ЗАХІДНО-СЛОВ’ЯНСЬКИЙ ПОГЛЯД НА РОЗВИТОК РОСІЙСЬКОЇ ЕМІГРАНТОЛОГІЇ

Анотація

У статті простежені віхи розвитку емігрантології як галузі гуманітористики, що тяжіє до типу міждисциплінарного наукового дискурсу. Представлено огляд діяльності наукових центрів у Росії, Польщі, а також в інших країнах Зарубіжжя, що спеціалізуються на вивченні слов’янської і безпосередньо російської емігрантології. Наведено точки зору вчених, які представляють різні емігрантологічні напрямки та навіть школи. Змодельовано смислове поле, що дозволяє в діалоговому режимі співвіднести позиції вчених Польщі, а також Чехії та деяких російських дослідників у вивченні російської еміграції різних хвиль та сучасного постхвильового періоду. Метою даного дослідження є на підставі здійснюваного аналізу сучасного стану російської емігрантології осмислити різні прояви емігрантської поетичної свідомості в теоретичному плані з позицій західнослов’янського крила емігрантології. Осмислені ключові ідеї сучасної емігрантології та тенденції подальшого розвитку емігрантологічної думки. Виділені найбільш актуальні перспективи розвитку сучасної емігрантології: взаємодія з антропоцентричною парадигмою напрямів філософії, створення трасдисциплінарного емігрантологічного проекту, необхідність активного вивчення існуючих лакун. Зокрема безсумнівною перспективністю вивчення є сучасна літературна діяльність інтелектуалів-емігрантів постхвильового періоду. Серед актуальних проблем емігрантологічних дослідницьких пошуків актуалізовано уявлення про форми прикордонності та трансгресивності свідомості поетів-емігрантів. Виділено сенсоутворюючі комплекси, що формують емігрантську ідентичність. З найбільш послідовно проявляющихся факторів позначені: антропологічний зріз самобутнього типу homo emigranticus, трансгресивність емігрантського менталітету, ностальгічна оптика сприйняття, показові для еміграційної свідомості. У світлі різних дослідницьких позицій сформовано ракурс розгляду емігранта як фігури перехідності і відповідно «героя нашого часу».