ФОРТЕПІАННІ БАЛАДИ ЧЖАО СЯОШЕНА ЯК МУЗИЧНІ АРТЕФАКТИ ЕПОХИ КУЛЬТУРНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ В КИТАЇ

Анотація

Мета статті полягає в осмисленні фортепіанних балад Чжао Сяошена як музичних артефактів періоду Культурної революції (1966–1976), що відображають політичну амбівалентність, естетичний спротив, особисту травму та культурну пам’ять у межах офіційно дозволеного художнього висловлювання. Дослідження спрямоване на виявлення культурно-політичного контексту створення цих творів, а також їх жанрово-стильових особливостей. Методологія. У статті використано історико-контекстуальний метод для з’ясування соціополітичних умов Культурної революції та їхнього впливу на музичне середовище. Жанрово-стильовий аналіз спрямований на розгляд балади як синтетичної форми, що поєднує європейську баладну структуру та китайські формотворчі моделі (зокрема qi–cheng–zhuan–he). Інтерпретативний підхід дав змогу виявити символічний зміст, алюзії та риторичні стратегії музичного висловлення, пов’язані з темами травми, втрати та внутрішнього спротиву.Наукова новизна. Уперше фортепіанні балади Чжао Сяошена розглянуто як семантично глибокі музичні тексти епохи Культурної революції, в яких художня мова стає засобом збереження творчої ідентичності в умовах політичної цензури. Запропоновано інтерпретацію Балади Des-dur як алюзійного музичного монументу пам’яті репресованого покоління, а Балади D Gong як стилістичну відповідь на звинувачення в західному впливі.Висновки. Обидві балади репрезентують складну емоційну та ідеологічну амбівалентність: поєднання лояльної зовнішньої форми та внутрішнього протесту. Музика Чжао Сяошена постає як форма прихованого опору, в якій жанрово-стильові засоби виконують функцію культурної пам’яті. Твори композитора свідчать про трансформацію фортепіанного мистецтва Китаю під впливом політичних обставин та особистої трагедії.