АДРЕСАТ ПОЛІТИЧНОГО ДИСКУРСУ: СТАН ВИВЧЕННЯ Й ПЕРСПЕКТИВИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Ключові слова:
політичний дискурс, адресат політичного дискурсу, колективний/ масовий адресат, маніпулятивний вплив, гіпотезаАнотація
Стаття присвячена огляду сучасного стану вивчення такого дискурсивного феномену, як адресат політичного дискурсу. Надано огляд наявних поглядів на сутність дискурсу як мовознавчого наукового поняття з огляду на його дискусійність у науковій думці; наголошено також на дискусійності компонентів та базових чинників цього виду дискурсу. Проаналізовано розуміння політичного дискурсу на нинішньому етапі розвитку дискурсології за уваги до генези та періодів становлення лінгвістичного та міждисциплінарного дослідження політичного дискурсу, запропоновано короткий огляд напрямів дослідження. Акцентовано увагу на неоднозначності трактуванні мовознавцями поняття жанрів політичного дискурсу та набору конкретних жанрів, незважаючи на численність робіт, присвячених окремими жанрам цього виду дискурсу. Схарактеризовано поняття «масовий/колективний адресат», а також його висвітлення стосовно політичного дискурсу. Звернуто увагу на відсутність наукових робіт, спеціально присвячених аналізу адресата політичного дискурсу, його специфіки, параметрів і якостей, висловлено припущення щодо причин такого явища. Запропоновано короткий огляд немовознавчих царин, у яких вивчаються і здійснюються на практиці параметри колективного адресата в розумінні масового споживача політичної інформації. З огляду на когнітивне підґрунтя комунікації в політичному дискурсі висловлено гіпотезу про можливість і доцільність вивчення адресата політичного дискурсу з опорою на когнітивний аспект і відносно різних політичних жанрів; наголошено на потребі залучення при цьому даних суміжних дисциплін, що вивчають політичний дискурс в інших аспектах, а також мультимодальний підхід при вивченні цього об’єкта дослідження. Сформульовано напрями подальшого вивчення колективного адресата політичного дискурсу.
Посилання
Baranov, Anatolii. 2001. Vvedenie v prikladnuyu lingvistiku. Moskva: Flinta: Nauka.
Baranov, Anatolii. 2009. Lingvisticheskaya Ekspertiza Teksta: Teoriya i Praktika. Moskva: Flinta: Nauka.
Blommaert, Joseph. 2005. Discourse: a Critical Introduction. Cambridge: Cambridge University Press.
Cap, Piotr. 2013. Analyzing Genres in Political Communication: Theory and Practice. N. Y.: John Benjamin Publishers.
Dijk van, Teun. 1998. “What is political discourse analysis?” Political Linguistics. Amsterdam: Benjamins 11–52. doi.org/10.1075/bjl.11.03dij
Egorchenkova, Natalia. 2014. “Strategicheskii potencial multimodalnoi interakcii v media-politicheskom diskurse”. Vestnik Tomskogo Gosudarstvennogo Universiteta. Filologiya 5(31):24–37. dx.doi.org/10.15688/volsu2.2016.1.14
Fairclough, Natan. 2001. Language and Power. London: Longman.
Karasik, Vladimir. 2002. Yazykovoi Krug: Lichnost, Kontsepty, Diskurs. Volgograd: Peremena.
Kolbetch, Genri. 2004. Polityka (pereklad z angliiskoi). Kyiv: KM “Akademia”.
Kondratenko, Nataliya. 2017. “Typolohiia movlennievykh zhanriv ukrainskoho politychnoho dyskursy”. Zbirnyk naukovykh prats. Filolohichni studii 9:18–22.
Levshenko, Yuliya. 2012. “Politicheskij diskurs: Analiticheskii obzor teoretiko-metodologichskih podhodov”. http://www.gramota.net/materials/3/2012/7-2/
Lotman, Yurij. 2010. Nepredskazuemye Mekhanizmy Kultury. Tallinn: TLU Press.
Maksimchik, Oleg. 2016. “Manipulirovanie massovym soznaniem v angloyazychnom mediadiskurse: lingvopragmaticheskij aspect”. Slovo, vyskazyvanie, tekst v kognitivnom, pragmaticheskom i kulturologicheskom aspektah. Chelyabinsk: Enciklopediya 2:308–311.
Mykhaliova, Olga. 2009. Politicheskii dyskurs. Spetsyfika manipuliativnoho vozdeistviia. Moskva: Knizhnyi dom «LYBROKOM».
Parshin, Pavel. 2000. “Ot takogo slyishu: o soderzhanii i uzuse ponyatiya manipulyatsiya”. Trudy mezhdunarodnoi konferentsii Dialog’ 2000. [www.dialog-21.ru / archive/ 2001.Parshin,htm].
Pereverzev, Evgenii, Kozhemyakin Egor. 2008. “Politicheskiy diskurs: mnogoparametralnaya model”. Vestnik VGU. Seriya: Lingvistika i Mezhkulturnaya Kommunikatsiya 2:74–79.
Pochepcov, Georgij. 2006. Teoriya kommunikacii. Mоskva: Refl-buk. Vakler.
Svinarenko, Natalia. 2017. “Osobennosti politicheskogo diskursa (na primere rechi Baraka Obamy posle pobedy na vyborakh v 2012 godu)”. PhD diss. www.gramota.net/materials/1/2017/1/
Slavova, Lyudmyla. 2010. Movna osobystists polityka: kohnityvno-dyskursyvnyi aspekt. Zhytomyr: Vydavnytstvo ZhDU im. I. Franko.
Slavova, Liudmyla. 2012. Movna osobystist lidera u dzerkali politychnoi linhvopersonolohii: SShA – Ukraina: Monohrafiia. Zhytomyr: Vydavnytstvo ZhDU im. I. Franka.
Sorokin, Yurij. 1999. “Chelovek iz budushhego, kotorogo u nego net: Grigorii Yavlinskii”. Politicheski Diskurs v Rossii. Materialy Rabochego Soveshhaniya.
Suhanov Yurij. 2018. “Politicheskiy diskurs kak obekt lingvisticheskogo analiza”. Vestnik RUDN. Seriya: Teoriya yazyika. Semiotika. Semantika.1: 200-212. doi.10.22363/2313-2299-2018-9-1-200–212
Shapochkin, Dmitrij. 2012. Politicheskii diskurs: kognitivnyj aspekt: monografiya. Tyumen: Tyumenskii Gosudarstvennyi Universitet.
Sharova, Anna. 2009. “Lingvistychnui vymir politychnoi informatsii: stanovlennia politychnoi lingvistyky”. Npchdupol_2009_110_97_23.pdf.Sharova – Adobe Acrobat Reader DC
Shejgal, Elena. 2000. Semiotika Politicheskogo Diskursa: Monografiya. Moskva; Volgograd: Peremena.
Shevchenko, Irina; Morozova, Elena. 2003. “Diskurs kak myislekommunikativnoe obrazovanie”. Visnyk Kharkivskoho natsionalnoho universytetu im. V. N. Karazina 586:33–38. dspace.univer.kharkov.ua/handle/123456789/11094
Shevchenko, Irina. 2015. “Diskurs kak kognitivno-kommunikativnyi fenomen: edinitsy i kategorii”. Lingvisticheskiye issledovaniya: sbornik statej EGU. Erevan: Limush 5:146–158.
theusa.one_24.09.2012
Wodak, Ruth. 1989. Language, Power and Ideology: Studies in Political Discourse. Amsterdam; Philadelphia: John Benjamins.
Wodak, Ruth. 2018. Language and Politics. English language: description, variation, and context. Basingstoke: Palgrave Macmillan.
