СУТНІСТЬ ТА ОСНОВНІ КЛАСИФІКАЦІЙНІ ВИМІРИ КОЛАБОРАЦІОНІЗМУ

Автор(и)

  • Наталія Олександрівна Ніколаєнко Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова https://orcid.org/0000-0002-2558-4749
  • Оксана Сергіївна Діордіца Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова

DOI:

https://doi.org/10.32782/2786-9385/2024-4-4

Ключові слова:

національна безпека, тимчасово окуповані території, колабораціонізм, політична комунікація, політико-правова регламентація, політичні процеси, колаборант, державна зрада, колабораціоністи, колабораційна діяльність

Анотація

У статті розглядаються основні визначення поняття «колабораціонізм». Проведено історичний екскурс до виникнення та прояву даного явища під час Другої Світової війни, окреслено основні форми колаборації, вказано причини, за якими та чи інша людина може прийняти для себе рішення про злочинну співпрацю з державою-агресором. У статті авторка дійшла висновку, що явище колабораціонізму залежить від багатьох факторів: від економічних до військових та ідеологічних. Коло впливу агресора на потенційного колаборанта досить велике, тому відстежити та покарати зрадників буває досить не просто. Колабораціонізм як феномен війни – це складне суспільно-психологічне явище добровільної, зокрема ідейно-вмотивованої співпраці з ворогом у політичній, військовій, економічній, соціокультурній сферах життя, результатом якої є підрив національної безпеки країни, створення загрози державному суверенітету, територіальній цілісності, конституційного ладу та іншим національним інтересам держави. Зазначається, що колаборація – це завжди умисна діяльність на шкоду власному народу та державі, тому сьогодні врегулювання правових відносин на окупованих територіях України та зонах бойових дій неможливе без відновлення справедливості та обмеження ряду прав осіб, причетних до колабораціонізму, що можливо вирішити виключно законом.

Посилання

Шайкан В. О. Колабораціонізм на території рейхскомісаріату «Україна» і військової зони в роки Другої світової війни. Кривий Ріг : Мінерал, 2005. 466 с.

Шайкан В., Шайкан В. Ідеологічні рудименти і український національно-визвольний рух. Друга світова війна і доля народів України : матеріали 2-ї Всеукраїнської наукової конференції, м. Київ, 30–31 жовтня 2006 р. Київ : Зовнішторгвидав, 2007. С. 369–380.

Енциклопедія історії України, редкол.: В.А. Смолій та ін. НАН України, Інститут історії України. Київ : Наукова думка, 2007. Т. 4. 528 с.

Narvselius E. And Grinchenko G. “FormulasofBetrayal”: Traitors, Collaborators and Desertersin Contemporary European Politics of Memory, Traitors, Collaborators and Deserters in Contemporary European Politics of Memory. Formulas of Betrayal. 2018. 413 р.

Янковський Т. М., Золотар І. Колаборація. URL: https://lia.lvivcenter.org/uk/themes/reherit/collaboration

Леонов О. Колабораціонізм: очевидний злочин з неочевидними знаками. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/3741121-kolaboracionizm-ocevidnij-zlocin-zneocevidnimi-oznakami.html.

Грабовський С. І. Колабораціонізм. Енциклопедія Сучасної України. редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін. ; НАН України, НТШ. Київ : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. URL: https://esu.com.ua/article-4446

Хавронюк М. Кримінальна відповідальність за колабораціонізм. URL: https://pravo.org.ua/blogs/kolaboratsijna-diyalnist-nova-stattya kryminalnogo-kodeksu.

Колабораціонізм – що це таке і хто такі колаборанти. URL: https://termin.in.ua/kolaboratsionizm/#Formi_kolaboracionizmu.

Гончаренко О. Проблеми інституційного визначення терміна колабораціонізму, його видів та ознак у сучасній вітчизняній історіографії. Військово-історичний меридіан : електронний науковий фаховий журнал. 2019. Вип. 1 (23). С. 5–24.

Гісем О.В., Мартинюк О.О. Голокост в Україні (1941–1944): Словник-довідник. Вид. 2-ге, випр. і доп. Київ : Сфера, 2007. 100 с.

Дерейко І. Місцеві формування німецької армії та поліції у Райхскомісаріаті «Україна» (1941–1944 роки), Ін-т історії України НАН України. Київ, 2012. 174 с.

Дерейко І. Колабораціонізм, поняття, Енциклопедія історії України: Т. 4., редкол.: В.А. Смолій (голова) та ін., НАН України, Інститут історії України. Київ : Наукова думка, 2007. 528 с.

Олещенко Ю. Хто із голів громад має провадження щодо злочинів проти нацбезпеки? 2024. URL: https://www.chesno.org/post/6121/?fbclid=IwY2xjawFjWXxleHRuA2FlbQIxMQABHbQTos91Fl2VyMfhkxapsqKmkiiP1DO2650Nu7XmpsBbHZ-BtpkMhVMDQw_aem_GPC6HjWmMzHIXG5wyCgSrQ.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-11-05

Номер

Розділ

РОЗДІЛ 1 АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ