ТИПОЛОГІЯ СТИЛІВ КОМУНІКАТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ У СИТУАЦІЯХ СУПЕРЕЧКИ: ПОЛІТИЧНИЙ ДИСКУРС
DOI:
https://doi.org/10.32782/2410-0927-2024-21-17Ключові слова:
комунікативна поведінка, комунікативний стиль, дискурс, тип мовця, суперечка, інтеракція, мовні та позамовні засобиАнотація
Статтю присвячено розгляду стилів комунікативної поведінки особистості під час міжособистісної взаємодії в контексті суперечки. Метою роботи є установлення системи вербальних і невербальних компонентів комунікації, вживаних мовцем у ситуації суперечки, добір яких здійснюється під впливом його психологічно-атрибутивних характеристик. За результатами аналізу теоретичних набутків, присвячених явищу суперечки, у статті систематизовано стилі комунікативної поведінки мовця під час суперечки (агресивний, асертивний, субмісивний) та подано опис їх ознак, що дозволило сформувати відповідні лінгвопсихологічні портрети особистостей, які їх уособлюють. З’ясовано, що агресивному стилю спілкування притаманно, як правило, приховування інформації, її викривлення або навмисна дезінформація, звинувачення свого опонента та ігнорування його думки. Асертивний тип особистості прагне до взаєморозуміння зі своїм співрозмовником, відкритого захисту та відстоювання своєї думки, активного просування започаткованої лінії аргументації без порушення кордонів свого опонента. Субмісивний стиль спілкування властивий, здебільшого, особистостям, які вирізняються низькою самооцінкою, не здатні відстоювати свою позицію та спираються на думки інших, що стають пріоритетними відносно власних. У статті на підставі аналізу суперечки в контексті політичного дискурсу на матеріалі дебатів двох опонентів, Дональда Трампа і Камали Гарріс, у ході передвиборчої президентської кампанії 2024 року, узагальнено невербальну поведінку особистостей з вираженим асертивним та агресивним стилем комунікативної поведінки у ході суперечки. З’ясовано, що республіканець тяжіє до використання агресивного стилю комунікації (вводить в оману неправдивою інформацією, активно звинувачує опонента, вербально та невербально применшує присутність співрозмовника) хоч і з пасивним патерном, у той час як демократка позиціонує себе як особистість схильна до асертивності (демонструє комунікативний паритет, захищає свою позицію, не принижуючи опонента, підтримує зоровий контакт з співрозмовником, активно виражає свої емоції). Перспективним убачається доповнення започаткованого дослідження аналізом просодичних засобів оформлення мовлення різних типів особистостей у ситуаціях суперечки у взаємодії з вербальними складниками комунікації з подальшим виокремленням інваріантних моделей поведінки індивідів та узагальненням чинників, що впливають на варіативність взаємодії мовних і позамовних засобів під час некооперативної інтеракції.
Посилання
Амплєєва О.М., Божко О.О. Особливості прояву вербальної агресії сучасною молоддю. Габітус. Психологія особистості. 2021. № 32. С. 61–65.
Антонов О. В. Комунікативні стилі персонажного мовлення: лінгвопрагматичний та соціолінгвістичний аспекти (на матеріалі сучасної американської драми).: дис. … канд. філол. наук : спец. 10.02.04. Житомир : ЖДУ ім. І. Франка, 2016. 227 с.
Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики : підручник. Київ: Академія, 2004. 342 с.
Екман П. Теорія брехні / Пер. з англ. Ю. Гордієнкаю. К: Видавнича група КМ-БУКС, 2023. 320 с.
Кайдалова Л. Г., Пляка Л. В., Альохіна Н. В., Шаповалова В. С. Психологія спілкування : навчальний посібник. 2-ге вид., перероб. і допов. Х. : НФаУ, 2018. 140 с.
Калита А. А., Тараненко Л. І. Перцептивна та інструментальна оцінки емоційно-прагматичного потенціалу висловлень. Волинський національний університет імені Лесі Українки. 2012. № 24. С. 186–191.
Мойсеєнко В. В. Аналіз наукових підходів до дослідження поняття «асертивність». Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія : Психологічні науки. 2017. № 5(1). С. 170–174.
Наварро Дж. Словник мови тіла. Секрети невербальної комунікації / Пер. з англ. А. Легкониці. Харків: Віват, 2023. 192 с.
Піз А., Піз Б. Мова рухів тіла. Розширене видання / Пер. з анг. Н. Лавської. К. : Видавнича група КМ-БУКС, 2022. 416 с.
Подоляк Н. М. Індивідуально-психологічні особливості асертивності особистості : дис. …канд. психол. наук : спец. 19.00.01. Одеса : ПНПУ ім. К.Д. Ушинського, 2014. 200 с.
Подоляк Н. М. Психологічні особливості асертивності. Наука і освіта. 2010. № 9. С. 108–111.
Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми: Підручник. Полтава: Довкілля-К, 2008. 712 с.
Сєрякова І. І. Семіотико-дискурсивний аналіз соматикону художнього персонажа. Science and Education a New Dimension. Philology. 2016. IV(23). С. 55–58.
Філоненко М. М. Психологія спілкування. Підручник. К.: Центр учбової літератури, 2008. 224 с.
Хоменко І.В. Еристика: Підручник. К.: Центр учбової літератури, 2008. 280 с.
Bushman B., Anderson C. Methodology in the Study of Aggression: Integrating Experimental and Nonexperimental Findings. Human Aggression Theories, Research, and Implications for Social Policy. Academic Press, 1998. pp. 23–48.
Cambridge Dictionary. URL: https://dictionary.cambridge.org/ (дата звернення 25.09.2024).
Knapp L. M., Hall A. J., Horgan G. T. Nonverbal communication in human interaction (8th ed.). Boston, MA: Cengage Learning, 2013. 509 p.
Norton W. Robert, Pettegrew S. Loyd Communicator style as an effect determinant of attraction. Communication research. 1977. Vol. 4(3). P. 257–282.
Pipas M. & Jaradat M. Assertive Communication Skills. Annales Universitatis Apulensis Series Oeconomica. 2010. № 2(17). p. 649–656.
Richmond V.P. & Martin M.M. Socio-Communicative Style and Socio-Communicative Orientation. In book: Communication and personality: Trait perspectives. NY: Hampton Press, 1998. p. 133–148.