ЖАНРОВО-ІНТОНАЦІЙНА СПЕЦИФІКА «АДРІАНИ ЛЕКУВРЕР» Ф. ЧІЛЕА І ТРАДИЦІЇ ВЕРИСТСЬКОГО МУЗИЧНОГО ТЕАТРУ
Ключові слова:
творчість Ф. Чілеа, італійська опера, веризм, веристська опера, «театр в театрі», жанр, стиль, оперна драматургія, французький класицистський театр, французька театральна мелодекламація.Анотація
У дослідженні узагальнено жанрово-стильову та інтонаційну специфіку опери Ф. Чілеа «Адріана Лекуврер», що розглядається в контексті поетики італійського веристського музичного театру. Мета роботи – виявлення інтонаційної та жанрово-стильової специфіки опери «Адріана Лекуврер» Ф. Чілеа в річищі типологічних настанов італійського музичного веризму. Методологія роботи має комплексний характер і базується на поєднанні засад міждисциплінарного, історико- типологічного, герменевтичного та жанрово-стилістичного методів дослідження. Наукова новизна роботи визначена тим, що в ній вперше в українському музикознавстві узагальнено жанрово-драматургічну специфіку опери Ф. Чілеа «Адріана Лекуврер» та її контактність з настановами італійського оперного веризму. Висновки. опера Ф. Чілеа «Адріана Лекуврер» (1902) була написана на основі п’єси Е. Скріба, що звернувся до драматичної історії життя французької актриси XVIII століття Адріани Лекуврер, яка прославилася як виконавиця головних ролей в трагедіях Корнеля і Расіна. Жанрове визначення опери Ф. Чілеа як «комедії-драми» відповідає характеру розвитку дії, в якій комічне закулісне життя театрального середовища завжди сусідить з трагічною долею головної героїні опери. Показники веристської опери в «Адріані Лекуврер» Ф. Чілеа виявляються і в апелюванні автора до «драми ревнощів»; і в зверненні до побуту театральної артистичної богеми; і у стрімкому наскрізному розгортанні дії; і у граничній експресивності музичного мовлення, хоча й без апелювання до «естетики крику»; і у звертанні до веристського музично-театрального принципу відтворення «театру в театрі», що підкреслено не тільки акторським амплуа головної героїні, але й введенням балетної пантоміми «Суд Париса» (III акт). Водночас, інтонаційно драматургічна специфіка «Адріани Лекуврер» Ф. Чілеа виявляє контактність з традиціями французького драматичного та музичного театру, що проявляється і у звертанні до п’єси Е. Скріба, і в апелюванні композитора в кульмінаційних моментах опери до мистецтва французької театральної мелодекламації, позначеної в опері Ф. Чілеа спеціальною нотацією. Звертання до цього прийому виявляє не тільки артистичне амплуа головної героїні, але й широкий спектр виразності її вокальної партії, глибину її образу і, водночас, передбачає творчі шукання в сфері вокального виконавства в музиці ХХ століття.
Посилання
Адріана Лекуврер. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Адріана_Лекуврер (дата звернення: 18.01.2025).
Джулай Г. А. «Заза» Р. Леонкавалло в руслі традицій веристського музичного театру. Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку. 2021. Вип. 38. С. 9–15.
Іванова І. Л., Куколь Г. В., Черкашина М. Р. Історія опери: Західна Європа ХVII–XIX століття: навчальний посібник / За ред. М. Р. Черкашиної. Київ: Заповіт, 1998. 384 с.
Корчова О. Веризм і Пуччіні. Музика ХХ століття – погляд із ХХІ. Науковий вісник НМАУ ім. П.І. Чайковського. Вип. 44. Київ: НМАУ ім. П. І. Чайковського, 2006. С. 65–74.
Лю Бінцян. Веризм та його аналогії в музичному мистецтві Європи і Китаю: автореф. дис. … канд. мистецтвознавства: 17.00.03 – музичне мистецтво / Одеська державна музична академія імені А. В. Нежданової. Одеса, 2006. 16 с.
Франческо Чілеа. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Франческо_Чілеа (дата звернення: 12.12.2024).
Чекан Ю. Світ, котрий насправді є… Оперний театр в інфраструктурі музичного життя. Львів: Видавництво УКУ, 2024. 236 с.
Черкашина-Губаренко М. Р. Музика і театр на перехресті епох: Збірник статей: У 2-х т. Київ: Наука, 2002. Т. 1. 182 с.
Черкашина-Губаренко М. Р. Поетика оперного жанру. Художня культура. Актуальні проблеми. 2022. Вип. 18. Ч. 1. С. 17–25.
Adriana Lecouvreur (opera). URL: https://it.wikipedia.org/wiki/Adriana_Lecouvreur_(opera) (дата звернення: 16.05.2024).
Blanca J. P. Adriana Lecouvreur en la opera verista italiana. Hoquet. 2018. № 6. P. 167–196.
Conservatorio di Musica Francesco Cilea. Regio Calabria. URL: https://www.conservatoriocilea.it/index.php/1030-pubblicazioni-del-conservatorio-qcileaq (дата звернення: 03.10.2024).
Dahlhaus C. The Nineteenth-Century Music. USA: University of California Press, 1989. 417 р.
D’Amico Tomasino. Francesco Cilea. Milano: Edizioni Cura, 1960. 162 s.
Francesco Cilea. URL: https://en.wikipedia.org/wiki/Francesco_Cilea (дата звернення: 21.12.2024).
Orselli Cesare. Francesco Cilèa. Un artista dall’anima solitaria. Varese: Zecchini Editore, 2016. 168 s.
Pitarresi Gaetano (ed.). Francesco Cilèa e il suo tempo. Atti del Convegno Internazionale di Studi (Palmi-Reggio Calabria, 20–22 ottobre 2000). Reggio Calabria: Edizioni del Conservatorio di Musica «F. Cilea», 2002. 440 s.
Pitarresi Gaetano. La dolcissima effigie. Studi su Francesco Cilèa. Reggio Calabria: Laruffa Editore, 1994. 414 s.
Pitarresi Gaetano. Lettere a Francesco Cilèa 1878–1910. Reggio Calabria: Laruffa Editore, 2001. 337 s.