СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЕЛІПТИЧНОГО РЕЧЕННЯ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ
DOI:
https://doi.org/10.32782/2410-0927-2021-15-8Ключові слова:
еліпсис, еліптичне речення, синтаксична деривація, модель, актуальне членування, мовленнєвий акт, дискурсАнотація
Мета. Стаття присвячена дослідженню проблеми функціонування еліптичного речення у сучасній англійській мові, вивченню його структурних особливостей та когнітивно-комунікативних характеристик. Методологія. У роботі використані методи структурно-граматичного, семантико-синтаксичного, функціонально-комунікативного аналізу, що застосовувалися з урахуванням органічної єдності семасіологічного та ономасіологічного принципів інтерпретації мовних і мовленнєвих явищ. Наукова новизна полягає у доведенні інтегративної природи еліпсису як симбіозу процесу та результату гармонізації форми і змісту мовленнєвих повідомлень. Вихідною точкою роботи є розуміння еліпсису як одного з активних явищ синтаксичної деривації, спрямованих на спрощення матеріальної структури речення, основу якої складає ергономіка речення. Результатом цього процесу є еліптичне речення, здатне утворюватися на принципах як парадигматики, так і синтагматики. У першому випадку воно є історично системним, у другому – ситуативно і контекстуально обумовленим. Доведено, що синтаксичний еліпсис – феномен двоєдиного порядку: у ньому перетинаються і взаємодіють процес і результат; його процесуальною стороною є когнітивно-логічні основи породження думки, результативною – її компактне аранжування у реальних умовах спілкування. Еліптичне аранжування речення відбувається не мимовільно, а згідно з чітко визначеними зразками, які окреслюють шляхи й способи використання речення у його матеріально неповному вигляді без порушення змісту. Будучи поєднанням процесу й результату, еліптичне речення є одним із дієвих способів гармонізації форми й змісту мовленнєвих повідомлень. Сфера дії еліпсису в комунікативно автономних одиницях обмежується внутрішньореченнєвими рамками. Він використовується як засіб посилення образності, контрастності, експресії, що сприяє мисленнєво-мовленнєвій гармонізації повідомлення, механізм якої базується на імплікації. У дискурсивно зв’язаному висловленні еліпсис має зовнішньореченнєву спрямованість. Його актуалізація відбувається через інтеграцію в надфразову єдність з її мотивами, настановами, тактиками і стратегіями. Найсприятливішим комунікативним середовищем для нього є розмовно-побутовий, публіцистичний і рекламний дискурси. Висновки. У статті визначено роль і місце еліпсису серед близьких та суміжних явищ, наведені засоби відмежування його від них з подальшим виділенням його типів, класів та підкласів. Особлива увага приділена лінгвокогнітивному моделюванню різних структур, варіантів та інваріантів еліптичних речень. У плані функціонально-комунікативної перспективи здійснений ґрунтовний аналіз еліптичних речень з урахуванням актуального членування, комунікативного динамізму й актомовленнєвої будови. Еліптичне речення подано у двох режимах свого використання – як автономної предикативної одиниці і як комунікативно зв’язаної, у якій використання еліпсису посилюється мотивами, установками і тактико-стратегічними принципами мовленнєвої діяльності.
Посилання
Вихованець І. Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. К. : Наук. думка, 2004. 222 с.
Дари А. С. Импликация, эллипсис и другие смежные явления. Кишинев : Изд-во ШТИИНЦА, 2006. 64 с.
Кацнельсон С. Д. Типология языка и речевое мышление. Л. : Наука, 1992. 216 с.
Кустова Г. И. Типы эллиптических предложений. Русский язык сегодня. М. : Институт русского языка им. В. В. Виноградова РАН, 2012. 277 с.
Лекант П. А. Эллипсис как проблема синтаксиса и фразеологии. М. : Прогресс, 1996. 344 с.
Потебня А. А. Мысль и язык. К. : СИНТО, 1993. 192 с.
Сигал К. Я. Эллипсис как речевой процесс. Вопросы психолингвистики. 2016. № 1. С. 209–217.
Факторович А. Л. Выражение смысловых различий посредством эллипсиса. Харьков: ОКО, 2011. 88 с.
Чейф У. Значение и структура языка. М. : Прогресс, 1995. 432 404 с.
Эсперсен О. Философия грамматики. М. : Изд-во иностр. лит., 1998.