СПОСОБИ ВИРАЖЕННЯ ЕМОЦІЙНО-ОЦІННОГО ЗНАЧЕННЯ НАЙМЕНУВАНЬ-ІДЕНТИФІКАТОРІВ У ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ (на матеріалі французької мови)
Ключові слова:
особові імена, найменування-ідентифікатор, художній текст, парадигматичний аналіз, синтагматичний аналізАнотація
У статті окреслено специфіку вираження емоційного забарвлення особових імен на прикладах французької літератури ХХ століття та виокремлено типи варіантів емоційно забарвлених особових імен на парадигматичному та синтагматичному рівнях. Найменування-ідентифікатор, основу якого становить особове ім‟я, використовують не тільки для ідентифікації особи, а й водночас для вираження емоційно-оцінного ставлення автора мовлення до його носія. Оскільки нормативна форма особового імені є завжди нейтральною, будь-які відхилення від цієї норми є емоційно забарвлені. При парадигматичному аналізі особове ім‟я зіставляється з іншими формами імені, які вживаються для ідентифікації однієї і тієї ж особи і виступає як єдиний словесний знак, що утворює найменування-ідентифікатор. Емоційно-оцінне значення особового імені можна виявити шляхом порівняння з його нормативним варіантом. Залежно від характеру модифікації нормативної форми виокремлюємо три типи варіантів: фонетичні та орфографічні; словотворчі; синтаксичні. До підгрупи словотворчих варіантів ми відносимо насамперед гіпокористичні форми особових імен, процес утворення яких є набагато менш упорядкований і регламентований, ніж гіпокористичне формотворення від загальних назв. При синтагматичному аналізі розглядають весь склад найменування: вони містять не тільки особове ім‟я, але й будь-який детермінатив чи суб‟єктно-оцінне означення. Такий спосіб вираження емоційно-оцінного значення найбільш характерний для французької мови, що є аналітичною за своїм складом. Очевидно, що найменування-ідентифікатори введені означеним/неозначеним артиклем, вказівним прикметником, присвійним прикметником слугують для передання деякого емоційно-оцінного змісту, оскільки поява в них детермінативів не зумовлена потребами ідентифікації. У визначенні xapaктepy емоційно-оцінного значення найменувань ідентифікаторів (позитивна чи негативна оцінка) треба підкреслити роль контексту. Наше дослідження відкриває можливості для подальшого аналізу поліфункціональності французьких художніх особових імен на матеріалі різних жанрів французької літератури та в різних стилях мовлення.
Посилання
Голотюк О. В. Стилістика французької мови : навч. посіб. / О. В. Голотюк. – Херсон : ХДУ, 2013. – 140 с.
Карпенко Ю. А. Имя собственное в художественной литературе / Ю. А. Карпенко // Филологические науки. – 1986. – № 4. – C. 34–40.
Магазаник Э. Б. Ономапоэтика, или “говорящие имена” в литературе / Э. Б. Магазаник. – Ташкент : [б. и.], 1978. – 146 с.
Помірко Р. Іспанська мова та її діалекти (варіантність слова) / Р. Помірко. – Львів : ЛДУ ім. І. Франка, 1996. – 256 с.
Суперанская А. В. Общая теория имени собственного / А. В. Cуперанская. – М. : Наука, 1978. – 283 с.
Bazin H. La mort du petit cheval / H. Bazin. – Paris : B. Grasset, 1972. – 317 p.
Damourette J. Des mots à la pensée / J. Damourette, E. Pichon. – Paris : Collections des linguistes contemporains, 1937. – 674 p.
Dard F. Béru-Béru / F. Dard. – Paris : Presses pocket, 1973. – 441 p.
Dauzat A. Dictionnaire étymologique des noms de famille et prénoms de France / A. Dauzat. – Paris : Larousse, 1994. – 624 p.
Druon M. Les grandes familles / M. Druon. – Paris : Le livre de poche, 1972. – 381 p.
Duhamel G. Chronique des Pasquier / G. Duhamel. – Paris : Julliard, 1947. – 1396 p.
Gide A. Les faux monnayeurs / A.Gide. – Paris : Gallimard, 1956. – 499 p.
Grevisse M. Le bon usage / M. Grevisse. – Paris : Hatier, 1969. – 1228 p.
Guth P. Le naїf aux quarante enfants / P. Guth. – Paris : Eds Albin Michel, 1965. – 251 p.
Jonasson K. Les noms propres métaphoriques: construction et interprétation / K. Jonasson // Langue française. – 1992. – № 92. – P. 64–81.
Kurilowicz J. La position linguistique du Nom propre / J. Kurilowicz // Esquisses linguistiques. − 1966. – P. 362–370.
Lanoux A. Quand la mer se retire / A. Lanoux. – Paris : Julliard, 1967. – 382 p.
Le Bihan M. Note sur les noms propres / M. Le Bihan // Linguisticae Investigationes. – 1978. – Vol. 2. − P. 419–427.
Molino J. Le nom propre dans la langue / J. Molino // Langages. – 1982. – № 66. – P. 5–20.
Queneau R. Le dimanche de la vie / R. Queneau. – Paris : Gallimard, 1966. – 251 p.
Troyat H. La faim des lionceaux / H. Troyat. – Paris : J‟ai lu, 1976. – 376 p.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.