ТВОРЧІСТЬ ЖУЛЯ ТА ЕДМОНА ДЕ ҐОНКУРІВ У ФРАНЦУЗЬКОМУ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВІ

Анотація

Простежується рецепція творчої спадщини цих письменників у французькому літературознавстві, визначаються основні критерії оцінки. Використано культурно-історичний метод, який дозволяє розглянути рецепцію творчості братів Ґонкурів у хронологічному порядку та виявити їх роль і місце у культурно-мистецькій атмосфері середини ХІХ ст. У ході аналізу французької критичної рецепції творчості братів Ґонкурів виявлено, що, розпочинаючи з кінця ХІХ ст., французька критика акцентувала на новаторському характері прози письменників, виокремлюючи їхнє «артистичне письмо» як одне з основних досягнень їх оригінальності й таланту. Критики вказують на романтичні витоки світогляду Ґонкурів, аналізують їх роль у зверненні до актуальних проблем дійсності, заклики до використання «людських документів» та їхній вплив на формування натуралістичної поетики. Однак Ґонкури ніколи сліпо не дотримувалися правил жодної з літературних шкіл, незважаючи на те, що часто самі виступали їх ініціаторами. Важко говорити про впливи натуралізму чи імпресіонізму у творчості письменників, оскільки саме вони й виступають засновниками цих тенденцій, але використовують їх творчо, тільки для підсилення естетичної виразності. Наукова новизна полягає в тому, що в науковий обіг вводяться праці французьких літературознавців, які дають підстави для обґрунтування стильової своєрідності Ґонкурів – «артистичного письма». Це дослідження може бути використано для порівняльних студій стосовно творчості Ґонкурів, виявлення їх впливу та типологічних сходжень із творчістю українських письменників початку ХХ ст., які стежили за розвитком французької літератури й демонстрували суголосність стильових та естетичних пошуків у вираженні дійсності.