ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ СТРАХІВ ТА ТРИВОЖНОСТІ У ПОСТТРАВМАТИЧНИЙ ПЕРІОД ОСОБИСТОСТІ

Анотація

У статті досліджено специфіку прояву страхів у посттравматичний період тісно пов’язана з феноменом тригерів – зовнішніх або внутрішніх стимулів, що асоціюються з травмою. Однак, психологічна проблема полягає не лише в реакції на тригер, а в генералізації страху. Особливе місце у структурі посттравматичних переживань займає деформація образу «Я» та зниження самооцінки. Травма часто супроводжується почуттям безпорадності та приниження, що згодом трансформується у глибинний сором і провину. Описано, що тривога і страх у посттравматичний період – це не просто симптоми розладу, а складні психологічні феномени, що свідчать про глибоку кризу адаптації та трансформацію особистості. Вони зачіпають фундаментальні основи людського існування: відчуття безпеки, довіри, власної цінності та часової перспективи. Страх перестає виконувати свою захисну функцію і стає деструктивним фактором, що обмежує життєвий простір людини. Розуміння цих особливостей є критично важливим для організації ефективної психологічної допомоги, адже робота з травмою вимагає не лише зняття симптомів тривоги, а й відновлення цілісності «Я», повернення почуття контролю над власним життям та пошуку нових смислів. Така диспропорція свідчить про те, що психіка респондентів перебуває у стані хронічної бойової готовності, намагаючись контролювати потенційні загрози. Критично високі показники ситуативної тривожності за Ч. Спілбергером (68%) у поєднанні з вираженими симптомами «вторгнення» за шкалою IES-R (нав’язливі спогади, флешбеки) вказують на те, що травма не була інтегрована у минулий досвід, а продовжує існувати як актуальне переживання «тут і зараз». Особливості прояву тривоги також залежать від вікових та індивідуально-психологічних характеристик.