МОДАЛЬНІСТЬ СТВЕРДЖЕННЯ ТА ЗАПЕРЕЧЕННЯ В АНГЛІЙСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ: ЛІНГВОПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТ

Анотація

Порівняльне вивчення модальної категорії ствердження-заперечення в аспекті її прагматичних характеристик на матеріалі англійської та української мов є доцільним та своєчасним як у сфері лінгвістичної теорії, так і для вирішення низки прикладних завдань. Мета дослідження зумовлена переходом до антропологічної лінгвістики (прагматики), зміною об’єкта дослідження – мовленнєвої діяльності людей, тієї її частини, яка відноситься безпосередньо до актів вербалізації думки та реалізації інтенцій того, хто говорить у мовній формі, пошуками прагматичних універсалій та національно-культурної специфіки між англійською та українською мовами, з одного боку» та зростаючою потребою у розвитку таких галузей прикладної лінгвістики, як теорія перекладу, методика викладання англійської та української мов як іноземних – з іншого. Достовірність та обґрунтованість отриманих результатів забезпечується методологічною базою дослідження. Теоретичною основою роботи є лінгвофілософські концепції, що стосуються загальних, сутнісних характеристик мови – мова як засіб спілкування, діяльнісна природа мови, двоплановість мовного знака, зв’язок мови та мислення; основні тези ТМА (теорії мовленнєвих актів), загальної теорії перекладу; інтенційна теорія О. Г. Почепцова, концепція метамови науки Н. Б. Гвішіані, метамовний підхід до моделювання мовних реалій Г. П. Німця, семантико-семіотична модель перекладу А. Д. Швейцера. Методи дослідження визначаються специфікою предмета дослідження та поставленими цілями та завданнями. Основними методами дослідження є індуктивно-дедуктивний метод, моделювання, методи порівняльного, контекстуального та трансформаційного аналізу. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше здійснюється комплексний аналіз єдиної модальної категорії ствердження-заперечення, конституенти якої – ствердження та заперечення – розглядаються як рівноправні об’єкти наукового пізнання; пропонується прагматична типологія висловлювань, універсальна для англійської та української мов; досліджується та доводиться іллокутивна природа ствердної та негативної модальностей у деяких прагматичних типах висловлювань; описуються метамови іллокутивного рівня комунікації – кінцевих мовних інтенцій, у яких ствердження та/або заперечення виявляється іллокутивно; дається порівняльна характеристика кінцевих мовних інтенцій англійської та української мов в аспекті універсальної та етноспецифічної спрямованості; досліджується переклад кінцевих мовних інтенцій, до складу яких входять ствердження та заперечення, та встановлюються його закономірності. У підсумку варто зазначити, що переклад модальності ствердження та заперечення у тих прагматичних типах висловлювання, де вони іллокутивні, залежить від виду кінцевої інтенції мови перекладу.