ГНОСТИЧНІ ІДЕЇ У РОМАНІ ДЕНА БРАУНА «КОД ДА ВІНЧІ»

Анотація

У статті розглядається догматика розуміння образу Христа й християнства з позицій інспірування гностичних ідей. Показується, що гностизм, як ранньохристиянська єресь, виступає синтетичним вченням, котре об’єднує філософію, релігію і міфологію. Встановлено, що імплементація ексцентричних міркувань щодо Нового Заповіту пов’язана з постаттю опозиційного до французької влади мецената, «паронаїдального суб’єкта», Лью Тібінг. Герой переконаний, що Біблія – це результат критичного переосмислення тексту язичницьким імператором Костянтином Великим. Бізнесмен намагається довести головне відкриття гностизму – взаємодія церкви та держави у ранніх християн реалізувалася через викривлення послання Ісуса Христа та зміну статусу Христа. Постулатами, котрі фіксують нападки на християнство та ексцентричні міркування героя стають: – Біблія – це не Слово Боже, а колективне людське творіння, що трансформувалося в ході історії розвитку. – Біблія – це текстова адаптація та ідейна трансформація тексту імператором; – Відправною точкою спотворень ідей християнства стала політична воля візантійського правителя та проведення I Нікейського собору, де церковними ієрархами були затверджені дата Великодня, роль єпископів, хрещення (частини Символу Віри) та зафіксовано божественність Ісуса Христа; – Канон Нового Заповіту сформований з обмеженого кола текстів-претендентів; – Католицький обряд наслідує поганські ритуали; – Ісус Христос не Бог, а людина, одружений чоловік, батько. Презентація духовних начал цивілізації – ідеології християнства, язичництва і секуляризму – представлена трьома постатями: куратор Лувра Жак Соньєр втілює язичницьку доктрину, професор Роберт Ленгдон –секулярні віяння, а єпископ Арінгороса та чернець-альбінос Сайлас – християнство. У християнській Європі, ідеї язичництва трансформувалися завдяки процесу секуляризуації і перетворилися у прихований меседж для конспірологічно посвячених організацій. Тібінг-Ленгдон вважають, що концептуальні ідеї язичництва продовжують існувати в суспільстві та інституйованих органах. Встановлено, що верифікація гностичних уявлень відбувається шляхом опису архітектурних пам’яток та візуальних творів мистецтва. Моделювання симулякрованої концепції взаємин Ісуса та Магдалини знаходить відображення у тілесно-плотському вимірі. Індиферентність до статевого життя у дискретному екфрастичному коментарі замінюється агресивним сексуальним потягом.