МЕТАМОРФОЗИ МІФУ ПРО ОРФЕЯ У ФРАНЦУЗЬКІЙ ОПЕРЕТІ (НА ПРИКЛАДІ «ОРФЕЯ У ПЕКЛІ» Ж. ОФФЕНБАХА)

Анотація

У дослідженні узагальнено змістовні та жанрово-стильові ознаки «Орфея у пеклі» Ж. Оффенбаха, що заклав основи у формуванні типології французької оперети.Мета роботи – виявлення поетико-інтонаційної унікальності оперети Ж. Оффенбаха «Орфей у пеклі» в річищі еволюції орфічного міфу у французькій культурі та музиці середини XIX століття. Методологічна основа. Істотними для цієї роботи виявилися міждисциплінарний, жанрово-стильовий, підходи, що сприяють виявленню особливостей метаморфоз міфу про Орфея у французькому музично-театральному мистецтві другої половини XIX століття.Наукова новизна роботи визначена тим, що в ній вперше в українському музикознавстві узагальнено змістовну та жанрово-стильову специфіку оперети Ж. Оффенбаха «Орфей у пеклі» в річищі традицій французької культури доби Другої імперії.Висновки. Оперета Ж. Оффенбаха «Орфей у пеклі», створена у 1858 році, ознаменувала не тільки розквіт творчості композитора, але й процеси формування провідних типологічних ознак нового музично-театрального жанру, що став одним з яскравих символів французької культури доби Другої імперії. Основу твору складає пародія на відомий античний міф, що у попередні епохи символізував втілення теми високого кохання, відданості, великої сили мистецтва, духовності тощо. Визначальним змістовним моментом аналізованої оперети Ж. Оффенбаха виступає повна відсутність високих почуттів, любові між усіма персонажами твору, в тому числі між Орфеєм та Еврідікою, що всіляко прагнуть до розірвання власного шлюбу. Тимчасові захоплення головних персонажів та представників античного Олімпу скоріше нагадують гру в любов та пародію на великі почуття та є алюзивно співвідносними з культурно-історичними та суспільно політичними реаліями Франції доби Другої імперії. Принцип пародіювання розповсюджується й на змістовні показники використаних в творі цитат «Марсельєзи» (бунт богів Олімпу) та арії К. В. Глюка «Загубив я Еврідіку», що набувають в умовах метаморфоз орфічного міфу сатиричного переосмислення. Жанрово-стильова специфіка «Орфея у пеклі» Ж. Оффенбаха сформована на перетині різноманітних джерел, в яких органічно поєднано стилізацію італійської орфічної опери попередніх епох, традиції пасторального рококо, французької комічної опери та популярний пісенно-танцювальний пласт французької музичної культури доби Другої імперії.