СОЦІАЛЬНА ОБУМОВЛЕНІСТЬ ФРАНЦУЗЬКОГО МОЛОДІЖНОГО МОВЛЕННЯ: ЛІНГВОПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТ

Анотація

Статтю присвячено дослідженню молодіжного мовлення Франції, його лінгвопрагматичних особливостей крізь призму соціальних чинників, що обумовлюють існування молодіжного соціолекту. Було встановлено, що термін «соціолект» є зручним для позначення різноманітних і несхожих один з одним мовних утворень, наділених загальною ознакою, а саме задоволення комунікативних потреб соціально виокремлених груп людей. Зокрема, було уточнено поняття молоіджного соціолекту як специфічного лексикону певної групи молодих людей віком від 10 до 25 років, який відображає особливості їх культурних уподобань та бажання підкреслювати свою приналежність до цієї соціальної групи. Визначення соціолінгвістичних і лінгвопрагматичних особливостей з подальшою їх змістовною інтерпретацією, класифікацією та узагальненням здійснювалося із застосуванням компонентного, контекстологічного аналізу та емпірічного методу. Дослідження структури молодіжного соціолекту Франції дозволило нам розробити класифікацію груп молодіжного мовлення за такими соціальними ознаками, як вік, стать, освіта, місце проживання, соціальне становище та етнічне походження. Було виокремлено три групи за віковою ознакою: мовлення підлітків молодшого віку (10–14 років), середнього (15–18 років) та старшого (18–26); за ґендерною приналежністю розполідено на жіноче та чоловіче; за рівнем освіти виокремлено мовлення школярів, студентства та робітників; за місцем проживання виявлено мовлення молодих жителів міст, пригородів і сіл; етнічне походження дозволило розподілити молодь на корінних французів та іммігрантів. З-поміж іншого було встановлено, що головна прагматична ознака молодіжного мовлення – виокремлення, привернення до себе уваги, потреба бути в тренді та намагання слідувати актуальним тенденціям – зумовлює мовленнєву поведінку молоді, а відтак добір певних мовних засобів. Такі соціальні характеристики розмовної мови молоді як легкість і невимушеність атмосфери спілкування, дружні стосунки між партнерами по комунікації, спонтанність висловлювання, відсутність самоконтролю, безпосередній контакт із співрозмовниками, а також потреба у швидкій передачі інформації від одного партнера до іншого призводить до появи різного роду усічень і словозлиття, до вживання метафор, запозичень, верлану, арготизмів тощо. Перспективи подальшого дослідження окреслюються у виявленні лексико-стилістичних особливостей реалізації прагматичного потенціалу молодіжного мовлення Франції й України в порівняльному аспекті.