ОСОБЛИВОСТІ СЕМАНТИЧНОГО ВИСЛОВЛЮВАННЯ У ФРАНЦУЗЬКІЙ ВОКАЛЬНІЙ МУЗИЦІ НА МЕЖІ ХІХ–ХХ СТОЛІТЬ

Анотація

Французька вокальна музика XX століття – цілісний пласт музичної культури, що сприймається як глибоко національне явище. У вокальних циклах і окремих мініатюрах Габріеля Форе, Еммануїла Шабріє, Ернеста Шоссона, Клода Дебюссі, Моріса Равеля втілено специфічні особливості семантичного висловлювання, що визначають своєрідність їхніх творів. Структурна логіка речення, інтонаційна своєрідність, деякі особливості лексичного простору розглянуті у статті в проекції на музичну мову камерно-вокальних опусів композиторів Франції. Мета статті – окреслити основні аспекти семантичного висловлювання у французькій вокальній музиці та надати їм ментального, соціологічного, художнього обґрунтування. Методологія дослідження спирається на загальнонаукові методи: аналітичний, узагальнювальний, джерелознавчий, а також на метод музикознавчого аналізу. Наукова новизна полягає в осмисленні семантики висловлювання в французькій вокальній музиці саме з позиції ментальності, соціології, національної картини світу. Ще одним аспектом розгляду є лінгвокультурні особливості французької мови, що значною мірою впливають на семантичні тлумачення саме вокальних творів. Висновки. У вокальній творчості композиторів розглянутої епохи відображено тонкий і вишуканий образ національного світу з властивим йому чуттєвим трепетом, граціозністю, ніжною зворушливістю та витонченістю естетичних уявлень. Мистецтво зламу століть відкриває завісу до деяких знаків ментального простору, серед яких позначені образи птахів, рослин, замкнутих геометричних форм. Звичайно, прояви чуттєвості в інших національних культурах також існують і не можуть бути заперечені, проте їх виразність часто не така визначена і, крім того, вони пов’язані з іншими факторами (осмисленням, емоціями, пристрастями тощо). Подібні висновки правомірні і щодо інших якостей національного образу французької вокальної музики, розглянутих у цій статті (наприклад, динамічність, м’якість, гнучкість).