ДИТЯЧА ВОКАЛЬНО-ХОРОВА ТВОРЧІСТЬ В УКРАЇНІ: ПИТАННЯ СТАНОВЛЕННЯ

Анотація

Мета роботи. Метою дослідження є здійснення історико-культурного аналізу процесу становлення дитячої вокально-хорової творчості в Україні від доби Київської Русі до сьогодення. Особливу увагу приділено ключовим етапам формування професійного дитячого хорового виконавства, методичним основам навчання, діяльності освітніх інституцій, розвитку репертуару та ролі композиторів і педагогів у формуванні національної моделі дитячого співу. Методологія. У дослідженні застосовано історико-культурний, системно-аналітичний, порівняльний та музикознавчий підходи. Джерельну базу становлять архівні документи, наукові дослідження, педагогічні трактати, спогади сучасників та музичні твори, що дозволяє простежити динаміку становлення хорового мистецтва в дитячому середовищі. Наукова новизна. Уперше запропоновано періодизацію етапів становлення дитячої вокально-хорової творчості в Україні в контексті культурно-мистецьких трансформацій. Виокремлено внесок М. Дилецького, М. Лисенка, М. Леонтовича, К. Стеценка, Р. Скалецького в розвиток методики хорового навчання. Висвітлено регіональні особливості хорової практики, зокрема Поділля, Галичини, Києва. Окреслено значення хорових фестивалів як сучасної форми культурної інтеграції та духовної підтримки дітей у період війни. Висновки. Дитяча вокально-хорова творчість в Україні має глибоке історичне коріння, збагачене впливами східнохристиянської і західноєвропейської традицій. У різні епохи вона виконувала важливу освітню, художню та ідеологічну функції. Незважаючи на виклики радянського періоду, дитячі хори зберегли своє призначення. У XXI столітті, в умовах війни, дитяче хорове мистецтво набуває нових змістів – як інструмент культурної ідентичності, моральної стійкості й національного самоствердження молоді.