ДОМІНАНТНІ СТРУКТУРИ ОБМІНУ ІНФОРМАЦІЄЮ В ДИСКУРСІ АВІАЦІЙНОЇ РАДІОТЕЛЕФОНІЇ

Анотація

У статті розглядається проблема домінувальних структур обміну інформацією в англомовному радіотелефонному дискурсі. Автор стверджує, що використання стандартної фразеології є одним із найважливіших чинників безпеки в авіації, оскільки це забезпечує швидке й ефективне спілкування, незважаючи на двозначність мови. Важливість володіння пілотом та диспетчером уміннями та навичками професійного спілкування пояснюється високою ціною помилки, оскільки від діалогу залежить не тільки успіх людської діяльності, а й життя пасажирів. Аналіз авіаційних подій та катастроф констатує вплив людського фактора на авіацію, серед яких використання мови безпосередньо чи опосередковано впливає на аварію або ж вона є ланкою в ланцюжку подій, що загострює проблему. Визначено три групи факторів, що сприяють виникненню нещасних випадків та інцидентів: неправильне використання стандартизованої фразеології; відсутність компетенції із загальної англійської мови та використання більш ніж однієї мови в одному і тому ж повітряному просторі. Термін «професійний дискурс» визначається як текст, занурений у професійне життя. Подані основні характеристики авіаційного професійного дискурсу радіомовлення, а саме: професійна спрямованість; верифікація; діалогічність; замкненість; мовна нормативність; стилістична розшарованість відповідно до структурної частини професійного дискурсу та форм спілкування. Авіаційний радіотелефонний дискурс визначається як спілкування авіаційних фахівців, метою якого є усний обмін інформацією в процесі польоту за допомогою радіотелефонії. Обмін структурами базується на розмовних моделях, що найбільш часто трапляються в даному контексті. Знайомство зі скриптами для цієї ситуації відіграє важливу роль у вільному та точному продукуванні й розумінні мови в діалогових ситуаціях. Це полегшує можливість планувати участь раніше, на основі очікуваного курсу розмови. Основними компонентами цих сценаріїв є «кроки» (окремі повідомлення від одного мовця) та «обміни» (комбінації декількох кроків від ініціації до завершення. Визначено три основних типи структур обміну інформацією: два комунікативні кроки, ініційовані диспетчером; три комунікативні кроки, ініційовані диспетчером; три комунікативні кроки, ініційовані пілотом.