ТИПОЛОГІЯ КОНФЛІКТИВІВ У СУЧАСНОМУ АНГЛІЙСЬКОМОВНОМУ ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ

Анотація

У статті проаналізовано та наведено типологію конфліктивів як складних полікомпонентних дискурсивних утворень з позицій сучасної лінгвосеміотики, теорії мультимодальності та дискурсології. Зокрема, увагу зосереджено на структурно-семантичному та когнітивно-прагматичному аспекті функціонування конфліктивів у художньому дискурсі, що уможливлює систематизацію конфліктивів як оперативних одиниць дослідження у семіотичному просторі художнього дискурсу на основі вищезазначених критеріїв. У фокусі уваги перебуває конфлікт, що розгортається переважно у дискурсивній зоні персонажу або у дискурсивній зоні наратора як вторинної наративної стратегії та реалізується за допомогою конфліктивів як емерджентних дискурсивних конструктів, результату інтерактивного конструювання засобами вербальних, невербальних, паравербальних семіотичних ресурсів. Лінгвосеміотичний простір їх реалізації перебуває у площині дисгармонізації міжперсональних стосунків художніх персонажів, семіозис якої вибудовується когнітивно-семіотичними та комунікативно-прагматичними особливостями конфліктивів як оперативних одиниць конфлікту. У результаті засвідчено системний характер функціонування конфліктивів на основі виділених ознак та побудовано таксономію мовленнєвих актів на основі комунікативно-прагматичного критерію, теорії мовленнєвих актів, принципу співробітництва та ввічливості, теорії «обличчя». Для досягнення поставленої мети розвідки застосовано лінгвосеміотичний та комунікативно-прагматичний підходи до аналізу конфлікту у художньому дискурсі у сучасній парадигмі наукових досліджень, лінгвопрагматичний, конверсаційний, мультимодальний аналіз дискурсу, наведено приклади розгортання та функціонування конфліктивів у художньому дискурсі та розглянуто основні способи їх класифікації. Отримані результати дослідження дозволяють систематизувати знання щодо ролі та функціонування конфліктивів у сучасному семіотико-дискурсивному вимірі вивчення художнього дискурсу.