ІНТЕРСУБ’ЄКТНІСТЬ ЕМОЦІЙ У КІНОДИСКУРСІ

Анотація

У статті на матеріалі англомовного кінодискурсу розглянуто особливості інтерсуб‟єктності емоцій як засобу їх утілеснення. Визначено, що інтерсуб‟єктність формує довербальний механізм конструювання емоції, включаючи систему інтерперсональних і інтраперсональних зв‟язків. Виступаючи як утілеснене бажання людини до взаємодії і реалізації особистісних смислів, інтерсуб‟єктність знаходить свій прояв на невербальному рівні. Результатом інтерсуб‟єктної взаємодії є тілесний мімезис – образна утілеснена репрезентація емоції. Тріадичний тілесний мімезис у кінодискурсі відображає комунікативний характер утілеснення і містить суб‟єкта, реципієнта й інтенційний складник, що пов‟язує їх. Реципієнт полікодового висловлення в кінодискурсі, розпізнаючи тілесний знак, визначає комунікативну інтенцію суб‟єкта. Тріадичний мімезис у кінодискурсі акцентує увагу не тільки на розумінні репрезентативних відносин між рухом тіла й об‟єктом, але і на комунікативному характері таких репрезентативних відносин. Утілеснення спільної емоції в комунікації між автором і реципієнтом кінодискурсу відбувається на основі прагматичних універсаліїв, які відображають інтерсуб‟єктну взаємодію між автором і реципієнтом кінодискурсу. Утілеснення емоції страху актуалізує її фізіологічні прояви та може відбуватись у двох основних формах: астенічній і стенічній. Характерними маркерами утілеснення страху є мімічні, кінетичні, просодичні засоби, а також система паралінгвістичних кодів, які актуалізують вегетативні прояви емоції. Утілеснення емоції базується на спільному досвіді авторів кінофільму і глядачів, що відчуття страху здатне впливати на комунікативну поведінку. Інтерсуб‟єктний характер утілеснення емоції в кінодискурсі пов‟язаний з тим, що глядач ідентифікує Себе з Іншим через інтерперсональний світ.