ЄДНІСТЬ КУЛЬТУРИ ТА ОСВІТИ: ФІЛОСОФСЬКО-КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/facs-2024-1-29

Ключові слова:

освіта, культура, духовність, духовна культура, духовний розвиток людства, моральні цінності, гуманізм, людяність, культуротворчість, мистецтво, особистість, світогляд, світоглядна культура.

Анотація

Ставлячи питання про шляхи і способи якісного підвищення рівня освіти в нашій молодій українській державі, маємо усвідомлювати, що такий рівень визначатиметься, зрештою, рівнем освоєння в процесі виховання і навчання загальної і національної культури. Адже обсяг і глибина знань і навіть розвинені творчі здібності небагато важать за відсутності у суб’єктів цих знань й ознак високої культури, вищих духовних запитів та інтересів, служіння Добру. Маємо побудувати нашу систему освіти в такий спосіб, щоб вона готувала не просто високоосвічених, а й висококультурних громадян. Цього вимагають не лише умови нашого сучасного національного, а й всесвітньо-історичного буття, де попри нечуваний розвиток наукових знань і фахову освіченість спостерігається глибокий занепад духовних, культурних цінностей, а нещадне руйнування природної екології супроводжується таким самим руйнуванням «культурної екології», зростанням злочинного світу, споживацького паразитизму, морального цинізму, наркоманії тощо (Кремінь, 2008). Мета статті – висвітлення онтологічного змісту культури, аналіз специфіки освітньої діяльності як змістової та сутнісної складової культури, виховання національно свідомих, духовно багатих особистостей з високим рівнем культурно-освітньої компетентності, готових миттєво реагувати на новітні культурно-освітні, інформаційні та професійні виклики. Наукова новизна. Культура та освіта досліджуються як філософсько-культурологічна проблема. Обгрунтовується і підкреслюється цілісне бачення освіти як складного, універсального, багаторівневого культурного феномену. Осмислюється еволюція освітньої діяльності в контексті розвитку культури. Визначено роль культури в структурі й змісті світоглядної освіти. У висновку зазначається про необхідність формування навичок культурологічного аналізу освіти, його структурних та функціональних характеристик на базі грунтовного вивчення культурно-історичних джерел та наукової літератури. Підкреслюється зміст провідних філософсько-культурологічних концепцій освітньої діяльності, соціокультурне призначення і характер функціонування інституту освіти, соціокультурні засади суспільного життя та специфіку соціокультурної регуляції людської життєдіяльності.

Посилання

Арцишевський Р. На шляху до загальнолюдського світогляду. Шлях освіти. 2011. №1. С. 17–20.

Арцишевський Р. А. Духовне осягнення дійсності: Монографія. Луцьк: Смарагд. 2011. 272 с.

Гірник А. М., Саламатов В. О. Духовність у період кризи. Людина у період кризи. К. 1996. Т. 5.

Есхіл. Трагедії. К. 1990.

Культура життя особистості. К. 1988.

Людина і світ людини. К. 1989.

Мистецтво життєтворчості особистості: Наук.-метод. посібник: у 2 ч. В. М. Доній, Г. М. Несен, Л. В. Сохань, І. Г. Єрмаков та ін. К. 1997. Ч. 1: Теорія і технологія життєтворчості. 392 с.

Пупар П. Церква і культура. Мілан. 1995.

Сковорода Григорій. Поезії. Байки. Трактати. Діалоги. Твори: У 2 т. К. 1994. Т. 1.

Феномен інновації: освіта, суспільство, культура. За ред. В. Г. Кременя. К.: Педагогічна думка. 2008. 472 c.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-04-26

Як цитувати

СОХАЦЬКА, О. (2024). ЄДНІСТЬ КУЛЬТУРИ ТА ОСВІТИ: ФІЛОСОФСЬКО-КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ. Fine Art and Culture Studies, (1), 231–237. https://doi.org/10.32782/facs-2024-1-29

Номер

Розділ

КУЛЬТУРОЛОГІЯ