ГОТЕЛОНІМИ У ЛІНГВІСТИЧНОМУ ЛАНДШАФТІ ЄВРОПЕЙСЬКИХ СТОЛИЦЬ

Анотація

Стаття присвячена порівняльному аналізу лексико-тематичної групи слів, які іменують готелі, у англійській, німецькій та українській мовах – так званих готелонімів. На користь вибору саме назв готелів у якості об’єкту лінгвістичного аналізу свідчить значний обсяг цього розряду онімів у мовах світу. Розглядаються семантичні та словотворчі особливості готелонімів трьох європейських столиць – Лондона, Берліна та Києва. Матеріал дослідження складають по 200 назв готелів кожного з зазначених міст, відібраних за інтернетджерелами. Предметом дослідження є моделі номінації назв готелів у різноструктурних мовах. Аналіз готелонімів Лондона, Берліна та Києва за структурною ознакою свідчить про те, що з точки зору ономастики вони утворюються за трьома базовими моделями: онім (одно- або багатослівні назви); номен + онім (багатослівні назви); варіації першої та другої моделей (наявність/відсутність номенів, факультативні графічні елементи тощо). З’ясовано, що утворення онімів, які входять до складу готелонімів, реалізується з використанням однієї з двох словотвірних можливостей: 1) шляхом онімізації апелятивів, 2) шляхом трансонімізації. В якості початкових власних назв, які зазнають трансонімізаційної трансформації, готелоніми можуть включати різні типи топонімів, назви континентів, країн або регіонів, назви міст та районів міст, назви вулиць, площ, назви річок, морів, назви примітних споруд, історичних, архітектурних або природних пам’яток тощо. Важливими є також антропоніми, тобто це ім’я власника, співвласника або засновника готелю чи готельної мережі. До складу найменувань готелів нерідко входять так звані номени – назви різних типів готелів: від класичних до міні-готелів, апартаментів, квартир, бутік-готелів, пансіонів, хостелів тощо. Характерною ознакою готелонімів є значна варіативність компонентів. При створенні назв готелів відіграють значну роль різного роду екстралінгвістичні чинники (економічні, історичні, психологічні). Також важливими є фактори словотворчого потенціалу досліджуваних різноструктурних мов, відповідні орфографічні унормування, взаємозв’язок традицій та новітніх стандартів неймінгу.