерпретувати результати, описавши ключові індивідуально-особистісні та психо-фізіологічні позитивні й негативні риси мовної особистості на основі аналізу зразка її почерку. Ефективність алгоритму доведена шляхом аналізу зразків почерку 3 мовних особистостей відомих українських письменників: Тараса Шевченка, Івана Франка, Остапа Вишні.