ТЕРМІНОЛОГІЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ: ВИТОКИ, ФОРМУВАННЯ ТА ТЕМАТИЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ

Анотація

Наукове пізнання та опрацювання концепції сталого розвитку та її термінології потребує відображення як у філософському, правничому чи управлінському аспектах, так і у мовознавстві. Поглиблення теоретичних (наукових) досліджень і практичних (прикладних) розробок, які стосуються реалізації принципу сталості щодо довкілля, ощадливого природокористування, новий рівень відповідальної екологічної поведінки та екологічної безпеки, запровадження інноваційних технологій ставить вимогу чіткого окреслення, аналізу та лінгвістичного опису нових лексичних одиниць. Оскільки мову розглядають як важливий засіб когнітивного сприймання світу, постає питання, як парадигма сталості відображена засобами мови, зокрема виражена у слові-терміні, і як новітні процеси маніфестують турботу людства щодо свого подальшого існування та збереження ресурсів для наступних поколінь. Дослідження спрямоване на вивчення передумов виникнення термінології сталого розвитку, витоків її формування та класифікацію основних тематичних груп. Мовознавчий опис новостворених термінів є важливим з огляду розширення сфери функціонування новостворених понять та відповідних їм номінацій, активного поповнення екологічно орієнтованого лексикону. Лінгвістичний аналіз термінології сталого розвитку сприятиме розширенню поля функціонування термінів, віднайденню вдалих українських відповідників, заповненню ніші у вивченні понятійного змісту і структури новостворених одиниць та розвитку системи інформаційного забезпечення в лексикографічній галузі. Подальший розгляд структури термінів, їхньої лексичної семантики і палітри системних відношень матиме продовження у наступних розвідках. Методами дослідження є описовий – для вивчення витоків та становлення англомовної термінології сталого розвитку; метод аналізу та синтезу (лексико-семантичний аналіз) використано для характеристики понятійного аспекту, змістового наповнення та тематичної класифікації термінів.