МУЛЬТИМОДАЛЬНІСТЬ ЯК СПОСІБ АНАЛІЗУ ФІЛЬМОГРАФІЇ ЛУКІНО ВІСКОНТІ
DOI:
https://doi.org/10.32782/facs-2024-4-22Ключові слова:
мультимодальність, інтертекстуальність, інтермедіальність, фільмографія Лукіно Вісконті.Анотація
Мета статті полягає у розгляді загальних положень теорії мультимодальності, окресленні її термінологічного і функційного потенціалів задля розширення методологічного інструментарію аналізу кіно, зокрема, стрічок Лукіно Вісконті. Стимулом до пошуку нових інструментів аналізу стала специфіка творчості режисера, якій притаманні складні нашарування різних культурних пластів. У ретроспективному огляді проявлено передумови виникнення теорії мультимодальності, що бере свій початок з ідей семіотиків-посттруктуралістів. Окреслено визначення тексту та інтертекстуальності та зазначено недоліки їхнього застосування, що полягають у надмірній узагальненості, метафоричності та лінгвоцентричності. Розглянуто ймовірність залучення терміну «інтермедіальність» та визначено різні способи інтермедіальної взаємодії. Сформовано загальну характеристику щодо розуміння мультимодальності та її складових сучасними дослідниками та розкрито можливості залучення цієї методології до досліджень кіно. Проявлено основну термінологію теорії, зокрема, модусів, шарів, що формують комунікацію, перехід від поняття граматики до семіотичних ресурсів, матеріальність та афорданси. Окреслено види трансформацій одних модусів у інші. Продемонстровано вектори залучення теорії мультимодальності до подальшого дослідження фільмографії Лукіно Вісконті. Наукова новизна полягає у розкритті можливостей залучення мультимодальних студій до аналізу стрічок Лукіно Вісконті. Висновки. Теорія мультмодальності видається потужним методологічним інструментарієм, що пропонує концентрацію на модусах комунікації, їхніх семіотичних ресурсах, матеріальності їхніх проявів та афордансах. Це також ймовірний спосіб утворення уніфікованої методології для аналізу мультимодальних текстів. Оскільки фільми Л. Вісконті є складними мультимодальними текстами, що пояснюється багатовекторністю творчої особистості режисера, мультимодальність може стати вдалою методологією для подальших досліджень фільмографії митця у межах заданих актуальних дискурсів.
Посилання
Андрєєва І. Мультимодальний аналіз дискурсу: методологічна основа та перспективи напряму. Одеський лінгвістичний вісник. 2016. №7. С. 3–8.
Калініченко О. Мультимодальність художнього тексту: напрями лінгвопоетологічних досліджень. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Філологія. 2016. №21. Том 2. С. 42–45.
Макарук Л. Специфіка сучасного англомовного мультимодального дискурсу. Східноєвропейський журнал психолінгвістики. 2014. Том 1. №2. С. 70–78.
Мірошниченко І. Жанр інфографіки у мас-медійному дискурсі як стислий мультимодальний текст. Лінгвістика. Лінгвокультурологія. 2017. №11. URL: https://www.academia.edu/43049843/Мірошниченко_І_Г_ЖАНР_
ІНФОГРАФІКИ_У_МАС_МЕДІЙНОМУ_ДИСКУРСІ_ЯК_СТИСЛИЙ_МУЛЬТИМОДАЛЬНИЙ_ТЕКСТ?sm=b (дата звернення: 22.08.2024).
Островський О. Взаємодія аудіального компонента з мітичним хронотопом фільму: порівняння стрічок Л. Вісконті та Ф. Зеллера. Художня культура. Актуальні проблеми. 2023. №19(1). С. 130–138. DOI: https://doi.org/10.31500/1992-5514.19(1).2023.283143
Островський О. Приватна бібліотека Лукіно Вісконті як шлях до розуміння творчої біографії митця. Вісник: Українські культурологічні студії. 2024. №13. Том 2. С. 43–47. DOI: https://doi.org/10.17721/UCS.2023.2(13).08
Bateman J. Multimodal Analysis of Film within the GeM Framework. Ilha do Desterro. 2013. No. 64. P. 49-84. DOI: https://doi.org/10.5007/2175-8026.2013n64p49
Bateman J., Schmidt K.-H. Multimodal Film Analysis. How Film Means. New York, London : Routledge, 2012. 330 p.
Gordejuela A. Flashbacks in Film. A Cognitive and Multimodal Analysis. London, New York : Routledge, 2021. 185 p.
Kress G. Gains and losses: New forms of text, knowledge, and learning. Computers and Composition 22. 2005. P. 5–22.
Kress G. Literacy in the New Media Age. London, New York : Routledge, 2003. 171 p.
Kress G. Multimodality. A social semiotic approach to contemporary communication. London, New York : Routledge, 2010. 212 p.
Kress G., van Leeuwen T. Multimodal Discourse. The modes and media of contemporary communication. London : Arnold, 2001. 142 p.
Wildfeuer J. Film Discourse Analysis. Towards a New Paradigm for Multimodal Film Analysis. New York, London : Routledge, 2014. 275 p.
Wildfeuer J. From Text to Recipient. Pragmatic Insights for Filmic Meaning Construction. Film Text Analysis. New Perspectives on the Analysis of Filmic Meaning / ed. by J. Wildfeuer, J.A. Bateman. New York, London : Routledge, 2017. P. 118–140.
Barthes R. Texte. Encyclopaedia universalis. Paris, 1973. Vol. 15. P. 78.
Rajewsky I. Intermediality, Intertextuality, and Remediation: A Literary Perspective on Intermediality. Intermédialités. №6. Fall 2005. p. 43–64. DOI: https://doi.org/10.7202/1005505ar
Multimodality. StudySmarter : веб-сайт. URL: https://www.studysmarter.co.uk/explanations/english/keyconcepts-
in-language-and-linguistics/multimodality/ (дата звернення: 25.08.2024).
Prior P. Moving multimodality beyond the binaries: A response to Gunther Kress’ «Gains and Losses». Computers and Composition 22. 2005. P. 23–30.