Актуальні питання іноземної філології
http://journals.vnu.volyn.ua/index.php/philology
<p><strong><img style="float: left; padding-right: 10px; padding-bottom: 10px;" src="http://journals.vnu.volyn.ua/public/site/images/admin/current-issues.png" alt="" width="319" height="448" />ISSN (Print): </strong><a href="https://portal.issn.org/resource/ISSN/2410-0927" target="_blank" rel="noopener"><span lang="UK">2410-0927</span></a><br /><strong>DOI: </strong>https://doi.org/10.32782/2410-0927<br /><strong>Галузь знань: </strong>гуманітарні науки.<br /><strong>Періодичність:</strong> 2 рази на рік.<br /><strong>Фахова реєстрація (категорія «Б»):</strong><br /><a href="https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-zatverdzhennya-rishen-atestacijnoyi-kolegiyi-ministerstva-vid-30-listopada-2021-roku" target="_blank" rel="noopener">Наказ МОН України № 1290 від 30 листопада 2021 року (додаток 3)</a>.<br /><strong>Спеціальності: </strong>035 – Філологія.</p>Publishing House Helveticauk-UAАктуальні питання іноземної філології2410-0927ФУНКЦІЇ АНГЛОМОВНИХ ЗАПОЗИЧЕНЬ В ІТАЛІЙСЬКІЙ МОВІ
http://journals.vnu.volyn.ua/index.php/philology/article/view/3345
<p>У статті розглянута функціональна складова процесу запозичення, якою цікавились, зокрема, такі мовознавці, як В. О. Рубан, П. ДʼАкілле, П. Ветторель, Дж. Рогато та ін. Функції запозичень відповідають на потреби, що виникають у мовців, які у конкретній комунікативній ситуації стикаються із проблемою добору виражальних засобів для оформлення повідомлення. Ці потреби теоретично можна співвіднести із причинами запозичень, які в свою чергу бувають мовного і позамовного характеру. Запозичення із позамовних причин завжди несуть у собі певне прагматичне навантаження, визначити яке сторонньому спостерігачу буває доволі складно без заглиблення у внутрішній світ учасників комунікації. Однак, можемо виділити парадигму основних мотивуючих факторів запозичення: мода, престиж, експресія, загадковість, стилістична забарвленість англомовної лексики, що зумовлені панівним становищем англосаксонської культури у світі. Загалом у статті виділено вісім основних функцій англіцизмів: номінативна, диференційна, інтеграційна, евфемістична, експресивна, маніпулятивна, функція мовної економії, та орієнтації на мовну моду. Номінативна функція є основною функцією запозичень, обумовленою необхідністю називати нові предмети чи явища. Диференційна функція є механізмом лексичного збагачення мови за допомогою семантичного розрізнення синонімічних пар, що утворюються внаслідок входження іншомовних слів до мови-реципієнта. Функція економії мовних засобів (компресійна) реалізується через заміну одним запозиченим словом синонімічного розгорнутого виразу в італійській мові. Інтегруючу функцію виконують перш за все англіцизми-інтернаціоналізми, які спрощують міжнаціональне спілкування у багатьох галузях людської діяльності. Функція орієнтації на мовну моду характерна передусім для медійного спектру дискурсів, які використовують англіцизми для підвищення градусу престижу мовця або предмета мови. Евфемістична функція запозичень проявляється там, де потрібно приховати істинний зміст висловлення задля уникнення комунікативної невдачі. Маніпулятивна функція базується на неповному розумінні запозичень адресатом, що дає змогу адресанту схилити його до прийняття потрібного рішення.</p>Алла БИКОВА
Авторське право (c) 2026
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2025-12-302025-12-302331110.32782/2410-0927-2025-23-1ФІЛОСОФІЯ «ВЧЕНОЇ НЕОСВІДЧЕНОСТІ»: ЛІНГВІСТИЧНІ ТА КОНЦЕПТУАЛЬНІ АСПЕКТИ ГАЛЮЦИНАЦІЙ У ВЕЛИКИХ МОВНИХ МОДЕЛЯХ
http://journals.vnu.volyn.ua/index.php/philology/article/view/3346
<p>Велик (статистичні) мовні моделі (LLM), такі як GPT-4, Claude, Gemini та PaLM, демонструють вражаючі лінгвістичні можливості, протре усі мають один критичний недолік: «галюцинації» – упевнені, необґрунтовані відповіді. Ці вигадки виникають тоді, коли моделі генерують правдоподібну на вигляд інформацію без фактичного підґрунтя. Попри технічний прогрес, ця базова проблема й досі залишається невирішеною: LLM не здатні розпізнати момент, коли їм бракує знань. У цій статті явище галюцинацій розглядається крізь лінгвістичну й філософську призму docta ignorantia («вченої неосвідченості») – концепції, запропонованої у ХV столітті середньовічним мислителем Миколою Кузанським. Він стверджував, що справжня мудрість починається з усвідомлення меж власного знання. Застосовуючи цю ідею до штучного інтелекту, автори доводять, що галюцинації мовних моделей випливають із браку епістемічної скромності – вони «не знають, що не знають». Замість того щоб виявляти невизначеність, моделі вигадують лінгвістично коректні відповіді, що спричиняє поширення дезінформації та підривати довіру до систем ШІ. У статті окреслюється кілька ключових моментів зазначеної проблеми. По-перше, аналізується docta ignorantia («вчена неосвідченість») та її значення для епістемології ШІ. По-друге, розглядаються лінгвістичні й технічні причини галюцинацій, зокрема ймовірнісне генерування тексту та відсутність «усвідомленого» розуміння. По-третє, продемонстровано, що наявні стратегії пом’якшення проблеми – як-от калібрування впевненості та доповнення через пошук (retrieval augmentation) – лише імітують усвідомлення незнання, але не усувають глибинний епістемологічний розрив. Запропоновано підхід до створення ШІ, який відображає засадничий принцип мудрості: розуміння меж власних знань. Пропонується переосмислити галюцинації не просто як технічний збій у системах ШІ, а як філософську та лінгвістичну поразку.</p>Ірина БІСКУБВіктор ЛЕВАНДОВСЬКИЙ
Авторське право (c) 2026
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2025-12-302025-12-3023122110.32782/2410-0927-2025-23-2КОГНІТИВНА МЕТАФОРА ЯК СПОСІБ АКТУАЛІЗАЦІЇ МЕДІЙНОГО ПОЛІТИЧНОГО КОНЦЕПТУ DEMOCRACY IN UKRAINE/ ДЕМОКРАТІЯ В УКРАЇНІ
http://journals.vnu.volyn.ua/index.php/philology/article/view/3347
<p>Стаття досліджує роль метафори як інструмента вербалізації медійного політичного концепту DEMOCRACY IN UKRAINE / ДЕМОКРАТІЯ В УКРАЇНІ в американському політичному медіадискурсі. Мета розвідки полягає у виявленні й систематизації концептуальних метафор, що відображають уявлення про українську демократію в матеріалах газети The New York Times. Ця розвідка є складником ширших наукових студій, присвячених концептуалізації української демократії в англомовному політичному медійному дискурсі часів незалежності, а також унаочнює загальні тенденції формування образу України в американському інформаційному просторі. Методологія. Для аналізу зібраного матеріалу застосовано методику аналізу концептуальних метафор, представлених множинними мовними даними (великими тематично об’єднаними масивами метафоричних виразів) (Жаботинська 2016; 2018), яка базується на основних поняттях класичної теорії концептуальної метафори. Наукова новизна. У представленій розвідці вперше здійснено комплексний аналіз метафор, що описують українську демократичну трансформацію в американських медіа за період із 1991 по 2022 роки. За результатами аналізу 374 метафоричних виразів було виокремлено 17 основних формульних схем концептуальних метафор, пов’язаних із референтним доменом DEMOCRACY IN UKRAINE. Особливу увагу приділено описам, що специфікують ці формульні схеми, і їхній здатності відтворювати домінантні наративи про політичний розвиток України протягом досліджуваного періоду. У ході дослідження встановлено домінування онтологічних метафор із корелятивними доменами ЛЮДИНА та ФІЗИЧНИЙ ОБ’ЄКТ, які демонструють найвищий метафоричний потенціал, відображають антропоцентричність політичної концептуалізації та репрезентують різні аспекти сприйняття демократичних процесів – від становлення й зміцнення до загроз і викликів. Висновки. Метафора постає як ефективний інструмент конструювання політичної реальності, формування ментальних моделей і впливу на поведінку реципієнтів. Дослідження підтвердило, що ключову роль у вербалізації концепту DEMOCRACY IN UKRAINE в американському політичному медіадискурсі відіграють поняття «людина» та «фізичний об’єкт», які забезпечують найстабільнішу та найпродуктивнішу метафоричну інтерпретацію української демократії. Перспективою подальших досліджень є порівняльний аналіз когнітивних метафор, що актуалізують концепт, у медіа з різною політичною упередженістю.</p>Ілона БРОВАРСЬКА
Авторське право (c) 2026
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2025-12-302025-12-3023222910.32782/2410-0927-2025-23-3СЮЖЕТНІ СТРАТЕГІЇ ІСТОРИЧНОГО ДЕТЕКТИВУ: ЗАКОНОМІРНОСТІ ТА ЖАНРОВА СВОЄРІДНІСТЬ
http://journals.vnu.volyn.ua/index.php/philology/article/view/3348
<p>У статті досліджено сюжетні стратегії історичного детективу як літературного феномену, що поєднує детективну інтригу з реконструкцією минулого та дозволяє переосмислювати історичні події й соціальні практики. Автори аналізують жанр з позицій наративології та теорії літератури, приділяючи особливу увагу композиційним елементам сюжету – експозиції, зав’язці, кульмінації та розв’язці – та їхній ролі у створенні динамічної сюжетної напруги. Розглянуто концепцію «подвійної історії», згідно з якою детективний наратив включає історію злочину та історію його розслідування, що дозволяє одночасно відтворювати таємничий інцидент минулого та процес його пізнання слідчим. Детективний роман визначається як «нарратив нарративів», що демонструє загальні принципи структурування оповіді та водночас виконує ідеологічні функції жанру. Аналіз сучасних зарубіжних досліджень показує інтеграцію у сюжет соціально-політичних проблем минулого й сучасності, що робить піджанр значущим для культурних і історичних студій. Особлива увага приділяється феміністичним трансформаціям жанру. Традиційні риси героїнь – покірність і пасивність – поступаються місцем рішучості та самостійності мислення, що впливає на структуру сюжету та перетворює детективну історію на більш комплексний і багатовимірний наратив. В українському літературознавстві наративні та сюжетні проблеми розглядаються через постструктуралістські підходи та дослідження надрівневих утворень тексту. Теоретичні праці з аналізу композиційних елементів сюжету та взаємодії персонажів надають методологічні інструменти для глибокого вивчення сюжетотворчих механізмів. У статті доведено, що історичний детектив характеризується інтеграцією детективної інтриги та історичного контексту, де сюжет формується через взаємодію персонажів, історичних подій і художніх образів. Жанрова специфіка полягає у «подвійній історії» – одночасній розгадці злочину та рефлексії над минулим, що створює багатовимірний наратив, органічно поєднуючи інтригу й історичну достовірність. Перспективи подальших досліджень полягають у порівняльному аналізі українських і зарубіжних історичних детективів, вивченні впливу історичного контексту на сюжетотворення та композицію творів, а також у дослідженні фемінізації жанру й її впливу на динаміку наративу.</p>Наталія ГРИЦАКОльга СОБЧУК
Авторське право (c) 2026
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2025-12-302025-12-3023303610.32782/2410-0927-2025-23-4ПУБЛІЧНИЙ ВИСТУП: ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ, КВАЛІФІКАЦІЙНИХ ОЗНАК, ФУНКЦІЙ У КОМУНІКАЦІЇ
http://journals.vnu.volyn.ua/index.php/philology/article/view/3349
<p>Публічний виступ є однією з ключових форм сучасної усної комунікації, що забезпечує поширення інформації, формування переконань, регулювання соціальної взаємодії та підтримку професійної діяльності в різних сферах. Його актуальність посилюється у зв’язку зі зростанням ролі цифрових і гібридних форматів спілкування, що ускладнюють комунікативні процеси та висувають нові вимоги до мовця. У статті здійснено комплексний аналіз публічного виступу як багатовимірного явища, що поєднує лінгвістичні, риторичні, психологічні та соціальні компоненти. Розкрито основні проблеми визначення поняття «публічний виступ», окреслено його структурні та функціональні характеристики, а також відмінності від інших типів комунікації. Особливу увагу приділено кваліфікаційним ознакам ефективного публічного мовлення, зокрема мовній і риторичній компетентності, невербальній експресії, психологічній готовності та стратегічній орієнтації на аудиторію. Показано, що результативність виступу визначається здатністю мовця інтегрувати вербальні й екстралінгвістичні засоби, адаптуватися до ситуації спілкування та враховувати когнітивні й емоційні особливості слухачів. Окреслено основні комунікативні функції публічного виступу: інформаційну, переконувальну, освітню, соціальну та психологічну, які забезпечують його вплив на індивідуальному та суспільному рівнях. Зроблено висновок про необхідність міждисциплінарного підходу до дослідження публічного виступу, що поєднує методи лінгвістики, риторики, педагогіки, психології та комунікативістики. Перспективними визначено напрями аналізу трансформацій публічного мовлення в умовах цифрової комунікації, вивчення кроскультурних риторичних моделей та застосування штучного інтелекту для підвищення ефективності підготовки й оцінювання публічних виступів.</p>Вікторія ГРОМОВЕНКО
Авторське право (c) 2026
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2025-12-302025-12-3023374410.32782/2410-0927-2025-23-5ВІДТВОРЕННЯ МОВЛЕННЄВОГО ОБРАЗУ НЕВИДИМЦЯ В РОМАНІ Г. ВЕЛЛЗА У ПЕРЕКЛАДІ МИКОЛИ ІВАНОВА
http://journals.vnu.volyn.ua/index.php/philology/article/view/3350
<p>Статтю присвячено дослідженню способів формування та відтворення мовленнєвого портрета Невидимця в українському перекладі роману Г. Веллза The Invisible Man, здійсненому Миколою Івановим. Актуальність роботи зумовлена зростанням уваги сучасного перекладознавства до аналізу мовлення персонажів як важливого складника художнього образу та до необхідності збереження індивідуальних стилістичних рис оригіналу під час перекладу. Методологічну базу дослідження складають праці Т. Цепенюк, З. Шевчук і М. Бережної. Спираючись на їх висновки, авторка розглядає мовленнєвий портрет як поєднання стилістичних і мовних характеристик, що вирізняють персонажа серед інших та формують враження про його соціальну і психологічну природу. Метою дослідження є виявлення особливостей відтворення мовленнєвого образу Невидимця в перекладі Миколи Іванова. Новизну роботи складає аналіз різних мовленнєвих проявів Невидимця в контексті перших розділів роману в оригіналі та перекладі: від емоційних, еліптичних вигуків у сценах появи до стриманих, лаконічних або, навпаки, ускладнених за синтаксисом реплік у подальших діалогах і монологах. Простежено, як лексика книжного стилю, граматичні конструкції з емфазою та характерні повтори формують образ освіченої, стриманої, але роздратованої людини з непростою історією. На цьому тлі детально проаналізовано, які перекладацькі трансформації застосовує М. Іванов: калькування, адаптацію, транспозицію, граматичні й стилістичні заміни, членування речень тощо. Особливу увагу приділено тому, як ці прийоми впливають на емоційну й стилістичну експресію мовлення головного героя. Зроблено висновок, що хоча загальні риси мовлення Невидимця у перекладі загалом збережені, низка стилістичних особливостей оригіналу – насамперед емфатичність, книжність та саркастичність – у багатьох випадках нівелюється через об’єктивні відмінності між мовами та перекладацькі рішення. У результаті образ Невидимця у перекладі частково зміщується в бік нейтрального, більш згладженого мовного стилю. Наголошено на перспективах подальших досліджень, зокрема аналізі мовленнєвих портретів інших персонажів роману та їх відтворення українською мовою.</p>Антоніна ІВАХНЕНКО
Авторське право (c) 2026
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2025-12-302025-12-3023455110.32782/2410-0927-2025-23-6ПРИНЦИПИ РОЗПОДІЛУ ІНФОРМАЦІЇ В НАУКОВОМУ ТЕКСТІ
http://journals.vnu.volyn.ua/index.php/philology/article/view/3351
<p>Стаття має на меті дослідити німецькомовний науковий текст, сутність якого полягає у відображенні певної системи знань, для якої притаманною ознакою виступає структурована єдність та цілісність. Методологія. Особлива увага приділяється опису передумови існування будь-якого тексту: на текстовому рівні відбувається не просте з’єднання одиниць всіх попередніх ступенів, а їх інтеграція, створення нової якості. Наголошується кореляція відносин між предметами, явищами в об’єктивній реальності та зв’язками між структурними елементами в тексті. З’ясовано, що ієрархічність і багаторівневість наукового тексту належать до головних принципів його функціонування: окремі рівні тексту як системи визначають конфігурацію його структурних та змістових елементів, а взаємодія всіх рівнів утворює цілісність. Про аналізовано корпус наукових текстів з урахуванням типу тексту (власне науковий, навчальний, науково-популярний) та особливостей розподілу наукової інформації в текстовому полі. Наукова новизна. Встановлено, що підгрунттям наукової інформації виступають універсальні ментальні операції з її обробки та засвоєння у формі знання, що і є основою та умовою розподілу інформації в тексті на взаємодіючі домінантні та фонові блоки інформації. З’ясовано, що терміни, являючи собою особливі когнітивно-інформаційні одиниці, що акумулюють наукові/професійні знання, відіграють роль домінанти у формі квантів інформації (скупчення головної інформації), а нетермінологічна лексика виконує роль фону, на якому функціонують терміни. Визначено, що у відповідності до градації наукових текстів простежуються процеси термінологізації та детермінологізації мовних одиниць та різне співвідношення термінологічної та нетермінологічної лексики (зменшення однієї та збільшення іншої). Висновки. З’ясування специфіки розподілу інформації в науковому тексті як співвідношення домінанти та фону дає можливість визначити особливості співвідношення термінологічної і нетермінологічної лексики, що дозволяє розвивати нові напрями в термінознавстві, в інтерпретації мови науки.</p>Валентина КОВАЛЕНКО
Авторське право (c) 2026
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2025-12-302025-12-3023525610.32782/2410-0927-2025-23-7ШВАБСЬКИЙ ДІАЛЕКТ ТА АНГЛІЙСЬКА МОВА: СПРОБА КОМПАРАТИВНОГО АНАЛІЗУ
http://journals.vnu.volyn.ua/index.php/philology/article/view/3352
<p>Стаття присвячена аналізу структурних та історичних паралелей між англійською мовою та швабським діалектом, що належить до алеманських діалектів німецької мови. Мета – виявити фонетичні, лексичні, морфологічні, синтаксичні та соціолінгвістичні фактори, що пояснюють ймовірну близькість швабського діалекту та англійської. Стаття використовує міждисциплінарний підхід, поєднуючи історико-лінгвістичний, компаративний, соціолінгвістичний та етномузикологічний аналіз. Досліджено фонетичні, лексичні, морфологічні та синтаксичні відповідності швабського діалекту та англійської мови, а також соціальні та культурні фактори, що впливали на збереження архаїчних рис (віддаленість від впливу офіційної писемної мови, усна традиція, музична культура). У роботі аналізується паралельна дифтонгізація довгих голосних у XII–XVI ст. у швабських говорах та Великий зсув голосних у XIV–XVI ст. в англійській. Вперше комплексно підтверджено структурну та історичну близькість швабського діалекту до англійської, підкріплену як лінгвістичними, так і соціокультурними даними. Виявлено паралельні процеси дифтонгізації , ерозії флексій та синтаксичної моделі, що свідчить про спільне прагерманське походження. Наголошено на можливих контактах англів (предків англійців) і свевів (предків швабів) у Ютландії на початку нашої ери й висунуто гіпотезу про міграцію групи англів на південь у союзі зі свебами. Запропоновано концепцію інгвеонсько-свевського супер-ареалу як пояснення збереження архаїчних рис у обох традиціях. Результати підтверджують більшу спорідненість швабського діалекту з англійською порівняно з іншими верхньонімецькими діалектами, пояснювану історичними контактами, консервацією ранніх германських рис, міждіалектними контактами та високою соціальною мобільністю населення. Дослідження відкриває нові перспективи для порівняльної германістики та міждисциплінарних досліджень із залученням археолого-генетичних даних.</p>Наталія КРИНИЦЬКАОксана КИРИЛЬЧУКЮрій ДЗЕКУН
Авторське право (c) 2026
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2025-12-302025-12-3023576710.32782/2410-0927-2025-23-8ФУНКЦІОНАЛЬНА ЕКВІВАЛЕНТНІСТЬ У ПЕРЕКЛАДІ ІТ-ТЕРМІНОЛОГІЇ: УКРАЇНСЬКІ СТРАТЕГІЇ АДАПТАЦІЇ
http://journals.vnu.volyn.ua/index.php/philology/article/view/3353
<p>У статті розглядається проблема досягнення функціональної еквівалентності під час перекладу англомовної ІТ-термінології українською мовою, зосереджуючись на лінгвістичних стратегіях адаптації та труднощах, що виникають у процесі стрімкого розвитку інформаційних технологій. Оскільки глобальне ІТ-середовище переважно англомовне, перекладачі мають забезпечити збереження як точності понять, так і комунікативної функції термінів у мові перекладу. Актуальність проблеми зумовлена зростанням потреби в україномовній технічній документації, програмних інтерфейсах і навчальних матеріалах, а також вимогами мовної політики України. У статті узагальнено сучасні дослідження, які аналізують практику перекладу спеціалізованої лексики, та показано, що перекладачі найчастіше застосовують калькування, транскрипцію/транслітерацію, еквівалентний переклад і описові способи. Корпусні дослідження засвідчують, що більшість англійських ІТ-термінів передаються шляхом калькування або добору українського еквівалента, оскільки ці методи забезпечують прозорість, зрозумілість і природну інтеграцію в граматико-морфологічну систему української мови. Транслітеровані запозичення, хоча й зручні та впізнавані, можуть ускладнювати сприйняття або суперечити нормам мовної політики за надмірного використання. Описовий переклад застосовується для складних або вузькоспеціальних термінів, які не мають усталених відповідників. Особливу увагу приділено морфологічній адаптації іншомовних термінів, що передбачає надання роду та відмінювання для їхньої повноцінної синтаксичної інтеграції. Приклади на кшталт «гіпертекст», «сервер», «беклог» демонструють різні шляхи засвоєння термінів. Дослідження підтверджує, що для досягнення функціональної еквівалентності необхідно поєднувати міжнародну впізнаваність терміна з відповідністю українським мовним нормам та зрозумілістю для користувачів. Зроблено висновок про важливість стандартизації, міждисциплінарної співпраці та подальших корпусних студій для формування узгодженої української ІТ-термінології.</p>Олександр ЛИСИЧЕНКО
Авторське право (c) 2026
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2025-12-302025-12-3023687310.32782/2410-0927-2025-23-9ДЕВІАНТНА ПОВЕДІНКА ПЕРСОНАЖІВ ЯК РУШІЙНА СИЛА РОЗВИТКУ СЮЖЕТУ В ТВОРАХ ДЕНІЕЛА КІЗА
http://journals.vnu.volyn.ua/index.php/philology/article/view/3354
<p>Наукова розвідка присвячена аналізу девіантної поведінки персонажів у романах Деніела Кіза та її впливу на розвиток художнього сюжету. Девіантна поведінка, що визначається як порушення соціальних норм і ролей, у творчості письменника постає не лише як психічне відхилення, а як ключовий чинник формування внутрішнього світу героя, побудови конфлікту та руху оповіді. Актуальність роботи зумовлена браком літературознавчих досліджень, у яких девіантна поведінка персонажів аналізується як причина конфлікту, що впливає на розвиток сюжету, попри значний інтерес до цієї теми з боку психології, медицини та соціології. У статті проаналізовано романи “П’ята Саллі” та “Таємнича історія Біллі Міллігана”, у яких девіантність персонажів зумовлена розладом множинної особистості. Така поведінка завжди сприймається як нестабільна з боку оточення, породжує конфлікт, і саме тому стає рушійною силою, яка розвиває сюжет творів. У роботі простежено специфіку художнього зображення психічних відхилень та їх роль у вибудові сюжетної динаміки: від поступового розкриття внутрішнього конфлікту до спроб інтеграції особистостей та боротьби героїв за цілісність свого “Я”. Проаналізовано, як різні альтер-его впливають на поведінку персонажів, їх стосунки з оточенням, соціальну адаптацію та сприйняття суспільством. Особлива увага приділена зображенню реакції суспільства на девіантність, що у романі про Біллі Міллігана постає як один із провідних мотивів поведінки головного гнроя. У романі “П’ятій Саллі” домінує тема внутрішнього відновлення та терапевтичної взаємодії з лікарем. Доведено, що девіантна поведінка у творах Деніела Кіза виконує подвійну функцію: є психологічним портретом травмованої особистості й, водночас, виступає рушійною силою розвитку сюжету, яка визначає характер конфлікту та трансформації героїв.</p>Леся МАЛІМОНАлла ПАВЛЮК
Авторське право (c) 2026
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2025-12-302025-12-3023747910.32782/2410-0927-2025-23-10ФУНКЦІЇ КРИМІНОЛОГІЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ В АНГЛОМОВНИХ НОВИНАХ СЛУЖБИ BBC
http://journals.vnu.volyn.ua/index.php/philology/article/view/3355
<p>Мета дослідження – визначити специфіку використання кримінологічної термінології в англомовному медіаконтенті Crime BBB News, виявити тематичні групи термінів і терміносполук та з’ясувати їхні функції у формуванні уявлень читачів про кримінально-правову систему. Для ідентифікації предмету дослідження використано метод суцільної вибірки на текстовому матеріалі ресурсу Crime BBB News за 2025 рік. Методологічною основою стала праця J. R. Wilson, у якій застосовано філологічно-філософський підхід до визначення семантичного об’єму концепту «кримінологія» й запропоновано його розширену дефініцію як міждисциплінарного й інтермедіального поняття. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому розкрито ті аспекти кримінологічної термінології, яким у мовознавчому дискурсі не присвячено достатньо уваги, зокрема її ролі у формуванні правової культури читачів медіаконтенту Crime BBB News. Метод суцільної вибірки дозволив виокремити чотири найчисельніші тематичні групи кримінологічних термінів, що означають: 1) види правопорушень/злочинів; 2) установи й представників правоохоронної системи; 3) правоохоронні заходи й види покарань; 4) осіб, залучених у злочини – жертв і злочинців. Висока частотність уживаної кримінологічної термінології та її розмаїття дозволяє зробити певні висновки про журналістські стратегії авторів контенту. Виклад новин про стан злочинності у світі на сайті Crime BBC News спрямований не стільки на інформування й генерування відповідної емоційної реакції в читацької аудиторії, скільки на розвиток правової культури громадян. Обізнаність читачів новин із вузькогалузевою термінологією сприяє формуванню уявлень про кримінально-правову систему: про нормативні документи, що визначають дію як злочинну; установи й посадовців, які займаються веденням справ; особливості притягнення до відповідальності; заходи, передбачені законодавством для захисту прав і свобод громадян.</p>Галина МАТУСЯК
Авторське право (c) 2026
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2025-12-302025-12-3023808510.32782/2410-0927-2025-23-11ІНФОГРАФІКА ЯК ІНСТРУМЕНТ НАВЧАННЯ ЮРИДИЧНОЇ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
http://journals.vnu.volyn.ua/index.php/philology/article/view/3356
<p>Метою дослідження є вивчення педагогічного потенціалу інфографіки у викладанні юридичної англійської мови, зокрема її впливу на розвиток словникового запасу, граматики, навичок письма та усного мовлення, а також на мотивацію студентів. Дослідження спирається на сучасні теоретичні підходи, які підкреслюють важливість мультимодальності у мовній освіті, визнаючи, що студенти формують розуміння не лише на основі тексту, але й завдяки візуальним, просторовим і композиційним елементам. У цьому контексті інфографіка, що поєднує лінгвістичні та візуальні модуси комунікації, виступає доступним інструментом, який підтримує когнітивні процеси, допомагаючи опрацьовувати складну інформацію, зменшувати когнітивне навантаження та формувати міцніші зв’язки між юридичними поняттями та їх практичним застосуванням. Методологія включала експериментальну навчальну модель із використанням інфографіки, створеної як викладачем, так і студентами. Інфографіка викладача слугувала для подання нового матеріалу, аналізу інформації та планування письмових робіт, тоді як студентська – для активної мовної практики та розвитку усного мовлення. Ставлення студентів фіксувалися за допомогою закритої анкети з оцінюванням за шкалою Лайкерта та усного зворотного зв’язку. Актуальність дослідження полягає в інтеграції мультимодальних візуальних засобів у викладання юридичної англійської, демонструючи, як інфографіка поєднує складну юридичну термінологію з практичним використанням мови. Результати показали, що інфографіка сприяє розвитку словникового запасу, граматичних структур, логічно зв’язаних письмових текстів та підвищенню впевненості під час усного мовлення. Студенти відзначили покращення мовних навичок та підвищення мотивації, хоча деякі мали труднощі з інтерпретацією складних візуальних елементів і творчим характером завдань. Дослідження підтверджує, що інфографіка є ефективним мультимодальним інструментом для розвитку мовних навичок у спеціалізованому юридичному контексті та може бути інтегрована у навчальні програми вищої освіти для розвитку когнітивної та комунікативної компетентності.</p>Світлана МИКИТЮКТетяна МОРОЗ
Авторське право (c) 2026
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2025-12-302025-12-3023869510.32782/2410-0927-2025-23-12ДИСКУРСИВНІ ПРАКТИКИ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ У ТВОРЕННІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ УКРАЇНЦІВ
http://journals.vnu.volyn.ua/index.php/philology/article/view/3357
<p>У статті досліджено, як дискурсивні практики, пов’язані з культурною спадщиною, сприяють формуванню національної ідентичності в умовах російсько-української війни. Конфлікт виходить далеко за межі фізичного поля бою, розгортаючись у культурних, мовних та символічних вимірах, де елементи культурної спадщини конструюють сучасні уявлення про реальність. Спираючись на концепт уявлених спільнот Бенедикта Андерсона, у статті обґрунтовується, що українська ідентичність формується та зміцнюється через спільну мову, колективну пам’ять і символічні репрезентації. У цьому процесі спадщина Тараса Шевченка відіграє ключову роль як культурний символ і знаковий маркер української національної ідентичності, а також як простір спротиву та об’єкт ідеологічного переосмислення. У статті продемонстровано, як дискурсивні практики навколо матеріальної та нематеріальної спадщини Шевченка – пам’ятників, текстів, публічних ритуалів і мовних практик – були переінтерпретовані в конкуруючих політичних наративах. Російські дискурси застосовують символічну апропріацію, вибірково переосмислюючи біографічні факти та культурні сенси, щоб вписати Шевченка в наратив «слов’янської єдності». Приклади з Криму та окупованих територій демонструють, як режисовані комеморації та контрольовані репрезентації слугують легітимації імперських смислів і витісненню української культурної специфіки. Водночас українські спільноти мобілізують спадщину Шевченка як інструмент стійкості та культурного суверенітету. Дії, такі як захист пам’ятників, відновлення прихованих написів, трансформація радянських меморіалів та викриття фальшивих атрибуцій, засвідчують тривалі практики символічного повернення й переозначення. Ці процеси засвідчують, що культурна спадщина є не статичним надбанням, а активною сферою творення смислів. Шляхом дискурсивного аналізу кейсів продемонстровано, що спадщина Шевченка виступає одночасно як об’єкт маніпуляції та каталізатор національного самовизначення. Отримані результати показують, що у воєнний час культурна спадщина перетворюється на потужний засіб опору, захисту та конструювання національної ідентичності.</p>Олена МОРОЗОВАНаталя ОЛІЙНИК
Авторське право (c) 2026
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2025-12-302025-12-30239610210.32782/2410-0927-2025-23-13ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКОГО ПЕРЕКЛАДУ АНГЛОМОВНИХ ПУБЛІЧНИХ ВИСТУПІВ ІЗ ПРОБЛЕМ ЕКОЛОГІЇ (НА МАТЕРІАЛІ TED TALKS)
http://journals.vnu.volyn.ua/index.php/philology/article/view/3358
<p>Стаття присвячена дослідженню специфіки українського перекладу англомовних публічних виступів із проблем екології (на матеріалі TED Talks). Актуальність дослідження зумовлена зростанням суспільного інтересу до проблем зміни клімату, охорони довкілля та сталого розвитку, а також необхідністю якісного відтворення екологічного дискурсу українською мовою для забезпечення ефективної комунікації та популяризації наукових знань. Відомо, що платформа TED Talks презентує публічні виступи, орієнтовані на ефективне поширення важливих ідей для правильного розуміння і формування ставлення до найактуальніших питань. Конференція сформувала свої власні принципи, до яких відносяться виразний формат виступу, широта змісту, прагнення знайти найцікавіших людей. За основу дослідження були обрані промови на платформі TED з проблем екології. Було детально проаналізовано відповідні промови, їх структурні, лексико-граматичні та стилістичні особливості. Під час перекладу фахівці найчастіше вдаються до використання трансформації вилучення, що зумовлено жорсткими технічними вимогами щодо субтитрів на сайті TED Talks. Розглянуто основні лінгвістичні та перекладацькі труднощі, серед яких: передача термінології, адаптація культурно зумовлених реалій, відтворення емоційно-переконувального впливу та риторичних стратегій спікерів. Проаналізовано типові перекладацькі трансформації, а саме: лексичні, граматичні, стилістичні та прагматичні, що забезпечують точність, доступність та ефективність комунікації у перекладі. Зроблено висновок, що успішний переклад екологічних TED-виступів українською мовою ґрунтується на поєднанні термінологічної точності, збереженні комунікативної інтенції автора та адаптації змісту до очікувань української аудиторії.</p>Олена МОСКАЛЮК
Авторське право (c) 2026
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2025-12-302025-12-302310310810.32782/2410-0927-2025-23-14ФЕМІНІСТИЧНЕ І ПОСТКОЛОНІАЛЬНЕ ПРОЧИТАННЯ ПОЕЗІЇ НАТАЛКИ БІЛОЦЕРКІВЕЦЬ КРІЗЬ ПРИЗМУ АНГЛІЙСЬКОГО ПЕРЕКЛАДУ
http://journals.vnu.volyn.ua/index.php/philology/article/view/3359
<p>Стаття пропонує поглиблений феміністичний і постколоніальний аналіз поезії Наталки Білоцерківець «Сто років юності» у зіставленні з її англомовним перекладом, здійсненим діаспорною перекладачкою Миросею Стефанюк. Дослідження зосереджується на тому, як перекладацькі стратегії впливають на відтворення жіночої суб’єктності, культурної пам’яті та політичної чутливості тексту, закоріненого в українському досвіді пізнього модернізму. Аналіз показує, яким чином у перекладі відтворено символіку опору, тілесно-емоційну метафорику та переживання юності як простору водночас свободи, втрати, напруги й тихої стійкості. Окрему увагу приділено тому, як перекладачу вдається зберегти або трансформувати ритміку, інтонацію та алюзії першотвору, що формують поетичний голос Н. Білоцерківець та його співзвучність із українською історичною реальністю. У статті наголошено, що переклад виступає не лише засобом мовної репрезентації, а й важливою частиною інтерпретації, у межах якої відбувається переосмислення гендерних ролей, політичних кодів і національної ідентичності. Англомовний переклад розглянуто як інструмент включення української жіночої поезії до ширшого глобального та діаспорного дискурсу, де першотвір отримує нові прочитання, контексти та горизонти сприйняття. Робота висвітлює ключові труднощі перекладу культурно маркованої поезії та окреслює роль перекладача як медіатора між національним досвідом та англомовною аудиторією з відмінним культурним досвідом. Авторка статті наголошує на ролі перекладу як механізму репрезентації українського жіночого письма у світовому академічному просторі, а також на тому, що перекладознавчий аналіз поетичного тексту відкриває нові можливості подальших досліджень сучасної української поезії у контексті феміністичного прочитання перекладачами-жінками.</p>Анастасія РОМАНЧУК
Авторське право (c) 2026
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2025-12-302025-12-302310911710.32782/2410-0927-2025-23-15ПОДОЛАННЯ КУЛЬТУРНИХ ТА КОНЦЕПТУАЛЬНИХ ВІДМІННОСТЕЙ У ГАЛУЗЕВОМУ ПЕРЕКЛАДІ
http://journals.vnu.volyn.ua/index.php/philology/article/view/3360
<p>Охоплюючи найрізноманітніші сфери життєдіяльності людини, галузевий, або спеціалізований, переклад вимагає особливої гнучкості та уважності як до мови оригіналу, так і до мови перекладу. Галузі, що потребують експертного знання, а, відтак, і окремого перекладацького підходу, простягаються від судочинства і медицини до дипломатії і військової справи. Мовні, культурні та концептуальні розбіжності у кожній із цих галузей становлять суттєві труднощі при перекладі, не лише підриваючи його точність і практичну придатність, а й інколи спричиняючи медичні помилки, дипломатичні скандали чи навіть військові конфлікти. Метою статті є аналіз джерел культурних та концептуальних розбіжностей спеціалізованого англо-українського перекладу та можливих шляхів їх усунення. Стаття сфокусована на трьох спеціалізованих сферах перекладу – юридичній, медичній та технічній. У досліджнні застосовано методику якісного підходу, що передбачає узагальнення наявної теоретичної літератури та аналіз окремих прикладів задля визначення шляхів мінімізації можливих концептуальних розбіжностей у галузевому перекладі. Аналіз спирається на ключові праці у сфері перекладознавства, зокрема скопос-теорію, семіотичний підхід та моделі культурного перекладу. Інтеграція контекстно чутливих підходів і лінгвокультурної компетенетності дає змогу перекладачам забезпечити адекватну еквівалентність і ефективну комунікацію у спеціалізованих галузях. Спираючись на теоретичні засади та практичні рішення, дослідження зорієнтоване на покращення якості перекладу у спеціалізованих сферах. Ефективний спеціалізований переклад вимагає також тісної співпраці між перекладачами та фахівцями відповідних галузей Стаття містить рекомендації для подальших досліджень і практики, спрямовані на подолання культурних і концептуальних розривів у перекладі.</p>Валентина УЩИНАЛюдмила КОВАЛЬЧУК
Авторське право (c) 2026
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2025-12-302025-12-302311812310.32782/2410-0927-2025-23-16КУЛЬТУРНІ ВИКЛИКИ В УСНОМУ ПЕРЕКЛАДІ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ
http://journals.vnu.volyn.ua/index.php/philology/article/view/3361
<p>Основна мета статті – розглянути обмеження сучасних систем штучного інтелекту для усного перекладу (S2S) у відображенні культурних та прагматичних нюансів. У статті підкреслюється, що перекладачі на основі штучного інтелекту часто не в змозі розпізнати тонкі емоційні сигнали, соціальну динаміку та культурний контекст, що призводить до непорозумінь, відчуження або сприйняття нещирості. Методологія передбачає аналіз існуючих архітектур та пропозицію вдосконаленої адаптивної каскадної архітектури, яка інтегрує такі модулі, як прагматична корекція (PCM) та контроль тону і стилю (TCS). Ці модулі тренуються за допомогою підкріплювального навчання з людським зворотним зв’язком, щоб забезпечити динамічну соціолінгвістичну адаптацію з урахуванням культурних вимірів, таких як модель Хофстеде, та соціальних параметрів, таких як індекс дистанції влади (PDI) та індивідуалізм/колективізм (IDV). Наукова новизна полягає в систематичному включенні соціолінгвістичних показників, таких як прагматична адекватність та соціальна прийнятність, що виходять за межі традиційної лексичної точності. Такий підхід акцентує увагу на моделюванні соціальних параметрів та розробці наборів даних з анотаціями культурних та емоційних метаданих для поліпшення якості усного перекладу. Автори наголошують, що для досягнення справді ефективного міжкультурного перекладу за допомогою штучного інтелекту необхідно вийти за межі статичних моделей і лексичних показників і перейти до динамічних, контекстно-орієнтованих систем, що враховують соціолінгвістичні особливості. У статті також висвітлюється потенціал цих систем для поліпшення дипломатичної комунікації та міжнародної співпраці шляхом зменшення непорозумінь. Дослідники акцентують на необхідності проведення міждисциплінарних досліджень, що поєднують лінгвістику, штучний інтелект і культурологію, для створення більш коректних і етично відповідальних інструментів перекладу. Наголошується на важливості реальних тестів в різних культурних середовищах для перевірки ефективності пропонованих моделей. Це може значно поліпшити глобальну комунікацію, сприяючи більшому взаєморозумінню та повазі між різними культурами. Інтеграція культурних аспектів в усниий переклад за допомогою штучного інтелекту може допомогти запобігти культурній нечутливості та сприяти міжкультурному обміну.</p>Ірина ЧАРІКОВАОлена ГАЛАПЧУК-ТАРНАВСЬКАОксана БЄЛИХ
Авторське право (c) 2026
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2025-12-302025-12-302312413210.32782/2410-0927-2025-23-17СТРАТЕГІЇ ЗМЕНШЕННЯ КОГНІТИВНОГО НАВАНТАЖЕННЯ В УСНОМУ ПЕРЕКЛАДІ
http://journals.vnu.volyn.ua/index.php/philology/article/view/3362
<p>У статті досліджується когнітивне навантаження, ключовий і неоднорідний фактор, що впливає на якість, швидкість і довгострокову стійкість перекладацької діяльності. Оскільки синхронний і послідовний переклад значною мірою залежать від обсягу робочої пам’яті, перекладачі повинні постійно справлятися з когнітивними вимогами, а отже, необхідно визначити ефективні стратегії зменшення навантаження, щоб зменшити кількість помилок і зберегти точність у стресових ситуаціях. Ця стаття має на меті систематично проаналізувати теоретичні основи когнітивного навантаження в перекладі і запропонувати стратегії мінімізації перевантаження на основі синтезованої інформації з когнітивної лінгвістики, психолінгвістики та когнітивної психології. У дослідженні подано огляд ключових моделей когнітивного навантаження, зокрема Теорії зусиль Деніела Гілла та Теорії когнітивного навантаження Джона Свеллера. Крім того, представлена структурована таксономія, яка чітко розрізняє внутрішнє, зовнішнє та доцільне, як джерела когнітивного навантаження. У статті також порівнюються різні стратегії зменшення навантаження, включаючи автоматизацію навичок, оптимізовану організацію робочого простору, CAT-інструменти, системи управління термінологією, а також практики релаксації та/або усвідомленості, що сприяють стабільності уваги та когнітивній витривалості. Наводяться педагогічні інтервенції, орієнтовані на навчання майбутніх перекладачів (стійкість, ефективність багатозадачності, стійкі когнітивні звички). Майбутні напрямки досліджень також підкреслюють цінні області для вивчення (наприклад, включення біометричних вимірювань у визначення когнітивного навантаження та розробка індивідуалізованих програм навчання на основі унікальних когнітивних здібностей). Дослідження показує, що когнітивне навантаження не є другорядним, а знаходиться в центрі уваги, впливаючи на точність, продуктивність, адаптивність та довгострокову стабільність продуктивності.</p>Ірина ЧАРІКОВАОлена ГАЛАПЧУК-ТАРНАВСЬКААртем КОЗАР
Авторське право (c) 2026
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2025-12-302025-12-302313314110.32782/2410-0927-2025-23-18ВПРОВАДЖЕННЯ ДІЯЛЬНІСНОГО ПІДХОДУ В ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ ГРАМАТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ (НА МАТЕРІАЛІ АНГЛІЙСЬКОЇ, НІМЕЦЬКОЇ ТА ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВ)
http://journals.vnu.volyn.ua/index.php/philology/article/view/3363
<p>Мета цієї роботи полягає у теоретичному обґрунтуванні концептуальних засад та розробці цілісної дидактичної моделі формування граматичної компетентності у студентів закладів вищої освіти на основі інтеграції комунікативно-діяльнісного та компетентнісного підходів. Дослідження охоплює процес вивчення трьох іноземних мов – англійської, німецької та французької, що дозволяє встановити універсальні та специфічні принципи реалізації запропонованої моделі. Методологія дослідження базується на комплексі взаємопов’язаних загально-наукових і спеціальних методів дослідження. На теоретичному рівні застосовано аналіз філософської, психолого-педагогічної та методичної літератури для визначення концептуальних засад дослідження; методи синтезу, узагальнення та систематизації дозволили сформулювати авторські визначення ключових понять; метод моделювання використано для конструювання структурно-функціональних компонентів дидактичної моделі. Наукова новизна полягає у розробленні та теоретичному обґрунтуванні цілісної дидактичної моделі формування граматичної компетентності, що базується на принципах комунікативно-діяльнісного підходу та адаптована для паралельного застосування в процесі викладання англійської, німецької та французької мов. Уточнено сутність та структуру поняття «граматична компетентність» як синергетичної єдності трьох компонентів: лінгвістичних знань про граматичну систему мови, мовленнєвих умінь та навичок їх автоматизованого використання, а також здібностей до свідомого та творчого застосування граматичних структур у різноманітних комунікативних ситуаціях. Науково обґрунтовано та деталізовано критерії та схарактеризовано рівні сформованості цієї компетентності, що дозволяє здійснювати об’єктивний моніторинг навчальних досягнень студентів. Висновки. Ефективність формування граматичної компетентності значно підвищується за умови цілеспрямованого та системного впровадження дидактичної моделі, побудованої на засадах діяльнісного підходу. Центральним елементом такої моделі є система спеціально розроблених комунікативно спрямованих завдань, які моделюють реальні ситуації спілкування. Подібна система забезпечує органічну інтеграцію теоретичних знань із практичною мовленнєвою діяльністю та переводить фокус з пасивного запам’ятовування правил на їх активне й усвідомлене застосування. Це, у свою чергу, сприяє підвищенню мотивації, розвитку самооцінки мовленнєвої діяльності забезпечує міцність і гнучкість сформованих граматичних умінь та навичок.</p>Юлія ЧУРАОксана БОГОВИЧТетяна ЛАШКІВ
Авторське право (c) 2026
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2025-12-302025-12-302314215010.32782/2410-0927-2025-23-19