РАПСОДІЯ К. МЯСКОВА «БАЙДА» ДЛЯ БАНДУРИ ТА ФОРТЕПІАНО: ДУХОВНО-СМИСЛОВА ТА ЖАНРОВО-ІНТОНАЦІЙНА СПЕЦИФІКА

Анотація

У дослідженні узагальнено жанрово-стильові та інтонаційні особливості рапсодії К. Мяскова «Байда», затребуваної в сучасній академічній бандурній виконавській практиці. Мета роботи – виявлення поетико-інтонаційної унікальності рапсодії «Байда» К. Мяскова в річищі жанрово-стильових шукань української музичної культури середини ХХ століття та процесів академізації бандурного інструменталізму. Методологія роботи. Суттєвими для цієї роботи є жанрово-стильовий, інтонаційний, музично-культурологічний, а також аналітико-музикознавчий методи дослідження. Наукова новизна роботи визначена тим, в ній уперше представлено аналітичні узагальнення щодо жанрово-інтонаційної специфіки рапсодії «Байда» К. Мяскова, що складає один з яскравих зразків академічного бандурного інструменталізму ХХ століття. Висновки. Сучасний етап розвитку бандури, оригінальної бандурної творчості та виконавства генетично сходить до прадавніх традицій української культури та її духовно-етичних настанов. Бандурне мистецтво формувалося у безпосередньому зв’язку із кобзарством, культурою українського козацтва та пов’язаною з ними живою фольклорною практикою, що у ХХ – на початку XXI століть є предметом активного відродження та творчого засвоєння в межах академічного бандурного мистецтва. Звуковий образ бандури став яскравим уособленням героїко-патріотичного духу українців, їх культури, духовності та національного світобачення, в якому органічно поєднано минуле та сучасність. Творчість видатного українського композитора К. Мяскова є суттєвим внеском у розвиток бандурного академічного мистецтва та розширення його виконавсько-педагогічного репертуару, сформованого на тлі українського музичного неофольклоризму середини – другої половини ХХ століття. Яскравим зразком такого роду творчості можна вважати рапсодію («концертну п’єсу») «Байда», затребувану і в сучасній бандурній виконавській практиці. Жанрово-стильові показники цього твору, заснованого на інтонаціях українських фольклорних першоджерел («Пісня про Байду» та «Ой, ходила дівчина бережком»), сформовано на перетині типологічних ознак рапсодії, концерту, варіаційного циклу. Структурно аналізована композиція К. Мяскова має ознаки вільно трактованої сонатної форми, в межах якої традиції романтичного європейського інструменталізму органічно поєднані з неофольклорним спрямуванням розвитку тематизму, показовим для української музики ХХ століття.