ГЕНЕЗА ТА РОЗВИТОК ТЕРМІНУ «ПЕРСПЕКТИВА»: МІЖДИСЦИПЛІНАРНИЙ ПІДХІД

Анотація

Статтю присвячено з’ясуванню міждисциплінарної природи поняття «перспектива». Дослідження сфокусоване на особливостях наукового потрактування терміну «перспектива» в залежності від наукової парадигми і на розвитку розуміння терміну «перспектива» в лінгвістиці. Термін «перспектива» виник в оптиці. Закони перспективи були обґрунтовані керуючись особливостями зорового сприйняття об’єктів. Практичного значення перспектива набула в мистецтві та архітектурі, де використовувалась як засіб реалістичного зображення об’єктів. У філософії перспектива розглядалась як важлива частина людського знання та сприйняття людиною життя в цілому. Феноменологічний напрямок філософії вивчав перспективу в тісному зв’язку з поняттями «его» та «живого тіла», що керують баченням світу індивідом. Соціологічний підхід до вивчення перспективи полягав у розгляді її варіабельності в зв’язку з взаємодією індивіда з навколишнім середовищем та іншими індивідами, враховуючи одночасне перебування в різних перспективах. У психології перспектива вивчалась, базуючись на особливостях оцінки, судження, атрибуцій та також рівня емпатії під час взаємодії індивіда з іншими. Предметом лінгвістичних досліджень перспектива стала лише у XIX ст. в рамках наративного методу і в подальшому постала у фокусі студій у царині стилістики, семіотики, когнітивної лінгвістики та дискурс-аналізу. На мовознавче потрактування перспективи безперечно вплинули дослідження в філософії, соціології та психології . Особливе місце наразі посідає вивчення перспективи в художніх творах у контексті трактування бачення світу та ситуації персонажем, виокремлення перспективи персонажів відповідно до їх оцінки ситуації, особистих суджень або рівня емпатії, а також зміни перспективи в залежності від взаємодії з іншими персонажами твору.