«ПІСНІ ПРО ПОМЕРЛИХ ДІТЕЙ» Г. МАЛЕРА В РІЧИЩІ ДУХОВНО-ЕТИЧНИХ ТА ЖАНРОВО-СТИЛЬОВИХ МЕТАМОРФОЗ ВОКАЛЬНОГО ЦИКЛУ В ЄВРОПЕЙСЬКІЙ МУЗИЦІ ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

Анотація

У дослідженні на прикладі вокального циклу «Пісні про померлих дітей» Г. Малера узагальнено особливості трансформації цього жанру в умовах європейської музично-історичної традиції доби модерну. Мета роботи – виявлення поетико-інтонаційної унікальності «Пісень про померлих дітей» Г. Малера в руслі жанрово-стильової еволюції камерно-вокального циклу в європейській музиці початку ХХ століття. Методологія роботи ґрунтується на засадах інтонаційного, жанрово-стильового, музично-культурологічного та аналітико-музикознавчого методів дослідження. Наукова новизна роботи визначена її аналітичним ракурсом, що враховує не тільки жанрово-інтонаційну специфіку «Пісень про померлих дітей» Г. Малера, але й їх духовно-філософський контекст і особливості його темброво-фактурного відтворення, що засвідчують один з напрямків еволюції вокального циклу в умовах музичного модерну.Висновки. Камерно-вокальний цикл є однією з провідних сфер творчості Г. Малера, що засвідчив його жанрово-стильові пріоритети, спрямовані до осмислення та відтворення поетико-інтонаційного світу музичного романтизму. Водночас, вокальний цикл, широко представлений в творчості композитора, засвідчує метаморфози цього жанру, обумовлені його контактністю з симфонією, завдяки чому поетика німецько-австрійської Lied поступово еволюціонує в бік «оркестрової пісні». Цикл «Пісні про померлих дітей» – один з найяскравіших зразків перетворення цього жанру. При відсутності оповідальності-наративності, цей цикл Г. Малера, створений на тексти Ф. Рюккерта, відзначений емоційно-смисловою цілісністю та наявністю провідної ідеї твору – емоційного переживання смерті рідної дитини. Поетико-інтонаційна специфіка «Пісень про померлих дітей» сформована, з одного боку, на тлі виразності музично-риторичних прийомів (anabasis, catabasis, lamentо, фігура «хреста», хроматичні послідовності тощо) та їх поліфонічного фактурного втілення. З іншого боку, концепція циклу озвучена в межах тембрового багатства феномену «оркестрової пісні» з показовою для неї єдністю вокального та інструментального факторів, що засвідчує метаморфози вокального циклу в умовах музичного модерну початку ХХ століття.