Актуальні питання іноземної філології

ВИКЛАДАННЯ МОВНОГО РІЗНОМАНІТТЯ: ПЛЮРИЦЕНТРИЗМ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ У ФОКУСІ

Inessa AZAROVA, Iuliia IVANYTSKA, Tetjana VERBYTSKA — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті досліджуються деякі особливості національних стандартних варіантів німецької мови, а саме їх варіативність у межах відповідної вимовної норми (кодифікації) та стандартної мовної реальності. Головне завдання полягає в тому, щоб дослідити різноманітність вимови німецькомовних країн, яка майже не враховується як при викладанні німецької мови як іноземної, так і в навчальних матеріалах та дидактичних посібниках. Усна мова є надзвичайно багатофункціональною в навчанні, оскільки тут представлені як національні стандартні варіації, так і різні фоностилістичні рівні, наприклад, прочитана мова, відтворене, заучене та вільно продуковане мовлення. На сучасному етапи докладаються зусилля для надання більшої ваги усному мовленню при викладанні іноземної мови. Хоча ця прагматична мета здається логічною і зрозумілою, на практиці вона стикається з суттєвими труднощами, оскільки на заняттях німецької мови все ще домінують книжкові матеріали. Тому викладачі та учні німецької мови з усього світу часто здивовані, коли чують в Німеччині, Австрії чи Швейцарії німецьку мову, яку вони не знають з уроків або навчальних матеріалів, і яку вони не можуть або майже не можуть зрозуміти. Для того, щоб бути комунікабельним у сфері усної мови, учень повинен перш за все вміти розуміти мову носія, тобто – здатен сприймати і декодувати іноземний мовний код (здатність до розуміння на слух). Звукове мовлення, яке займає у порівнянні з письмовим провідне місце в масовій комунікації передбачає наявність досить високого рівня перцептивної та артикуляторної субкомпетенцій, які є важливими складовими іншомовної комунікативної компетенції в цілому. У зв’язку з цим існує велика потреба в постійному поширенні проблеми стандартної варіації в навчанні німецької мови як іноземної, оскільки це дає автентичне уявлення про мовну реальність в плюрицентричному німецькомовному світі.

ПОРІВНЯЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РЕДУПЛІКАЦІЇ АНГЛІЙСЬКОЮ ТА КАРАКАЛПАЦЬКОЮ МОВАМИ

Бахитгуль КДИРБАЄВА — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Редуплікація, процес словотворення, що передбачає повторення слова або його частини, є поширеним мовним явищем. Це дослідження має на меті дослідити формальні властивості редуплікації в англійській та каракалпацькій мовах, двох мовах з різними типологічними характеристиками. Ми досліджуємо різні типи, розподіл та семантичні властивості редуплікації в обох мовах. Англійська, незважаючи на те, що є західноєвропейською мовою, демонструє широкий спектр редуплікативних моделей, включаючи копійну редуплікацію (tick-tick, puff-puff), аблаутну редуплікацію (mish-mash, sing-song), римовану редуплікацію (handy-dandy) та римовані сполучення (merge-purge). Ці типи різняться структурно і фонетично. Копійна редуплікація передбачає повторення цілої основи, часто зустрічається в дитячій мові, скорочених словах і експресивній мові. Аблаутна редуплікація передбачає повторення слова зі зміною голосного звуку. Римована редуплікація характеризується гемінацією приголосного в редупліканті. Римовані сполучення складаються з двох змістовних слів. У каракалпацькій мові, що належить до тюркської групи, редуплікація також є продуктивним процесом, причому основними типами є повна і часткова редуплікація. Повна редуплікація передбачає повторення цілих слів або коренів (oyın-oyın, tóbe-tóbe), тоді як часткова редуплікація, зокрема інтерфіксальна редуплікація (kepkelte, mup-muzday), використовується для утворення інтенсивних форм прикметників і прислівників. Повна редуплікація використовується для вираження інтенсивності, множинності або тривалості. Крім того, існують інші типи редуплікації, такі як ехо-редуплікація (balıq-malıq, shay-pay) та синонімічна редуплікація (aman-esen, ıdıs-tabaq). Ехо-редуплікація – це процес, коли слово повторюється з фонетичною модифікацією, щоб створити римовану пару. Цей тип часто виражає колективність, невизначену множинність, приниження та зневагу. Синонімічна редуплікація передбачає поєднання двох змістовних слів. Ці слова можуть бути синонімами, квазісинонімами або антонімами. Це дослідження надає огляд формальних властивостей, що демонструються редуплікацією в англійській та каракалпацькій мовах, але все ще важливо дослідити семантичні та прагматичні функції редуплікативних слів в обох мовах у майбутніх дослідженнях.

ДО ПРОБЛЕМИ ПЕРЕДАЧІ АНГЛІЙСЬКИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ В УКРАЇНСЬКОМУ КІНОПЕРЕКЛАДІ

Ольга ГРИНЬКО, Ірина РАЄВСЬКА — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Дослідження спрямоване на вивчення особливостей перекладу фразеологічних одиниць (ФО) з англійської мови на українську в кіноперекладі, зокрема у фільмах драматичного жанру. Головною метою є визначення ефективних способів передачі фразеологізмів, збереження їхнього емоційного, стилістичного та культурного забарвлення, а також аналіз специфіки адаптації ФО з урахуванням технічних обмежень кіноперекладу. Робота базується на аналізі корпусу фразеологізмів, відібраних із драматичного кінофільму. Для систематизації використано класифікацію Ю. Прадіда за граматичною структурою та тематикою, а також власну класифікацію методів перекладу, яка включає лексичний переклад, фразеологічні аналоги, описовий переклад, повні й часткові еквіваленти та опущення. Дослідження зосереджено на кількісному та якісному аналізі методів передачі, враховуючи специфіку перекладацьких стратегій та прагматичні аспекти кіноперекладу. Дослідження є новаторським завдяки детальному аналізу граматичної та тематичної класифікації фразеологізмів у кіноперекладі, що поєднує мовну й культурну специфіку з технічними вимогами аудіовізуального контенту. Особливу увагу приділено складним випадкам, таким як адаптація гри слів і взаємодія фразеологізмів із контекстом сцени, що є рідко досліджуваною темою. Уперше запропоновано структурований підхід до аналізу фразеологізмів у драматичному кіно з урахуванням національно-культурного контексту та технічних обмежень. Результати дослідження свідчать про домінування лексичного перекладу як універсального способу передачі ФО, що забезпечує їхню зрозумілість у кіноперекладі. Значна частка фразеологічних аналогів вказує на зусилля перекладачів зберегти культурну специфіку. Часткові еквіваленти демонструють адаптацію фразеологізмів до особливостей цільової мови. Опущення також є поширеною стратегією через хронометражні обмеження. Описовий переклад застосовується рідше, тоді як повні еквіваленти забезпечують точну передачу змісту. Окремим викликом залишається передавання гри слів, що вимагає творчих рішень для збереження як змісту, так і стилістики.

ДІЄСЛОВО В ІНДИВІДУАЛЬНОМУ СТИЛІ МАРГАРЕТ ЕТВУД

Ірина ДІЛАЙ — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Стаття присвячена дослідженню індивідуального стилю канадської письменниці Маргарет Етвуд через призму дієслівного вживання. Варіативність використання дієслів у художніх текстах, яка впливає на динаміку та ритм оповіді, стає ключовим параметром для визначення ідіостилю. Актуальність дослідження полягає в тому, що використання корпусних методів уможливлює виявлення латентних особливостей дієслівного вживання, які складно виявити інтуїтивно. Матеріалом слугував корпус із прозових творів авторки, що включав 406393 дієслівні токени. Для квантитативного аналізу застосовано корпусні застосунки Sketch Engine та AntРConc. Обчислено абсолютну та відносну частотності дієслівного вживання, а також type/token ratio (ttr). Отримані статистичні показники порівняно з показниками референтного корпусу канадської художньої літератури Strathy. Аналіз даних показав, що відносна частотність дієслівного вживання у творах М. Етвуд (208 309 на 1 млн) перевищує середні показники референтного корпусу, а високий ttr (0,1) свідчить про значне розмаїття дієслівної лексики. Окрім кількісних параметрів, дослідження виявило якісні особливості дієслівного вживання, зокрема: тенденцію до уникання евфемізмів, активне використання науково-технічної термінології, створення метафоричних образів, суб’єктивацію через модальні дієслова, створення алюзії через дієслівні архаїзми та авторські інтерпретації значення окремих дієслів з відтінками іронії та сарказму. Визначено функційний потенціал дієслів у художніх прозових творах М. Етвуд, зокрема їх роль у створенні динаміки та напруги, образності та емоційного фону. Ключові дієслова в творчості М. Етвуд вказують на тематичну та ідейну спрямованість. Дослідження підкреслює важливість дієслова у формуванні авторського стилю М. Етвуд і відкриває перспективи для глибшого аналізу із застосуванням сучасних комп’ютерних технологій.

КВІР-МОВА: СТВОРЕННЯ НОВИХ ПРОСТОРІВ ДЛЯ ІДЕНТИЧНОСТІ У МУЗИЦІ

Оксана ДУБРОВА, Юлія ЗОЛОТЬКО, Марія БОБОШКО — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті розглянуті взаємозв’язки між квір-мовою та музичною експресією, фокусуючи увагу на створенні нових просторів ідентичності в сучасній музиці. Шляхом аналізу творчості провідних квір-виконавців, а саме RuPall, Lady Gaga, Sam Smith та інших, дослідження розкриває лінгвістичні та перформативні стратегії, що кидають виклик традиційним гендерним та сексуальним нормам. У роботі наголошено, що ця тема становить інтерес для соціолінгвістичних досліджень, оскільки демонструє складні процеси взаємодії субкультурних і домінантних мовних практик та відображає ширші тенденції трансформації соціальних ієрархій, конструювання ідентичності та легітимації маргінальних дискурсів. Аналіз лексичних, семантичних та прагматичних особливостей квір-мови в музичному контексті дозволяє краще зрозуміти механізми її функціонування та поширення, а також осмислити її соціокультурне значення. У статті також запропонований комплексний аналіз квір-мови в музиці, спираючись на українські та міжнародні наукові дослідження. Проаналізовано, як музичні виконавці використовують квір мову як інструмент конструювання ідентичності, спротиву та самовираження. Дослідницький корпус застосовує міждисциплінарний методологічний підхід, інтегруючи корпусний та кількісний аналізи, а також порівняльний аналіз. Дискурс-аналіз використовувався для вивчення прагматичних функцій квір-лексики в музичному дискурсі. Етнографічний підхід дозволив проаналізувати особливості вживання квір-лексики в спільнотах квір-культури. Результати підкреслюють трансформаційну силу квір-мови в музиці, демонструючи, як сучасні виконавці використовують лінгвістичні інновації для створення альтернативних просторів приналежності та репрезентації. Стаття критично аналізує перетин мови, перформансу та ідентичності, розкриваючи, як музичне вираження стає потужним засобом оскарження гетеронормативних дискурсів та розширення розуміння гендерної та сексуальної різноманітності. Шляхом синтезу теоретичного матеріалу та практичного аналізу дослідження робить внесок у зростаючий корпус знань про квір-лінгвістику, музичне виконання та політику ідентичності, пропонуючи заглибится у динамічну та гетерогенну природу квір-експресії в сучасному музичному просторі.

ВИКЛИКИ ТА СТРАТЕГІЇ ПЕРЕКЛАДУ ДИТЯЧОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Наталія ДЯЧУК — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Переклад дитячої літератури є особливим завданням, що вимагає ретельного підходу. Хоча фундаментальні принципи перекладу залишаються незмінними, специфічні вимоги до перекладу текстів для юних читачів створюють унікальні складнощі. Це дослідження вивчає тонкощі процесу перекладу дитячої літератури з англійської мови на українську, зосереджуючись на збереженні жанрово-стилістичних особливостей. Воно досліджує виклики та можливості, пов’язані з адаптацією текстів до нового лінгвістичного та культурного контексту. Дослідження вивчає ключові стратегії, які використовують перекладачі для збереження естетичного та пізнавального впливу оригінального твору на юних читачів. Стаття окреслює такі стратегії, як лексична адаптація, синтаксичне спрощення та культурна транспозиція, у ході аналізу конкретних прикладів з перекладеної дитячої літератури. Наукова розвідка досліджує роль культурної компетенції та лінгвістичної креативності перекладача у формуванні цільового тексту. Отже, об’єктом дослідження є дитяча література в контексті перекладу. Предметом дослідження є особливості перекладу дитячої літератури українською мовою. Мета дослідження полягає у вивченні специфіки та ефективних методів перекладу дитячої літератури українською мовою. Дослідження зосереджене на таких конкретних дослідницьких завданнях, як вивчення поняття дитячої літератури, визначення ролі дитячої літератури в суспільстві, ідентифікація якостей успішного перекладу дитячої літератури та аналіз найбільш ефективних методів перекладу дитячої літератури українською мовою. Теоретичною основою дослідження стали положення теорії літератури, зокрема теорії рецепції та дискурс-аналізу, які дозволили розглянути дитячу літературу як продукт взаємодії автора, тексту та читача. Особлива увага була приділена лінгвістичним аспектам, таким як лексика, синтаксис та стилістика, що дозволило проаналізувати особливості мови дитячих творів та їх вплив на сприйняття читачем. Застосування цих теорій допомогло виявити специфічні риси української дитячої літератури та розробити ефективні стратегії її перекладу.

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ОПЕРАТИВНО-ТАКТИЧНИХ ТЕРМІНІВ У ВІЙСЬКОВИХ ДОКУМЕНТАХ – СКЛАДОВИХ ПРОЦЕСУ ПРИЙНЯТТЯ ВІЙСЬКОВОГО РІШЕННЯ ППВР (ФРАНЦУЗЬКА, АНГЛІЙСЬКА ТА УКРАЇНСЬКА МОВИ)

Юлія ЗЕЛЕНА — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Мета цього дослідження – проаналізувати найважливіші документи, які є невід’ємною частиною процесу прийняття військових рішень (ППВР), а саме бойового наказу (БН), бойового розпорядження (БР) та їх складові елементи в аспекті визначення оптимальних перекладацьких стратегій і методів перекладу для релевантного відтворення військових термінологічних одиниць з іноземної мови (англійської та французької мов) українською мовою. Стандартизація та взаємосумісність армій держав-членів НАТО є основою безпеки Альянсу і визначена як процес розробки та запровадження процедур, проєктів і термінології̈. Оперативно-тактичні терміни належить до однієї з найважливіших галузей – воєнної тактики, насамперед потребує ґрунтовної роботи над точністю перекладу, оскільки перекладений матеріал може слугувати основою для проведення воєнних дій та прийняття важливих рішень на основі базових бойових документів. Дослідження ґрунтується на методології франко-канадських мовознавців Ж.-П. Віне та Ж. Дарбельне, які виокремили сім основних процесів, що відображаються на лексичному, граматично-синтаксичному рівнях та на рівні передання інформації, а саме: калькування, пошук еквівалента (буквальний, дослівний переклад), модуляція, переклад за допомогою аналогів (граматична заміна, експлікація), пристосування тексту оригіналу до тексту перекладу (конкретизація, узагальнення). Опрацьовані оперативно-тактичні терміни становлять ядро однієї з найважливіших галузей – воєнної тактики, саме тому їх переклад насамперед потребує ґрунтовної роботи над точністю, влучністю та відповідністю оригінальному терміну, оскільки перекладений матеріал може слугувати основою для проведення воєнних дій, прийняття важливих рішень на основі базових бойових документів, як складників процесу прийняття військового рішення ППВР.

ВЕРБАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПТУ BETRAYAL У РОМАНІ ІРВІНА ВЕЛША “TRAINSPOTTING”

Марія ІВАНЧЕНКО — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Особливий інтерес у сучасних лінгвістів викликає дослідження концептів як ментальних одиниць, які відображають дійсність залежно від індивідуальної картини світу носія мови. За таких умов актуальним є виявлення способів вербалізації та інтерпретації концептів. Отримані результати дають можливість встановити специфіку змісту, структури та засобів об’єктивації концепту, виявити відношення носіїв до того чи іншого феномену позамовної дійсності та особливості сприйняття певної мовної спільноти. Мета дослідження полягає у виявленні та аналізу особливостей вербалізації концепту BETRAYAL. Матеріалом наукового аналізу слугував роман британського письменника І. Велша “Trainspotting”. Капіталістичний світ, де нібито панує псевдоморальна заклопотаність щастям та добром, фактично полягає у постійному пошуку задоволення та розваг. У такому соціумі уявлення про моральні категорії спотворене. У романі “Trainspotting” І. Велша репрезентована семантична зона «зраджувати людські стосунки», що є складовою структури концепту BETRAYAL. Зокрема йдеться про стосунки між людьми у капіталістичному суспільстві, які порівнюються з грою, а людина своєю чергою з ігровими фігурами (pawn, game, play). Ще одним аспектом зради стосунків є знецінення, що у романі Trainspotting вербалізується як зміна статусу відносин, що виражається у протиставленні «друг-знайомий» (friend, mate, associate, acquaintance). Дружба порівнюється з тропом, метафорою. Очевидно опосередковано натяк робиться на вживання цього поняття у переносному значенні. Соціальні зв’язки, які налагоджуються в межах професійних середовищ, добровільних товариств, політичних партій, господарських організацій тощо, – характерні для сучасних індустріальних, урбанізованих, капіталістичних суспільств наркотиків сприймаються як марна трата часу (waste of time).

МОВА СПІЛЬНОТИ THE RED PILL

Ольга КЛИМЕНКО — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Поширення Інтернету сприяло глобальній комунікації та обміну ідеями через соціальні медіаплатформи, такі як Reddit, що відома розмаїттям віртуальних спільнот. Однією з таких спільнот є The Red Pill (TRP) — суперечливий підрозділ «меносфери», що виступає проти феміністичних принципів і пропагує ієрархічний погляд на гендер. У цьому дослідженні застосовано тематичний аналіз та критичний дискурс-аналіз (CDA) для вивчення мови TRP спільнот та її наслідків для гендерної динаміки влади. Дискурс TRP відображає жорстку ієрархію серед чоловіків, що посилює шкідливі стереотипи про чоловічу ідентичність, стверджуючи, що саме певні риси визначають соціальний та сексуальний успіх. Жінки у дискурсі TRP часто об’єктивуються та описуються за допомогою принизливих ярликів. Евфемізми та дисфемізми вказують на маніпулятивну мову TRP, яка мінімізує агресію, підкреслюючи гендерні стереотипи. Також поширена містифікація — використання жаргону для приховування змісту та виключення сторонніх. Дослідження демонструє використання атрибутивних і предикативних прикметників для дегуманізації жінок і зміцнення чоловічого домінування. Мова відображає уявний дисбаланс влади, де чоловіки сприймаються як вищі, а жінки — як підлеглі або сексуальні об’єкти. Центральними також є динаміка «свій/чужий». Учасники TRP називають себе «RP Brothers» та використовують ексклюзивну термінологію для зміцнення солідарності, одночасно маргіналізуючи жінок. Жінок категоризують як або розпусних, або сексуально недосвідчених, але зосереджених на кар’єрі, і обидві категорії оцінюються крізь призму корисності для чоловіків. Отже, мова TRP поширює мізогінний світогляд, що закріплює шкідливі гендерні ролі та структури влади. Цей аналіз виявляє повторювані теми чоловічої ієрархії, об’єктивації жінок та використання мови для підтримки соціальної нерівності. Такі переконання становлять загрозу не лише для жінок, але й для чоловіків, які інтерналізують ці токсичні ідеології.

МОВНА ГРА ЯК ІНСТРУМЕНТ МАНІПУЛЯЦІЇ В ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ

Віталій КРАВЧЕНКО, Світлана БАРАНОВА, Ірина КОБЯКОВА — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Метою статті є явище мовної гри в політичному дискурсі як інструмент впливу на аудиторію. Для її досягнення були використані методи функційного та дискурсивного аналізу, індуктивний та дедуктивний методи. Зростання популярності мовної гри пояснюється її здатністю посилювати ефект висловлювань, викликати емоційний відгук та сприяти запам’ятовуванню інформації. Мовна гра допомагає політикам передавати складні ідеї через стилістичні прийоми, роблячи текст більш виразним та переконливим. Аналіз функцій мовної гри в політичному дискурсі показав, що вона сприяє формуванню ідентичності, легітимізації влади, мобілізації громадськості та дискредитації опонентів. Мовні прийоми надають тексту багатошаровості, дозволяючи політикам досягати своїх цілей через маніпуляцію значеннями слів, що залишає простір для різних інтерпретацій. Мовна гра також створює певний імідж мовця, що підвищує його авторитет серед цільової аудиторії. Крім того, в статті доведено, що мовна гра є важливим інструментом для ефективної комунікації та досягнення політичних цілей. Розуміння її функцій допомагає краще аналізувати сучасний політичний дискурс та його вплив на громадську думку. Розглядається поняття політичного дискурсу та його значення як засобу комунікації між владою та громадянами. Дискурс аналізується як багаторівневий процес, що дозволяє політикам формувати громадську думку, зокрема через маніпулятивний вплив мовної гри. На прикладах висловлювань відомих діячів політики було визначено найбільш поширені прийоми мовної гри та продемонстровано, яким чином здійснюється вплив висловлювань на людей з використанням того чи іншого прийому. У статті також розглядаються можливі наслідки використання мовної гри в політичному дискурсі та її вплив на формування суспільної думки, а також на політичну культуру в цілому, тим самим демонструючи її різноманітність та поширеність.

ГОТИЧНА АУРА ОБРАЗУ МОРЯ В РОМАНІ АЙРІС МЕРДОК «ЄДИНОРІГ»

Галина МАТУСЯК, Світлана РОЗМАРИЦЯ — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Статтю присвячено особливостям образу моря як елементу готичного простору в романі А. Мердок «Єдиноріг». Здійснено аналіз попередніх досліджень твору (Г. Бокшань, А. Матійчак, С. Павличко, J. Jarząb, S. Farhani Nejad), який дозволив з’ясувати, що цей образ не становив окремого предмету вивчення, що надає актуальності темі нашої розвідки. Мета статті – визначити специфіку образу моря в романі «Єдиноріг», виявивши його зв’язки з головними персонажами і провідними мотивами, а також його кореляцію з міфологічними уявленнями про водну стихію. У дослідженні підкреслено, що образ моря як елемент готичного простору акумулює амбівалентну семантику, суголосну міфопоетичним першотекстам. Акцентовано, що образ моря корелює з багатьма персонажами роману «Єдиноріг», оприявнюючи в цих зв’язках різні конотації. Зауважено, що найвиразніше окресленою у творі А. Мердок є його взаємодія з головною героїнею – Меріан Тейлор, через сприймання якої він переважно візуалізується читачеві. Така його кореляція з жіночим персонажем видається закономірною з огляду на гендерну співвіднесеність із водною стихією, властиву міфологічній картині світу. Схарактеризовано специфіку візуалізації образу моря, що полягає у використанні розмаїтої палітри відтінків для відображення його полісемантичності, контроверсійності й динамічного характеру. Окреслено персоніфікацію цього образу, його містичну і демонічну природу та кореляцію з мотивом смерті, що генерує трагічний модус твору, підсилений поетичним інтертекстом – віршем Поля Валері «Морське кладовище». Зроблено висновок про те, що полівалентний образ моря в романі А. Мердок «Єдиноріг» через зв’язки з жіночими і чоловічими персонажами, а також із мотивом смерті оприявнює амбівалентну семантику, в якій домінує здатність до спустошення, руйнування і знищення. Згадані акценти споріднюють його з міфологічними уявленнями про цю стихію, атрибутами якої є хаос, ворожість і небезпека. Образ моря в «Єдинорогу» витримано в традиціях неоготичного роману з характерними похмурими пейзажами, на тлі яких відбуваються загадкові й таємничі події.

«ВІЛЬНИЙ ПЕРЕКЛАД – ЦЕ НЕВІРНИЙ ПЕРЕКЛАД»: ПРО ДИХОТОМІЮ ВІРНОСТІ І СВОБОДИ У ПЕРЕКЛАДОЗНАВЧІЙ КОНЦЕПЦІЇ ІВАНА ФРАНКА

Оксана МОЛЬДЕРФ — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Метою запропонованої публікації є реконструкція поглядів Івана Франка, видатного українського письменника, перекладача, громадського діяча, науковця, праці якого заклали основи українського перекладознавства, на питання перекладацької вірності і свободи. Теоретико-методологічне підґрунтя дослідження формує концепція теорії соціального простору французького соціолога П’єра Бурдьє, згідно з якою поле має вплив на учасників, які в ньому діють, а поведінка учасників у полі визначається, як і впливом самого поля, так і габітусом, що є певною сукупністю поведінкових і ментальних механізмів, та різними типами капіталів (економічним, соціальним, культурним, символічним), які учасники привносять у це поле. Відповідно до трикомпонентної ієрархічної моделі, яку запропонував П. Бурдьє для літературознавства і яку ефективно екстраполюють на перекладознавчі студії представники соціологічного підходу, досліджено констеляцію літературного і перекладацького поля другої половини ХІХ до перших десятиліть ХХ століття під впливом суспільно-політичних, економічних, культурних чинників, та їх модифікацію. Наукова новизна роботи полягає у тому, що в ній вперше продемонстровано, як загальна домінантна культура перекладу впливала на еволюціонування Франкових поглядів на вибір стратегії вільного чи вірного перекладу, перекладу чи переробки (переспіву, наслідування) тощо. Крім того, на підставі Франкових експліцитних висловлювань, зібраних із його паратекстів, літературно-критичних та літературно-історичних праць, листування тощо, зроблено узагальнення щодо його розуміння поняття «вірності», «дослівності», «переробки (переспіву, наслідування)» тощо. Також здійснено спробу виокремити критерії, за якими Франко відмежовує переробки (переспіви, наслідування) від власне перекладу. Дослідження завершують висновки про зміну поглядів Івана Франка на зазначену проблематику вірного та вільного перекладу в діахронії під впливом все більшої кристалізації в українському перекладацтві вірного перекладу як єдино прийнятного.

ПРОФЕСІЙНИЙ ДИСКУРС: СЕМІОТИЧНИЙ ТА КОГНІТИВНИЙ ПІДХОДИ

Маргарита МОРОЗОВА — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Актуальність поданого дослідження зумовлена тим, що професійний дискурс відіграє важливу роль у професійній соціалізації, яка є процесом, за допомогою якого люди набувають спеціалізовані знання, навички, відносини, необхідні для ефективного виконання своїх професійних ролей. Мета даної розвідки – розглянути і проаналізувати професійний дискурс в розрізі семіотики й когнітивістики, для чого були використано методи спостереження і аналізу. У статті подано визначення професійного дискурсу та його загальна характеристика, відповідно до якої він аналізується в аспекті екстралінгвістичного середовища і соціальних чинників. Зроблено висновки про те, що професійний дискурс переплітається з науковим дискурсом, дискурсом на робочому місці, інституційним (статусно-орієнтованим) та іншими типами дискурсу, пов’язаного з професійною діяльністю; має чіткі цілі і відбувається в професійних ситуаціях, які регламентуються учасниками, місцем і комунікативною подією. Експертний характер професійного дискурсу відображається в термінології, текстових жанрах, моделях спілкування, які варіюються залежно від предметної області. Особливістю професійного дискурсу є його залежність від різних суспільних фреймових систем, таких як юридично-соціальна, техніко-економічна, соціокультурна та лінгвістична; а відмінною рисою є динамічний характер професійного дискурсу, який простежується у типі знань і навичок, необхідних для професійного спілкування на різних етапах, у швидкоплинних змінах ринку праці та політики, глобалізації економіки. Професійний дискурс поєднує в собі корпус текстів і розмов, об’єднаних професійним світоглядом, тезаурусом, темами, жанрами разом із екстралінгвістичними факторами, які зумовлені професійною діяльністю людини. Кожен тип професійного дискурсу визначає мову, що використовується у процесі спілкування. Когнітивними механізмами у професійному дискурсі виступають метафора й метонімія. Базові поняття, метафоричні моделі та типи метонімічних переносів роблять кожен професійний дискурс унікальним і специфічним. Знаковий (семіотичний) характер професійного дискурсу на метамовному рівні представлений мовою для конкретних цілей, де основна частина представлена спеціальною термінологією.

СТИЛІСТИЧНА КОНВЕРГЕНЦІЯ ЗАСОБІВ ВИРАЗНОСТІ У КОРОТКОФОРМАТНИХ ВІРШОВАНИХ ТЕКСТАХ (НА МАТЕРІАЛІ АНГЛО- ТА НІМЕЦЬКОМОВНИХ ГІМНІВ)

Анатолій ПРИХОДЬКО, Катерина ЛУТ — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Статтю присвячено з’ясуванню шляхів і способів сумісного (конвергентного) використання стилістичних засобів, прийомів і фігур у німецько- та англійськомовних коротко форматних віршованих текстах на матеріалі державних гімнів. У статті було проаналізовано по 20 англомовних і німецькомовних гімнів з використанням методу стилістичного аналізу, що полягав у дослідженні фоностилістичних, лексико-семантичних і синтаксичних стилістичних прийомів, різні комбінації яких використовуються в досліджуваних текстах з метою досягнення експресивного ефекту. Наукова новизна роботи полягає у дослідженні різних типів стилістичної конвергенції на матеріалі англо- та німецькомовних гімнів. Будучи пов’язаними з вихованням патріотичних почуттів до рідної країни, вони здійснюють сугестивний психологічний вплив на клієнтів відповідного дискурсу. Доведено, що стилістична конвергенція виступає в гімнах вельми продуктивним поетичним засобом, заснованим на взаємозустріваностіі та взаємодії в текстах чи їх відрізках пучка прийомів виразності одного чи різного стилістичного ґатунку. З’ясовано, що в аналізованих текстах використовуються три типи конвергенції: гібридна, симбіотична і пуантована. До першої відносяться стилістично марковані мовні одиниці, які компактно розосереджуються на певному текстовому відрізку, взаємодіючи між собою, а то й дифузійно проникаючи одна в одну. Більш поширена симбіотична конвергенція відбиває ідею співіснування окремих стилістичних засобів у межах певного інтратекстового цілого. Вона заснована на комплексному використанні в різних констеляціях стилістично маркованих одиниць – одностатусних (тільки фонетичних або тільки лексичних) і різностатусних (фонетичних, лексичних і синтаксичних). Пуантована конвергенція є засобом стилістично концентрованого оформлення провідної ідеї гімну – як правило, пафосно і патріотично налаштованого висновку щодо умов існування держави.

САМОРЕФЛЕКСИВНА ОПОВІДЬ У РОМАНАХ ДЖ. М. КУТЗЕЕ «ФО», «МИТЕЦЬ ПЕТЕРБУРГА» ТА «ЕЛІЗАБЕТ КОСТЕЛЛО»

Марія ПШЕНИЧНА — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті досліджується еволюція саморефлексії у творчості південноафриканського англомовного письменника Дж. М. Кутзее. Поява саморефлексії – наративного модусу, що фокусується на процесі літературної творчості – виникає як реакція на соціально-культурні зміни сучасності. Саморефлексивні тексти часто звертаються до власного творіння, виявляючи його штучність і ставлячи під сумнів межі між вигадкою та реальністю. Теоретичну основу дослідження становлять структуралістський та семіотичний підходи, а також праці таких вчених, як Л. Хатчеон, Ж. Женетт, В. Шмідт, П. Во, В. Зусєва-Озкан та ін. У дослідженні розглядаються романи Дж. М. Кутзее «Фо», «Митець Петербурга» та «Елізабет Костелло», де саморефлексія проявляється в різних формах. У романі «Фо» головна героїня Сьюзен Бартон втілює акт авторства, деконструюючи традиційні пригодницькі наративи та розмірковуючи про мистецтво оповіді. Оповідь часто включає метатекстові коментарі, що підкреслюють сконструйованість роману. У «Митець Петербурга» головний герой Достоєвський перетворює реальність на художню вигадку, поєднуючи свій творчий процес з інтертекстуальними посиланнями на російські літературні традиції. У романі використовується вільний непрямий дискурс для поєднання точок зору оповідача і героя, що ілюструє плинність між вигадкою і творчою свідомістю митця. «Елізабет Костелло» розмиває межі між вигадкою і коментарем, коли головна героїня розмірковує про творчий процес і природу самого роману. Оповідь включає явні переривання, метатекстові коментарі та чуттєву взаємодію з мовою, що наче замикає оповідь на собі. Аналіз підкреслює важливість саморефлексивної наративної техніки Дж. М. Кутзее у розкритті складних взаємин між текстом, автором і читачем. Зосереджуючись на механізмах саморефлексивного письма, дослідження пропонує нове розуміння того, як сучасна література розглядає взаємодію між вигадкою, реальністю і творчістю.

СЕМАНТИЧНІ ДУБЛЕТИ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛЕКСИЦІ ФАХІВЦІВ ІЗ КІБЕРБЕЗПЕКИ У МЕТОДИЦІ ВИКЛАДАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ МАЙБУТНІМ ІТ-ФАХІВЦЯМ

Юлія САВІНА — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті розглядається проблема семантичних дублетів у лексиці українських фахівців із кібербезпеки та їхня роль у методиці викладання англійської мови майбутнім ІТ-спеціалістам. В умовах глобалізації та стрімкого зростання кількості англомовних запозичень спостерігається паралельне використання термінів як англійського, так і українського походження, що створює такі дублети, внаслідок чого термінологічна варіативність мови потребує спеціального підходу до навчання, щоб забезпечити ефективне розуміння та використання лексики кібербезпеки. Аналіз останніх досліджень свідчить про те, що проблема дублетності є вивченою на загальнотеоретичному рівні, але недостатньо дослідженою у контексті методики викладання іноземних мов для ІТ-фахівців. Метою дослідження є визначення особливостей використання семантичних дублетів у викладанні англійської мови для формування точнішого термінологічного мислення у студентів вищого навчального закладу. Окреслено такі завдання дослідження: 1) визначити поняття та лінгвістичні особливості семантичних дублетів; 2) охарактеризувати специфіку функціонування семантичних дублетів в українській мові сфери кібербезпеки; 3) виявити можливості використання семантичних дублетів у викладанні англійської мови для майбутніх ІТ-фахівців. Основна увага у цьому дослідженні приділена визначенню лінгвістичних особливостей семантичних дублетів та аналізу їхнього функціонування у сфері кібербезпеки. Зазначено, що дублети можуть виникати внаслідок мовної інтерференції, впливу англійської термінології або потреби у точному перекладі, що сприяє формуванню специфічного мовного середовища. Виявлено, що при навчанні англійської мови важливо враховувати стиль тексту, навчаючи студентів використовувати один відповідник з дублетної пари залежно від контексту: у формальних документах слід використовувати українські відповідники, тоді як у неформальній комунікації часто доречнішими є англіцизми. У результаті проведення дослідженні також наголошено, що розуміння семантичних дублетів сприяє точнішому засвоєнню фахової термінології, формуванню критичного мислення та підвищенню комунікативної компетенції майбутніх ІТ-фахівців. Перспективи подальших досліджень полягають у розробці методичних рекомендацій для викладання англійської мови з урахуванням специфіки термінологічного середовища сфери кібербезпеки.

ТИПОЛОГІЯ СТИЛІВ КОМУНІКАТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ У СИТУАЦІЯХ СУПЕРЕЧКИ: ПОЛІТИЧНИЙ ДИСКУРС

Галина СЕВЕРИНА — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Статтю присвячено розгляду стилів комунікативної поведінки особистості під час міжособистісної взаємодії в контексті суперечки. Метою роботи є установлення системи вербальних і невербальних компонентів комунікації, вживаних мовцем у ситуації суперечки, добір яких здійснюється під впливом його психологічно-атрибутивних характеристик. За результатами аналізу теоретичних набутків, присвячених явищу суперечки, у статті систематизовано стилі комунікативної поведінки мовця під час суперечки (агресивний, асертивний, субмісивний) та подано опис їх ознак, що дозволило сформувати відповідні лінгвопсихологічні портрети особистостей, які їх уособлюють. З’ясовано, що агресивному стилю спілкування притаманно, як правило, приховування інформації, її викривлення або навмисна дезінформація, звинувачення свого опонента та ігнорування його думки. Асертивний тип особистості прагне до взаєморозуміння зі своїм співрозмовником, відкритого захисту та відстоювання своєї думки, активного просування започаткованої лінії аргументації без порушення кордонів свого опонента. Субмісивний стиль спілкування властивий, здебільшого, особистостям, які вирізняються низькою самооцінкою, не здатні відстоювати свою позицію та спираються на думки інших, що стають пріоритетними відносно власних. У статті на підставі аналізу суперечки в контексті політичного дискурсу на матеріалі дебатів двох опонентів, Дональда Трампа і Камали Гарріс, у ході передвиборчої президентської кампанії 2024 року, узагальнено невербальну поведінку особистостей з вираженим асертивним та агресивним стилем комунікативної поведінки у ході суперечки. З’ясовано, що республіканець тяжіє до використання агресивного стилю комунікації (вводить в оману неправдивою інформацією, активно звинувачує опонента, вербально та невербально применшує присутність співрозмовника) хоч і з пасивним патерном, у той час як демократка позиціонує себе як особистість схильна до асертивності (демонструє комунікативний паритет, захищає свою позицію, не принижуючи опонента, підтримує зоровий контакт з співрозмовником, активно виражає свої емоції). Перспективним убачається доповнення започаткованого дослідження аналізом просодичних засобів оформлення мовлення різних типів особистостей у ситуаціях суперечки у взаємодії з вербальними складниками комунікації з подальшим виокремленням інваріантних моделей поведінки індивідів та узагальненням чинників, що впливають на варіативність взаємодії мовних і позамовних засобів під час некооперативної інтеракції.

КОМУНІКАТИВНА СТРАТЕГІЯ ЗАЛУЧЕННЯ КЛІЄНТА В ІСПАНСЬКОМОВНОМУ ГАСТРОТУРИСТИЧНОМУ ПУТІВНИКУ

Оксана ТЄЛКОВА — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Стаття присвячена дослідженню комунікативно-прагматичних характеристик гастротуристичного путівника як одного з новітніх жанрів іспанськомовного гастрономічного дискурсу. Гастротуристичний путівник поєднує в собі елементи гастрономічного, туристичного та рекламного дискурсів. Предметом нашої уваги є особливості реалізації комунікативної стратегії залучення клієнта, оскільки основною метою гастротуристичного путівника є створення привабливого образу місцевості задля привернення уваги туристів. Матеріалом для дослідження обрано гастротуристичний путівник «Ciudades Patrimonio de la Humanidad de España», що містить інформацію про іспанські міста, що належать до Світової культурної спадщини ЮНЕСКО, і про особливості страв, характерних для цих місцевостей. Комунікативна стратегія залучення клієнта знаходить втілення у численних тактиках, серед яких тактика апелювання до авторитетних джерел, тактика занурення клієнта у соціально-історичний контекст, які спрямовані на фокусування уваги адресата на історично-культурних особливостях місцевості, яку пропонують відвідати. Тактика підкреслення винятковості продукту або страви, тактика підкреслення якості продукту і натуральності, тактика апелювання до міжнародного визнання, тактика апелювання до традицій та цінностей допомагають звернути увагу клієнта на винятковість страви або продукту, які можна спробувати в тій чи іншій місцевості. Крім того, можливість заощадити, отримати насолоду чи зануритись у святкову атмосферу реалізуються у путівнику відповідними тактиками. Тактика спонукання до дії апелює до розуму клієнта, у той час як тактика афективно-емоційного впливу обіцяє йому естетичне, емоційне та густативне задоволення. Серед ключових мовних та мовно-стилістичних засобів, які реалізують вищенаведені тактики: прецедентні імена, топоніми, глютоніми з топографічним компонентом, епітети, метафори, тощо. Результатом втілення комунікативно-прагматичного впливу вищенаведених тактик має стати спонукання клієнта до дії, тобто бажання відвідати запропоновані туристичні локації і скуштувати місцеві страви і продукти.

ТИПИ МОТИВАЦІЇ АНГЛІЙСЬКИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ ІЗ КОМПОНЕНТОМ НА ПОЗНАЧЕННЯ ЗБРОЇ

Наталія ТОДОРОВА, Марина ЛАПІНА — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Статтю присвячено когнітивно-ономасіологічному аналізу англійських фразеологізмів з компонентом на позначення зброї, завданням якого є виявлення та опис їх мотиваційних типів. Матеріалом дослідження слугували англійські фразеологізми, у компонентному складі яких зафіксовано одну або більше лексем на позначення загального поняття зброя, різновидів зброї, її конструктивних частин та боєприпасів. Основу методології наукової розвідки склала методика когнітивно-ономасіологічного аналізу, запропонована О. Селівановою. У результаті застосування процедур когнітивно-ономасіологічного аналізу для дослідження мотивації англійських фразеологізмів з компонентом на позначення зброї виокремлено їх чотири мотиваційні типи: асоціативно-термінальний, пропозиційно-диктумний, інтеграційно-порівняльний та змішаний. Встановлено, що фразеологізми асоціативно-термінального типу мотивації є метафоричними за своєю природою і семантично орієнтовані на опис поведінки та психологічних станів людини. Фразеологізми пропозиційно-диктумного типу мотивації є метонімічними за своїми ознаками та зберігають у своїй внутрішній формі результати досвіду використання зброї людиною. Інтеграційно-порівняльний тип мотивації набув низької репрезентації серед англійських фразеологізмів з компонентом на позначення зброї. Найвищий ступень представленості продемонстрували фразеологізми змішаного типу мотивації, серед яких виявлено п’ять різновидів: асоціативно-модусний, пропозиційно-асоціативний, пропозиційно-модусний, пропозиційно-асоціативно-модусний та інтеграційно-порівняльно-модусний. Встановлено, що чотири різновиди змішаного типу мотивації пов’язані з модусом, що зумовлює наявність оцінно-експресивного компонента у фразеологічному значенні таких фразеологізмів. Їхня семантика набуває негативної конотації, оскільки зброя виступає символом конфлікту та агресії.