ВПЛИВ ІЄРОГЛІФІЧНОЇ ПИСЕМНОСТІ НА ВОКАЛЬНЕ ФРАЗУВАННЯ ТА АКЦЕНТУАЦІЮ

Анотація

Китайська мова, завдяки своїй ієрогліфічній графічній системі та тональній природі, створює унікальні виклики для вокального мистецтва, визначаючи специфіку музично-текстової організації. Відсутність прямої відповідності між графемою та фонетичним значенням впливає на ритмо-мелодичну структуру вокальної фрази, формуючи особливі підходи до артикуляції, інтонаційного оформлення та фразування. Метою дослідження є визначення закономірностей взаємодії графічної системи, фонетичних властивостей та тональної організації китайської мови з фразовою структурою, акцентуацією та артикуляційною специфікою, що впливають на вокальне виконавство у традиційних і академічних жанрах. Дослідження базується на аналізі вокальної фонетики, музично-лінгвістичної взаємодії та методів композиторської адаптації китайського вокального тексту. Використано методи порівняльного аналізу східних і західних вокальних традицій, структурно-функціональний підхід до дослідження ритмо-метричної організації вокального матеріалу, а також стилістичний аналіз творів Тань Дуня, Го Венцзіна. Наукова новизна дослідження полягає у системному розгляді впливу тональної організації китайської мови на музичну інтонацію та фразову структуру вокальних творів. Вперше досліджено взаємозв’язок між графічною формою ієрогліфа, артикуляційною специфікою його реалізації та метроритмічною організацією вокального виконання. Запропоновано класифікацію вокальних стратегій адаптації китайського тексту в академічній музиці XX–XXI століть. Результати дослідження свідчать, що китайська мова визначає своєрідну вокальну організацію, яка відрізняється від європейських традицій. Тональна структура китайської мови ускладнює інтеграцію вокального тексту у традиційні європейські композиційні моделі, оскільки висотна організація у китайському вокальному виконавстві є не лише виразовим, а й семантичним чинником. Відзначено тенденцію до сегментації вокального тексту, спричинену ритмічною автономністю кожного ієрогліфа, що ускладнює створення протяжних кантиленних ліній без втрати семантичної точності. Окрему увагу приділено ритмо-інтонаційній структурі вокального тексту в контексті ієрогліфічного письма, де кожен знак виступає як окремий ритмічний елемент, що впливає на мелодичний розвиток і формотворення. Проаналізовано методи адаптації китайського тексту у західній академічній музиці XX–XXI століть. У творах представників сучасної китайської композиторської школи простежується використання інтонаційних моделей, що відтворюють природний мелодичний рельєф китайської мови, що засвідчує інтеграцію традиційних китайських музично-текстових структур у сучасну академічну композиторську практику. Отримані результати сприяють розширенню знань про взаємодію мовних та музичних компонентів у вокальному мистецтві й можуть бути корисними для вокалістів, композиторів і музикознавців, які працюють із китайським вокальним репертуаром.