TYPOLOGY OF COMMUNICATIVE BEHAVIOUR STYLES IN ARGUMENTATIVE SITUATIONS: POLITICAL DISCOURSE
DOI:
https://doi.org/10.32782/2410-0927-2024-21-17Keywords:
communicative behaviour, communicative style, discourse, speaker type, argument, interaction, verbal and non-verbal meansAbstract
The article explores communicative styles of individual behaviour in interpersonal interactions, particularly in the context of argumentative discourse. The objective of this study is to examine both verbal and non-verbal components of communication that individuals utilize in argumentative context influenced by their psychological attributes and individual characteristics. The analysis of the theoretical contributions in the scientific research on the argumentative discourse has facilitated the systematization of distinct characteristics associated with the styles under study (aggressive, assertive, and submissive) and has enabled the formulation of a well-rounded profile of the linguo-psychological personalities profiles that exemplify these styles. The aggressive style of communication is characterized by a tendency to withhold information, distort facts, or disseminate misinformation intentionally. This approach to the communication often entails attributing blame to others and disregarding their opinion. Instead, an assertive personality aims to achieve mutual understanding with their interlocutor, openly defends and advocates for their viewpoints, and actively promotes their arguments without violating the communicative boundaries of the opponent. A submissive communication style is frequently associated with individuals who may have a low self-esteem. These individuals often find it challenging to assert their viewpoints and tend to prioritize the opinions of others over their own. The analysis focuses on the context of political discourse, specifically examining the debate between Donald Trump and Kamala Harris during the 2024 presidential campaign to highlight the significance of non-verbal behaviour exhibited by individuals who demonstrate assertive or aggressive communication styles during the argumentative process. The analysis of their interaction indicates that the Republican often employs a communication style that is aggressive in nature (presents misleading information, attributes blame to their opponent, and diminishes the contributions of the other party, both verbally and non-verbally), albeit with certain passive undertones. In contrast, the Democrat generally demonstrates an assertive communication style mainly (exhibits communicative respect, argues his stance without belittling others, maintains eye contact, and actively conveys his emotions). The suggested study should be enhanced with a comprehensive analysis of the prosodic elements of speech actualized by various personality types in argumentative contexts, along with an examination of verbal communication components and individual behaviour patterns in order to uncover the variability in the correlation between speakers’ verbal and nonverbal means of communication and to identify additional factors that may influence their non-cooperative interactions.
References
Амплєєва О.М., Божко О.О. Особливості прояву вербальної агресії сучасною молоддю. Габітус. Психологія особистості. 2021. № 32. С. 61–65.
Антонов О. В. Комунікативні стилі персонажного мовлення: лінгвопрагматичний та соціолінгвістичний аспекти (на матеріалі сучасної американської драми).: дис. … канд. філол. наук : спец. 10.02.04. Житомир : ЖДУ ім. І. Франка, 2016. 227 с.
Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики : підручник. Київ: Академія, 2004. 342 с.
Екман П. Теорія брехні / Пер. з англ. Ю. Гордієнкаю. К: Видавнича група КМ-БУКС, 2023. 320 с.
Кайдалова Л. Г., Пляка Л. В., Альохіна Н. В., Шаповалова В. С. Психологія спілкування : навчальний посібник. 2-ге вид., перероб. і допов. Х. : НФаУ, 2018. 140 с.
Калита А. А., Тараненко Л. І. Перцептивна та інструментальна оцінки емоційно-прагматичного потенціалу висловлень. Волинський національний університет імені Лесі Українки. 2012. № 24. С. 186–191.
Мойсеєнко В. В. Аналіз наукових підходів до дослідження поняття «асертивність». Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія : Психологічні науки. 2017. № 5(1). С. 170–174.
Наварро Дж. Словник мови тіла. Секрети невербальної комунікації / Пер. з англ. А. Легкониці. Харків: Віват, 2023. 192 с.
Піз А., Піз Б. Мова рухів тіла. Розширене видання / Пер. з анг. Н. Лавської. К. : Видавнича група КМ-БУКС, 2022. 416 с.
Подоляк Н. М. Індивідуально-психологічні особливості асертивності особистості : дис. …канд. психол. наук : спец. 19.00.01. Одеса : ПНПУ ім. К.Д. Ушинського, 2014. 200 с.
Подоляк Н. М. Психологічні особливості асертивності. Наука і освіта. 2010. № 9. С. 108–111.
Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми: Підручник. Полтава: Довкілля-К, 2008. 712 с.
Сєрякова І. І. Семіотико-дискурсивний аналіз соматикону художнього персонажа. Science and Education a New Dimension. Philology. 2016. IV(23). С. 55–58.
Філоненко М. М. Психологія спілкування. Підручник. К.: Центр учбової літератури, 2008. 224 с.
Хоменко І.В. Еристика: Підручник. К.: Центр учбової літератури, 2008. 280 с.
Bushman B., Anderson C. Methodology in the Study of Aggression: Integrating Experimental and Nonexperimental Findings. Human Aggression Theories, Research, and Implications for Social Policy. Academic Press, 1998. pp. 23–48.
Cambridge Dictionary. URL: https://dictionary.cambridge.org/ (дата звернення 25.09.2024).
Knapp L. M., Hall A. J., Horgan G. T. Nonverbal communication in human interaction (8th ed.). Boston, MA: Cengage Learning, 2013. 509 p.
Norton W. Robert, Pettegrew S. Loyd Communicator style as an effect determinant of attraction. Communication research. 1977. Vol. 4(3). P. 257–282.
Pipas M. & Jaradat M. Assertive Communication Skills. Annales Universitatis Apulensis Series Oeconomica. 2010. № 2(17). p. 649–656.
Richmond V.P. & Martin M.M. Socio-Communicative Style and Socio-Communicative Orientation. In book: Communication and personality: Trait perspectives. NY: Hampton Press, 1998. p. 133–148.