ОЦІННА МОДАЛЬНІСТЬ ЯК ОБ’ЄКТ ПЕРЕКЛАДОЗНАВЧОГО ВІДТВОРЕННЯ (НА МАТЕРІАЛІ ПЕРЕКЛАДУ ПУБЛІЦИСТИЧНОГО ТЕКСТУ ВОЄННОЇ ТЕМАТИКИ)

Анотація

У статті розглянуто поняття модальності з різних теоретико-практичних підходів міждисциплінарного характеру. Досліджуючи поняття модальності, у статті дотримуємося точки зору про модальність як комплексну, багатоаспектну, функціонально-семантичну категорію, яка виражає ставлення мовця до висловлюваного, її оцінку та відношення до об’єктивної дійсності. Зміст висловлюваного може розглядатися як реальне та нереальне, необхідне та ймовірне, бажане або небажане. Звідси модальність реалізується на різних рівнях, зокрема фонетичному (наголос, інтонація), лексико-граматичному (модальні дієслова), граматичному та на текстовому рівні загалом. Об’єктивна модальність – обов’язкова ознака будь-якого висловлення, яка виражає ставлення висловленого до дійсності у вигляді реальності та нереальності, що в основному виражається через засоби категорії відмінювання дієслів. Суб’єктивна модальність, на відміну від об’єктивної, є додатковою ознакою оцінки висловлення та виражається через інтонацію, лексичні повтори, модальні слова та дієслова, вигуки, вставні слова і словосполучення, вставні речення, порядок слів у реченні. Оцінка – це загальномовна категорія, яка притаманна всім функціональним стилям, але по-різному в них реалізується і є видом суб’єктивної модальності. Проблематичною для перекладу є суб’єктивна модальність, або авторська, яка відображає втілення намірів автора і визначається його особистісними особливостями – емоційно-етичною сферою, аксіологічними установками. Для нашого дослідження важливим є врахування оцінки, тобто дослідження оцінно-суб’єктивної модальності, оскільки введення суб’єктивно-модального значення в загальну категорію модальності є важливим для розширення рамок граматичного аналізу речення і є мостом між виразом, реченням та текстом.