СЕМАНТИКА ТА СТИЛІСТИЧНІ ФУНКЦІЇ ПРИКМЕТНИКІВ ЖОВТОГО КОЛЬОРУ В ЛАТИНСЬКІЙ МОВІ (на матеріалі творів августівського періоду)
DOI:
https://doi.org/10.32782/2410-0927-2020-13-27Ключові слова:
лексико-семантичне поле, прикметники кольору, деривація, лексема, функціонально-стилістичні особливості, метафора, епітетАнотація
У статті проведено комплексне дослідження семантичних та стилістичних функцій прикметників жовтого кольору в латинській мові на матеріалі поетичних творів Квінта Горація Флакка, Публія Овідія Назона й Публія Вергілія Марона. Виконано аналіз особливостей художньої реалізації прикметників жовтого кольору, семантичної структури основних кольоропозначень. Виокремлено ядро, навколоядерну, периферійну та дифузну зони. Лексико-семантичне поле прикметників жовтого кольору кількісно багате й семантично розгалужене, оскільки включає лексичні одиниці, які позначають різноманітні відтінки жовтого. Дослідження продемонструвало, що лексема flavus є семантичним центром лексико-семантичного поля. Навколоядерну зону становлять auratus, aureus, croceus, flavens, inauratus, luteus, де основною диференційною ознакою є насиченість кольору. Лексичні одиниці cereus, fulvus, gilvus, luridus, murreus, pallens, ravus, у значенні яких жовтий колір утрачає яскравість, унаслідок чого, рівновага вираження колірної ознаки зміщується в бік темного або світлого тону, становить периферію поля. У дифузній зоні виділяємо flammifer, igneus, igniferus. Відзначено дві основні функції словотворення – номінативну та експресивно-стилістичну. Розкрито значення прикметників жовтого кольору і їхні індивідуально-авторські трансформації. Колірні означення дають змогу простежити формування й розвиток багатозначності слів. Семантика жовтого кольору – рух від конкретного порівняння до колірного узагальнення. Особливо виразними функціонально-стилістичними засобами виявилися полісемія, метафора, епітет. За допомогою цих тропів створюються яскраві художні емоційно-експресивні образи, які привертають увагу читача і, зазвичай, виражають позитивні або негативні емоції. Семантична завантаженість концепту жовтого кольору відображає не лише почуття й думки поетів, а й соціальні явища в житті античного суспільства. Проте на вибір лексеми, передусім, впливає подих античної доби та відчуття кольору авторами.
Посилання
Hesiod. “Opera et Dies”. URL: http://ae-lib.org.ua/texts/hesiod__opera_et_dies__ua.htm
Bychkova, Lyubov. 2003. Kolorystychna kartyna antychnoho svitu. Kyiv.
Borodyna, Melytyna. 1979. K typologii i metodyke istoriko-semanticheskikh issledovaniy. Leningrad: Nauka.
Vasilevich, Anton. 1987. Issledovaniye leksiki v psykholingvisticheskom eksperymente. Moskva: Nauka.
Vezhbitskaya, Anna. 1996. Oboznacheniya tsveta unyversaliy zritelnogo vospriyatiya. Moskva: Rus. Slovari.
Gete, Iogann. 1996. K ucheniyu o tsvete. Moskva.
Gete, Iogann. 1976. Ocherki ucheniya o tsvete. Moskva: Nauka.
Dvoretskiy, Iosyf. 1976. Latinsko-russkiy slovar. Moskva: Russkiy yazyk. 9. Horatius Flaccus, Quintus and Ovidius Naso, Publius, and Vergilius Maro, Publius. URL: http://www/perseus.tufts.edu/
Malinauskene, Nadezhda. 1987. Nekotoryye osobennosti sistemy tsvetooboznacheniy v yazyke Homera. Moskva.
Malinovska, Oksana. 2007. “Synonimiya starohretskikh prykmetnykiv zi znachenniam “neshchasniy” u trahediyakh Eskhila, Sofokla i Evripida”. PhD diss., Lviv.
Normanskaya, Yuliya. 2007. Tsvetooboznacheniya v sanskrite. Moskva: KomKniga.
Panko, Tetiana. 1974. “Slovo „zolotyy“ u poesii I. Franka”. Kiyv: Nauk. Dumka.
Rakhilina, Yekaterina. 2007. “O semantike prilagatelnykh tsveta”. Moskva: KomKniga.
Solopov, Andrey. 2007. Tsvetooboznacheniya v latinskom yazyke. Moskva: KomKniga.
Yanyshyn, Petr. 1996. Emotsionalnyy tsvet. Emotsionalnyi component v psikhologicheskoy strukture. Samara.