СУЧАСНІ ВИКОНАВСЬКІ ТЕНДЕНЦІЇ ФОРТЕПІАННОГО МИСТЕЦТВА В ТВОРЧОСТІ П’ЄРА-ЛОРАНА ЕМАРА, РОЖЕ МЮРАРО ТА ШТЕФФЕНА ШЛЕЙЕРМАХЕРА

Анотація

Метою дослідження є виявлення та огляд трансформації репертуарної парадигми в сучасному фортепіанному виконавстві, а також характеристика виконавських підходів провідних представників цієї тенденції – П’єра-Лорана Емара, Роже Мюраро та Штеффена Шлейермахера. Дослідження спрямоване на осмислення творчості цих яскравих піаністів, репертуарний профіль яких вперше стає об’єктом аналізу у вітчизняному музикознавстві. Актуальність дослідження зумовлена потребою в систематизації неосяжної множини творчих феноменів для створення повної картини сучасного музичного середовища. Методологія дослідження спирається на тривекторний підхід, що поєднує аналіз фундаментальних робіт з музичної інтерпретології та виконавського стилю. Використано методику огляду персоналій, яка дозволяє дослідити багатогранну діяльність інтерпретаторів XX–XXI століть. Застосовано типологію універсальної творчої особистості Ольги Коменди, що визначає поєднання не менше трьох видів діяльності. Також використано концепт комунікативної стратегії, розроблений Юлією Ніколаєвською, для виявлення вектору та спрямованості комунікативної дії у системі «композитор-виконавець-слухач-дослідник». Емпіричною базою роботи слугував аналіз дискографії та публікацій зазначених піаністів. Наукова новизна. Вперше у вітчизняному музикознавчому полі здійснюється системний аналіз творчого доробку П’єра-Лорана Емара, Роже Мюраро та Штеффена Шлейермахера. Досліджено трансформацію репертуарної парадигми, висвітлено співвідношення універсальних типів побудови репертуарного профілю та сфокусованості на новій музиці, що є визначальною ознакою сучасного виконавського мистецтва. Запропоновано розглядати виконавську діяльність цих митців в контексті «проєктності» та «дискурсивного концепту виконавства». Узагальнено та систематизовано виконавські підходи кожного з піаністів, розкрито індивідуальні репертуарні концепції та їх вплив на сучасну музичну культуру. Висновки. У результаті дослідження було встановлено, що в сучасному фортепіанному мистецтві відбувається поступова зміна репертуарної парадигми: від універсальних програм, характерних для піаністів XX століття, до сфокусованих репертуарних стратегій, орієнтованих на нову музику. Виконавські підходи П.-Л. Емара, Р. Мюраро та Ш. Шлейермахера демонструють, що спеціалізація на сучасній музиці не є відмовою від класичних принципів, а скоріше свідчить про глибоке розуміння та розширення меж репертуарної стратегії. Ця тенденція відображає зростання «проєктності» в мистецькому середовищі, де концепції репертуару стають самостійним художнім досягненням, засвідчуючи високий рівень професійної компетентності сучасного виконавця.